Використання йодовмісних препаратів у ветеринарії

Йод – це мікроелемент, який корисний і життєво необхідний не тільки людям, а й тваринам. Він – важлива частина гормонів щитоподібної залози, бере участь в ростових процесах і розвитку, регулює обмін речовин, сприяє лікуванню інфекцій та запалень, зокрема шлунково-кишкового тракту. Самостійно організм тварини виробляє йод в невеликих кількостях, близько 90 % речовини надходить ззовні, разом з їжею. Це значимий інгредієнт кормів, наприклад, борошна з морських водоростей і морської риби. Але, крім цього, актуальним є забезпечення оптимальних обсягів йоду разом із синтезованими сполуками (йодатом кальцію, йодидом калію, йодованою кухонною сіллю та ін.).

У цій статті ми розглянемо, чим загрожує йододефіцит для тварин, поговоримо про функції йоду в організмі, дізнаємося, які йодовмісні препарати сьогодні користуються популярністю і для чого вони потрібні. Якщо вам знадобилася ця і супутня інформація, читайте далі.

Поведінка, роль і функції йоду в тваринному організмі

Йод – це хім. елемент з тих, які в природі трапляються порівняно рідко. В розсіяному стані присутній в повітряному, водному та ґрунтовому середовищах, а також у живих організмах. Представлений природний йод як один стабільний ізотоп, атомна маса якого – 127.

Якщо розглядати входження обсягів йоду в рослинні структури, то вони зовсім незначні. Виняток – деякі водорості-йодконцентратори. Загалом, для життєдіяльності рослин істотного значення цей елемент не має. Відтак, рослинні корми не є багатими на йод матеріалами. У зерні, травах і коренебульбоплодах кількості йоду становлять 50-300, 200-400 і 200-500 мкг/кг, відповідно. Зовсім інша справа – корми тваринної природи, в тому числі рибне борошно, яке збагачене зазначеним елементом. Якщо врахувати, що в ланцюжку ґрунт → вода → рослина → тварина йодконцентрація має пряму залежність, а зони недостатності йоду – не рідкість, питання йодного харчування тварин вкрай актуальне. Додайте сюди максимізацію первинної недостатності вторинною (наявність в рослинах антитиреоїдних компонентів) і чималі втрати йоду під час зберігання кормів (до 50 %) – доцільність поповнення запасів йоду іншими способами не викличе сумнівів.

При надходженні йоду в організм з таких джерел, як вода, корми та мінеральні добавки, гормональні йодисті сполуки піддаються всмоктуванню, не розщеплюючись. Іншим формам органічних сполук характерне відновлення до йодидів із подальшим всмоктуванням. Початкове місце абсорбції – шлунок, основне – тонкий кишківник. Переважні обсяги йоду, який поглинається організмом (до 60 %), припадають на щитоподібну залозу, в складі гормонів якої відбувається повернення цієї речовини в кров. А взагалі ця субстанція розподіляється по всіх органах, тканинах і рідинах, зокрема по шкірі, вовні, яйнику, селезінці, печінці, нирках, м’язовій масі, кістковому апараті, легенях і крові. Десь вона представлена як неорганічний йодид, а десь – як органічно зв’язаний йод. В яких обсягах, залежить від віку тварини, сезонних факторів і вмісту йоду в кормах.

Виведення цього елемента з організму відбувається, в основному, через нирки, а також через шлунково-кишковий тракт (з такими середовищами, як слина, шлунковий сік і жовч), легені та шкіру. Разом зі сечею виводяться йодиди і якась частина йодовмісних похідних 2-оксопропанової кислоти.

