Захист деревини від гниття та обмерзання – ефективні рішення

Деревина завжди була і залишається одним із найцінніших матеріалів у будівництві та виробництві завдяки своїй природній красі, міцності, універсальності та ще цілій низці характерних рис. Проте, як і будь-який інший органічний матеріал, вона піддається впливу навколишніх факторів, котрі можуть призвести до її пошкодження. Живі дерева наділені потужною сукупністю дієвих захисних механізмів, закладених самою природою. Ці механізми ефективно забезпечують усе необхідне для їхнього життя та розвитку, протистоять різноманітним зовнішнім негативам. Після зрізання, відокремлення від кореневої системи природний перебіг життєвих циклів припиняється. Волога перестає рухатися по стовбуру і поступово випаровується, тканини більше не отримують живлення, позбавлена вологи рослинна біомаса набуває законсервованої форми. Аби деревину перетворити на якісний будматеріал, аби вона не гнила й не розкладалася, важливо реалізувати певні технологічні процеси. Якщо не вдаватися до додаткових заходів на етапі просушування, після нього, а також під час експлуатації тієї чи іншої дерев’яної конструкції, деревне волокно з часом втрачає щільність і зазнає руйнувань. Без належного захисту воно вкрай чутливе до сонячного світла, опадів, морозу, вологи, шкідників та інших негативних впливів. Усе це погано позначається як на його зовнішньому вигляді, так і на експлуатаційних характеристиках, зокрема на цілісності, стійкості споруд із дерева. Тому захист деревини від гниття, обмерзання, пліснявіння тощо має неабияке значення.

Саме гниття та обмерзання є двома основними загрозами для будов з дерева, особливо на відкритому повітрі в умовах, коли актуалізуються підвищена вологість, низькі температури і температурні перепади. Належний захист деревини – ніщо інше, як подовження періоду її служби, максимізація стійкості до несприятливих факторів, шкідників, цвілі та ін. Хочете аби споруди та вироби з дерева прослужили вам якомога довше? Попіклуйтеся як слід про збереження деревини. А ми вам у цій статті детально розповімо, що саме здатне спричинити різнотипні пошкодження та як ефективно від них захистити ваші будівельні конструкції з натурального дерева (дерев’яні будинки, тераси, альтанки, меблі, елементи оздоблення інтер’єру та екстер’єру тощо).

Основні причини пошкодження деревини

Деревині як природному матеріалу характерна чутливість до різноманітних впливів, які можуть призвести до її пошкодження та зниження експлуатаційних властивостей. Розуміння та врахування основних причин її ймовірного псування є ключовим для вибору правильних методів захисту та оброблення деревини, подовження терміну служби та забезпечення надійності витворів/споруд з дерева в різних умовах.

Ось що, зокрема, здатне провокувати негативи:

• вплив ультрафіолетового випромінювання. Сонячне світло, його ультрафіолетова складова, погано позначається на деревині. Під дією УФ променів лігнін, який скріплює волокна матеріалу, розкладається, що призводить до втрати міцності та зміни кольору поверхні. Цей процес супроводжується посірінням і появою мікротріщин, котрі погіршують зовнішній вигляд деревини та сприяють подальшій реалізації руйнівних механізмів;
• механічні пошкодження. Фізичні впливи, такі як удари, тертя або надмірне навантаження, можуть спричинити тріщини, вм’ятини або деформації деревини. Такі пошкодження не лише погіршують естетичний вигляд, але й створюють умови для проникнення вологи та розвитку мікроорганізмів, що прискорює процеси гниття і руйнації матеріалу;
• хімічні впливи. Дерево може зазнавати хімічних пошкоджень внаслідок контакту з агресивними речовинами, такими як кислоти, луги або розчинники. Ці речовини здатні руйнувати його структуру, змінювати колір і знижувати міцність. Особливо вразливими є дерев’яні конструкції, що експлуатуються в промислових умовах або обробляються хім. засобами без належного захисту;
• біологічні ураження. Окрім грибків та жуків, деревину можуть вражати бактерії й водорості, які сприяють її нищенню. Бактеріальні інфекції призводять до зміни кольору, зниження міцності та появи неприємного запаху. Водорості, оселяючись на поверхні деревини у вологих умовах, утворюють слизький наліт, який не лише псує зовнішній вигляд, але й підвищує ризик механічних пошкоджень через зниження тертя;
• вади деревини. Природні дефекти, такі як сучки, тріщини, хвилястість волокон або внутрішні порожнини, можуть знижувати якість та міцність матеріалу та виробленого з нього. Ці вади здатні виникати внаслідок природних процесів росту дерева або під впливом погодних факторів, таких як вітер, сніг або зміни температур. Їх наявність у деревині ускладнює її обробку та знижує довговічність готових виробів.

