Як розводити равликів

Промислове розведення равликів, або равликовий бізнес, стрімко нарощує популярність у багатьох країнах світу, зокрема і в Україні. Хоча у нас попит на таку продукцію поки що не назвеш надзвичайним, але експорт ніхто не відміняв. Європейці їдять сотні тисяч тонн равликів на рік. Запити на цих молюсків в Європі стабільно високі й не завжди повною мірою задоволені.

Якщо вам цікава тема про розведення равликів... Якщо розглядаєте гелікокультуру як бізнес-нішу... Якщо хочете ознайомитися буквально з усіма можливими нюансами. Цей матеріал стане вам у нагоді!

Що таке гелікокультура і в чому секрет зростання її популярності?

Гелікокультурою іменується промислове вирощування равликів, яких можна вживати в їжу або чий слиз підходить для виробництва косметичних засобів та лікарських препаратів. Напевно, найвідоміша страва з равликів – ескарго, що представляє традиційну французьку кухню. А взагалі равликів варять, запікають, смажать, тушкують, доповнюють різними соусами. З них готують салати, паштети, плов, різні закуски і багато іншого. А равликові яйця відомі як різновид ікри. В Європі не рідкість – повечеряти равликами, запивши хорошим вином. В Україні їх поки що подають переважно в дорогих ресторанах як родзинки меню.

М’ясо равликів унікальне. Про його смакові якості та харчову цінність відомо здавна. Якось нагадує курку, але не сильно. Воно дієтичне, з великим вмістом вітамінів, амінокислот, біологічно активних речовин, білка, заліза і кальцію. Білка містить навіть більше, ніж куряче яйце, але не має в складі холестерину, жирів та інших шкідливих компонентів. Засвоюється організмом оперативно, при цьому налагоджуючи функціонування шлунково-кишкового тракту. Мега корисне для літніх людей  і вагітних жінок. Позаяк майже виключене провокування алергій цим м’ясом, його можуть вживати в їжу навіть люди, схильні до алергійних реакцій. А ще воно відоме як афродизіак – харчовий продукт, що розпалює бажання і підсилює пристрасть. Те, що після вживання равликів загострюються відчуття і підвищується статевий потяг, встановлено науково. Приємний оригінальний смак, позитивні впливи на організм, відсутність будь-яких негативних нюансів – все це пояснює чималу вартість такого м’яса і затребуваність у ньому. А ще є попит на равликову ікру – дорогий делікатес з неперевершеними смаковими параметрами. Багатий склад м’яса равлика – важлива передумова для його застосування у фармацевтиці та косметології. Ці молюски виділяють секрет з високими регенерувальними властивостями, здатний оперативно відновлювати клітини шкіри. Його нерідко додають в натуральні креми, призначені для загоєння рубців після травм і опіків. Оскільки він здатний збільшувати еластичність, є бажаним інгредієнтом антивікової косметики (засобів, що уповільнюють старіння шкіри). У деяких салонах краси навіть пропонують масаж равликами. Їх висаджують на обличчя клієнтки, по якому вони прокладають свої маршрути, залишаючи на шкірі омолоджувальний слиз.

З урахуванням сказаного вище стає зрозуміло, чому підприємливі українці все частіше обирають заробляти гроші на гелікокультурі. Створення поки ще екзотичних для українських реалій ферм, що спеціалізуються на розведенні равликів, з кожним роком стає все популярнішим, як і поступово розвивається культура споживання цих молюсків. Хоча Україна далеко не в лідерах за вказаним напрямком і суттєво поступається в позиціях Франції, Іспанії, Португалії, Німеччині, Італії, Бельгії, Греції, Швейцарії, саме у нас є сенс працювати у такому бізнес-напрямку.