Коли вводиться 131J, належна його концентрація в щитовидці спостерігається через добу. Переважні обсяги задіюються в синтезі молока і компонентів яйця. Кури-несучки в той час, коли фолікули в яйнику активно ростуть, цим органом абсорбують стільки ж речовини, як і щитоподібною залозою. Під час вагітності тварин відбувається проникнення йоду в плаценту з подальшим накопиченням в тканинних і кров’яних пластах плода. Оскільки плід не здатний виділяти йод разом зі сечею, концентрація цього реактиву в ньому набагато вища, ніж у крові матері.

Головну біохімічну роль йоду обумовлює його входження в тиреоїдні гормони, за якими – регулювання основного обміну, вуглеводних, білкових та жирових витрат, процесів формування тепла, вплив на ріст, розвиток і відтворення. Вплив гормонів на метаболізм пояснюється їх дією на окислювальні процеси всередині клітин, окисне фосфорилювання і синтез білка.

Встановлено, що без йоду не доводиться говорити про належну життєдіяльність великого переліку мікроорганізмів, зокрема тих, які населяють травну систему тварин. Якщо збагачувати йододефіцитний раціон добавками йоду, можна активувати целюлозолітичну мікрофлору передшлунків.

Систематизуємо функції йоду в організмі тварини:

- регулювання швидкісного режиму перебігу біохім. реакцій;

- участь в енергообміні та коригування температури тіла;

- вплив на білковий, жировий і водно-електролітний обмін;

- сприяння обміну низки вітамінів;

- залучення в диференціюванні тканин, ростових процесів, розвитку;

- індукція збільшення киснеспоживання тканинами.

Йод: норма, нестача та надлишок

Скільки йоду міститься в тілі тварини? Близько 50-200 мкг/кг ваги. Але це не постійний параметр, він може значно варіюватися, залежно від йодного збагачення раціону. Також на обсяги впливає вік: концентрація йоду зменшується під час дорослішання тварин, оскільки знижується функціональна активність щитоподібної залози. Ніхто не відміняв і видових відмінностей: більше йоду є в тілах дрібних видів тварин, у тих, інтенсивність метаболізму яких вища, і у тих, які мешкають в умовах суворого клімату.

Стандартний режим годування забезпечує такий розподіл йоду по організму: до 80 % в щитоподібній залозі, до 12 % в м’язових тканинах, по 3-4 % в шкірі та кістках, 5-10 % в інших органах.

Якщо розглядати потребу в цьому елементі у різних видів тварин, то слід відштовхуватися від емпіричного характеру ситуації. Найменше забезпечення йодом у жуйних, оскільки вони найбільше його виділяють з каловими масами, а в зелених кормах присутньо багато інгібіторів щитовидки. Ба більше, жуйні тварини з природних джерел отримують різні обсяги йоду, залежно від регіону проживання. Молочним коровам і вівцематкам елемент, що розглядається, необхідний в розмірі 0,1-0,8 мг/кг сухого корму. Запобігти появі йодної недостатності у свиней можна, забезпечуючи 0,2 мг речовини на кілограм корму. Щоб не допустити виникнення проблем з ембріональним розвитком у птиці, необхідно забезпечувати 0,15 мг/кг. Варто враховувати, що племінні й кури-несучки відчувають різну потребу в йоді. Якщо першим достатньо 0,05 мг/кг, то другим потрібно не менше 0,15 мг/кг. І ще: хоча індички поступаються курям по несучості, йоду їм необхідно більше.

Важливо! І нестача, і надлишок зазначеного елемента небезпечні для тварин.

При йододефіциті порушується функціонування щитоподібної залози, розвивається гіпертиреоз, спостерігаються втрати вовни і слабий набір ваги. Не є винятком порушення обмінних процесів, гальмування клітинного ділення, серйозна шкода репродуктивній функції. Якщо в кормах недостатньо йоду, зменшується синтез тироксину і трийодтироніну в щитовидці. Залоза стає більшою в розмірах, позаяк розростаються сполучні тканини, і, в той же час, атрофуються залозисті компоненти.

