Підживлення огірків: види, форми та режими підживлень

З наукового боку, огірок є однорічною трав’янистою рослиною, представником сімейства гарбузових, сільськогосподарською овочевою культурою. З практичного – одним із найбільш універсальних овочів на городі та кухні. Огірки наділені приємним свіжим ароматом, соковитістю, хрумтять і мають низьку калорійність. З них виходять чудові літні салати, закуски, бутерброди. Багатьом полюбилися малосольні огірки з кропчиком та часником. Ну а мариновані огірки – це те, що є у списку консервації на зиму майже в кожної господині.

Щоправда, поживність цього овочу невисока, оскільки основна частина складу (близько 95 %) припадає на воду. Також є небагато цукрів (до 2,5 %), білкових компонентів (1 %), всього 0,1 % жиру, плюс низка вітамінів (А, В, С та Р). Однак він смачний і не має суворих обмежень стосовно вживаних кількістей. Огірком завжди можна перекусити, не переймаючись про набір зайвої ваги.

Все сказане вище легко пояснює, чому огірки вирощує майже кожен городник і дачник. Не кажучи вже про аграріїв, які забезпечують постачання зазначеного овочу для споживачів.

Поширене вирощування цієї культури робить вкрай актуальною тему її підживлення. Відразу зазначимо, що нічого надто складного у цій справі немає. Це не якийсь екзотичний для наших широт вид, що потребує підвищеної уваги, особливих знань та безлічі сил. Але, все ж таки, є низка правил і рекомендацій, дотримання яких при догляді за огірковими насадженнями, допомагає отримувати здорові та рясні врожаї. Якщо недоглянути або перестаратися (недогодувати чи перегодувати), замість очікуваних – рівних і міцних – овочів можна отримати вигнуті та м’які, не зовсім такі, як хотілося б, за формою, кольором і розмірами плоди.

З цієї статті ви дізнаєтеся, які підживлення актуальні для огірків, які види, форми та режими живлення приводять до бажаних результатів, а також які добрива необхідно використовувати, щоб усе вдалося, як слід.

Навіщо підживлення огіркам?

Якщо добре доглядати за огірковими насадженнями, урожай буде рясним і якісним. Хороший догляд – це не лише забезпечення належних характеристик ґрунту, регулярний своєчасний полив тощо. Це ще й періодичні підживлення, виконувані, відповідно до потреб культури.

Огіркам характерний досить оперативний вступ у плодоношення, швидкостиглість та вироблення великої кількості зеленців протягом досить тривалого періоду. При цьому нарощується пишна зелена маса. І на те, й на інше витрачається чимало сил, відновлення яких покликане забезпечити оптимальне живлення.

Належні поставки поживних елементів огіркам добре впливають на їхню врожайність та смакові якості, зміцнюють імунітет, розвивають стійкість до захворювань та зовнішніх стресових факторів. Оптимальний вміст органіки та мінеральних компонентів у ґрунті – одна з ключових передумов великої кількості та приємного смаку плодів.

Висновок: схема підживлення, реалізована за всіма правилами – запорука стійкості кущів до хвороб, соковитості огірків, щедрого, смачного та якісного врожаю.

Які способи внесення добрив можливі?

Підживлювати огірки можна кореневим та позакореневим способами.

Кореневі підживлення (внесення під корінь сухого або рідкого матеріалу) – чудовий варіант для спекотного літа. В умовах високих температур довкілля коріння огірків розвинене максимально. Живлення через нього відбувається на ура. Здійснювати підживлення цього виду рекомендовано після дощу або гарного поливу, тобто тоді, коли у ґрунті міститься багато вологи. Найкраще, якщо це буде надвечір або в похмурий день.

Позакореневі підживлення (через листя та пагони) – вдалий варіант для прохолодного літа та хмарної погоди, а також для зимового вирощування. Корені в таких умовах із завданням точно не впораються. А ось живлення через зелену масу покаже себе якнайкраще. Підживлювати позакореневим способом потрібно аналогічно увечері або в похмурий день після поливу. Важливо застосовувати невеликі обсяги добрив та забезпечувати рівномірне розпилення поживного матеріалу невеликими краплями. Що довше розчин перебуватиме на листі, то більше живлення засвоється насадженнями.

