Види азотних добрив, особливості застосування, норми внесення

Види азотних добрив, особливості застосування, норми внесення

Азотні добрива – це азотовмісні продукти (органічні та мінеральні), призначені, перш за все, підвищувати кількість азоту в ґрунті, покращувати його засвоєння. Залежно від форми азотної сполуки, покладеної в основу, вони бувають різних видів. Можуть використовуватися фермерами, городниками і садівниками в якості основного добрива при сівбі і як підживлення при вирощуванні овочевих, фруктових, ягідних, зернових, технічних та квіткових культур. Але одне залишається незмінним: ведення прогресивного сільського господарства неможливе, якщо не задіювати азотодобрива.

Виробництво мінеральних азотодобрив базується на створенні синтетичного аміаку з молекулярного водню і азоту. Вони більш ефективні, оскільки містять сполуки зі стабільнішим складом і властивостями. Органічні добрива – результат природних процесів. Не всі вони містять достатньо стабільного нітрогену, але у зв’язку зі своєю натуральністю постачають рослинам важливі поживні елементи і суттєво максимізують врожайність.

У цій статті ми розглянемо детальніше, яке значення азоту для культур, які азотні добрива існують, як їх правильно застосовувати тощо. Тож якщо ці питання для вас актуальні, читайте далі.

Значення азоту для рослин

У шарі ґрунту, який іменується гумусом, міститься близько 5 % азоту. Чим цей шар товстіший, тим обсяги хімічного елементу, який розглядається, в ньому більші, тим краще себе в таких умовах почувають рослини. З іншого боку, мінеральні компоненти з гумусу виділяються неквапливо, плюс всього один із зазначених п’яти відсотків припадає на водорозчинні сполуки, які й доступні для насаджень. Підсумок: навіть якщо ґрунт має товстий шар гумусу, без додаткових підживлень азотом не обійтися, хоч уже ті й можуть здійснюватися в менших дозах.

Для чого азот рослинам?

Він – надважливий компонент нуклеїнової кислоти, яка, в свою чергу, входить до складу практично кожної клітини, що бере участь в білковому синтезі та дуплікації спадкових даних. Він присутній в структурі хлорофілу, алкалоїдів, ліпоїдів і т.д.

Функції азоту в якості компонента азотних добрив для рослин такі:

  • інтенсифікація ростових процесів. Як частина білків, ДНК і РНК, цей елемент присутній в структурі всієї рослини. Якщо його достатньо, набір маси відбувається належними темпами;
  • підвищення врожайності. Вам відомо, що азот відповідає за ріст, фосфор – за цвітіння, а за калієм – плодоношення? Все так, проте азот має велике значення і для формування врожаю. За ним – збільшення розмірів пагонів, листя, квіток і плодів. Ну а чим більші плоди, логічно, тим вищий і врожай. До слова, азот примітний не тільки в кількісному сенсі фруктів і овочів, він, що важливо, і їх якість покращує. А ще завдяки йому відбувається закладка квіткових бруньок. Відповідно, чим більше останніх, тим більше і самих плодів;
  • ранозагоєння на деревах. Довготривале незагоєння місць спилювання і зрізів – не рідкість. Часом садівники вже не знають, що з цим робити, як прискорити загоєння ран. Якщо про це не подбати, знизиться зимостійкість, а підмерзлі дерева будуть легко схильні до різних захворювань. Як бути? Правильно! Із завданням чудово справляється азот;
  • прискорення плодоношення. Якщо, наприклад, яблуні та груші роками ростуть на ділянці, активно розростаються в висоту і ширину, але цвітіння не спостерігається, а відтак і про врожай годі й казати, без допомоги азоту не обійтися. Щоб прискорити цвітіння і забезпечити плодоношення, слід скористатися азотними добривами і зробити це правильно.

Коротко про дефіцит і надлишок азоту

Всі наземні частини рослин містять азот, особливо найперші листові пластинки. До кінця цвітіння і початку появи зав’язей зазначений елемент переміщається до репродуктивної системи, накопичуючись в ній і формуючи білки. Коли насіння дозріває, значні кількості азоту переносяться з вегетативних органів, що призводить до їх сильного виснаження. Наслідки азотодефіциту такі: пригнічення росту, набуття листками нетипового забарвлення, жовтизни, висихання кінчиків (останнє спостерігається при значній нестачі азоту).

Якщо ж в період дозрівання насіння ґрунт буде перенасичений азотом, рослиною споживатимуться збільшені його обсяги, то розподіл азоту відбудеться практично по всіх органах і системах. Як результат – бурхливе зростання надземних частин, потовщення пагонів, збільшення листових пластинок і міжвузлів, нехарактерна пишність та м’якість зеленої маси, слабке й нетривале цвітіння, або взагалі відсутність такого, а також дозрівання плодів із затримками і зниження врожайності, загалом. Надлишок азоту призводить до появи на листових пластинках уражень, що нагадують опіки, за цим йде їх відмирання і передчасне відпадіння. Коли гине листя, частково відмирає й коріння.

