Виробництво мила

Сьогодні, коли чуєш слово «мило», уява може видавати найрізноманітніші картинки. Твердий брусок чи рідка субстанція. Натуральний продукт або хімія. Від класичних прямокутника і овалу до найкреативніших квіткових, фруктових, тваринних та багатьох інших форм. Однотонні й різнокольорові, пастельні та яскраві варіанти. Однорідні та з декоративними елементами. Запахи: далеко не тільки «мильний», а й лавандовий, кокосовий, лимонний, ванільний, медовий тощо. Такий різноплановий асортимент забезпечується завдяки тому, що компоненти мила можуть використовуватися варіативні. Є основа, без якої не обійтися, і є різні доповнення, що дозволяють створювати оригінальну продукцію. Про це та про супутні питання поговоримо в цій статті.

Ви дізнаєтеся про все, що вас цікавить щодо миловиробництва: як і де воно відбувається, які виробничі варіанти можливі, що може бути сировиною та ін. Готові? Тоді розпочнемо.

Що собою являє приготування мила і яким воно буває?

Виробництво мила – це процес, який у більшості випадків поєднує два ключових аспекти: дотримання технологічних моментів і творчий підхід. Технологія + мистецтво – той тандем, який дозволяє створювати якісну й оригінальну продукцію, що користується попитом у споживачів. Звичайно, буває, що акцент робиться на якійсь одній зі складових процесу, переважно на технологічних рішеннях, що пояснюється видами мийного засобу та сферами його застосування. Але найбільш вражаючі результати виходять, коли і технологія дотримується, й оригінальність не залишається поза увагою.

Основна класифікація визначає наявність таких видів мила:

• господарське мило. Використовується як засіб побутової хімії, наприклад, для прання бавовняних та лляних тканин;
• туалетне мило. Створюється для виконання доглядових і гігієнічних процедур (для очищення та догляду за шкірою, для миття обличчя, рук, тіла, волосся, для гоління);
• медичне. Маючи дезінфікуючі властивості, перешкоджає поширенню та допомагає боротися з інфекціями.

На вигляд розрізняють мило тверде, рідке та у формі крему. Головним складником твердого мила є суміш розчинних солей вищих жирних кислот.

Щоб отримати мило, слід реалізувати реакції омилення: гідроліз жирів з лугами, що приводить до формування солей лужних металів та спиртів. Нагріті жири омиляються у спеціальних ємностях їдким лугом. Виходить однорідний в’язкий матеріал, який при охолодженні густішає. Далі виконується очищення, що залежить від вихідної сировини. Після хімічної стадії приходить час механічної, на котрій реалізуються охолодження, сушіння, комплектація добавками, надання необхідної форми і фасовка.

Загалом існує два найбільш популярні способи, як зробити мило:

1. Холодний. У мильну масу вносяться всі інгредієнти, добре перемішуються, розливаються по формах і залишаються в спокої на період до двох місяців для дозрівання. Так виходить позбавити агресивності раніше використаний луг.
2. Гарячий. Мильна маса та всі необхідні компоненти разом варяться на водяній бані. Хімічні процеси інтенсифікуються. Продукт готовий практично відразу після охолодження.

Процес приготування мила – це ретельно відточене мистецтво, що потребує особливої уваги до деталей та професійних навичок. Але якщо вникнути у суть, розумієш, що надмірними труднощами цей процес не супроводжується. Якщо знаєш, що і як робити, які матеріали використовувати, яких етапів дотримуватися, створення туалетного, медичного та господарського мила можливе навіть у домашніх умовах.

Варіанти отримання мила: промислове виготовлення та ручна робота

Існують різні варіанти створення мила, і кожен з них надає унікальні переваги та можливості, відповідаючи різним потребам та вподобанням виробників. Загалом процес потребує певної підготовки і знань, які можуть впроваджуватись як у промислових умовах, так і в домашніх господарствах. Насамперед потрібно визначитися з місцем, де здійснюватиметься робота, а також вибрати відповідний метод, підготувати матеріали й інвентар. Подальші дії залежать від запланованих масштабів.