Коли та чим підживлювати огірки?

Відразу зазначимо, що одним разом не обійтися. Запланувати підгодівлю, виконати її та забути не вдасться. Закладаючи грядки, потрібно подбати про стартове харчування для розвитку пагонів. Потім, на різних етапах вегетації, слід дати насадженням все необхідне для оптимальної життєдіяльності у певний період. Підбирати удобрювальні матеріали в кожному конкретному випадку треба з урахуванням потреб рослин.

Повний режим підживлення огірка поділяється на чотири етапи:

1. Приблизно через два тижні після висадки вирощеної заздалегідь розсади в ґрунт, або, якщо висівалося насіння, коли з’являються п’ять-шість справжніх листочків.
2. При бутонізації, на старті цвітіння.
3. Під час масового плодоношення.
4. Для збільшення періоду плодоношення.

Перший етап. Після висадки у відкритий чи закритий ґрунт.

Перед тим, як підживлювати, треба почекати, щоб розсада прижилася на новому місці й почала набирати зелену масу. На це йде близько 10-14 днів. Щоб стебла та листя швидко пішли в ріст на початковому етапі підживлення огірків, насадженням необхідно дати азот. Для цього можуть використовуватися як мінеральні добрива (карбамід, аміачна/кальцієва селітра), так і органічні (коров’як, курячий послід, трав’яний настій). Будь-яке з них має застосовуватися у вигляді розчину. Особливий акцент радимо зробити на кальцієвій селітрі – постачальнику великого обсягу азоту та достатньої кількості кальцію.

Зверніть увагу, що першому підживленню має передувати ґрунтопідготовка. Насіння або розсаду слід поміщати в заздалегідь підготовлений родючий ґрунт, насичений усіма потрібними елементами живлення. Особливо важливо, щоб в землі на момент посадки було достатньо фосфору. Він має величезне значення для рослин у початковому ростовому періоді, добре інтенсифікує їхню приживаність та розвиток на новому місці. Фосфорним добривам властиве повільне розчинення. Заздалегідь закладене фосфорне живлення надходить у рослинний організм досить тривало – майже до закінчення вегетації. Якщо в процесі регулярно виконуватимуться підживлення деревною золою, то в додатковому фосфорі потреба не виникне.

Також ґрунтопідготовка передбачає забезпечення пухкості, вологоємності та повітропроникності. Позаяк овочева культура, що розглядається, має слабо розвинену кореневу систему, їй складно діставати вологу і корисні речовини з глибоких шарів. А якщо бути точнішими, то вона просто на це не здатна. Тому облагородити ґрунт, подбати про його родючість – так само важливо, як і надалі виконувати кореневі й позакореневі підживлення.

Другий етап. Бутонізація та цвітіння.

Зараз огіркам необхідні добрива, що стимулюють зав’язі плодів, підвищують їхню кількість. Тобто на перший план виходить калій. Азот залишається, фосфор – із врахуванням ситуації. Щоб покращити зав’язуваність і запилюваність, не варто нехтувати й мікродобривами, насамперед бором. Інакше кажучи, на цьому етапі чудово показує себе одне комплексне підживлення (К + N + P) + одне борне.

Із комплексних МД радимо зупинитися на нітроамофосці. Інші мінеральні, які можуть підійти: сульфат калію, суперфосфат та сечовина або нітрат амонію.

З органіки уваги варта деревна зола як джерело калію, частково фосфору та інших мікроелементів, але без азоту у складі.

Для постачання бору використовуйте борну кислоту, але за можливості не розчин, а порошкову форму.

Третій етап. Активне плодоношення.

Коли рослини масово покриваються плодами, їм необхідне підживлення сукупністю азоту, фосфору та калію. Причому бажано К – побільше, N – у достатніх обсягах, а P – зовсім небагато.

