Пошук

Препарати для лікування хутрових звірів

лікування хутрових звірів

Хутрові звірі, що мешкають на звірофермах, не захищені від впливу зовнішніх негативних чинників, як би пильно за їх утриманням, станом і раціоном не стежив персонал. Отже, їх можуть уражати різні хвороби, що призводять не тільки до погіршення здоров’я, а й до зменшення продуктивності, дострокового вибраковування. А отже і економічна рентабельність господарства може зазнавати чималих збитків.

Щоб цього не траплялося, важливо стежити за станом тварин, виконувати профілактику можливих захворювань, а також своєчасно лікувати, якщо якась хвороба проявилася. У свою чергу, щоб це було можливим, необхідно добре орієнтуватися в можливих хворобах і знати, які препарати для лікування хутрових звірів і як варто використовувати в тому чи іншому випадку.

Види хвороб хутрових звірів

За аналогією із захворюваннями інших видів тварин хутрові звірі можуть потерпати від заразних та незаразних хвороб.

Заразні захворювання провокують бактерії, віруси, гельмінти та інші біологічні збудники. Вони бувають інфекційними й інвазійними. Причиною перших є вплив бактерій, зокрема, рикетсій, а також вірусів і грибів. Другі виникають через проникнення до організму найпростіших, комах, кліщів і глистів.

Що стосується незаразних хвороб, то вони проявляються внаслідок неправильних умов утримання звірів та догляду за ними, а також недотримання норм харчування (вид їжі, надмірна або замала кількість надходження до організму поживних речовин та ін.). У свою чергу, ці захворювання можуть бути внутрішніми, зовнішніми і тими, що належать до статевої системи. Поширені серед внутрішніх: збої обмінних процесів і сечовиділення, авітамінози, порушення роботи серця, судин, нервової, дихальної, травної систем, хвороби крові та кровотворних органів. Із зовнішніх можна виділити: пошкодження голови і шийного відділу, тіла, холки, кінцівок та шкірних покривів. Захворювання статевого характеру: пологовий парез, втрата здатності до розмноження, запалення слизової матки, мастити і вагініти.

Способи лікування

При лікуванні можуть бути задіяні 3 види терапій:

  1. Етіотропна (причинна). Покликана усунути причину, знищити збудників і нейтралізувати їх токсичний вплив. Тут на допомогу приходять, головним чином, антибіотики, гіперімунні сироватки та інші хім. препарати.
  2. Патогенетична. Лікувальний ефект здійснюється шляхом стимулювання і коригування функціонування органів і систем. Лікування полягає в збільшенні протистояння збудникам.
  3. Дієтична (дієтотерапія). Її завдання – організувати раціон тварини так, щоб рясно наситити організм поживними компонентами. Як правило, таку терапію застосовують для молодняку в підсисний період життя, багатоплідних самок зі зменшеною вгодованістю і до молодих особин, яких відібрали від матері і у яких спостерігається гальмування росту.

Кожна з терапій передбачає використання тих чи інших засобів і препаратів.

Ефективні препарати для лікування хутрових звірів

Левоміцетин. Таблетований протимікробний препарат білого/з жовтим відтінком кольору, гіркий на смак. У воді розчиняється слабо. Активний компонент – штучний антибіотик.

Показаний при сальмонельозі, ешерихіозі, туляремії, гастроентеритах, бронхіальних пневмоніях, менінгітах, захворюваннях сечостатевої системи та інших інфекціях, спровокованих збудниками, чутливими до діючої речовини. Виявляє позитивний лікувальний ефект при наявності бактерій, стійких до пеніциліну, стрептоміцину і сульфаніламідних препаратів. На клостридії, псевдомонади і найпростіші проявляє слабкий вплив. Діє на мікроорганізми як на етапі їх спокою, так і при розмноженні, змінюючи білковий синтез у клітинах. Стійкість до цих ліків мікроби розвивають порівняно повільно.

Таблетки левоміцетину призначені для внутрішнього введення: двох-триразове застосування протягом дня разом з кормом, водою для пиття або на корінь язика. Дозування і тривалість курсу лікування залежать від виду і віку тварини, хвороби і її тяжкості. В цілому, цей процес може зайняти від 2 до 4 тижнів або поки протягом десятиденного періоду не стабілізується температура.