Промислове виробництво. Як правило, здійснюється на заводах із застосуванням спеціального обладнання та автоматизованих передових технологій. Є високотехнологічним процесом, за допомогою якого досягається масове виготовлення продукції з високою ефективністю. Особливо актуальне для забезпечення сталості якості з мінімізацією витрат. Промислові виробники обов’язково ретельно контролюють виробничі етапи, дотримуються техніки безпеки та екологічних норм, створюючи продукцію, що відповідає вимогам ринку, характеризується ефективністю й має необхідний якісний рівень.

Пром. виготовлення передбачає згадані вище хімічну та механічну стадії. Перша – це безпосередньо варіння мила, робота з жирними кислотами, солями натрію або калію, це лужна обробка, очищення, спеціальна обробка «клейового мила». Друга – це охолодження, сушіння, введення добавок (консервантів, барвників, ароматизаторів тощо), фасування, а також інші операції, що передбачаються вимогами до кінцевого продукту.

Домашнє виготовлення. Є творчим процесом, що вимагає уваги до деталей і бажання створити унікальний продукт. Багато ентузіастів вважають за краще створювати своє мило в домашніх умовах, перетворюючи кухню на невелику хімічну лабораторію. Такий варіант дозволяє індивідуально підходити до кожної партії мила, експериментувати з різними рецептами, ароматами та формами, створюючи унікальні мильні вироби. Результат залежить від особистих вподобань та поставлених цілей. Домашнє приготування мила також передбачає використання природних інгредієнтів, що робить продукцію більш екологічно чистою, а відтак кращою для тих, хто цінує стійкість і натуральність на додачу до індивідуальності та оригінальності. Важливим аспектом того, щоб успішно зробити мило ручної роботи, є також навчання та обмін досвідом, який часто відбувається на спеціалізованих майстер-класах і студіях, де творчий процес поєднується з навчанням.

І промисловий, й домашній методи мають свої особливості, переваги та недоліки. Вибір залежить від цілей та нахилів виробника. Але де б не здійснювалося виробництво, ключовими моментами залишаються безпека, знання хімічних процесів та належний контроль за процесом. Від вибору інгредієнтів і до моменту, коли упаковується вже готове мило – кожен етап виготовлення потребує відповідального підходу, щоб продукт не тільки тішив око, а й виконував покладені на нього функції.

Інструменти та сировина для виробництва мила

Отримання відповіді на запитання, з чого і як роблять мило, що потрібно для роботи – перший крок у цьому захопливому процесі. Якщо ви тільки хочете спробувати варити мило, але не знаєте, з чого почати, і губитеся в різноманітних асортиментах миловарних магазинів, просто зараз розповідаємо та орієнтуємо, про що слід подбати.

Для початку вам не треба багато грошей, мега складного інвентарю та великого переліку сировинних матеріалів.

Для домашнього варіння потрібно підготувати такі предмети:

• каструлю з жароміцного скла, в якій змішуватимете компоненти;
• вимірювальний прилад (кухонна вага чи мірна склянка);
• дерев’яну лопатку для перемішування;
• формочки із силікону або пластику.

Що потрібно з матеріалів? Якщо взяти упаковку магазинного мила і почитати склад, то можна побачити, що при виготовленні задіюються різні хімічні речовини, олії, розчинники, ПАР, барвники, емульгатори, загусники, стабілізуючі та парфумерні добавки, а також консерванти, піноутворювачі, скрабувальні частинки та інше.

Сировиною для основи на виробництвах можуть бути жири тваринного і рослинного походження, синтетичні жирні кислоти, карбонові кислоти, каніфоль, талоль. Беззмінна основа мила: олії, вода та луг. Щодо останнього не треба хвилюватися. Він потрібен для запуску утворення мила з рослинних олій. Коли олії реагують із лугом, відбувається формування кислоти та чистого гліцерину. Далі луг вже входить у реакцію з кислотою, у результаті виходять солі, а потім – мило з гліцерином. При правильному витримуванні технології виробництва створюється хороший очищувальний продукт.