Оптимальна періодичність внесення добрив у цей період – 7-10 днів. Вносити їх потрібно разом із поливом або після нього.

Комплексні підживлення (нітроамофоска або спеціальні готові композиції для огірків) і зараз у пріоритеті, оскільки є найзручнішим варіантом. Однак, якщо захочете, зможете самостійно компонувати мінеральні добрива та органіку, підбираючи оптимальні пропорції. В пригоді можуть стати:

• курячий послід, коров’як, трав’яна закваска, карбамід, аміачна селітра (для постачання азоту);
• кальцієва селітра (як джерело азоту та кальцію);
• калійна селітра (забезпечує необхідні обсяги азоту й калію);
• калімагнезія (постачає рослинам калій і магній);
• деревна зола, монокалійфосфат (калійно-фосфорні підживлення);
• калій сірчанокислий (джерело К);
• суперфосфат (фосфороджерело).

Якщо потрібно, на додачу можна дати рослинам бор (борну кислоту), магній (у формі сульфату) або гумат калію.

Четвертий етап. Подовження плодоношення до серпня-вересня.

Вам, напевно, відомо, що коли літо добігає кінця, огіркові насадження вже менше плодоносять. Це спровоковано відповідними погодними умовами (прохолодними ночами, туманними ранками, частими дощами тощо). Якщо ви не хочете зупинятися в зборі огірків у цей час, а бажаєте отримувати плоди довше, наскільки це можливо, досягти необхідних результатів допоможуть додаткові підживлення.

Якщо частіше і сильніше живити рослини каліє- та азотовмісними добривами, збирати плоди можна до осені. У цьому допоможе:

• збільшення концентрації розчину деревної золи, сульфату або монофосфату калію та його застосування з періодичністю 5-7 днів;
• щоденне (як варіант – через день) удобрення трав’яним настоєм або іншою органікою спільно з поливними заходами;
• поєднання двох попередніх пунктів та за можливості їх доповнення обприскуванням бурштиновою кислотою;
• обприскування мікроелементами із залученням сульфату магнію, борної кислоти та азотнокислого кальцію.

На замітку! Режим внесення та кількість підживлень можуть залежати і від сорту огірків.

Осіння підготовка до вирощування огірків

Знаючі городники не нехтують принципом «готуй сани влітку…» та підготовку до висаджування огірків починають із осені. Вже у цей період можливе застосування перших добрив. І вже зараз потрібно визначити, де буде посадка наступної весни. Пам’ятайте, що культура, яку ми з вами розглядаємо, любить світло, тому грядка повинна розташовуватися в добре освітлюваному й тихому місці. Якщо висадити овочі в тіні, навіть добрива можуть не допомогти.

Осіння ґрунтопідготовка під посів огірків передбачає дотримання правил сівозміни. Садити культуру наступного сезону на тому самому місці, де вона росла в попередньому, не варто. Добре – вибрати ділянку, де раніше була картопля, перець, цибуля чи капуста. А ось бобові – небажані попередники, оскільки здатні до азотонасичення ґрунту і піддаються тій же хворобі, що й огірки – склеротиніозу.

Чудових результатів можна досягти, якщо восени на місці, де були огіркові грядки, посіяти гірчицю. Після збору врожаю, коли і стебла вже прибрані (зазвичай, у вересні), можна виконати перекопування землі та висівання гірчичного насіння. Мине трохи більше місяця, ця рослина виросте, і її можна буде заорати в ґрунтові шари для виконання двох завдань. Перше – удобрення. Друге – захист від шкідливих комах. Якщо таким чином не провести підготовку до посадки, передпосадкова ґрунтопідготовка повинна бути виконана, за допомогою спец. удобрювальних матеріалів. Після очищення від залишків рослин ґрунту на ньому слід розсипати сукупність золи та суперфосфату + перекопати. Більше ніяких маніпуляцій в осінній час здійснювати не потрібно.