Зі сказаного можна зробити логічний висновок: щоб зібрати багатий урожай будь-якої культури, важливо подбати про збалансованість насичення ґрунту азотом. Він має надходити до рослини в достатніх обсягах, а не в надмірно малих або занадто великих. Тільки так можна забезпечити повноцінний розвиток, типовість форми, розмірів і кольору структурних елементів рослин, а в підсумку отримати бажаний урожай, не звівши нанівець всі докладені зусилля, витрачений час і виділені грошові ресурси. Суворе нормування доз при внесенні азоту, згідно з рекомендованими термінами і з урахуванням властивостей добрив – єдино правильний підхід до справи.

Яким культурам потрібен азот?

Взагалі цей елемент необхідний всьому зеленому світу, але деяким рослинам більшою мірою, іншим – в дещо менших обсягах. Отже, оптимальні дози внесення азотних добрив під різні культури відрізняються.

Ось основні категорії культур, відповідно до потреби в азоті:

  1. Рослини, що вимагають передпосадкового підживлення азотом перед переміщенням в ґрунт, щоб активувалися ростові процеси і розвиток. Для них доза добрива повинна становити близько 27 г/м² азоту в перерахунку на аміачну селітру. Це, перш за все, такі овочі, ягоди, фрукти та квіти: картопля, капуста, гарбуз, кабачки, перець болгарський, баклажани, ревінь, малина, суниця, ожина, вишня, слива, фіалка, троянда, півонія, бузок, жоржини, гвоздика та ін.
  2. Рослини, які потребують дещо менших обсягів азоту – приблизно 18-19 г/м² в перерахунку на аміачну селітру. Представники цієї групи: томати, огірки, буряк, морква, кукурудза, часник, петрушка, яблуня, аґрус, смородина, живокіст і всі квіткові однорічники.
  3. Культури, яким потрібні помірні кількості – до 12 г/м² азоту в перерахунку на аміачну селітру. Сюди належать рання картопля, салат, редиска, цибуля, груша, первоцвіт, горицвіт весняний, ломикамінь, маргаритка багаторічна і цибулинні квіти.
  4. Культури, для яких досить мінімальних доз азоту – не більше 5-6 г/м² в перерахунку на аміачну селітру. Це пряні трави (лаванда, м’ята, шавлія, чебрець), бобові, мак, азалія, рододендрон, космея та ін.

Основні групи азотних добрив

Всі продукти цієї категорії можна класифікувати за формою азоту, що входить до складу, на такі групи:

  • аміачні (амонійні);
  • нітратні;
  • аміачно-нітратні;
  • амідні.

Іноді додатково виділяють рідкі азотні добрива (представники: безводний аміак, аміачна вода, аміакати, карбамідо-аміачна селітра) і повільно діючі форми (сечовино-формальдегідні, капсульовані, інгібітори нітрифікації).

Аміачні добрива – це такі удобрювальні матеріали, в яких азот перебуває в аміачній (амонійній) формі (NH4), поступово засвоюваній насадженнями навіть при невеликій t і такій, що частково трансформується в нітратну. Сировина для отримання – синтезований аміак, що піддається хім. впливу кислот або солей, в результаті чого поліпшується транспортабельність готової продукції.

Представники аміачної групи – це, передусім, сульфат, сульфід і гідроксид амонію, сульфат амонію-натрію, хлористий амоній, карбонат і гідрокарбонат амонію, а також амофосдіамофос і низка інших товарних найменувань. Всі ці добрива добре розчиняються у воді, а азот з них оперативно засвоюється рослинами, сприяючи росту кореневої системи, покращуючи кущіння, допомагаючи в засвоєнні фосфору, сірки, бору та інших поживних елементів. Аміачна – найкраща форма для передпосівного внесення. Але взагалі використання можливе як навесні, так і восени.

Нітратні добрива містять азот в нітратній формі (NO3), тобто у вигляді солей азотної кислоти, в кількості 13-15 %. Представляють цю групу натрієва, кальцієва і калійна селітри. Завдяки застосуванню азотної форми засвоєння азоту кореневою системою відбувається оперативніше, але не є винятком передчасне вимивання в більш глибокі ґрунтові шари. Краще засвоєння спостерігається на кислих ґрунтах і при високій t. Нітратна форма сприяє засвоєнню калію, кальцію і магнію. Її примітна особливість – легке водорозчинення, а відтак неважке внесення в ґрунт. Але тут слід врахувати таке: щоб результат не звести до нуля, удобрювати потрібно в суху погоду, з відімкненим зрошенням, якщо воно є. Нітратна форма – найкращий варіант для підживлення та припосівного внесення під культури, які вимагають підвищених обсягів азоту в початкові періоди розвитку і при інтенсивному зростанні рослин.

