Як правильно садити квасолю у відкритий ґрунт – практичні поради для дачників

Квасолею іменується типовий рід рослин родини бобових. Це сільськогосподарська культура, яка здатна прикрасити будь-який город і стати вірним помічником у створенні різноманітного та поживного раціону. Вона як незамінний інгредієнт входить до складу чималої кількості оригінальних рецептур традиційної української кухні: юшок, супів та борщів, кулешу, тушкованих страв, пиріжків і навіть салатів. Цінується за високий вміст білка й клітковини майже при повній відсутності жиру, відтак є прекрасним компонентом здорового та дієтичного харчування. Також містить потужний рослинний антиоксидант поліфенол, котрий дієво захищає клітини організму від пошкоджень, здійснює протизапальний, противірусний і пребіотичний впливи. При цьому клімат України добре підходить для цієї культури. Її вирощування в нас не потребує аж надто великих зусиль чи надмірної уваги. Вона тривало зберігається в домашніх умовах. Усе це пояснює, чому вона є розповсюдженою, чому її можна зустріти чи не на кожній грядці.

Цей трав’янистий однорічник культивують і в локальних, й у промислових масштабах. У першому випадку, тобто на городах і дачних ділянках для власних потреб, частіше вирощується шпалерна квасоля з витким стеблом, а в другому – здебільшого прямостоячий кущовий різновид. Висота культури становить 30-80 см (кущова), а витка подекуди може сягати 2-2,5 м. Коренева система – стрижнева, оперативно розвивається, може виростати до 1 м в глибину. Листя – трійчасте, жорсткувате, з загостреними кінцями. Квітки ростуть гронами, можуть мати різне забарвлення: від білого та рожевого до червоного й фіолетового. Стручки – від світло-зеленого до фіолетового кольору, мають пряму або серпоподібну (вигнуту) форму і розмір 5-15 см. Боби (насінини) – еліптичні чи округлі, зазвичай білі, коричневі, червоно-білі та темно-фіолетові, з варіативними кількостями у стручку, залежно від його розміру, сорту й стадії розвитку рослини. Що ще стосовно особливостей культури слід відзначити, так це те, що вона самозапильна (не потребує запилення від іншої окремої рослини) та має здатність накопичувати в ґрунті азот завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями. Це на додачу робить її справжнім зеленим добривом для ділянки.

Культура характеризується невибагливістю, спекостійкістю, та все ж вимагає від городника певних знань і правильного підходу до посадки та вирощування. Безпомилковий вибір часу, належна підготовка грядки, якісна схема висаджування й ретельний догляд – усе це є основою для отримання здорових, насичених і смачних бобів. Багато хто недооцінює дрібні нюанси агротехніки, вважаючи, що квасоля зійде й так. Проте практика доводить: варто лише трохи змістити терміни, порушити схему чи забути про живлення – і результат буде зовсім не таким, як очікувалося. Недарма питання, коли садити квасолю у відкритий грунт, як вибрати й підготувати місце, яке живлення забезпечити при посадці, щороку хвилюють і новачків, й досвідчених дачників. Час посіву безпосередньо впливає не лише на дружні сходи, але й на якість майбутнього врожаю. Занадто рання висадка може призвести до загнивання насіння у холодному ґрунті, а надто пізня – до скорочення вегетаційного періоду та зменшення кількості стручків. Тому знати, як і коли правильно саджати квасолю, вкрай принципово. І сьогодні ви отримаєте відповіді на всі запитання.

Ця стаття покликана дати практичні поради, які допоможуть уникнути розчарувань та отримати гарантований урожай. Ми розглянемо оптимальні терміни, правила підготовки ґрунту, особливості посадки, підживлення та догляду, а також поділимося секретами, завдяки яким квасоля віддячить вам щедрим урожаєм. До справи!

Коли садити квасолю – оптимальні терміни

Вибір часу для висаджування – це базова точка, з якої починається весь цикл вирощування і від якої безпосередньо залежать характеристики майбутнього врожаю. Культурі для росту потрібні добре прогрітий ґрунт, довгий світловий день (мінімум 12 годин світла на добу) і довколишнє тепло (20-25 ℃). Від холоду, вітру, дощів в процесі розвитку можуть опадати квітки й проявлятися грибкові захворювання. Втім, і спека – не найкраща умова: небезпечна аналогічним опаданням квіток, а ще не зав’язуванням плодів. Попри те, що квасоля здатна витримувати похолодання до 1 ℃, насіння проросте лише тоді, коли температура ґрунту на глибині 10 см прогріється щонайменше до 12-14 ℃. Саме це визначає старт посівних робіт.