Зимові підживлення огірка

Вирощування цієї культури взимку (в теплицях, опалюваних критих приміщеннях) має деяку специфіку в плані підживлення. Хоча й створюються умови, що максимально нагадують природні, але без додаткової стимуляції розвитку не обійтися. На допомогу приходить низка мінеральних сполук, що вносяться у п’ять етапів з урахуванням періодів розвитку рослин: перед цвітінням та після + тричі за час вегетації.

Взимку поживні розчини рекомендовано трохи підігрівати до 35-40 ℃. Так коренева система краще їх засвоюватиме. Вносити слід у попередньо трохи политу і розпушену землю.

Коли при вирощуванні огірка у закритому ґрунті формуються зав’язі та дозрівають плоди, актуальне використання сірчанокислого калію, суперфосфату, гумату калію й карбаміду. Органічна база – настоянки коров’яку та сіна. Натуральна органіка може бути рівноцінно замінена спеціальними добривами-комплексами.

Значення типу ґрунту у вирощуванні огірків

Вище ми згадували, що склад та структура ґрунту мають неабияке значення для огіркової культури. Відповідно, від землі залежить і застосування добрив.

Якщо взяти важкий глинистий ґрунт, то завдання виростити на ньому багато якісних огірків ускладнюється. Рослини й плоди будуть слабкими, нездатними до оптимального розвитку, вологовбирання та засвоєння поживних речовин. Крім цього, щільна земля – це дефіцит повітря, що несе за собою кореневі гнилі. Щоб поліпшити становище, можна використовувати торф, компост, перегній або інші матеріали для розпушування.

Кислий ґрунт – теж не варіант для огірків. На такому культура має слабкий імунітет і погано засвоює живлення. Для розкислення грядок можна використовувати золу, вапно гашене, крейду (карбонат кальцію) або доломітове борошно.

Де розвиток і плодоношення точно потішать, так це на ґрунті, багатому на гумінові компоненти.

Порада: вирощуючи огірки, дотримуйтеся міри в підживленнях. Якщо ви бачите, що насадження чудово ростуть і дають плоди, позаяк і ґрунт, й погодні умови цьому сприяють, не перебирайте міру з добривами. Загальна кількість підживлень у такому випадку може бути скорочена до однієї-двох.

Причини та ознаки нестачі поживних елементів

Огірок може не отримувати необхідне живлення, з огляду на такі причини:

• вичерпаний поживний запас через щорічне винесення корисних компонентів із ґрунту;
• невідповідність характеристик землі потребам культури;
• надмірна кількість сезонних опадів, повені;
• несприятливі погодні умови;
• проблеми із засвоєнням поживних речовин;
• порушений режим підживлень.

Сигнали, за якими можна визначити дефіцит живлення:

• посвітліле, а потім пожовкле листя, дозрівання плодів швидке, але їх розміри невеликі. Нестача азоту;
• занадто повільний ріст, тонкість стовбура, фіолетове забарвлення листя, плюс його згинання по краях, а далі й зовсім опадання. Бракує фосфору;
• пожовклі та в’янучі зав’язі, чорні смужки в плодах. Сигналізують про малий об’єм калію, внаслідок чого захисна функція рослин слабшає, насадження хворіють на хибну борошнисту росу, кореневу гниль і фітофтороз;
• міжжилковий хлороз, плями на зеленій масі, ослаблений фотосинтез, в’янення плодоніжок, дрібні плоди, які завчасно дозрівають. Явні симптоми магнієнестачі;
• пожовтіння верхнього листя, відмерлі ділянки на молодих листках, підгнивання плодів. Явно є проблеми із засвоєнням кальцію;
• дрібні, ніби побілілі листки, обсипання квіток. Не вистачає міді;
• багато сухості на зеленій масі, надто пишні кущі. Потрібно вносити бор.

Знання та врахування причин і ознак дефіциту поживних компонентів – уже пів справи у його усуненні. Інша половина – за правильним використанням мінеральних та органічних добрив.

Декілька корисних порад стосовно підживлення огірків:

√ Поява гіркуватості – ознака вологодефіциту або різких температурних перепадів. Щоб повернути негіркий смак, рясно поливайте огірки теплою відстояною водою і під корінь, й по листі. Ця проблема вирішується саме поливальними заходами, а не підживленнями, як багато хто думає.