Особливо негативно дефіцит йоду позначається на потомстві. Якщо раціон вагітних особин бідний на цей елемент, новонароджені з’являються на світ або слабкими, або мертвими. Телята, ягнята і козенята при цьому мають збільшену залозу. У поросят – потовщена шкіра без волосяного покриву, роздутості, набряки на шиї. Лошата, в загальному, слабкі. З нестачею йоду у тварин пов’язані аборти, мертвонародження, вроджені аномалії, підвищена перинатальна смертність. Порушення синтезу, метаболізму, і дії тиреоїдних гормонів – одна зі складових патогенезу хвороб системи розмноження незапального характеру (функціональних розладів).

Якщо дефіцит помірно регулярний, у корів відбуваються порушення овуляції яєчників, зменшується лютеїнізуюча функція гіпофіза. Якщо своєчасно налагодити підгодівлю, статеве функціонування прийде в норму.

Різкий дефіцит йоду у курей – передумова зниження виводимості яєць, зменшеної ваги ембріона. Курчата з’являються на світ ослабленими, їх щитоподібні залози мають збільшені розміри.

Крім первинного йододефіциту, може мати місце і вторинний, якщо тварини вживають багато кормів з гойтрогенами (зобогенними компонентами). До джерел останніх належать соєві боби, горох, арахіс, повзуча конюшина і капуста. Гойтрогени вибірково інгібують зв’язування вільного J- іона в щитоподібній залозі.

Щодо надлишку цієї речовини... Тішить те, що дотримання стандартного раціону харчування реалізує невелику ймовірність таких наслідків, оскільки толерантність до цього елементу чимала. Однак, повністю від надлишку йоду тварини не застраховані. А при такому у курей на якийсь час припиняється яйцекладка і погіршуються інкубаційні характеристики яєць, у телят знижується приріст, апетит стає поганим, виникають ознаки токсикозу (кашель, носові виділення, зменшення рівня гемоглобіну). Загалом, гіпертиреоз може проявлятися так само, як і гіпотиреоз.

Які висновки можна зробити? Зокрема такі, що йод до тваринного організму повинен надходити в належних обсягах – ні менше, ні більше, ніж того вимагають ті чи інші сільськогосподарські види в певні періоди життя і з урахуванням місця, умов їх проживання, а також раціону годівлі. Якщо за допомогою корму забезпечити норму немає можливості, обов’язково потрібно задіяти йодовмісні препарати. Що, як і для чого може знадобитися, розповімо далі.

Огляд популярних йодовмісних препаратів для ветеринарії

Вирішення проблем йододефіциту (профілактика і лікування йодної недостатності та йододефіцитних станів) у тварин ґрунтується на виборі діагностичних методів, лікувальних препаратів та коригуванні раціону харчування з урахуванням потреби в йоді. Очевидно, що тільки за допомогою кормів задовольнити потребу тварин в цьому компоненті нереально, оскільки вміст йоду в кормових культурах не такий вже й високий. А ось, якщо скомпонувати їжу з відповідними ліками, ще й як!

Перше, що при виявленні нестачі йоду робить більшість фермерів (з власної практики або за рекомендацією ветеринара) – додає в корми йодистий калій (йодид калію). Ця речовина, надходячи разом з їжею, формує вільний йод, який при надмірних дозах накопичується в організмі, а при збалансованому раціоні такої небезпеки не несе. За йодидом калію – відновлення запліднюваності, підвищення плодючості худоби і птиці, збільшення жирності молока, інтенсифікація росту та відгодівлі продуктивних тварин. Крім того, ця добавка здійснює легкий антимікотичний вплив (пригнічує грибки і цвіль), що як для вологих, так і для сухих промислових кормів є дуже важливим фактором.

При проведенні дослідів на телятах було встановлено, що якщо згодовувати молодняку ВРХ протягом 70 днів 2,1-2,8 мг калію йодиду і 320-470 мг калію броміду з розрахунку на 100 кг живої ваги, то можна активізувати мікробіологічні процеси в рубці, підвищити середньодобовий приріст до 10 %, знизити кормовитрати на 7-10 %, зокрема витрати концентратів на 8-20 %.