Обираючи час, варто враховувати регіональні кліматичні відмінності. У південних регіонах квасолю можна сіяти вже на початку травня, а подекуди навіть наприкінці квітня, тоді як у північних областях краще почекати до кінця весни або навіть до початку літа. У більшості регіонів України оптимальні терміни припадають на другу половину травня, коли минає загроза заморозків, ночі стають стабільно теплими. Й вдалий для посадки період може тривати до липня. Добре впродовж всього цього часу (з травня по початок липня) висівати квасолю хвилями з інтервалом у 7-10 днів. Це дозволить розтягнути період збору врожаю і забезпечить більш рівномірне надходження свіжих стручків на кухню.

Досвідчені городники радять орієнтуватися не лише на календар, а й на конкретні умови року: весна може бути як ранньою і теплою, так і затяжною та прохолодною. Якщо посіяти занадто рано, у холодному ґрунті насінини можуть загнити, не давши сходів. Надмірна волога у цей час також небезпечна, адже підвищує ризик розвитку грибкових хвороб. Запізнілий посів натомість скорочує вегетаційний період: рослина не встигає повністю сформувати плоди.

До слова, різні сорти зазвичай висаджуються не в той самий час. Кущові та гібриди – раніше, виткі – орієнтовно на тиждень-півтора пізніше.

Народна прикмета: якщо садити квасолю у відкритий ґрунт з початком цвітіння каштанів, це буде ідеальний час.

Вибір місця та підготовка ґрунту

Квасоля потребує ділянки, яка добре освітлюється сонцем. У затінених місцях вона витягується, слабшає і формує менше бобів. Найкраще, щоб грядка знаходилася на південному або південно-західному схилі, де сонячні промені зігрівають рослини більшу частину дня.

Цікавий варіант висаджування – навколо яблунь. Реалізує захист рослин від вітрового навантаження, забезпечує збагачення коренів дерев легкозасвоюваною формою азоту.

Якщо говорити про скоростиглі кущові гібриди, то вони можуть вирощуватися на грядках у ролі другої культури після редиски, салату чи іншої ранньої городини.

Ґрунт для квасолі повинен бути легким, пухким і проникним для води та повітря. Ідеально підходять чорноземи, суглинки та супіщані ґрунти з нейтральною або слабокислою реакцією (pH 6,0-7,0). Надто важкі й глинисті ґрунти значно знижують урожайність. В них довше абсорбується волога, а застій води шкодить насадженням. Якщо земля на ділянці глиниста, варто додати пісок і перегній для поліпшення структури. Кислий ґрунт – аналогічно не варіант, при надмірній кислотності необхідне вапнування. Не підходить і надто азотистий, позаяк культура сама виробляє чимало азоту. А ось висаджування на виснаженому, не достатньо удобреному ґрунті – ідея непогана. Адже таким чином можна підготувати місце для подальшого вирощування овочів, зробивши його багатшим на азот.

Аби максимізувати продуктивність культури, ґрунт для вирощування рекомендовано попередньо підготувати. Підготовка грядки передбачає осіннє перекопування на глибину штика лопати та внесення добрив: органічних і/або мінеральних. Добре застосовувати перегній чи компост у кількості 3-4 кг на 1 м², це значно покращує родючість. Свіжий гній використовувати небажано, він стимулює надмірний ріст зеленої маси, але шкодить зав’язуванню бобів. Для додаткового розпушення корисно вносити трохи тирси або подрібненої соломи. З мінеральних добрив підходять аміачна селітра, суперфосфат і хлористий калій. Ефективні поєднання: перегній + доломітове борошно + нітрат амонію + подвійний суперфосфат + хлорид калію та компост + суперфосфат + деревна зола.

Щодо попередників і сусідів… Квасоля добре росте після огірків, картоплі, капусти, томатів, перцю, баклажанів. Не варто висаджувати її на тому ж місці ще впродовж 3-4 років та після інших бобових, як от після гороху, сої й сочевиці, оскільки в ґрунті можуть залишатися спільні збудники хвороб. Вдалими сусідами є морква, буряк, капуста, огірки, цибуля та пасльонові.