Цей вид діяльності нарекли «бізнесом для ледачих», пояснюючи тим, що приступати до справи можна з мінімальними вкладеннями, а отримувати прибуток виходить досить швидко. А якщо додати сюди постійно зростаючий попит на продукцію з равликів, облаштування равликової ферми можна розглядати як успішний і перспективний бізнес-проект. Також варто врахувати, що зайняти своє місце в будь-якій ніші набагато простіше, поки немає величезної конкуренції. Розведення равликів, переробка їх м’яса, збір ікри і слизу – ось саме те, що наразі не спостерігається часто-густо.

Щоб не завантажувати вас надмірними масивами інформації, постараємося систематизувати все найважливіше. Отже, гелікокультура в цифрах:

- у 7 разів – саме у стільки експорт равликового м’яса перевищив експорт сала Україною в 2016 році (347 і 51 тонна, відповідно);

- у 100 разів збільшився експорт власне равликів за останні кілька років;

- 98 % всього експорту равликів, вирощуваних в Україні, припадає на Литву, 1,5 % – на Польщу і Румунію;

- 1 $ – середня ціна, за якою купують 1 кг українських равликів у Румунії та Литві, 5,5 $ – вартість, за якою після обробки румуни і литовці перепродують товар в Іспанію, Італію, Францію, Угорщину та інші європейські країни. Для роздумів: максимальна кількість білоруських равликів реалізується кінцевому замовнику в обхід посередників;

- більше 850 тисяч тонн – стільки цих молюсків споживається в світі щорічно;

- десь 12 мільярдів доларів США нараховує їх ринок;

- понад 40 % – стільки в світовому імпорті займає Китай як покупець равликів, другі за цим параметром – європейські країни, передусім, Франція та Італія;

- 15 % вирощуються в спеціальних фермерських господарствах, 85 % добувають у природному середовищі;

- понад 1000 грн – вартість 1 кг равликів у вітчизняних магазинах (продаються в рибних відділах, переважно там, де розміщується делікатесна продукція);

- приблизно 2000 грн – ціна 50 г равликової ікри. В Європі такі ж кількості продукту обійдуться в 60-350 €, залежно від різновиду равлика;

- 100-300 % – рентабельність, яка цілком досяжна для равликового бізнесу;

- 12 місяців – окупність равликової ферми, що спеціалізується на Helix aspersa, 12-36 місяців – тієї, де вирощують Helix pomatia (виноградних равликів).

Гелікокультура стрімко розвивається як в Україні, так і в світі, загалом. Експерти прогнозують її зростаючу актуальність в кілька наступних десятків років. Попит буде в Америці, Китаї, Франції та багатьох інших країнах. Купувати будуть свіжих і приготовлених молюсків, тих, що пройшли охолодження і заморожування, а також їх ікру і слиз.

Равлики, яких можна їсти...

Перше, що слід зрозуміти після того, як буде прийняте рішення спробувати себе в равликовому бізнесі, це те, що в їжу придатні не всі равлики. На загал, їстівними можуть бути молюски довжиною 1-326 мм. Найпопулярнішими вважаються Helix pomatia (виноградні/римські/бургундські), поширені майже по всій Європі. Чималий попит є на Cornu aspersum, або садових равликів, які спочатку мешкали лише в Середземномор’ї, а зараз не є рідкістю в Америці та Австралії. Не варто списувати з рахунків і такий вид, як Helix аspersa (maxima – великі і muller – маленькі). А чого варте м’ясо величезних африканських молюсків Achatina fulica! Його можна подрібнювати, піддавати консервуванню, компонувати з іншими інгредієнтами і подавати як самостійну страву – практично жодних обмежень для обробки і вживання.