Барвники, віддушки, ефірні олії та інші речовини використовуються, щоб надати приємного аромату та створити привабливий вигляд мила. Є добавки, завдяки яким мило добре милиться. Завдяки іншим тримає необхідну форму. Щоб поліпшити якість загалом, виробники застосовують кокосову або пальмову олію, а для покращення певних властивостей мила використовують карбонат натрію, буру, натрійтрифосфат та рідке скло. Додавати в мило дорогих сортів можуть сапоніни. Натуральне мило створюють без залучення будь-яких хімічних сполук, що робить його не тільки ефективним, але й щадним для шкіри, і дружнім до довкілля. А є й такі компоненти, які дозволяють здешевлювати продукцію, але на якості можуть позначатися не найкращим чином.

Зрозуміло, що не всі інгредієнти безпечні для шкіри та довкілля. Не всяке мило однаково корисне та ефективне. В якомусь більше гліцерину, в іншому – менше. Все це відповідно впливає на шкіру під час миття. Тому складу при виготовленні слід приділяти особливу увагу. І давайте на цьому зупинимося детальніше.

Основа для мила

При виготовленні мила в домашніх умовах за основу можна брати:

1. Звичайнісіньке дитяче мило. Лайтовий варіант для миловарів-початківців. Береться шматочок мила з магазину, що не містить барвників та ароматизаторів. За допомогою терки перетворюється на стружку. Готується на водяній бані, компонуючись з водою, молоком або відваром з трав (100 грамів рідини на 100 г мила). На завершення додаються барвники та ефірні олії, мило розливається у форми та залишається для застигання.
2. Кислоту та луг. Спосіб, що дозволяє створювати мило «з нуля». Для його реалізації є необхідність у жирних кислотах та відповідному лугові. Першими можуть виступати рослинні, тваринні жири або воски. Вибір лужного компонента залежить від того, який продукт має бути виготовлений: для рідкого мила використовується гідроксид калію, для твердого – гідроксид натрію, для кремоподібного – сукупність цих двох гідроксидів.

Вибравши цей варіант, вкрай важливо бути акуратними й не нехтувати технікою безпеки. Розрахунок компонентів повинен проводитися ретельно, зважування – обережно. Безпосередньо виготовлення може здійснюватися як гарячим, так і холодним способами (описані вище) з обов’язковим дотриманням технологічних аспектів. Також заздалегідь потрібно ретельно підготувати місце роботи, все зайве прибрати, все необхідне передбачити. Оскільки актуалізується робота з хімічними речовинами, слід використовувати ЗІЗ: захисну маску, окуляри, рукавиці. Для нейтралізації лугу, якщо той раптом потрапить на шкірні покриви, під рукою має бути оцет.

3. Спеціальну мильну основу. Найкращий варіант для домашніх умов. За допомогою мильної основи можна створювати вироби різних форм. Вона може бути у вигляді рідини, крему чи твердою. Загалом є багато різновидів, що варіюються складом, характеристиками, робочими властивостями та можливостями застосування. При цьому ринок постійно поповнюється новинками, котрі розширюють межі миловаріння.

Рідка основа використовується для виготовлення шампунів, пін для ванни, гелів для душу, засобів для особистої гігієни. Характеризується простотою використання, безпекою та нейтральною кислотністю. Ще вона чудово піниться і проста у зафарбовуванні. Може компонуватися із трав’яними відварами, ефірними оліями та іншими функціональними елементами.

Основа-крем задіюється для створення м’якого мила-суфле, пілінгів і скрабів. Завдяки кремоподібній консистенції вона чудово взаємодіє з оліями.

Тверда основа може бути:

• очищеною (має прозорий вигляд). Дозволяє створювати насичені та яскраві забарвлення. Містить у великих обсягах гліцерин;
• доповненою двоокисом титану. Матеріал білого кольору в спектрі від молочного до бежевого;
• органічною (з жовтуватим відтінком). З мінімальною кількістю поверхнево-активних речовин. Вона не містить компонентів, що відбілюють або нівелюють ароматичні параметри. Відповідно, їй притаманні жовтизна та специфічний запах.