Фуразолідон. Ветеринарний нітрофуран-препарат антибактеріальної дії. Вміст діючої речовини – 98 %.

Показаний до застосування з метою виконання лікувальних і профілактичних заходів у випадку колібактеріозу, гастроентериту, сальмонельозу та інших бактеріальних інфекцій. Якщо розглядати сальмонели і ешерихії, то фуразолідон справляється з ними краще, ніж левоміцетин, хлортетрациклін та стрептоміцин. Стійкість бактерій до цих ліків розвивається повільно.

Спосіб введення – пероральний разом з кормом. Дозування залежить від хвороби. Так, наприклад, при гастроентериті хутровим звірам цей препарат дають двічі протягом доби в дозі 3-5 мг/кг ваги, при колібактериозі – по 30 мг/кг і т.д.

Стрептоміцину сульфат. Як правило, при хворобах бактеріальної природи використовується ін’єкційний сірчанокислий стрептоміцин. Активної речовини порошок (біла тверда маса, що добре розчиняється у воді) містить не менше 730 мкг/мг.

Препарат ефективний при лікуванні інфекційної жовтяниці, коліентеротоксемії, бронхіальної пневмонії, маститів, запалень слизової матки, сепсису та інших захворювань, збудники яких виявляють до нього чутливість.

Є високо небезпечною речовиною, тому в жодному разі не можна перевищувати рекомендовані дози. А виглядають вони так: 25 мг/кг ваги дорослих хутрових звірів і 50 мг/кг молодняку у віці до року. Це разові кількості, які потрібно вводити внутрішньом’язово кожні дванадцять годин протягом 4-7 днів.

Окситетрациклін солянокислий. Тверда суха кристалічна речовина жовтого кольору, призначена для приготування ін’єкційних розчинів. Активний компонент присутній у кількості від 860 мкг/мг сухого матеріалу.

Цей антибіотик ефективний при лікуванні ешерихіозу, сальмонельозу, геморагічної септицемії, гастроентероколіту, респіраторних та інших первинних/вторинних бактеріологічних інфекцій, збудники яких не стійкі до антибіотиків тетрациклінової групи.

Розчин препарату призначений для внутрішньо м’язового введення два рази на добу протягом тижня.

Вітамін В2. У тварин може спостерігатися гіпо- та авітаміноз цього вітаміну. А він дуже важливий для організму, оскільки є учасником клітинних окислювально-відновних реакцій і впливає на жиро-білково-вуглеводні обмінні процеси. При його дефіциті не рідкість – ростові затримки, дерматити, збої в пігментації, роботі нервової системи, безпліддя. Тварини відчувають серцеву слабкість, у них з’являються судоми, хода стає хиткою, волосяний покрив знебарвлюється і випадає.

Хворе поголів’я потребує введення рибофлавіну в кількості 1,5-2 мг в день (для норки) і 3-4,5 мг (для лисиці та песця). При цьому важливо поліпшити раціон харчування. Врахуйте, що збільшити це дозування необхідно в таких випадках:

– при малих обсягах білку (подвоєння дози) і значних кількостях жиру (потроєння) в раціоні;

– у період вагітності та лактації.

Оптимальна кількість для профілактики – 0,25 мг/1000 ккал їжі.

Фолієва кислота. Гіпо- і авітаміноз цієї кислоти небезпечні важкими анеміями, збоями роботи шлунково-кишкового тракту, зокрема, проносами, а також дефектами хутра (порідіння й знебарвлення).

Хворим звірям необхідна різна кількість цієї субстанції, залежно від виду: норкам – 0,2-0,3 мг на добу, лисицям і песцям – 0,5-0,6 мг. Застосування – внутрішнє, курс лікування – до абсолютного одужання. Також бажано додатково залучити вітаміни B12 і С.

Профілактика виглядає як постійне відстежування вмісту цієї кислоти в кормі. Особливо це важливо під час вагітності та лактації. З причини певної токсичності вітаміну В9 добова доза не повинна перевищувати 2 мг/кг ваги тварини.