Давайте більш детально розглянемо основні їстівні види равликів:

√ Helix pomatia. Основа для приготування славнозвісного ескарго по-бургундськи. У природному середовищі цей вид поширений практично по всій території Європи, переважно в гірських лісах і долинах, на садових і виноградних ділянках. Максимальний розмір мушлі – 45 мм. Підвищений попит, порівняно з Helix aspersa, пояснюється дещо більшими розмірами і неперевершеними ароматичними параметрами;

√ Helix aspersa. Сірі французькі равлики, поширені сьогодні по всьому світу. Для мушлі дорослої особини характерна наявність 4-5 завитків. Довжина – приблизно 30-45 см (ростуть до необхідної величини дуже швидко). Тривалість життя – 2-5 років. Слід зазначити дуже важливу особливість цього різновиду. Йдеться про пристосованість до проживання в різних умовах (різний клімат лісів, полів, дюн піску, садів), про їх невибагливість. Це пояснює не тільки великі кількості особин, але й підвищену легкість їх розведення, плюс зменшені ризики;

√ Otala lactea. Інші назви: виноградні, молочні, іспанські равлики. Раковина має характерне біле забарвлення з червоно-бурими спіралями. Діаметр – 26-35 мм;

√ Iberus alonensis. Називається також іспанською вакетою/сераною. Розміри – близько 30 мм;

√ Cepaea nemoralis. Особини з діаметром раковини до 25 мм, характерні, передусім, для природних умов Центральної Європи, а також ввезені і натуралізовані в Сполучених Штатах;

√ Achatina fulica. Величезні африканські молюски, довжина яких може досягати 326 мм. Походять з місцевості, розташованої на південь від Сахари (Східна Африка). Ввезення та розведення у багатьох країнах перетворилася на серйозну шкоду для фермерів. Тому цих равликів сьогодні вважають за краще не розводити на місці, а завозити в країну вже не в живому вигляді.

На цьому перелік не закінчується. Це лише найпоширеніші, затребувані та відомі різновиди. Їх можна доповнити Helix aperta, Helix lucorum, Cepaea hortensis, Otala punctata, Eobania vermiculata й іншими.

Що необхідно для вирощування та розведення равликів?

Щоб бізнес був успішним, потрібно подбати про обладнання та матеріали, зокрема про облаштовані спеціальним чином загороди і огороджені подвір’я. Не обійтися тут без невеликих огорож, що запобігають втечі равликів. Досвідченими фермерами в якості обмежувача на таких парканах використовується сіль, через яку молюски не здатні переповзти. Як варіант – монтаж електричних пастухів.

Крім того, знадобляться різні вимірювальні прилади, зокрема для встановлення вологості та температурного режиму (гігрометри, термометри), а також ваги та інструменти для визначення розмірних параметрів раковини, обладнання для регулювання води (спринклерні зрошувачі й дренажні системи) і освітленості (забезпечення світла та тіні). Не обійтися без пристосувань, що дозволяють тестувати ґрунт, і без збільшувального скла, за допомогою якого можна контролювати наявність яєць у спец. горщиках. Також потрібно подбати про ті пристрої, які посприяють боротьбі зі шкідниками і хижаками.

Головні відділення равликової ферми:

- зовнішні загороди;

- приміщення, в яких передбачений клімат-контроль;

- закриті системи (тепличні споруди або пластикові тунелі)

- маточники й інкубатори (місця, обладнані особливим чином для розмноження дорослих особин і дозрівання новонароджених).

Організовуючи робочий простір, слід враховувати, одним чи декількома видами молюсків він буде заповнений. Равликова ферма не обов’язково повинна обмежуватися єдиним різновидом равликів. Але якщо їх буде більше, в загородах має бути забезпечений чіткий видовий поділ.

Документи. Мало скласти бізнес-план, закупити все необхідне і приступити до роботи. Знадобиться хоча б зареєструватися як фізична особа-підприємець або створити власне фермерське господарство. Вид діяльності при оформленні подібної ферми називається так: ферма з розведення черв’яків, равликів, молюсків. Нехтувати цим аспектом не можна, оскільки ні в українські ресторани, ні в Європу не можна буде поставляти равликів, якість м’яса яких не підтверджена сертифікатом.