Робота з мильними базами – це мега легкість та суцільне задоволення. Просто «розтопи та залий». Як виготовляють мило? Твердий матеріал-основа подрібнюється на шматки, поміщається на водяну баню або в мікрохвильовку для досягнення робочого стану. Важливо не допускати його перегрівання. Макс. t, до якої допустиме нагрівання – 65 ℃. Під час плавлення основа доповнюється рідкою частиною, а потім компонується з іншими інгредієнтами (гліцерином, барвниками, віддушками…) та розливається у форми.

Використання мильної основи – найкраще рішення. Вона краща за складом навіть, ніж найпростіше, на перший погляд, дитяче мило, що пропонується промисловістю. При виборі рекомендовано звертати увагу на такі параметри, як рівень прозорості, піноутворення, швидкість застигання. Добре, якщо все це поєднуватиметься з оптимальною вартістю. Бажано вибирати натуральні безбарвні матеріали зі збалансованим pH. Основа з натуральних олій, що містить багато гліцерину і щадні ПАР, сприяє ефективному миттю й при цьому не пересушує шкіру.

Зазначимо, що мильна основа використовується не лише у домашньому виготовленні мила. Сьогодні багато виробників обирають саме цей спосіб. Змішування напівготової продукції з добавками суттєво спрощує і прискорює виробничий процес, залишаючи час для впровадження оригінальних рішень та позитивно впливаючи на ціновий фактор. Основи для мила на виробництвах використовуються найрізноманітніші. Єдине, що в будь-якому випадку матеріал повинен бути якісним та сертифікованим, аби уникнути ймовірних ризиків.

SLS (Sodium Lauryl Sulfate) та SLES (Sodium Laureth Sulfate)

SLS та SLES – це популярні поверхнево-активні речовини, що використовуються при створенні величезного переліку доглядових та гігієнічних засобів. Часто не обходиться без них і приготування мила. Вони забезпечують очищення, емульгування, диспергування, знезараження, пом’якшення та піноутворення. Завдяки їм полегшується усунення забруднень зі шкіри та волосся.

Варто зазначити, що є ті, хто відмовляються від такого переліку переваг, посилаючись на шкоду цих хімічних сполук. Але, по-перше, їх подразнювальний вплив максимально проявляється тоді, коли вони використовуються окремо, будучи конкретними водними розчинами без присутності компонентів, що усувають подразнення, коли беруться дуже високі концентрації або реалізується занадто тривалий контакт зі шкірою. Негативи цілком можна пом’якшити, і робиться це, наприклад, за допомогою бетаїнів. А по-друге, Sodium Lauryl Sulfate та Sodium Laureth Sulfate – це не одне й те саме. SLES апріорі подразнює шкіру менше, ніж SLS, і характеризується значним біорозпадом. Ідеально підходить там, де потрібно забезпечити хороше очищення та піноутворення, уникнувши при цьому надмірної твердості. Тому активно задіюється багатьма виробниками при виготовленні мийно-чистячих, косметичних засобів, зокрема й дитячих лінійок.

Застосовувати чи ні лаурил- та лауретсульфат натрію, вирішувати тільки вам. І якщо ви не збираєтеся відмовлятися від плюсів, що забезпечуються SLES у виробництві мила, купити матеріал за вигідними цінами можете просто зараз на сайті компанії «Система Оптимум». Товар має всі необхідні документи, що підтверджують його якість, і доступний для придбання на постійній основі.

Масла та олії

При виготовленні мила можуть використовуватися різні олії/масла з варіативними цілями: мінеральні, рослинні, а також ефірні та ароматичні.

Призначення мінеральних олій (парафінової, вазелінової) – ретельно очищених продуктів нафтовідгону: пом’якшувати та зволожувати шкірні покриви, підвищувати їх м’якість та гладкість. Їм характерне чудове змащування. Вони хороші для сухої та схильної до алергій шкіри. Зважаючи на свою стабільність, працюють тільки на поверхні.