Як садити квасолю – глибина, відстань, схема посадки

Перед посівом варто розібратися з базовими правилами. І перше з них – належна передпосівна підготовка насіння. Не обов’язковим, але бажаним є етап, коли квасолини замочують на 1-2 доби в теплій воді до набухання. Це пришвидшує сходи. А безпосередньо перед посадкою можна додатково занурити їх на 5 хвилин у розчин-дезінфектант, наприклад, борної кислоти. Це реалізує захист від хвороб та шкідників. Також непогано відкалібрувати й відсортувати насіння, взявши для посадки продуктивні екземпляри й відкинувши зморшкуваті, деформовані, плямисті та ті, котрі спливли при замочуванні, адже вони не дадуть бажаного врожаю.

Інші важливі передпосадкові моменти: на яку глибину садити, яку відстань між квасолинами витримувати та якою має бути схема посадки. Насіння квасолі досить велике, тому воно потребує відповідної глибини загортання. Від правильного розташування у ґрунті залежать швидкість проростання та стійкість сходів. Схема посадки вибирається залежно від сорту. Кущові форми не вимагають багато простору, їх можна садити компактно. Виткі ж потребують більшої відстані, адже займають вертикальний простір і розміщуються на опорах.

Окрім того, при посадці варто враховувати майбутній догляд: рослини не повинні заважати одне одному при прополюванні, підживленні та збиранні врожаю. Саме тому важливо одразу закласти правильний інтервал між рядами та лунками.

Глибина посіву насіння

Правильна глибина – запорука дружних сходів. Якщо заглибити занадто сильно, паросткам бракуватиме сил пробитися крізь товщу ґрунту. Якщо ж закласти занадто мілко (близько до поверхні), насіння пересохне або його легко виклюють птахи.

У середньому насіння висівають на глибину близько 5-6 см у легких ґрунтах та 3-4 см у більш важких. Важливо, щоб шар землі зверху залишався пухким, це полегшить сходи. Досвідчені дачники радять робити невелике заглиблення лопаткою чи паличкою, класти біб і засипати розпушеним ґрунтом, а не притоптувати землю. Якщо ущільнювати, то незначно. Плюс потрібно вкінці полити. А при ризику заморозків – накрити посіви плівкою до появи перших сходів. Такий захід стабілізує умови проростання.

Для підстраховки варто засівати трохи густіше, ніж потрібно за схемою: іноді беруть по 3-4, а то й кладуть по 5-6 квасолин у кожну лунку. Якщо всі насінини зійдуть, зайві рослини можна буде прорідити: по три міцні залишити, а решту пересадити.

Відстань між рядами та кущами

Належний інтервал – це баланс між щільністю посадки та зручністю догляду. А залежить він передусім від квасолевого виду.

Кущові сорти висаджують за схемою 20-25 см між кущами у ряду та 40-45 см між рядами. Така відстань дозволяє кожному кущу отримувати достатньо світла й повітря.

Для витких сортів простір повинен бути більший. Між рослинами у ряду залишають 30-35 см, а між рядами – до 55 см. Це потрібно, щоб розлогі батоги мали можливість розвиватися й не заважали сусіднім рослинам. При такій схемі легше встановити опори та проводити догляд.

Варто пам’ятати: надто густі посадки сприяють розвитку грибкових інфекцій через погану вентиляцію, а дуже рідкі знижують загальну врожайність з ділянки.

Як садити кущову та витку квасолю

Кущова квасоля – це компактна рослина, яка не потребує підв’язування. Її можна вирощувати навіть на невеликих грядках або між іншими культурами. Посів проводиться рядами або гніздовим способом (по кілька насінин у лунку). Такий підхід забезпечує дружні сходи та формування рівномірних рядків.

Витка квасоля вирізняється довгими батогами, які можуть досягати 2-3 метрів. Для неї обов’язкові опори: сітки, шпалери, жердини. Садити її краще вздовж парканів чи спеціально встановлених конструкцій. Із кількох насінин, покладених у лунку, після сходів залишають найсильніший пагін, який підв’язують до опори. Таке вирощування дозволяє зекономити площу на городі та отримати щедру врожайність із вертикальної грядки.

Чим підживити квасолю при посадці

Попри здатність культури самостійно забезпечувати азотозбагачення ґрунту, на старті вона все ж потребує поживної підтримки. Особливо важливими є фосфор і калій, які відповідають за розвиток кореневої системи та формування бобів. Саме тому на етапі висіву необхідно створити комфортні умови для швидкого росту.

Як було зазначено вище, для підживлення використовують як органічні, так і мінеральні добрива. Головне – не переборщити з азотом: надлишок призведе до активного нарощування зеленої маси на шкоду врожаю. Саме правильний баланс поживних компонентів дає змогу забезпечити ефективне вирощування квасолі.