Фінансові питання. Скільки доведеться витратитися на організацію та забезпечення функціонування равликової ферми, залежить від бажаних масштабів виробництва і вже наявних у розпорядженні фермера ресурсів. Досвідчені в цьому напрямку фермери стверджують, що не обов’язково займати багато місця, витрачати надмірні суми і т.д. Основна передумова успішного результату – забезпечення належних умов для життя і розмноження молюсків.

Якщо завчасно налагодити збут, то вже в перший рік можна повністю окупити всі витрати, реалізуючи тільки м’ясо равликів. А якщо спеціалізуватися ще й на продажу слизу, на чистий прибуток можна вийти значно раніше.

Технологічні аспекти. Равликів можна розводити двома способами:

1. З маточного поголів’я (початок розмноження припадає на лютий).
2. З молодняка (вирощування на відкритих територіях у травні-червні).

Ферма повинна мати приміщення, в якому буде розташовуватися маточне стадо, і інкубатор з реалізацією умов для вирощування. Крім того, необхідно обладнати вуличний вольєр, в якому равлики будуть підгодовуватися, і теплицю, щоб молодняк міг у ній перебувати в весняний перехідний період. Приміщення для маточного стада потрібно оснастити спеціальними дерев’яними стелажами, подбавши про стоки для води і каналізацію.

Клімат повинен бути м’яким. Правильна вологість – підвищена (75-95 %). Оптимальний температурний режим – 15-25 °С, але для більшості видів діапазон може бути розширений. Якщо температура опуститься до 12 °С, равлики втратять активність, якщо до 10 °C, вони перестануть рости, якщо до 7 °C – перейдуть в сплячку. Аналогічно сплячий режим запуститься, коли t підніметься більш ніж до 27 °C, а вологи стане занадто мало для належної життєдіяльності. Також втрата вологи характерна при вітрі та протягах, тому їх слід уникати.

Значення має і те, скільки світла буде забезпечено. Найкращий варіант освітлення – протягом 12 годин.

Підвищена вологість – передумова виникнення цвілі. З нею потрібно боротися, очищаючи повітря. Актуальною стає і боротьба з комахами. Для цього можна задіяти інсектицидні лампи.

Що стосується вуличного простору, то тут значення мають не тільки вологість і освітлення, але й якість ґрунту, густота рослинності, полив. Рослини, які підходять для равликових ферм: перко, конюшина, ріпак і деякі інші. Вони повинні бути вологими, але не мокрими, як і земельна ділянка. Це можна забезпечити, зробивши схил, по якому дощова вода буде стікати, не загрожуючи затопленням.

Приділити увагу необхідно поливу. Вода повинна бути чистою і смачною, інакше не доведеться говорити ні про здоров’я равликів, ні про добрий смак їх м’яса.

Захист від сонця в спекотну погоду – за дерев’яними щитами, на яких можна розташувати спеціальні годівниці або ж безпосередньо сам корм.

Ґрунт повинен бути вологим, але не надмірно болотистим. Це можна забезпечити за допомогою системи вироблення туману. Позаяк равлики ковтають ґрунтові частинки, вони повинні бути смачними для них. Неналежний стан ґрунту може спровокувати крихкість мушель навіть тоді, коли раціон харчування ідеально збалансований.

Характеристики доброго ґрунту для равликів:

- оптимальне входження піску і глини;

- до 40 % органічних компонентів у його складі;

- кислотність 7 рН;

- збалансований склад за кальцієм, адже саме цей елемент – основа мушлі. Кальцій можна додавати в ґрунт у вигляді вапняку або ж вносити його в корм.

Ідеальний ґрунтовий склад: торф + глина + компост + карбонат кальцію + органіка.