Рослинні олії – популярний компонент натурального мила. Вони можуть використовуватися найрізноманітніші, зокрема рідкі (оливкова, ріпакова, авокадова…) і тверді (кокосова, ши, какао…). Дозволяють наділяти продукти необхідними властивостями (очищення, піноутворення, живлення, зволоження, регенерація, лікування шкірних недуг, антибактеріальний захист, протизапальна, антиоксидантна дії) та регулюють твердість. Як правило, при створенні мила використовується не одна олія, а комплекс (загалом 3-5 %), що забезпечує максимізацію бажаних ефектів. При цьому важливо дотримуватися їх пропорцій між собою і стосовно гідроксидів, щоб результати були якнайкращими.

Ароматичні речовини (косметичні аромати, ефірні олії) представлені у продажу в величезній варіативності. Можуть використовуватися окремо, а в різних комбінаціях дають можливість створювати унікальні аромати. Оптимальний об’єм – 1-2 краплі на 100 г маси. Попит мають і синтетичні аромати, й натуральні ефірні олії, нерідко з лікувальними ефектами, противірусною дією, антибактеріальним захистом і/або антиоксидантною активністю. При комбінуванні не варто поєднувати дуже багато різних запахів. Експериментуйте, але не перестарайтеся. Проявляйте розсудливість і довіряйте власному нюху.

Ароматична складова – це особливі відчуття, настрій, атмосфера. Цитрусові, квіткові, ванільні, медові, м’ятні, мускусні, пряні й інші аромати – вибирайте, до чого лежить душа. А не хочете, щоб засіб мав якийсь запах, або остерігаєтеся алергійних проявів (алергени можуть бути присутніми як у натуральних, так і в синтетичних ароматичних інгредієнтах), створюйте мило без запаху. Ароматизатор – не обов’язковий складник. Але пам’ятайте: ароматичні натуральні олії – це ще й помічники гліцерину у питаннях зволоження. Мило без гліцерину не здійснює необхідне зволоження та кондиціювання, а з ним, та ще й з хорошими віддушками, забезпечується чудовий вплив на шкіру. Завжди виграшне рішення – шукати баланс.

Барвники

Цікаво дізнатися, як варити мило можна в найрізноманітніших кольорах і колірних поєднаннях? Воно може бути не тільки світлим, білим або кремовим, а й яскравим і навіть темним. Для цього існують натуральні та синтетичні барвники. Природні речовини, наприклад, куркумін, активоване вугілля, хлорофіл, не тільки змінюють забарвлення, а й додатково несуть цінне живлення для шкіри. Всі барвники додаються до продукту в незначних кількостях.

Для роботи можна брати рідкі та порошкові матеріали цієї групи. Перші – чудовий варіант для новачків, примітний зручністю, оперативністю та легкістю застосування. Пара крапель – і є потрібний колір. Потрібно отримати якийсь відтінок – змішування червоного, синього та жовтого у різних пропорціях вирішує завдання. Для виготовлення однотонного мила ідеально підходять харчові барвники: гарне забарвлення, особливо якщо використовується прозора основа, гарантоване. Переваги таких речовин полягають у тому, що основа через них не стає каламутною, вони не випадають в осад, повною мірою розчиняючись у мильній основі. Однак є нюанс, і це мігрування. Тобто, якщо ваше мило складатиметься з двох-трьох шарів, згодом чіткість меж між ними знизиться, і брусок буде виглядати не таким яскравим та красивим, як раніше. Саме тому вдаватися до залучення харчових барвників рекомендовано при створенні однотонних продуктів або багатобарвних, але тільки в тому випадку, якщо ті будуть використані в незначні терміни, або тоді, коли стоїть завдання отримання градієнта, а не чітких ліній.