Проте ТОП-3 причин, які найчастіше дають про себе знати і яким багатьом із нас доводиться протистояти у повсякденні, такі: волога, низькі температури та шкідники.

Вплив вологи

Волога, якщо її забагато, є одним із головних недругів деревини. Природно передбачені її поглинання та втрата із впливом на форму та розміри.

Підвищена вологість сприяє розвитку грибків та бактерій – різних мікроорганізмів, які викликають гниття й провокують руйнування. Вона з легкістю може створити ідеальні умови для грибкового ураження і появи плісняви, котрі небезпечні й для самого матеріалу, і для речей, предметів, що перебувають поблизу, а ще для здоров’я людей (грибок та цвіль здатні провокувати серйозні хвороби). Ба більше, при перенасиченні деревини вологою, вона стає вразливішою до механічних пошкоджень та деформацій. Особливо небезпечним є тривале перебування споруди чи виробу з дерева у вологому середовищі без належного захисту.

Інша сторона медалі – надто низька вологість, загрозлива пересиханням, розтріскуваннями та іншими негативами для фізичних характеристик дерева.

Тож цілком логічно, що будівельний лісоматеріал з правильною вологістю, а також його належна вологозахищеність при використанні є запорукою довговічності та безпеки будь-якої дерев’яної конструкції.

Зверніть увагу, що вологість дерева не є сталою величиною. При виробництві будматеріалу з метою зниження вмісту вологи і запобігання ризику деформацій його сушать до значень, що є приблизно середніми для умов застосування. Ці умови окреслюються зовнішньою ситуацією в конкретному географічному регіоні. Десь стандарт вологості може становити 15-18 %, в іншому місці – 10-12 %, в Україні ж він не перевищує показника 8 %, з огляду на присутність зимового періоду з морозами та актуальність опалювального сезону. Це, що стосується виробництва, а ось після введення деревини в експлуатацію через збереження нею своїх гігроскопічних параметрів даються взнаки коливання вологісного рівня. Здебільшого вони мають циклічний характер, що визначається добовими та сезонними змінами.

Ефекти низьких температур

Низькі температури самі по собі не завдають значної шкоди деревині. Однак цикли замерзання та відтавання вологи, що міститься в деревині, можуть призвести до її розтріскування та структурних пошкоджень. Обмерзання поверхні деревини також може сприяти її зносу і зниженню естетичних якостей.

Волога, що перебуває у деревині, взимку замерзає і стає льодом. Збільшуючись в об’ємі, руйнує матеріал. Дерев’яні конструкції, котрі зазнали впливу низьких температур, заповнюються тріщинами, спочатку невеликими, а далі – все більшими. З настанням тепла і стабілізації погодних умов то тут, то там доводиться спостерігати дефекти структури, просідання, а то і прогнивання. Аби цього уникнути, вкрай важливо забезпечити належний захист деревини не лише від обмерзання, а й від тандему мороз + волога.

Ураження шкідниками

Лісоматеріал є привабливим середовищем для різних шкідників, таких як терміти, короїди, деревоточці, шашіль та інші комахи. Вони використовують його для схованки, харчування, розмноження та розвитку личинок. Ураження ними може відбуватися під час зберігання, транспортування й застосування. Вони проникають у структуру деревини, створюючи ходи та порожнини, що значно знижує її міцність і довговічність. Плюс у сформовані комахами отвори простіше заселятися шкідливим мікроорганізмам. Відтак комплекс негативів збільшується.