Органічні добрива

Органічні добрива – це природні джерела поживних речовин, які формуються в результаті розкладання рослинних і тваринних залишків. Вони є хорошим вибором для підживлення квасолевих посадок на початковому етапі. Їх застосування – одна з ключових практик у сталому землеробстві, оскільки вони не лише забезпечують рослини необхідними елементами, а й сприяють відновленню структури ґрунту, підвищують його родючість, вміст гумусу та біологічну активність. Органіка діє м’яко та поступово, створюючи тривалий ефект і не призводячи до різких змін хімічного складу ґрунту. Поліпшує аерацію й затримує воду (забезпечує оптимальний баланс повітря і вологи), сприяє розвитку корисних мікроорганізмів, які натомість допомагають рослинам засвоювати поживні компоненти. Завдяки цьому створюються сприятливі умови для формування потужної кореневої системи, а врожаї стають більш стабільними та якісними. Квасоля особливо цінує функціональні переваги органічних матеріалів, адже має ніжну кореневу систему і чутлива до нестачі живлення у ґрунті.

Основними видами органічних добрив для неї є перегній, компост, біогумус та деревний попіл. Додають їх заздалегідь під перекопування або безпосередньо у лунки під час посадки. Кожен із цих варіантів має свої особливості:

• перегній. Це перепрілий гній, який втратив шкідливі для рослин властивості й став нейтральним і поживним середовищем; більш безпечна та концентрована форма гною, котрий пройшов процес повного розкладання. Він чудово впливає на розвиток коренів і не обпалює їх, робить ґрунт більш пухким, швидше засвоюється, а також діє як природний кондиціонер, який поступово віддає корисні речовини протягом усього сезону;
• компост. Формується з побутових, садових і харчових відходів, які перетворюються на родючий субстрат. Це один із найбільш доступних та екологічних варіантів удобрення, який можна виготовити на кожній дачній ділянці. Він містить комплекс елементів живлення у м’якій формі, яка добре засвоюється навіть молодими рослинами;
• біогумус. Продукт природного та біотехнологічного походження (отримується в результаті переробки органіки дощовими черв’яками й мікроорганізмами), який має високу вологоутримувальну здатність, а також підвищує біологічну активність землі. Він ефективно стимулює швидке проростання насінин та забезпечує стійкість рослин до захворювань й інших негативів;
• деревний попіл. Займає серед органіки особливе місце. Він багатий на калій, кальцій, магній та інші мікроелементи, що підвищують імунітет рослин і знижують кислотність ґрунту. Його варто додавати у лунки під час висіву, змішуючи з землею, або використовувати як суху підкормку протягом літа. Важливо пам’ятати, що попіл ніколи не поєднують із азотними мінеральними добривами, адже це знижує їх ефективність.

Довготривала дія органічних добрив проявляється в тому, що вони працюють як «резервуар поживних речовин». Сполуки в їхньому складі вивільняються поступово, у міру потреби рослин, що знижує ризик вимивання елементів у нижні шари ґрунту й запобігає забрудненню водойм. Це робить органічне удобрення більш екологічно безпечним, порівняно з надмірним внесенням мінеральних сумішей.

Також важливо повторити, що органіка має значний вплив на структуру землі. Вона розпушує важкі глинисті ґрунти, роблячи їх більш проникними для повітря та вологи, і навпаки – допомагає піщаним утримувати воду. Саме тому органічні добрива є універсальним рішенням для різних типів ґрунтів.

Регулярне використання органічних добрив формує своєрідну «подушку родючості», яка забезпечує рослини поживними речовинами навіть за несприятливих умов. У довгостроковій перспективі це дозволяє не лише отримувати високі врожаї, а й підтримувати екологічну рівновагу агроекосистеми.

Проте тут варто пам’ятати про правильні дози: надмір органічних добрив може призвести до зайвого нарощування зеленої маси на шкоду утворенню бобів. Оптимально під перекопування вносити 3-4 кг перегною або компосту на квадратний метр. Безпосередньо у лунку можна додати жменю перегною чи компосту, змішати з землею і лише після цього класти насіння.

Ще один корисний варіант – настої на органіці. Наприклад, настій трави або розведений коров’як (1:10) забезпечують рослини доступними формами поживних речовин. Такий матеріал виливають у міжряддя або безпосередньо під кущі. Важливо, щоб він не був занадто концентрованим, інакше молоде коріння може отримати опік.