Аміачно-нітратні добрива – ті продукти для аграрної галузі, азот в яких міститься відразу в 2-х формах: аміачній (амонійній) і нітратній. Це аміачна і вапняна (вапняно-аміачна) селітри – продукти зі значною кількістю аміаку (близько 35 %). Ключовий аспект – простота виробництва і застосування. Виробляються вони під час взаємодії азотної кислоти і газоподібного аміаку. Застосовуються для основного і припосівного внесення, а також у вигляді підживлення протягом усього вегетаційного періоду під будь-які культури в усіх ґрунтово-кліматичних зонах з деякими нюансами. Ефективно підвищують родючість ґрунту, стійкість рослин до згубних факторів і врожай.

Амідні добрива – це, відповідно, удобрювальні матеріали, що містять азот в амідній формі (NH2), яка в ґрунті перетворюється спочатку в амонійну, а потім в нітратну форму. Саме дві останні можуть засвоюватися рослинами з ґрунту, але при низькій t більш повільно. Полегшене і прискорене засвоєння відбувається через поверхню зеленої маси. Тому найкраще такі добрива використовувати для позакореневого підживлення. А належать до цієї групи карбамід (сечовина), ціанамід кальцію і сечовино-формальдегідні добрива – продукти з найбільшими обсягами аміаку серед всіх азотних добрив. Першочергову цінність представляє карбамід. А всі амідні добрива, на загал, можна застосовувати в менших кількостях на одиницю площі, вони чудово зберігаються, особливо корисні для озимих і овочевих культур.

Аміачна селітра як найпопулярніше азотне добриво

Аміачна/амонійна селітра (нітрат амонію, азотнокислий амоній) – це хім. сполука з формулою NH4NO3, що є, по суті, сіллю азотної к-ти у вигляді білої кристалічної маси. Найбільші кількості речовини, що виробляються хімічною промисловістю, розраховані на аграрний сектор, на застосування в якості окремого азотного добрива або як основи для інших удобрювальних матеріалів (селітра марки Б). І це одне з найкращих однокомпонентних добрив у своєму сегменті, гранульоване/лускоподібне, безбаластне, висококонцентроване, таке, яке містить 34-35 % азоту (за цим параметром поступається лише сечовині), найбільш універсальне і ефективне, із величезною широтою застосування у всіх кліматичних регіонах України. Селітра може використовуватися в багатьох аграрних напрямках. Вона, позитивно впливаючи, вноситься під усі сільськогосподарські культури різними способами (перед сівбою, при сівбі, восени або навесні під перекопування і як ґрунтова підживка протягом літа). Найкращий ефект забезпечує при весняній обробці озимих культур, ранньовесняному підживленні зернових.

Ключові переваги:

  • вміст двох ефективних форм азоту в співвідношенні 1:1 – нітратної та аміачної по 17 % (перша вступає в роботу відразу, друга характеризується повільним поступовим засвоєнням). Завдяки цьому широко варіюються способи, терміни і дози внесення, з урахуванням регіональних особливостей ґрунту і клімату, а також агротехнічної специфіки вирощування культур;
  • висока засвоюваність нітрогену;
  • добра розчинність у воді, що сприяє оперативному проникненню в ґрунт при підживленні;
  • оптимальні витрати (приблизно 300 кг на гектар);
  • значна ефективність навіть в мерзлому ґрунті, як результат – можливість залучення і для дуже ранніх підживлень;
  • доповнення кондиціонуючими добавками, зокрема магнієм і кальцієм, що добре позначається на фотосинтезі та засвоєнні інших елементів;
  • не злежується завдяки обробці антизлежувальними добавками;
  • коштує недорого, характеризується більшою економічністю в плані транспортування і внесення в ґрунт, ніж інші азотодобрива, за винятком карбаміду і рідкого аміаку.

Все перераховане пояснює мега популярність аміачної селітри серед аграріїв. Але є декілька моментів, на які радимо звернути увагу. По-перше, якщо при виготовленні не були застосовані антизлежувачі, потрапляння вологи в селітру при зберіганні призведе до формування великих твердих шматків, складних в подрібненні. По-друге, контакт добрива із зеленою масою загрожує всиханням рослин, тому використовувати його для позакореневого підживлення не можна. Під забороною комбінування з продуктами, в основі яких – калій, кальцій і фосфор, а також застосування при вирощуванні овочевих культур на органічних підкладках (наприклад, на соломі або компості). У зв’язку із підкисленням ґрунту, внесення можливе тільки на нейтральній та лужній землі. І ще слід бути особливо обережними з дозуваннями, оскільки навіть найменший надлишок цього добрива може призвести до того, що насадження вигорять.