Небезпека полягає в тому, що часто ураження шкідниками раптове і непомітне на початкових стадіях. Ідентифікація їхньої присутності може бути досить складною, а тим часом вони завдаватимуть все значнішої шкоди, поступово призводячи до серйозних пошкоджень, суттєвого погіршення якості конструкційної деревини, якщо як слід не захистити матеріал.

Також важливо зазначити, що само собою дерево, якого б виду воно не було, не є захищеним від жуків. Одні з них полюбляють сухий, а інші – вологий матеріал. Якісь надають перевагу м’якому, а інші – твердому. Тобто з будь-якою деревиною важливо піклуватися про її захист від шкідників.

Захист деревини від гниття – основні методи

Для збереження вигляду й цілісності деревини, забезпечення довговічності та надійності тої чи іншої дерев’яної конструкції необхідно застосовувати ефективні методи захисного оброблення від гниття.

Перші запобіжні заходи повинні здійснюватися ще на етапі виробництва будматеріалу. Вони передбачають:

• визначення інтенсивності руйнівного зовнішнього впливу на конструкцію з дерева;
• правильний вибір породи для конкретного призначення;
• належне сушіння та обробка;
• врахування дії застосовуваної в обробці хімії;
• встановлення та взяття до уваги сумісності захисних матеріалів.

Щоб дерево стало якісним будівельним матеріалом для зведення споруд, виготовлення меблів тощо, щоб було як належить захищеним від вологи і гниття, його передусім потрібно добре висушити. Проте самого лише сушіння недостатньо. Якщо воно буде сухим, але погано захищеним, повторне насичення вологою при зберіганні, будівництві та експлуатації не забариться. Тому без антисептичних і бактерицидних засобів не обійтися. Причому вони мають використовуватися як для профілактичного впливу (ще до використання матеріалу для будівельних робіт), так і безпосередньо перед будівництвом, плюс впродовж експлуатаційного періоду. Сучасні технології та традиційні підходи пропонують різноманітні рішення для цієї проблеми під час експлуатації.

Загалом обробку деревини можна розділити на дві категорії заходів: внутрішньої та поверхневої дії. Кожна із них має свої особливості й переваги.

Так, перша (проникна) виконується здебільшого за допомогою продуктів на олійній основі з антисептичними властивостями. Вони просочуються в поверхню дерева для забезпечення захисту зсередини. Потрапляючи у поверхневу структуру деревини, олійні засоби висихають і сприяють збільшенню міцності матеріалу, підвищують його стійкість до атмосферних впливів.

Друга категорія (поверхнева) передбачає застосування антисептиків, що формують покриття-захист на поверхні деревини. Раніше ці матеріали були представлені лаками та фарбами для зовнішніх робіт. Сьогодні вони значно випереджають інші варіанти покриття за популярністю, нівелюючи такі негативні аспекти, як розтріскування та відшаровування. Якісні сучасні захисні продукти проявляють високу стійкість до різних погодних умов, прекрасно витримують постійні цикли розширення-звуження деревини через температурні та вологісні зміни. Вони гнучкі та довговічні, зупиняють і ліквідують процеси гниття, забезпечують належний захист та збереження структури дерева.

Використання антисептиків

Антисептиками є спеціальні хімічні продукти, призначені для знезараження, захисту деревини від грибків, бактерій та інших мікроорганізмів, для їх знищення й недопущення поширення. Вони створюють бар’єр, який ефективно перешкоджає розвитку гнилі. Нерідко виконують декоративні функції: оброблена поверхня набуває певного відтінку зі збереженням текстури дерева. А позаяк є матеріалами подвійної дії, також забезпечують захист від вогню (діють як антипірени), що не менш важливо, з огляду на вразливість деревини до вогню. Можуть застосовуватися і для нових покриттів, й для тих, що вже раніше проходили антисептичну обробку. Для каркасів, стін, підлог, елементів облицювання, парканів та ін.

Антисептики можуть бути на водній, олійній чи іншій основі, що дозволяє вибрати оптимальний варіант залежно від умов експлуатації та орієнтуючись на рекомендації виробника:

• для внутрішніх профілактичних робіт добре підходять водорозчинні матеріали. Вони захищають деревину від вологи та мікроорганізмів. Ними можна обробляти віконні рами, сходи, двері, меблі тощо;
• з метою забезпечення підвищеної антисептичної дії можуть використовуватися продукти на основі розчинників. Вони створюють на поверхнях дерева водонепроникне плівкове нашарування, котре характеризується високою адгезією, чудово перешкоджає всмоктуванню вологи, запобігає гниттю і винищує грибкові спори;
• для внутрішніх робіт у приміщеннях з підвищеною вологістю, а також для зовнішнього пропрацювання найкращими є олійні антисептичні засоби. Їм характерне максимальне водовідштовхування. Однак слід врахувати, що вони неприємно пахнуть, викликають зміни кольору дерева та є горючими;
• іноді на допомогу може також прийти ґрунтівка-антисептик. Якісні продукти цієї групи запобігають появі та розвитку мікроорганізмів, захищають від грибка і плісняви. Додатково їм властиве забезпечення таких функціональних переваг, як вирівнювання, зміцнення дерева, зменшення витрати покриття-фінішу;
• якщо деревину вже спіткало зараження, потрібна санація. Для її виконання залучаються антисептичні засоби з підвищеною концентрацією активних речовин. Вони блокують та усувають зараження, стаючи на заваді поширенню проблеми.

Обираючи антисептик, обов’язково зверніть увагу на його склад, аби зіставити ефективність з можливими ризиками. З-поміж основних складників особливо виділяються такі:

• кальцій хлористий. Характеризується оптимальними антисептичними властивостями. Додатково запобігає утворенню льоду. Є безпечним для людей, тварин і довкілля;
• натрій фтористий. Знезаражує деревину. У формі водного розчину примітний підвищеною проникною здатністю;
• оксидифеніл. Протистоїть грибку та плісняві. Жодним чином не впливає на експлуатаційні властивості дерева. Нетоксичний;
• мідний і залізний купорос. Ефективно знезаражують, надаючи деревині характерного забарвлення. Якщо в перспективі дерево має контактувати з металом, залізний купорос застосовувати не слід, аби не інтенсифікувати корозійні процеси.

Що ще варто врахувати при виборі антисептика:

• породу дерева, адже різні породи по-різному протистоять мікроорганізмам. Найстійкішими є дуб, сосна та ясен, середньостійкими – такі представники сімейства соснових, як ялина і кедр. Якщо розглядати клен, бук або в’яз, то вони характеризуються малою стійкістю до ураження мікроорганізмами. А береза, осика та вільха взагалі нестійкі у цьому плані. Запам’ятайте: що менш стійким є лісоматеріал, то більшого захисту він потребує;
• характеристики антисептика. Він не повинен здійснювати руйнівного впливу на оброблювану поверхню. Не має бути надто летким чи додавати складнощів до фінішних заходів.

Кілька слів про те, як наносити… Незаперечна перевага антисептичних засобів – простота в нанесенні. Вони зручно наносяться широким малярським пензлем. Не формують на поверхні патьоків, крапель та інших об’ємних дефектів.

Аби забезпечити повноцінний захист, наполегливо рекомендуємо виконувати перед антисептичною обробкою належну підготовку. Вона полягає, по-перше, в усуненні з поверхні пилу та бруду. А по-друге, в ґрунтуванні (нанесенні спеціальної ґрунтівки). Причому ґрунтувати бажано як нову, так і повторно задіювану деревину. Загалом підготовчий етап досить простий та на кінцевому результаті позначається якнайкраще.

Після підготовки (висихання ґрунтівки) можна займатися безпосередньо нанесенням антисептика. Робота може здійснюватися у два-три етапи, залежно від початкових параметрів деревини, від того, нова вона чи ні, має надалі перебувати у приміщенні або на вулиці. Зверніть увагу, що кожен наступний покрив має наноситися на повністю висохлу поверхню. Час висихання одного шару становить 3-6 годин (визначається температурою та вологістю), тому заздалегідь розрахуйте період роботи, аби не довелося залишати її на півдорозі.

І ще. Антисептичні матеріали у своїй більшості є досить токсичними, тому застосовувати їх рекомендовано у респіраторі й спецодязі. Також важливо не допускати контакт з ними домашніх тварин і їх сусідство з продуктами харчування. Здійснювати обробку потрібно у добре провітрюваному приміщенні, а краще, якщо є така можливість, на відкритому повітрі, однак уникаючи перетягів та вітряної погоди. Теоретично вітер може пришвидшити процес, інтенсифікуючи висихання, але шкода від нього куди більша, ніж ймовірна користь: перенесення значних обсягів бруду та пилу з подальшим осіданням на деревині та погіршенням якості антисептичних заходів.

Використання солі як природного захисту

Сіль – це природний консервант, який здавна використовується для захисту деревини від гниття та шкідників. Обробка деревини сольовими розчинами створює несприятливі умови для розвитку мікроорганізмів, для появи будь-яких дефектів дерева, що виникають через те, що діють комахи та впливає волога. Цей метод є екологічно безпечним, економічно вигідним та простим у застосуванні, проте потребує регулярного поновлення захисного шару.

Щоб приготувати сольовий розчин, потрібно взяти кухонну сіль Екстра й поєднати її із водою з розрахунку 1 кг на 10 л. Цим розчином дошки можна обробляти, задіюючи пензель або занурюючи їх у нього. Після такого впливу дерево стає стійким до розвитку грибків та гниття. Його здатність поглинати вологу суттєво зменшується.

Сіль як природний захист може також використовуватися в комплексі з іншими матеріалами. Зокрема, популярним є поєднання солі (400 г) з мідним купоросом (1,5 кг), борошном (800 г) та вапном (1,6 кг). Усе це на 10 літрів води. Інгредієнти потрібно змішати до отримання густої консистенції й можна наносити у 2-3 шари, вичікуючи щораз повного поглинання та висихання кожного попереднього із них.

Переваги застосування солі полягають й у тому, що, аби приготувати розчин на її основі, часто не треба нічого спеціально купувати (найчастіше вона і так є на господарстві), самостійне створення захисного матеріалу є простим та не потребує спеціального обладнання.

Гідроізоляція

Гідроізоляція як спосіб запобігання проникненню води в структуру дерева є вкрай важливою для його захисту від вологи. Це без перебільшень ключовий фактор у недопущенні гниття. Гідроізоляційні матеріали та покриття створюють бар’єр, котрий перешкоджає потраплянню вологи всередину. Тим самим протистоїть змінам форми, гниттю й загальному псуванню деревини. Вони дуже значущі як при будівництві, так і під час ремонту.

З гідроізоляційною метою можуть використовуватися спеціальні лаки, фарби, олії, масловоски або плівкові матеріали, які наносяться на дерев’яні поверхні. Гідрофобні просочення виконуються вручну – пензлем, валиком чи розпилювачем. Наносяться легко, поглинаються швидко, формують плівку, яка є невидимим, проте ефективним бар’єрним рішенням. Іноді можуть також наноситися методом тиску, який дає триваліші результати (кілька десятиліть проти 1-3 років). Гідроізоляційні мембрани (полімерні плівки/плити) клеються або фіксуються на дерев’яній поверхні та є надійними антиводними бар’єрами. На додачу вони захищають від УФ випромінювання, тому прекрасно себе зарекомендували у різних умовах експлуатації.

При виборі варіанту гідроізоляції потрібно зважати на специфіку конструкції та обставини її використання. Так, до прикладу, зовнішні елементи з дерева, як от фасади, альтанки, паркани тощо, потребують стійкішого та міцнішого захисту, тоді як внутрішнім може бути достатньо менш стійких і більш естетичних гідроізоляційних рішень.

Якісна й надійна гідроізоляція – важлива передумова тривалої служби лісоматеріалу, його структурної міцності, краси та стійкості до гниття.

Як захистити деревину від обмерзання

Захист деревини від обмерзання є ще одним важливим аспектом забезпечення її довговічності та функціональності, особливо в умовах холодного клімату. Обмерзання може призвести до структурних пошкоджень, зниження міцності, погіршення експлуатаційних характеристик та естетичних втрат.

На щастя, сьогодні існують ефективні методи захисту не лише від гниття, а й від обмерзання. Вони допомагають зберегти дерев’яні конструкції в умовах низьких температур і є доступними для реалізації. Вам залишається лише зрозуміти їхню доцільність та важливість й не нехтувати ними на практиці.

Термозахист

Термозахист передбачає використання спеціальних термоізоляційних матеріалів та технологій, що зменшують теплопровідність деревини, запобігаючи її промерзанню.

Один із підходів у забезпеченні термозахисту полягає в застосуванні теплоізоляційних покриттів або спеціальних утеплювачів. Вони наносяться на поверхню деревини, створюючи бар’єр для низьких температур, зменшуючи тепловтрати й запобігаючи утворенню льоду. Виготовляються на основі полімерів або натуральних компонентів, що забезпечують екологічність та безпеку використання.

Іншим методом є впровадження конструктивних рішень, що мінімізують втрати тепла. Наприклад, використання подвійних стінок з повітряним прошарком або заповненням теплоізоляційними матеріалами. Такі рішення ефективно знижують ризик обмерзання та підвищують енергоефективність будівель.

Важливо також враховувати орієнтацію будівлі відносно сторін світу та переважаючих вітрів. Правильне розташування може зменшити вплив холодних повітряних мас на дерев’яні конструкції, що сприятиме зниженню ризику обмерзання.

Обробка антифризними засобами

Антифризні засоби розроблені спеціально для зниження точки замерзання вологи в деревині. Вони створюють на поверхні шар, який зменшує t замерзання, запобігає утворенню льоду та пов’язаних з ним пошкоджень. Ці препарати містять компоненти, що проникають у структуру дерева й змінюють фізико-хімічні властивості вологи, перешкоджаючи її кристалізації при низьких температурах.

Обираючи антифриз, надавайте перевагу засобам, які не завдають шкоди структурі деревини та є безпечними для довкілля. Зверніть увагу, що сучасні матеріали цієї категорії часто поєднують у собі додаткові функції, такі як захист від ультрафіолетового випромінювання, грибків та комах, що забезпечує комплексну турботу про дерев’яні споруди в умовах експлуатації. Тож це також не буде зайвим врахувати при виборі захисного продукту.

Безпосередньо перед використанням антифризного засобу не забудьте ретельно підготувати поверхню: очистити її від бруду, пилу та старих покриттів. Нанесення здійснюйте за допомогою пензля, валика або розпилювача, забезпечуючи рівномірне покриття всієї поверхні. Рекомендується наносити засіб у декілька шарів, даючи кожному попередньому повністю висохнути перед нанесенням наступного.

Регулярна перевірка

Регулярний огляд конструкцій з дерева є важливим аспектом для своєчасного виявлення ознак обмерзання та інших пошкоджень, аби вчасно вжити необхідних заходів для їх усунення й погіршення ситуації. Періодичний контроль стану – це те, що подовжує термін служби деревини, сприяє збереженню її функціоналу та естетичних властивостей.

Під час перевірок слід звертати увагу на наявність тріщин, змін кольору, деформацій або слідів вологи. Особливу увагу варто приділяти місцям стиків, з’єднань та ділянкам, що піддаються найбільшому впливу довколишніх факторів. Виявлені дефекти необхідно негайно усувати, застосовуючи відповідні методи ремонту та пропрацювання захисними засобами.

Важливо контролювати і стан захисних покриттів та за потреби оновлювати їх. Своєчасне відновлення захисного шару допомагає підтримувати ефективність захисту на постійній основі й запобігає проникненню вологи, що може призвести як до гниття, так і до обмерзання.

Регулярна перевірка + ефективна профілактика – комплекс експлуатаційних заходів, який допоможе вам максимально довго берегти дерево та вироби, споруди з нього. Відповідально підходячи до справи, ви зможете зберігати їх стільки років, скільки це буде потрібно.

У підсумку, захист деревини від загнивання та обмерзання вимагає комплексного підходу, який передбачає використання сучасних захисних засобів, дотримання технологій обробки та регулярний контроль стану матеріалу. Тільки таке відповідальне ставлення до цього питання забезпечує довговічність і надійність дерев’яних споруд у різних умовах експлуатації.