Окремо варто згадати й про поєднання органіки з мінералами. Досвідчені городники радять вносити невеликі дози суперфосфату чи калійної солі разом із перегноєм. Органіка допомагає краще засвоювати мінеральні елементи, а ті натомість роблять її більш ефективною.

Таким чином, органічні добрива під квасолю виконують одразу кілька функцій: забезпечують рослини живленням, створюють сприятливе середовище для розвитку коренів і корисної мікрофлори, покращують структуру та вологоємність ґрунту. Використовуючи їх правильно, дачник отримує подвійний результат – здорові рослини й квасолини високої якості.

Мінеральні добрива для старту

Попри те, що квасоля належить до бобових і здатна сама виробляти азот завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями, на початкових етапах розвитку рослина не може повністю покривати свої потреби. Молодим сходам потрібне швидкодоступне живлення, яке дозволяє швидко сформувати міцну кореневу систему, сильні стебла та здорове листя. У цьому випадку на допомогу приходять мінеральні добрива, що містять точний набір макро- і мікроелементів у легкодоступній формі.

Передусім варто звернути увагу на фосфорні добрива. Найбільш популярним серед них є суперфосфат, який застосовують як у гранульованому, так і в порошкоподібному вигляді. Фосфор сприяє швидкому укоріненню молодих рослин, стимулює формування сильних коренів, які забезпечують надійне живлення рослини. Також посилює утворення квіток і зав’язей, а ще підвищує стійкість до несприятливих умов. Дачники часто додають суперфосфат безпосередньо в лунки під час висіву насіння (5-7 г на одну лунку), змішуючи його із землею, щоб уникнути прямого контакту з посадковим матеріалом.

Не менш важливу роль відіграють калійні добрива. Калій збільшує стійкість культури до посухи, зміцнює клітинні стінки, робить рослини більш витривалими до захворювань. Завдяки калію стручки формуються повноцінними, із соковитими та великими насінинами. Найчастіше використовують калійну сіль або сульфат калію, оскільки вони не містять надлишкових домішок хлору, який може пригнічувати ріст бобових.

Щодо азотних добрив, то їхня роль дещо інша. Хоча квасоля здатна сама накопичувати азот, на самому старті розвитку ця система ще не працює в повну силу. Саме тому невеликі дози азоту дуже важливі для дружних сходів. Для їх забезпечення застосовуються аміачна селітра або карбамід у мікродозах. У посівний період достатньо внести 5-7 г аміачної селітри на 1 м² або ж 2-3 г у кожну лунку разом із ґрунтом. Важливо не перевищувати норму, адже надлишок азоту стимулює активний ріст листя на шкоду формуванню бобів.

Окрім базових елементів, позитивний ефект мають комплексні мінеральні суміші, спеціально розроблені для бобових культур. У їхньому складі, окрім NPK, часто присутні мікроелементи, зокрема, бор, молібден і цинк. Бор сприяє кращому утворенню зав’язей, а молібден активізує роботу бульбочкових бактерій. Такі суміші зручні тим, що дозволяють забезпечити збалансоване живлення одразу кількома елементами без ризику перекосів.

Є кілька практичних способів застосування мінеральних добрив, коли має висаджуватися квасоля:

• у лунку під час посіву. Додають гранули суперфосфату чи калійної солі, ретельно перемішуючи їх із землею. Це забезпечує доступність елементів для молодого коріння;
• під перекопування ґрунту. На етапі підготовки ділянки добрива рівномірно розподіляють по поверхні та загортають у ґрунт. Такий спосіб дозволяє створити запас поживних речовин на глибині;
• комбіноване внесення. Частину добрив закладають восени, а під час весняної посадки додають стартові дози безпосередньо в лунку.

Досвідчені дачники відзначають, що найкращі результати забезпечує поєднання органіки й мінеральних добрив. Наприклад, у лунку додають жменю перегною та 5 г суперфосфату. Органіка поступово віддає поживні речовини, а мінеральне добриво забезпечує стартовий поштовх. Такий підхід дозволяє уникнути дефіциту елементів на різних етапах росту.

Розглядаючи цю підтему, також варто акцентувати увагу на важливості враховувати стан ґрунту на конкретній ділянці. Якщо земля добре заправлена органікою, мінеральні добрива можна давати у мінімальних дозах. Якщо ж ґрунт бідний або виснажений попередніми культурами, внесення комплексних сумішей стає необхідністю.