Якщо потрібно, щоб колірне рішення довго залишалося стійким, слід використовувати пігменти. Це немігруючі фарбувальні компоненти. Вони гарантують естетику та яскравість, чудово поєднуються один з одним і зберігають свої початкові параметри протягом тривалого часу. Однак кришталевої прозорості, як у випадку з харчовими барвниками, з ними не досягти, з огляду на замутнення основи.

Враховуйте сказане вище під час роботи над кольором мила. Вибирайте те, що найбільше відповідає вашим побажанням.

Консерванти

Вода як компонент мила є природним середовищем для розвитку патогенних мікроорганізмів. Щоб не дати шансів мікробам розвиватися і псувати продукт, роблячи його потенційно небезпечним, залучаються консерванти. Консерванти в милі реалізують його захист від виникнення та розмноження бактерій і грибків. Завдяки їм збільшується термін придатності, що вкрай важливо у пром. масштабах, а іноді й при домашньому миловарінні.

З консервантами слід проявляти обережність. Використовувати лише ті речовини, які пройшли перевірку на безпеку. Хороший приклад – парабени, що ефективно нейтралізують шкідливі мікроорганізми.

Загусники

Важлива група хім. речовин, що використовуються при створенні косметично-гігієнічної продукції, зокрема й мила – загусники. З їх допомогою знижується обсяг хлориду натрію та досягається ідеальна консистенція.

Рекомендуємо брати в роботу такі загусники, які не тільки ефективно справляються зі своїм функціональним призначенням навіть у малих концентраціях, а й характеризуються легким біологічним розкладанням.

Як ви здогадуєтеся, і загусники, й інші додаткові речовини, розглянуті вище – далеко не вичерпний перелік матеріалів, використовуваних у виготовленні мила. Але, маючи вже до цього моменту отримані відомості, ви точно зможете зробити свій перший брусок. А потім, якщо захочете, зможете сміливо розширювати список матеріалів, надаючи продуктам унікального характеру.

Етапи й технологія виробництва

Отже, мило може виготовлятися різними способами і передбачати застосування широкого переліку сировини. Різні технологічні рішення передбачають варіативні етапи процесу. Узагальнити та систематизувати черговість дій можна так:

• підготовка місця, сировинних компонентів та інвентарю/обладнання;
• створення бази за допомогою омилення тваринних або рослинних жирів їдким лугом чи використання готової мильної основи;
• технологічне одержання гліцерину або додаткове його введення в очищеному вигляді;
• компонування основи добавками, відповідно до рецептури;
• розлив по формах, пресування, охолодження-застигання;
• нарізка та кількатижневе витримування;
• фасування, пакування й інше, що передбачається вимогами до конкретного готового продукту.

Виготовлення мил може передбачати і специфічні виробничі етапи. Наприклад, вищий сорт мила передбачає процес пілірування. Висушене ядрове мило перетирається за допомогою валиків пілірної машини. Таким чином, жирні кислоти, що входять до складу мила, збільшуються в обсязі до 74 %, удосконалюється структура, підвищується стійкість до всихання, прогоркання і великих температур під час зберігання готового продукту.

А при домашньому виготовленні процес може бути максимально спрощений і здешевлений, якщо, до прикладу, використовуються обмилки або звичайне мило для дітей. Фасувати та упаковувати в цьому випадку не обов’язково, як і дотримуватися серйозних вимог до якості. Можна створити один-два бруски для власного застосування і в своє задоволення.

Виготовлення мила – це не тільки технічний процес, але й мистецтво створення доглядового продукту. Незалежно від обраного способу виробництва, важливо пам’ятати, що якість сировини, ретельність у виборі інгредієнтів, дотримання технологічних нюансів та увага до деталей є ключовими складниками успішного результату. Будь то промислове, контрактне виробництво чи ручна робота, кожен етап загального процесу важливий для створення хорошого засобу.

Хочете спробувати себе у миловарінні? Пробуйте! Експериментуйте з матеріалами, стилями та методами. Вибирайте, що вам найбільше підходить. Розвивайтеся та створюйте мило для себе або на продаж, яке тішитиме і своєю дією, й оригінальністю!