√ Лампочко- або гачкоподібна форма, звуження біля плодоніжки – явна ознака нестачі калію. Рекомендація – збільшити поливи, поєднані із зольними обприскуваннями. Також на допомогу може прийти обприскування р-чином фосфату калію.

√ Звуження на кінчику з потовщенням біля плодоніжки, занадто тонкі стебла, надмірно дрібне листя й нехарактерно світлі плоди – все це свідчить про азотонестачу. Усунути її можна, зокрема, поливом розведеним коров’яком під корінь.

√ Якщо ви бачите, що щось не так, але важко визначити, чого саме не вистачає огіркам, використовуйте комплексні МД з мікроелементами. Потрібна речовина сама знайде свого адресата.

Чого не люблять огірки:

• кислого, щільного та бідного ґрунту;
• холодної (менше 20 ℃) ​​поливальної води;
• значних температурних стрибків;
• пересаджувань;
• розпушування грядок;
• температури довкілля менше 16 ℃ та більше 32 ℃;
• протягів.

Короткий огляд органічних добрив для огіркових насаджень

Дачники та городники на приватних ділянках чого тільки не використовують, щоб підживлювати огірки:

• натуральний ґрунторозкислювач – подрібнену яєчну шкаралупу;
• лушпиння цибулі для збагачення цінними елементами й протистояння низці захворювань;
• харчову соду для захисту від хвороб і шкідників;
• хлібопекарські дріжджі та хліб для живлення ґрунтової мікрофлори;
• молоко й молочну сироватку для захисту від несправжньої борошнистої роси.

Але найбільш поширена, ймовірно, така органіка:

√ Деревна зола. Вважається найефективнішим органічним добривом. Містить калій, фосфор, кальцій, магній та бор. Крім поставок рослинам корисних компонентів, захищає їх від попелиці, кліща та равликів. Може застосовуватися від старту цвітіння з періодичністю 7-10 днів. Допустиме використання як у сухому, так і в розчиненому вигляді.

Сухий матеріал розсипається навколо рослини перед поливом. Класичний розчин деревної золи готується так: 100-200 г на 10 л води. Полив – під корінь. Оптимальна витрата – 3-5 л на 1 м^² або 0,5-1 л на рослину. Якщо виконується обприскування, концентрація має бути знижена вдвічі.

Для максимізації розчинення мікроелементів зольний розчин (ті ж десять літрів) можна доповнити оцтовою кислотою (100 мл 9 %-го оцту).

Застосування золи не рекомендовано поєднувати з аміачною селітрою та суперфосфатом.

√ Настій прілого сіна. Готується він легко: сіно заливається рівною кількістю води та настоюється 5-7 днів. Такий матеріал використовується для позакореневого обприскування, аби подовжити плодоношення й захистити насадження від борошнистої роси.

√ Зелене добриво (трав’яний настій). Будь-яка зелена трава, поміщена в ємність, залита водою і настояна протягом тижня, поки не почнеться бродіння. На виході отримується концентрований матеріал, що перед задіянням потребує додаткового розведення водою 1:5. Витрата – 3-5 л/м². Зелене добриво можна використовувати протягом усього вегетаційного періоду.

√ Коров’ячий гній/пташиний послід. Щоб приготувати хороше добриво, потрібно брати 5 літрів води на кожен кілограм гною/посліду. Після заливання залишати на один-два тижні. Безпосередньо перед застосуванням розводити концентровану субстанцію у воді в співвідношенні 1:10 або 1:15 (для гною та посліду, відповідно). Використовувати такий настій слід для кореневого підживлення по 1 л на кожен кущ. Щоб не обпалити коріння, ґрунт попередньо необхідно добре полити. Внесення, як і в попередньому пункті, може здійснюватися протягом усієї вегетації.