Вітамін Е. Коригує біохім. реакції, зокрема, обмін жирів. Дефіцит і відсутність у раціоні та організмі звірів цієї речовини загрожує такими негативними проявами: втрата здатності до розмноження (гальмування тічки, підвищення кількості холостих і порожніх самок), народження потомства мертвим, сильно ослабленим або таким, що погано присмоктується, відмова цуценят від корму, ростові гальмування, внаслідок чого вони неминуче гинуть. Самці втрачають статевий інстинкт, сперматогенез виходить з ладу. Спричинити появу гіпо- та авітамінозу вітаміну Е можуть корми з гіркими жирами і значним обсягом ненасичених жирних кислот при мізерних кількостях їжі з вітаміном Е.

Повернути відтворювальну здатність можна курсом лікування від двох до чотирьох тижнів. Вводити цей вітамін можна як з кормом, так і внутрішньом’язово або підшкірно. Добрим вважається компонування його з аскорбіновою кислотою.

Стрептоцид (сульфаніламід). Протибактеріальний препарат, що випускається у формі таблеток, мазей, лініментів і порошку для зовнішнього використання білого/жовтуватого кольору.

У ветеринарії застосовується для лікування різноманітних хвороб шкіри. Він мінімізує секрецію, ексудат, допомагає прискорено загоювати ранові тканини. Ефективний при опіках, виразках, розтріскуваннях та наявності післяопераційних швів.

Зовнішнє застосування повинне виглядати, як нанесення тонкого шару препарату на пошкоджені ділянки. Також можна робити стерильні пов’язки. У день достатньо однієї-двох перев’язок. Курс лікування – 5-10 діб. Якщо хворе місце забруднене, перед накладанням пов’язки його необхідно очистити. Щоб запобігти злизуванню ліків тваринами, рекомендовано використовувати шийний комір або бинт.

Глюкоза. У лікуванні хутрових звірів застосовують, як правило, ін’єкційний розчин, що містить в 1 мл 0,05 г глюкози (глюкоза 5 %), а також хлористий натрій і воду.

Призначають цей препарат при токсикоінфекціях, різних видах отруєнь (ртуттю, миш’яком, ціанистим воднем і його солями, чадним газом тощо), хворобах шлунково-кишкового тракту і печінки (гепатит, цироз), гангрені легень, зневодненні та для врівноваження роботи серця. Якщо тварина сильно виснажена, їй вводять глюкозу в якості енерго-дієтичного компонента.

На загал, введення можливе під шкіру, всередину вени, черева, ректально і внутрішньо один-два рази на добу щодня, аж до зникнення ознак хвороби. Оптимальна доза для хутрових звірів становить 20-100 мл.

Калій марганцевокислий. Блискучий кристалічний порошок фіолетового кольору. При розчиненні у воді формує пурпурні/рожеві розчини. Складається з калію, марганцю і кисню. Виявляє протимікробний, в’яжучий і дезодоруючий ефект.

Використовують марганцівку переважно зовнішньо. Її водними розчинами промивають тканини при стоматиті, вагініті, ендометриті, дерматиті, фурункульозі та опіках, а також матку/пеніс, які випали, піхву і т.д. Внутрішньо вводять в організм при отруєннях (в рот – близько 1 г розчину) і катаральному гастроентериті (0,2 г на 200 мл води).

Молочна кислота. Кисла рідка речовина з жовтим відтінком. Запаху не має. У воді розчиняється легко.

У ветеринарії цей засіб цінують за натуральність, безпечність та високу ефективність. Він допомагає дезінфікувати повітряне середовище в тваринницькому приміщенні. З його допомогою виконують профілактику хвороб дихальних шляхів. Молочна кислота дієва стосовно мікробів, вірусів, є антисептиком, подразником і протибродильним агентом. З легкістю пригнічує патогенну гнильну мікрофлору кишківника, мінімізує появу отруйних продуктів розпаду органічних речовин в організмі, позитивно відбивається на обмінних процесах і регулює продуктивність.