Профілактичні дози при йододефіциті – 0,5-1 мг/кг маси тіла, лікувальні – 0,2-2 г для МРХ і свиней, 0,1-0,3 г для ягнят і поросят, 0,05-0,1 г для птиці.

Один з найпростіших і найдоступніших способів усунення йодонестачі – введення до раціону тварин йодованої кухонної солі, в складі 1 тонни якої міститься 25 г йодистого калію. Такий матеріал готують особливим чином, щоб збагачення організму йодом відбувалося, як годиться.

Застосовують у фермерських господарствах і спеціальну кормову сіль. Вона є джерелом не тільки йоду, а й інших мікроелементів, важливих для тварин: цинку, марганцю, селену. Входять до її складу вони в мікродозах, але мега важливі для ростових процесів і розвитку, для розмноження і здоров’я, в цілому. Кормова сіль виробляється або в розсипчастому вигляді, або у формі брикетів. У випадку з першим варіантом необхідне строге дотримання дозування, оскільки надлишку не можна допускати. Що стосується брикетованої форми, то з нею ймовірність передозування зводиться до мінімуму.

Має значення більше з технологічної точки зору, ніж у плані заповнення йододефіциту, йодат калію (йоднуватокислий калій). Але залишати цю добавку взагалі поза увагою не хочеться. Вона перешкоджає появі грудок і виступає антизлежувачем.

Часто до кормів для тварин додають кальцію йодат. Ця добавка в щоденному раціоні покликана зміцнювати імунітет і нормалізувати розвиток молодняка. Вона ефективно запобігає хворобам щитоподібної залози, зменшує ризик розвитку патологій у ще ненародженого потомства.

Джерелом важливого для тварин йоду є і йодид кальцію (йодистий кальцій). Його часто вводять в мінеральні премікси, в корми для великих с/г видів, а також в їжу для собак і котів.

Крім внутрішнього застосування з метою поповнення йодонестачі, в ветеринарії актуальні йодовмісні препарати для зовнішнього нанесення. Один з таких – синій йод (йодистий крохмаль). Проявляє ефективність при різних порізах і саднах. Порівняно зі звичайним спиртовим р-чином йоду, не провокує больових відчуттів, не палить шкіру, не подразнює рану. А знезаражує і діє антибактеріально точно так само, як і спиртовий йод. До того ж, з його допомогою можна видаляти кліщів, боротися з отруєннями та іншими розладами кишківника, запаленнями системи травлення. У випадку отруєння потрібно розвести синій йод молоком, трохи підсолодити і дати тварині випити. Дозування слід розраховувати, згідно з габаритами тварини. А лікувати за його допомогою необхідно до того часу, поки не зникнуть симптоми недуги.

Власне, без спиртових розчинів йоду 5 % або 10 % теж не обійтися. У їх складі присутні йод, йодид калію, а також вода і спирт. Спектр впливів: антимікробний, подразнювальний, кровоспинний (прискорення ранозагоєння). При всмоктуванні йод активно впливає на метаболізм, інтенсифікує дисиміляцію і задіюється в синтезі тироксину. Такими розчинами обробляють операційні ділянки, поранення, травми, порізи, фурункули, мікроспорії, свищі тощо. Для подразнювального і відволікаючого ефекту їх використовують при хронічних запаленнях суглобів, сухожильних піхв, м’язових тканин і шкірних покривів. Ускладнень такі препарати не провокують, побічної дії на тварин не здійснюють.

Йодовмісні продукти приходять на допомогу і при стоматиті, фарингіті, різних ушкодженнях слизової рота. Ними, поєднуючи з гліцерином (1: 4), змащують уражені ділянки. Йодними настоянками лікують і виконують профілактику ензоотичного зоба. Телятам і вівцям дають по 5-10 крапель, ягнятам і поросятам – по 3-7 крапель два-три рази на добу.