Підсумовуючи, застосування мінеральних добрив при закладанні квасолевої ділянки – це не розкіш, а грамотний агротехнічний прийом, який забезпечує міцний старт і стабільний розвиток рослин. Помірні дози суперфосфату, калійних препаратів і невелика кількість азоту у вигляді аміачної селітри допоможуть отримати дружні сходи, здорові кущі та багатий врожай якісних бобів.

Основні правила догляду за квасолею

Догляд за квасолею не можна назвати надто складним, однак саме від системності та правильності виконання основних агротехнічних прийомів залежать якість і кількість урожаю. Культура добре реагує на увагу городника: навіть невеликі додаткові зусилля можуть помітно підвищити врожайність та поліпшити смакові якості квасолин. Нижче розглянемо ключові правила догляду: від поливу й розпушування до захисту від шкідників і підтримки ґрунтової родючості.

Найважливіше, що треба враховувати:

1. Регулярне зволоження та контроль вологості ґрунту. Квасоля належить до культурних рослин, що не люблять ані надмірного пересихання, ані застою води, тому оптимальний догляд за нею обов’язково включає регулярний полив. Її коренева система працює найкраще тоді, коли ґрунт рівномірно зволожений. Поливи проводять у вечірні години або зранку, уникаючи потрапляння холодної води на листя.

На початковому етапі сходів полив потрібен частіше, щоб молоді рослини не відчували дефіциту вологи: приблизно раз на тиждень з витратою води 5-6 л/м². Від утворення п’яти листків до бутоноутворення поливальні заходи можуть бути зменшені або й узагалі призупинені, з урахуванням сонячної активності й температури. У фазі цвітіння та формування бобів (масове дозрівання) споживання води знову збільшується, саме в цей період нестача вологи може призвести до осипання квіток і недорозвитку плодів. У періоди рясних дощів необхідно стежити, щоб вода не застоювалася в борознах: квасоля погано переносить заболочування, що провокує грибкові хвороби.

2. Розпушування та боротьба з ґрунтовою кіркою. Ґрунт навколо кущів потребує регулярного розпушування. Коли після дощу чи поливу утворюється кірка, вона перешкоджає надходженню кисню до коріння, що сповільнює розвиток рослини. Розпушування виконують на глибину 4-6 см, намагаючись не пошкодити кореневу систему. Паралельно із розпушуванням доцільно видаляти бур’яни, які відбирають у культури поживні речовини та створюють зайву конкуренцію за світло та вологу. Достойна в певному розумінні альтернатива розпушуванню – мульчування. Шар соломи, скошеної трави чи тирси на грядці зберігає вологу, пригнічує бур’яни й захищає ґрунт від перегріву.
3. Підв’язування витких сортів. Якщо вирощується витка квасоля, без опори вона не зможе нормально розвиватися. Опорами можуть слугувати кілки, шпалери або сітки, до яких рослини поступово прикріплюють пагони. Це не лише економить місце, спрощує догляд і збір урожаю, а й зменшує ризик розвитку хвороб, адже бобові на опорі краще провітрюються.
4. Підживлення для стабільного росту. Живлення корисними елементами для культури має значення не тільки на старті, а й впродовж вегетації. Для підживлення, зокрема на етапі бутонізації та зав’язування бобів, можуть використовуватися фосфорно-калійні добрива, які стимулюють формування бобів і підвищують їхню якість, та мікроелементи (бор, молібден, марганець), котрі позитивно впливають на розвиток квіток і стручків. Важливо пам’ятати: надлишок азотних добрив може призвести до «жирування» кущів, коли рослина нарощує зелень на шкоду плодоношенню.
5. Захист від хвороб і шкідників. Квасоля може уражуватися бобовою зернівкою, попелицею, павутинним кліщем, а також такими хворобами, як іржа, антракноз і бактеріоз. Для профілактики рекомендують:

• дотримуватися сівозміни (не висаджувати квасолю на одному місці кілька років поспіль);
• видаляти рослинні рештки після збору врожаю;
• проводити профілактичні обробки біологічними препаратами або настоєм часнику, цибулі чи деревного попелу.

При сильному ураженні потрібно застосовувати дозволені фунгіциди чи інсектициди.

Правильно посадити квасолю у відкритий ґрунт, а заодно потім доглядати за нею протягом вегетації – те, з чим ви обов’язково впораєтеся як слід, володіючи наведеною у статті інформацією. Дотримуючись базових рекомендацій і приділяючи увагу деталям, ви зможете виростити здорові та сильні рослини, які віддячать рясним урожаєм, чого вам і бажаємо.