Годування. Відгодівля равликів, як правило, відбувається з квітня по жовтень. Звичайно, період може варіюватися, відповідно до місцевих кліматичних умов. Корм необхідно розсипати якомога ширше, щоб він був доступний всім молюскам. Що ж вони їдять? В основному, тверду їжу. Але у різних видів і навіть у одного, якщо він зібраний з різних регіонів, смакові переваги можуть відрізнятися. Популярні кормові рослинні джерела: бородавник, плоди і листя яблуні, абрикоси, вишні, сливи, квіти (ромашки, айстри, хризантеми та ін.), пшениця, ріпак, горох, капуста, морква, огірки, картопля і багато інших. До слова, вид Helix аspersa дуже добре відгукується на сухе молоко. Але загалом, краще надати перевагу свіжій зеленій масі, фруктам і овочам, а не сухому корму. Добре, якщо вони будуть становити 80 % раціону, решта 20 % можуть припадати на пшеничні висівки.

Як розрахувати обсяги раціону харчування? За добу равлик з’їдає стільки корму, скільки становить 10-20 % його ваги. Від цього і потрібно відштовхуватися. А ще від того, що кількість їжі, яка вживається, залежить від умов проживання (значення мають температура, вологість повітря, доступність питної води).

Основні стадії розведення равликів

Щоб систематизувати процес вирощування, коротко розглянемо його основні етапи:

- репродукція. Маточне стадо розташовують в приміщенні, призначеному для розмноження і відкладання ікри. Площа може бути різною (20-150 м²), залежно від розмірів стада. Приділяється увага вентилюванню, каналізаційному забезпеченню і постачанню води. Велике значення має обігрів: температура повинна підтримуватися на належному рівні + важлива можливість її регулювання. В цей час йде підготовка равликів до ікрометання. Щоб ікра вийшла якісною, потрібно правильно підібрати корм і подбати про достатню кількість кальцію. Відкладені яйця (приблизно по 80-150 штук з кожної маткової особини) поміщаються в інкубатор, де t становить 21 °C, а вологість дорівнює 80 %. Це актуально, якщо мета – подальше вирощування равликів. Якщо ж потрібна сама ікра, то вона уже на цьому етапі відбирається для реалізації.

- поява і ріст молодих равликів. Коли молодняк тільки вилуплюється, його потрібно ще якийсь час тримати в приміщенні. Дорощування молодих особин відбувається в теплиці з годуванням молодою зеленню, яку вони так люблять. Теплиця повинна опалюватися, мати спеціально підготовлений ґрунт і бути висіяною перко. Незабаром равлики почнуть відкладати яйця в ґрунтовий шар. Після цього маточне стадо виноситься з теплиці, а молодняк для відгодівлі поміщається в вуличний вольєр.

- вирощування на відкритому просторі. Тепла травнева погода – те, що потрібно для перебування равликів у відкритих вольєрах. Спочатку ділянки землі можуть бути невеликі, але захищені від птахів і звірів. Тут висаджуються рослини і накриваються щитами з дерева. Важлива наявність огорожі, годівниць і забезпечення належного поливу. Температура в нічний час доби не повинна бути меншою 8 °C. Уже зараз допустимо доповнити раціон не тільки свіжою їжею, а й сухим кормом. Тут равлики будуть перебувати протягом 5 місяців. Якщо погода псуватиметься, можна на якийсь час повертати їх у теплиці.

- збір равликів. У вересні-жовтні, коли температура починає знижуватися, приходить час збору врожаю. Равлики поміщаються в холодне приміщення, де можуть перебувати до 8 місяців, протягом яких вирішуються експортні питання. Краще, звичайно, вирішити питання збуту раніше за конкурентів. Перед тим, як зібрати равликів, перестаньте здійснювати годування і полив. Потім зберіть, потримайте кілька днів, промийте і посушіть, щоб позбутися випорожнень. Чистих і сухих равликів відсортуйте і розфасуйте в коробки.

Ось, мабуть, і все. Відповіді по темі, як розводити равликів, отримані. Звичайно, на практиці вам знадобиться і додаткова інформація, але вже зараз ви можете прийняти рішення, для вас гелікокультура чи ні. Якщо вирішите спробувати, не прогадаєте! Нехай щастить вам у цьому цікавому, прибутковому і перспективному напрямку діяльності!