Основні мінеральні добрива для огірка:

√ Сечовина (карбамід). Майже половину складу займає азот. Карбамідні підживлення нормалізують ріст та розвиток рослин, сприяють нарощуванню вегетативної маси, здоровому вигляду кущів і багатому плодоношенню. Також у спектрі функціональної дії – налагодження обмінних процесів, зміцнення імунітету, боротьба зі шкідниками та грибками.

√ Аміачна селітра. Містить приблизно 35 % азоту. Регулює ріст вегетативної маси. Стимулює формування багатьох зав’язей. Добре впливає на врожайність. Але при всій своїй принадності це підживлення для огірків потребує обережного поводження, позаяк з ним не є винятком накопичення в плодах нітратів.

√ Суперфосфат. Найпростіше та найпоширеніше з фосфорних добрив. Зміцнює коріння, коригує окислювальні процеси, благотворно впливає на синтез та дихальні функції.

√ Амофос (фосфорнокислий амоній). Мінеральне добриво, головним елементом якого виступає фосфор (легкорозчинні фосфати). Сприяє повноцінному розвитку кореневої системи, робить овочі більш стійкими до несприятливих факторів, покращує врожайність та смак плодів.

√ Борофос (борофоска). Універсальне, збалансоване за мінералами та мікроелементами підживлення. Містить калій, кальцій, фосфор, магній і бор. М’яко розкислює ґрунт, ефективно зміцнює коріння, підвищує імунітет та вдосконалює харчові якості плодів.

√ Сульфат калію (калій сірчанокислий). Більше половини складу посідає калій. Також присутні сірка, магній і кальцій. Основні функції: нормалізація обміну білків та вуглеводів, перешкоджання гниттю.

√ Калійна селітра. Містить 46 % калію та понад 13 % азоту. Обидва елементи добре каталізують ростові процеси й розвиток. Добриво стимулює зелену масу, допомагає формуватися зав’язям, активує клітинне дихання і захисні механізми рослинного організму, підвищує стійкість до хвороб та збільшує врожайність. Плоди виходять красивими, численними й довше зберігаються.

√ Монокалійфосфат. 33 % калію + 52 % оксиду фосфору. Благотворний вплив підгодівлі на огірки полягає у захисті від хвороб (зокрема від борошнистої роси), збільшенні плодоношення, покращенні смакових якостей та подовженні лежкості. Матеріал підлягає повному й швидкому засвоєнню коренями, а відтак забезпечення необхідних ефектів не змушує на себе довго чекати.

√ Калімагнезія. Калійне добриво, джерело калію, магнію та сірки. Загалом, високоефективне калійно-магнієве підживлення. Сприяє оптимальному розвитку й плодоношенню овочевої культури, збільшує врожай, інтенсифікує дозрівання огірків. Також чудово впливає на смакові якості та зовнішній вигляд плодів.

√ Борна кислота. Забезпечує постачання огірковим насадженням бору. Добре прискорює ріст коріння, протистоїть грибкам та хвороботворним бактеріям, підвищує кількість зав’язей, що в результаті приводить до підвищеної врожайності. До того ж, плоди, завдяки цьому добриву, мають правильну форму, кращу якість та належну лежкість.

Якщо з органікою складніше в тому плані, що потрібно самому готувати поживне середовище, правильно складати пропорції, розраховувати витрату та враховувати інші нюанси, то з готовими мінеральними добривами все набагато простіше: як готувати та вносити, розповідає інструкція на упаковці. Хоча й ті, й інші важливі та потрібні. Вносити їх необхідно часто та потроху – на таке огірок реагує найкраще.

Загалом же, як стає зрозуміло вкінці ознайомлення з матеріалом, розглянута культура невибаглива. Але є трохи правил і нюансів щодо її підживлення, яких важливо дотримуватися. Плюс деякі сучасні різновиди до живлення ставляться вкрай вимогливо, чого також не можна не враховувати.

Впевнені: тепер ви легко зорієнтуєтеся, що до чого, а ваші огіркові грядки будуть без проблем рости, цвісти та плодоносити, вдячно відповідаючи на ваші правильні дбайливі підживлення.