Рекомендована доза для лисиць і песців при хворобах шлунково-кишкового тракту (запаленнях кишківника, гастритах, ентеритах тощо) становить 0,7-2,5 мл (але лише в 2 %-му водному розчині). Аерозольна форма з дезінфекційною метою використовується в обсязі 15-20 мл/м3.

Вугілля активоване. Зовні це чорний порошок/таблетки без смаку і запаху. До його складу входять домішки вуглекислого кальцію, фосфату магнію, оксиду заліза та ін.

Як чудовий адсорбент активоване вугілля добре справляється з отруєннями, кормовими інтоксикаціями, метеоризмом, а також гострим розширенням шлунка. Додатково адсорбцію можна підвищити, використовуючи луги. Щоб промити шлунок, краще задіювати разом з вугіллям оксиди магнію і таніну (2:1:1).

Метіонін. Біла порошкоподібна маса, сформована кристалами, з неприємним запахом і смаком. Розчиненню піддається в гарячій воді. Лікувальна форма: порошок або таблетки.

Метіонін бере участь у білковому обміні, синтезі адреналіну, холіну, креатину, є детоксикатором, джерелом сірки для синтезування цистину. Крім того, він сприяє виконанню функцій вітамінами (В9, В12, С) і ферментами. Тому призначають його в таких випадках: при збоях обмінних реакцій, токсичному впливі на печінку миш’яку, фенолу, аніліну, хлороформу та ін.

Холін хлористий. Білий/світло-брунатний гігроскопічний порошок з легким амінним запахом. Розчиненням у воді характеризується високим.

Цей препарат покликаний заповнити дефіцит вітаміну В4 в організмі тварини, який має велике значення. З нього синтезується ацетилхолін, що впливає на розумові реакції. Він – компонент лецитинів, при малій кількості яких нерідко з’являються жирова інфільтрація, хвороби зобної залози, печінки та нирок, порушується обмін жирів і вуглеводів, а також стає значно гіршою продуктивність.

Різні види хутрових тварин потребують різної кількості холіну хлориду.

Сульфат заліза. Біла порошкоподібна маса (можливий жовтий відтінок). У воді розчиняється погано.

У ветеринарії цей препарат є найкращою формою, завдання якого – боротися із залізодефіцитом. Залізо – надважливий елемент усіх клітин організму. При його нестачі хутрові звірі страждають на анемії, їх хутряний покрив втрачає колір, шкурки стають зів`ялими, не пружними, мнуться і звалюються.

Сульфат міді. Синій порошок з кристалів, добре розчинний у воді. Застосовується у ветеринарії в порошкоподібній або гранульованій формі.

Виступає припікаючим і в’яжучим агентом, антисептиком і блювотним засобом. Місцево проявляє некротизуючий і ерітропоетичний вплив. У невеликих обсягах каталізує формування гемоглобіну, тому разом із залізовмісними засобами допомагає в лікуванні анемій. Також з його допомогою лікують грибкові хвороби, стоматити, вагініти, опіки, екземи, гнійні та ранові інфекції, інтоксикації фосфорорганічними речовинами.

Для різних захворювань використовують внутрішньо і зовнішньо різні концентрації водних розчинів сульфату міді.

Хлорид кобальту. Ветеринарна форма – фіолетові/світло-рожеві таблетки. Цей засіб

показаний для профілактики і лікування болотної хвороби, що провокує анемії, поганий апетит, виснаження організму, погіршення хутра. Кобальт як основний елемент бере участь у кровотворних процесах, синтезі нуклеїнових кислот, білків м’язів, підтримці тканинного дихання, а також допомагає засвоювати вітаміни А, Е, С і В12.

Для використання цього препарату одну таблетку потрібно розчинити в 1000 мл води.

Добре, коли тварини на вашій звірофермі не хворіють, а економічна вигода розведення відповідає очікуванням, або навіть перевищує їх. Але абсолютної відсутності хвороб досягти практично нереально. І в цьому немає нічого надстрашного. Головне, знати, з чим маєте справу, і своєчасно вживати відповідних заходів. Застосовуйте перелічені вище препарати для лікування хутрових звірів – і ніякі хвороби не зашкодять вашому бізнесу!

Поширити



Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *