Присадки для бетону – види, застосування та хімічний склад

Бетон – це будівельна суміш, яку утворюють цемент, пісок, вода і певні добавки. Він міцний, стійкий до різноманітних впливів, а також і довговічний. Добавки/присадки до бетону використовують, щоб максимально покращити його якість, забезпечити міцність об’єктів, зведених з його застосуванням, на багато-багато років, а також щоб прискорити будівництво та знизити витрати. З їх допомогою покращують технічні характеристики бетону, забезпечують антикорозійність, запобігають появі висолів на стінах, що руйнують бетонні плити і псують зовнішній вигляд. Якість же самих добавок залежить від компонентів, які той чи інший виробник бере для їх виготовлення.

Добавки для бетону набули популярності нещодавно, але твердо закріпили свої позиції й постійно нарощують оберти застосування. І все це, завдяки найголовнішій із зазначених вище переваг – значній економії цементу, якої без використання додаткових речовин досягти неможливо.

Кожна з добавок має особливості хімічного складу, своє призначення та специфіку залучення. Так, одні підходять для спекотного клімату й використовуються, щоб уповільнити затвердіння бетонного складу (сповільнювачі). Інші підвищують якісні показники матеріалу, що застосовується на свіжому повітрі. Треті збільшують водонепроникність розчину (добавки в бетон, гідроізоляція яких є ключовим завданням), четверті надають морозостійкості (протиморозні розробки), п’яті фарбують і т.д. Тому надважливо перед тим, як купити добавки до бетону, вивчити інформацію про їх властивості, характеристики, застосування, з’ясувати ефективність використання в конкретному випадку.

Класифікація добавок до бетону

Добавки до бетону бувають різноманітних видів і можуть класифікуватися по-різному. Наприклад, за місцем застосування бетону: для внутрішніх робіт та для зовнішніх. Також є їх хімічні (емульсії, порошки, водні розчини) та мінеральні, або тонкомелені (у формі порошків тонкого помелу) види.

Згідно з головним розділенням за євростандартом весь комплекс цієї сировини класифікують на пластифікатори та суперпластифікатори, водоутримувачі, збільшувачі водонепроникності, речовини, що залучають повітря, прискорювачі схоплювання та твердіння, інгібітори схоплювання, а також низка добавок-комплексів (сповільнювачі-пластифікатори, сповільнювачі-суперпластифікатори і прискорювачі схоплювання-пластифікатори). Є добавки, що уповільнюють корозію, мінімізують утворення тріщин, ті, які застосовують у підводному бетонуванні та для збірного залізобетону.

Крім того, існують варіанти, спрямовані на покращення опору бетону різним агресивним середовищам. Наприклад, добавки, що покращують хімічну стійкість, можуть використовуватися в бетоні, призначеному для контакту з агресивними хім. речовинами, такими як кислоти чи солі. Інші сприяють підвищенню морозостійкості, вогнестійкості чи захисту від корозії арматури.

Не можна не згадати і відмінність у часі, коли важливі ключові функції. Існують матеріали, що відіграють першочергову роль у робочих процесах (змінюють поведінку бетону на різних етапах роботи з ним). А ще ті, які забезпечують параметри готової споруди протягом усього експлуатаційного періоду.

Розгляньмо детальніше кілька основних із перелічених видів цих матеріалів.

Модифікатори

Модифікуючі добавки до бетону є важливим інструментом у сучасному будівництві. Вони являють собою матеріали, які вносяться в бетонні суміші для покращення їх властивостей та характеристик. Призначення модифікаторів полягає у збільшенні міцності, довговічності та пластичності. Також у тому, щоб знизити проникність, забезпечити опір низьким температурам та інші бажані параметри бетону.

Безперечна перевага, яку має модифікований продукт – підвищена зручність роботи, зважаючи на покращення його рухливості. Розчин лягає рівномірніше, заповнює всі наявні щілини, виїмки та увігнутості.

Застосування модифікаторів може бути різноманітним. Вони широко використовуються у будівництві житлових та комерційних будівель, мостів, дамб, аеропортів, басейнів, колодязів та інших споруд. Залежно від конкретних вимог проєкту та умов експлуатації, вибір певного модифікатора може бути ключовим для досягнення необхідних характеристик бетону та забезпечення його довговічності. Сучасна різноманітність модифікаторів дозволяє вибрати найбільш вдалий варіант для конкретного проєкту, що сприяє створенню більш надійних та зносостійких будівель.

Пластифікатори та суперпластифікатори

Пластифікатори – це одні з найпоширеніших і найдоступніших в економічному плані добавок. Компоненти бетоносумішей, що надають їм або збільшують еластичність/пластичність/рухливість в процесі виготовлення та застосування. Вони дозволяють знизити кількість води, необхідної для створення робочої консистенції бетоносуміші, що приводить до покращення її пластичності та оброблюваності. Також сприяють зменшенню сухого усадкового деформування та підвищенню міцності готового виробу. Спрощують диспергування складників, знижують температурний режим обробки, збільшують морозостійкість (іноді можуть негативно позначатися на тепловій стійкості). Деяким може бути властиве підвищення стійкості до вогню, світла та значних температур.

Загалом виділяють 3 основні групи функцій цих добавок. Перша – це, власне, і є підвищення рухомості бетоносуміші, за допомогою розрідження. Друга – максимізація міцності бетону завдяки зменшенню водовитрати, з постійною рухливістю. Третя – економія цементу до 10 %, що дозволяє досягти зменшення співвідношення води і цементу (рухливість при цьому залишається незмінною).

Різними виробниками пластифікатори випускаються сильними, середніми та слабкими. Крім цього, існує новітня категорія цих добавок – суперпластифікатори (спеціально синтезовані матеріали, що збільшують рухливість бетоносумішей без втрати міцності бетону). Вони дають стабільніші результати від застосування, ніж будь-який пластифікатор, проте ціна найчастіше відрізняється (коштують дещо дорожче).

Пластифікатори – ідеальне рішення для тих споруд, де потрібно створити ідеально рівні підлоги та стіни.

Перелік їх переваг, що підвищують ефективність і надійність будівництва, чималий, чим і пояснюється значна затребуваність:

• економія розхідника. Можна значно знизити витрату цементу, не шкодячи при цьому якісному рівню та міцності бетону;
• поліпшення рухливості піско-цементного складу. Рухливість відіграє важливу роль у забезпеченні легкого укладання бетону та формуванні рівних поверхонь. Якщо правильно підібрати добавку, вдасться досягти оптимальної рухливості, покращуючи маневреність та оброблюваність будсуміші;
• зміцнення надійності бетону на 20-25 %. Пластифікуючі добавки, що вносяться в бетонний розчин, підвищують його характеристики міцності, роблячи будівлі більш стійкими до впливу навантажень і зовнішніх факторів. Це особливо важливо при зведенні споруд, де потрібна висока надійність та тривала експлуатація;
• можливість створення зручноукладальної маси. Поліпшується плинність будматеріалу, що робить його податливішим та зручнішим для укладання у складні форми й тонкостінні конструкції. Завдяки цьому будівельники мають більше можливостей у реалізації своїх проєктів;
• можливість заливання тонкостінних або густоармованих споруд. Підвищується ущільнення цементного складу та забезпечується рівномірне заповнення форми, що є важливим при створенні складних і вимогливих конструкцій. Це також дозволяє збільшити швидкість та якість буд. робіт;
• поліпшення морозо- і тріщиностійкості. Є однією з ключових переваг. Підвищується стійкість бетону до низьких температур та впливу циклічних морозо-танень. Запобігається утворення тріщин та зберігається інтегрітет будівель. Це особливо важливо в регіонах з холодним кліматом, де актуальна схильність до впливу морозу;
• економія енергетичних ресурсів, за рахунок зменшення часу отримання цементної маси. Оптимально підібрані добавки сприяють швидшому затвердінню бетону, що дозволяє скоротити час будівництва та використати менше енергії при процесі тверднення.

Важливо: пластифікатори повинні поєднуватися з полімером, мати низьку леткість, не мати запаху, бути хімічно інертними та стійкими до вимивання з полімеру рідинами.

 Протиморозні (антиморозні, антифризні) добавки

Основне призначення антифризних добавок до бетону полягає у реалізації можливості проведення будівельних робіт з бетоном за малих температурних показників. Низка видів цих позицій навіть дозволяє бетонувати при екстремальних t – до -25 ℃.

Основний процес, який відбувається при твердінні бетонного розчину, називається гідратацією цементу. Простими словами, це взаємозв’язок силікатів і алюмінатів цементу з водою, що супроводжується утворенням кристалів. На нього дуже впливає навколишня температура. При близьких до нуля показниках швидкість затвердіння гальмується в рази, якщо порівнювати зі стандартними умовами, а при негативних процес повністю зупиняється через замерзання води. Саме для боротьби з цими проблемами застосовуються протиморозні добавки.

Два основні завдання добавок цієї групи:

1. Інтенсифікувати час затвердіння цементу та бетону за низьких температур.
2. Зменшити точку замерзання води. Тобто їх мета полягає в тому, щоб запобігти замерзанню води при -5, -10 або навіть -15 ℃.

Навколо антифризних добавок існує низка міфів щодо їхньої шкідливості чи користі. Наприклад, деякі говорять про можливу корозію арматури або зниження міцності бетону. Але це не відповідає дійсності. Якщо взяти нітрит натрію, який є однією зі звичайних антифризних добавок, насправді він навпаки є речовиною, що інгібує корозію. Багато антиморозних добавок також позитивно впливає на адгезію арматури з бетоном, і це особливо характерно для комплексів.

Другий міф пов’язаний із можливим зменшенням параметрів міцності бетону. Правда полягає в тому, що при класичному відсотковому додаванні антифризних добавок дійсно може відбуватися певне уповільнення міцності. Однак, до моменту досягнення 28-денного періоду (звичайного часу для оцінки міцності бетону), відставання від матеріалу без добавки (що твердне при +20 ℃ у стандартних лаб. умовах) нівелюється, а згодом матеріал з антифризними компонентами може мати навіть більшу міцність.

Таким чином, використання протиморозних добавок до бетону є цілком виправданим у низькотемпературних умовах. Вони допомагають запобігти замерзанню води та забезпечують нормальне затвердіння бетону, зберігаючи його міцність і якість. При правильному використанні унеможливлюється шкода для арматури чи міцності.

Прискорювачі та сповільнювачі

Під час роботи з бетоном може виникнути потреба прискорити або навпаки уповільнити його твердіння. Відповідно, закономірним є залучення прискорювачів чи сповільнювачів, залежно від мети.

Прискорювач твердіння зазвичай компенсує дію пластифікаторів, які дещо уповільнюють цей процес. З прискорювальними присадками чудово вирішуються завдання нестандартного характеру, при яких актуальна багаторівнева заливка і потрібна швидкосхоплюваність нижнього шару, щоб можна було без зайвих затримок продовжувати роботу. Наприклад, ці добавки приходять на допомогу при створенні монолітної басейної чаші, коли в загальну опалубку дна і стінок потрібно помістити бетон таким чином, щоб при литті стін не видавилося щойно залите дно. Ці етапи можуть тривати довго, спочатку заллється дно, а потім застигатиме, за ним – стінки (заливка + застигання). Або ж час можна скоротити, за допомогою добавки-прискорювача.

Ще один приклад, коли стають у пригоді прискорювальні компоненти – здійснення бетонних робіт у холоди. Що нижча температура, то повільніше цемент гідратується, схоплюється і збільшує міцність. Прискорювачі інтенсифікують зазначені процеси.

Зовсім в інших ситуаціях, але також іноді стає актуальним застосування сповільнювачів – речовин, що збільшують часовий проміжок до моменту схоплювання бетоносуміші. Поширений варіант їхнього залучення – коли матеріал передбачається перевозити на велику відстань. І взагалі вони можуть стати в пригоді завжди, коли з яких-небудь причин приготовлену суміш швидко використати не є можливим.

Антикорозійні/гідроізоляційні агенти

Ця модифікуюча категорія покликана забезпечувати бетону додаткову стійкість при впливі прісної води-фільтра, агресивних рідких середовищ, які можуть викликати корозійне ураження.

Основні функції антикорозійних добавок:

• запобігання розчиненню елементів готового бетону. Зміцнюють зв’язки між компонентами, не допускаючи їх руйнування при контакті з водою чи агресивними середовищами;
• перешкоджання вимиванню продуктів реакції між бетоном та водою. Сприяють утворенню більш стійких сполук, які не схильні до вимивання, зберігаючи тим самим рівень міцності та стабільність бетонної споруди;
• захист поверхні від формування кристалічного осаду, що складно піддається розчиненню й може спричинити пошкодження бетону. Створюють бар’єр, який запобігає накопиченню такого осаду на поверхні бетону, зберігаючи його цілісність та довговічність.

У процесі взаємодії з антикорозійними хімічними компонентами здійснюється повне або часткове зв’язування вільного гідроксиду кальцію в бетоні. Добавка вноситься для вдосконалення щільності та вологонепроникності бетонної структури, плюс для зменшення розмірів пор. Так набуваються гідрофобні властивості, матеріал ефективніше протистоїть впливу вологи та агресивних середовищ, стає більш міцним, довговічним та здатним зберігати свої параметри у різних умовах експлуатації.

Зі сказаного стає зрозуміло, що антикорозійні та гідроізоляційні/водовідштовхувальні присадки до бетону – поняття, близькі за функціональним значенням. Впливаючи на структуру, вони краще гідроізолюють. У процесі гідратації цементу формують кристалічний стан, який при взаємодії з водою дає етрингіт, що заповнює бетонні пори. Цей тип добавок особливо актуальний, коли передбачене виробництво фундаментів за наявності ґрунтових вод, а також для басейнів, дамб, водних резервуарів та гребель.

Добавки-вологоутримувачі

Вони ж – добавки, що утримують вологу в бетоні, тобто здійснюють протилежну дію, в порівнянні з попереднім різновидом. Їхня робота спрямована не на протистояння воді, а на розумне її задіяння. Зберігаючи вологу, такі присадки захищають бетон від передчасного висихання. Коли таке може допомогти? Наприклад, при створенні бетоноконструкцій у спекотному кліматі або тоді, коли використовуються бетони високої міцності. Вологоутримувачі – надійні помічники у рівномірному затвердінні та зрілості бетону. Це, своєю чергою, працює на збільшення параметрів міцності та чудову тривалість експлуатаційного періоду.

Тут також хочемо звернути вашу увагу на необхідність у деяких випадках гідроізолювати інші матеріали від бетону, що утримує вологу. Наприклад, може актуалізуватися гідроізоляція дерева від бетону спеціальними сумішами. Вони закривають усі пори та мікротріщини, не залишаючи волозі шансів на проникнення всередину та заподіяння шкоди.

Повітрозтягуючі компоненти

Добавки в бетони та розчини, що є джерелами невеликої кількості дрібних повітряних бульбашок. Яке призначення цих мікробульбашок? Надання бетонним виробам необхідних параметрів, насамперед кращої морозостійкості, стійкості до різких температурних стрибків та, загалом, термоізоляційних якостей.

Хороші матеріали. Але використовувати їх слід обережно, суворо дотримуючись норм введення. В іншому випадку можуть погано позначитися на міцності.

Мінеральні добавки

Дисперсні матеріали, що вводяться в бетони та розчини для регулювання наявних та надання нових якостей. Порошки, сировиною для яких є природні або техногенні матеріали. У воді не розчиняються, а крупність їх зерен становить щонайменше 0,16 мм. Завдяки їм можна витрачати цемент ощадливо, а надійність експлуатації бетону підвищити в рази. Коли мінеральні добавки заповнюють внутрішні порожнечі цементу, його структура ущільнюється. Водночас повітряні пори зменшуються в розмірах, а у цементу збільшується можливість реагування з наповнювачем.

Такі добавки бувають активними та інертними, природними і техногенними.

Відмінність від інших видів – здатність до нерозчинення у воді.

Хімічні присадки

Хімічні добавки до бетону – узагальнена категорія багатьох з перерахованих груп матеріалів. Це можуть бути варіанти, що модифікують рухливість і пластичність бетонної суміші, знижують випаровування вологи, забезпечують гідроізоляцію, корозостійкість, стійкість до плісняви та грибків, стабілізують розшаровування піско-цементної маси, прискорювачі та сповільнювачі схоплюваності, антифризні компоненти, піно- та газоутворювачі, захисні, повітрозтягуючі складники тощо.

Хімічні речовини можуть позначатися на кількох параметрах, але зазвичай на перший план виступає якийсь один. Їхній принцип дії можна порівняти із роботою поверхнево-активних речовин. Вони здатні формувати матеріал із просторовою структурою.

Дуже важливо розуміти, беручи у використання хімію, що вона припускає певні небезпеки. Тому завжди потрібно дотримуватися інструкції та проявляти обережність.

Присадки до самоущільнюваних сумішей

Специфічна група матеріалів, задіюваних для формування тонкостінних споруд. Складається із низки суперпластифікаторів, що покращують рухливість будсуміші, а також надійність та щільність готового бетону. З ними можна менше витрачати цементу, не шкодячи при цьому кінцевій якості. Вони здатні підвищувати сортність та прискорювати нарощування міцності на старті затвердіння.

Найуспішнішою є практика застосування таких технологічних помічників саме при створенні споруд з тонкими стінами.

Добавки-комплекси

Комплексні продукти – сукупності з кількох діючих компонентів – мінімізують негативні сторони одне одного та збільшують загальний ефект. З ними можна значно спростити собі процес підбору необхідних складників. Не доводиться ламати голову, що із чим сумісне.

Це найуніверсальніші варіанти з усіх можливих. Окремі компоненти працюють на те, щоб забезпечувати бетону водонепроникність, морозостійкість, рухливість. На додаток зменшується витрата цементу. А це означає, що з комплексами можна ще й суттєво заощаджувати.

Сумісність добавок одна з одною

Передбачається мати справу з добавками до бетону? Зверніть увагу, що представники різних видів можуть бути як сумісні між собою, так і несумісні. Як було сказано, з комплексними продуктами турбуватися щодо цього не потрібно – там все (вміст, співвідношення тощо) вже враховане, проаналізоване та поєднане. А ось із окремими матеріалами, які збираєтеся компонувати, цей момент необхідно обов’язково врахувати.

Не зайвими будуть попередні випробування на сумісність. Якщо ж випробування провести немає можливості, необхідно вивчити хімічну природу добавок, рекомендації щодо їх застосування, наприклад, ті, що стосуються послідовності введення. Тільки тоді вдасться і отримати максимально бажаний ефект, й уникнути будь-яких технологічних помилок.

 Поширені добавки до бетону

Види добавок до бетону детально розглянули. Зараз же хочемо трохи зупинитися на окремих найменуваннях для кращого розуміння, що може згодитися для приготування бетонних сумішей та зведення бетоноконструкцій. Ось одні з найпопулярніших:

• Каолін (біла глина). Високодисперсна порошкоподібна маса, що стабілізує реологічні властивості бетонних сумішей.
• Цеоліт. Спектр застосування цієї активної мінеральної добавки у будівництві досить широкий. До складу бетону її вводять для зменшення витрати цементу та запобігання розтріскуванню. Завдяки тому, що цеоліт не злежується, його використовують як наповнювач бетонних розчинів. Отже, відпадає необхідність у залученні додаткового антизлежувача. В автоклавні та безавтоклавні силікатні бетони його вводять як вапняно-цеолітове в’яжуче. Також він – активний учасник виготовлення високоміцного бетону, піно- та газобетонів, силікатної цегли.
• Винна кислота. Виглядає як кристалічні безбарвні структури, які не мають запаху. Вводиться до складу суперпластифікаторів для регулювання часу схоплювання та темпу затвердіння бетону.
• Лимонна кислота. Кристалічна маса білого кольору. Є компонентом багатофункціональних присадок, призначених для прискорення схоплювання, твердіння цементів (звичайних і швидкотвердних). Може виступати як добавка в бетон для міцності.
• Параформ (параформальдегід). Сукупність продуктів полімеризації метаналю у вигляді білої кристалічної речовини (можливі молочний або жовтий відтінки) зі слабким запахом формальдегіду. У невеликих кількостях зменшує період схоплювання цементу.
• Оксид алюмінію. Це безбарвні кристали, нерозчинні у воді. Входить до складу мінеральних добавок до бетону. Є компонентом гідроізоляційних додатків для бетонів, сульфатостійких портландцементу та шлакопортландцементу. Прискорює схоплювання, тверднення та нарощування міцності.
• Поташ (карбонат калію). Біла кристалічна речовина, що добре розчиняється у воді. Значно інтенсифікує схоплювання і твердіння бетону, зокрема в морозну погоду, за що й цінується. Для додаткового посилення морозостійкості в бетон разом із поташем вводять рідке натрієве скло. Прискорити твердіння речовини вдається завдяки тому, що вона, змінюючи розчинність силікатних компонентів цементу, утворює з продуктами його гідратації солі (подвійні або основні). Крім того, це нейтральна до арматури добавка, а також присадка для надання надцінних властивостей бетону, який стає практично водонепроникним.
• Кальцій хлористий (хлорид кальцію). Ще одна антиморозна добавка, яка прискорює схоплювання бетоносумішей. Виглядає як білий порошок чи гранули. Вводять хлорид кальцію при створенні, як і інші аналогічні добавки, разом із водою замішування. Для цього спочатку виготовляють водний розчин протиморозної добавки, концентрація якого не повинна бути більшою, ніж 20 %.
• Натрій азотистокислий (нітрит натрію). Біла кристалічна порошкоподібна маса (допустимий жовтий відтінок), добре розчинна у воді. Знову ж таки протиморозна добавка для бетона, а також інгібітор атмосферної корозії.
• Карбамід (сечовина). Зовні це біла маса, що складається з кристалів. У будівництві виступає добавкою спец. призначення до бетону, протиморозним агентом, що дає можливість розчину тверднути при низькій температурі навколишнього середовища.
• Тринатрійфосфат. На вигляд це білий/кремовий порошок. У будівництві регулює схоплювання та твердіння цементних композицій.
• Оксид хрому (ІІІ) пігментний. Твердий зелений порошок, що застосовується в будівельній сфері як фарбувальна добавка. З його залученням вдається отримувати кольорові (зелені) бетони. Застосовуючи оксид хрому як пігмент, важливо контролювати пропорції, адже найменші варіації в той чи інший бік можуть призвести до помітної зміни кольору бетону. Взяту кількість речовини можна заздалегідь випробувати на невеликому обсязі робочого матеріалу.
• Діоксид марганцю (піролюзит). Чорний пігмент для бетонів, що забарвлює будматеріали у відповідний колір.
• Графіт. Ще один чорний пігмент для бетонів. Однак, крім функції фарбування, ця добавка спеціального призначення (дисперсноармувальна) виконує і деякі інші завдання: підвищує міцність і покращує тиксотропні характеристики.