Знаходить застосування в ветеринарії і розчин Люголя, який складається з йоду, йодиду калію і очищеної/дистильованої води. Використовується при запаленнях слизових, катарально-гнійних ендометритах, некротичних метритах. Уражені місця кропляться розчином. Лікують цим препаратом і телязіоз ВРХ, промиваючи очі. А при актиномікозі його вводять в інфільтрат по 1-2 мл. Внутрішньотрахеальне введення властиве для диктіокаульозу телят і овець. Першим у віці до року дають 50-70 мл, другим – 15-20 мл. А ще він актуальний при метастронгільозі свиней (0,5 мл на кілограм ваги тварини).

Широко використовується у ветеринарній практиці і така органічна сполука йоду, як йодповідон. Вона здійснює антимікробний, протизапальний і знеболювальний ефект. За нею – поліпшення проліферативних процесів у статевих органах, помірна стимуляція тонусу матки, зменшення термінів одужання тварин. Дія у йодповідону – як у активного йоду, тільки без подразнювальних чинників. А ще до цієї речовини не звикають мікроорганізми.

Хочемо сказати, що за участю йоду і його сполук виробляють сьогодні чималий перелік різних ветеринарних препаратів. Крім зазначених вище, це:

- йодинол (люголівський р-чин + полівініловий спирт). Склад: 0,1 % йоду + 0,3 % йодиду калію + 0,9 % ПВС + вода. Сприяє лікуванню шкірних ран з інфекціями, піодермій, фурункулів. Підходить для промивання розкритих гнійних ділянок, слизових. Задіюється в акушерській практиці. Всередину вводиться при інфекціях шлунково-кишкового тракту в обсягах на кілограм: 1,5 мл телятам і ягнятам, 2 мл поросятам двічі в день;

- йодоформ. Зовнішньо використовується при ранах, виразках, свищах, пролежнях і т.д. Ефективно бореться з мікробами, запаленнями і загоює уражені ділянки. Може виглядати як мазь або присипка, доповнена тальком чи стрептоцидом. У рідкісних випадках йодоформ може використовуватися для внутрішнього введення (при інфекціях шлунково-кишкового тракту);

- йодиста мазь. Склад: 2 % йоду + 6 % йодистого калію + 92 % очищеного смальцю. Для цього препарату характерне зовнішнє застосування як протизапального і розсмоктувального засобу для обробки вим’я, суглобів, сухожиль, шкірних покривів, м’язових пластів при карбункулах, фурункулах і піодермії;

- аерозоль йодистого алюмінію/йодтриетиленгліколю. Склад: йод + алюмінієва пудра + хлористий амоній + вода. Важливий для профілактики бронхопневмонії у поросят, інфекційного ларинготрахеїту і колібактеріозу у птиці.

Переоцінити значення йоду і йодовмісних препаратів для тварин вкрай складно. Вони проявляють ефективність проти мікробів, паразитів, гельмінтів і грибків, здійснюють розсмоктувальну і протизапальну дію. Для гормонів щитоподібної залози і запобігання її хвороб це взагалі засоби номер один. Вони не дають розвиватися ензоотичному зобу, уповільнюють формування тиреотропного гормону гіпофіза, а відтак здійснюють лікувальний ефект при гіперфункції щитоподібної залози. Тому використання йодовмісних препаратів у ветеринарії сьогодні дуже поширене і повністю виправдане. А позаяк на шляху до їх придбання не виникає жодних складнощів (ліки є у вільному продажу і коштують недорого), ніщо не заважає вирішувати цілий перелік тваринницьких проблем з максимальною ефективністю. Втім, так уже зараз роблять багато вітчизняних фермерів, сприяючи успіху свого с/г бізнесу. Приєднуйтеся!