Особливості роботи з кольоровими бетонами

З причини широкого застосування пігментів для бетонів вважаємо за необхідне сказати кілька слів про специфіку цих кольорових матеріалів. Щоб можна було створювати вироби з кольорових бетонів, бетоносуміші повинні бути пластичними та досить жирними. Вони мають легко піддаватися утворенню різних форм і не розшаровуватися. Кварцовий пісок має бути чистим та світлим.

Рівномірність забарвлення вдається отримувати, а водночас і розшарування мінімізовувати, якщо задіювати додатково добавки-вирівнювачі та повітрозтягувачі.

При перевезенні, зберіганні, приготуванні та застосуванні сумішей для кольорових бетонів важливо оберігати їх від бруду, а перемішувати необхідно довше, ніж звичайні. При підборі компонентів варто враховувати, що в процесі теплообробки можлива зміна тону пігменту. Скільки пігменту вводити (дозування повинне виконуватися не за об’ємом, а за вагою), залежить від бажаного забарвлення та фінансової доцільності. Пам’ятайте, що насиченість кольору підвищується до певного моменту, далі зміни не спостерігаються, тому введення додаткової кількості пігменту стає невигідним в економічному плані. Врахуйте, що не тільки кількість пігменту впливає на інтенсивність кольору, а також розмір частинок речовини, якість змішування, поверхня, що покривається, і її фактура.

Крім згаданих вище пігментів, для фарбування бетону використовують і такі: діоксид титану (для білого кольору), жовтий, червоний та коричневий окиси заліза (для жовтого, червоного і коричневого кольорів, відповідно). Вони не розчиняються у воді, тому фарбують матеріал, покриваючи всі компоненти розчину. Також вони повинні відповідати певним вимогам, наприклад, не мати у своєму складі важких металів і бути світло- та лугостійкими.

Якщо у вас залишилися запитання стосовно теми добавок до бетону, телефонуйте нашим менеджерам і запитуйте про все, що цікавить. Ґрунтовна відповідь на кожне з них гарантована! Але не відповідями єдиними... Наша компанія реалізує великий асортимент хімічної продукції, яка може знадобитися, щоб створювати присадки для бетона. Каолін, винна та лимонна кислоти, параформ, карбамід, хлористий кальцій, діоксид титану й багато іншого доступне для придбання на нашому сайті за хорошими цінами та зі швидкою доставкою по Україні. Якщо знадобляться добавки в бетон для гідроізоляції, підвищення міцності, інтенсифікації затвердіння або для вирішення будь-яких інших завдань, звертайтеся. Допоможемо з вибором ідеального варіанту!