Інші азотні добрива, їх особливості, вплив і застосування

√ Сечовина (карбамід). Продукт для удобрення багатьох с/г насаджень з кількістю нітрогену в складі 46 %. Особливо актуальний для тих культур, яким потрібно багато азоту в пізні періоди вегетації. Найбільш концентроване азотне добриво у вигляді білих гранул з жировою плівкою, що запобігає злежуванню. Добре розчиняється у воді та чудово засвоюється культурами. У ґрунті за допомогою бактерій трансформується в вуглекислий амоній. Підходить для основного внесення і підживлення у весняно-літній сезон. Вимагає негайного закладення в землю на 10-12 см углиб, задля запобігання втратам газоподібного аміаку шляхом вимивання, вивітрювання і розкладання на сонці. У вигляді позакореневих підживлень не шкодить рослинам навіть у великих дозах. Працює не відразу, а лише через тиждень після внесення. Через підкислення ґрунту, застосування карбаміду актуальне тільки на нейтральних і лужних землях, протипоказане на висококислотних. Оптимальна доза – до 200 кг/га посівів. Заборонене комбінування зі селітрою, фосфатами і калієм.

Позитивні ефекти сечовини:

  • підвищення росту вегетативної маси;
  • поліпшення якості зерна;
  • мінімізація ймовірності ураження сільськогосподарських насаджень різними недугами;
  • підвищення врожайності.

√ Натрієва селітра (азотнокислий натрій). Натрієва сіль азотної кислоти, що включає в себе 16 % N, а ще натрій, який дуже люблять коренеплоди. Білий/сіруватий кристалічний порошок, що непогано розчиняється у водному середовищі, гігроскопічний, а відтак вимагає зберігання в сухості. Продукт рекомендований для внесення тільки на кислих землях під різні с/г культури, особливо під цукрові буряки і картоплю, у вигляді весняних і літніх підживлень (ідеально – спільно з посадкою). Норма – 400 кг/га.

У натрієвої селітри є недолік. Мається на увазі негайне вимивання з ґрунтових шарів. При осінньому залученні існує великий ризик, що корисні речовини перейдуть у ґрунтові води, з ними підуть від насаджень і, як наслідок, позитивний результат буде зведений до мінімуму.

Добриво не можна використовувати в теплицях, поєднувати з гноєм, фосфорними і калійними матеріалами. Також важливо при роботі з ним запобігати контакту зі шкірними покривами (використовувати рукавиці, а в кінці добре вимивати руки), щоб не допустити подразнення. Плюс слід враховувати його злежуваність і ймовірну небезпеку для тварин.

√ Кальцієва селітра (нітрат кальцію). У складі – 15,5 % нітрогену. Виробництво полягає у взаємодії азотної кислоти з вапняковою сировиною. Одне з найбільш застосовуваних азотодобрив на кислих землях, також задіюється на нейтральних у вигляді весняних і літніх підживлень. Підлужнює ґрунт, гігроскопічне (потребує розміщення в герметичній тарі в сухому місці), високорозчинне у воді. Найчастіше вводиться під озимі, зокрема під пшеницю та ячмінь. Сприяє підвищенню врожаю, благотворно впливає на стан ґрунту, зменшує ризик ураження плодів вершинною гниллю. Середня витрата – 200 кг/га. Заборонене поєднання із суперфосфатомпоташем та іншими аміачними добривами.

√ Калієва селітра (нітрат калію, азотнокислий калій). Водорозчинне азотно-калійне МД (13 % азоту + 44 % калію) у вигляді сипкого кристалічного порошку. Один із затребуваних у своєму сегменті продуктів, здатний істотно підвищити врожайність. Підходить для відкритого і закритого ґрунту для кореневих і позакореневих обробок. На нього добре відгукуються овочеві насадження, сади, технічні, злакові та декоративні культури. Витрата азотнокислого калію розраховується за вимогами культури. В середньому для позакореневих підживлень у відкритому ґрунті польовим культурам потрібно 200-300 л робочого розчину на гектар, садам і виноградникам – до 1000 л/га. Кореневі підживлення передбачають розчин 1-3 кг на 1000 л води з витратою, згідно з нормами поливу. Якщо говорити про позакореневі підживлення в закритому ґрунті, то на гектар береться приблизно 1000 л робочого розчину концентрацією 1,5-2 %, а при кореневих розрахунок виглядає як 0,2-0,4 г/л води.

Переваги:

  • значна чистота удобрювального матеріалу, відсутність домішок;
  • повна, швидка і беззалишкова розчинність;
  • добра сумісність з великою кількістю пестицидів для листових підживлень, можливість змішування з будь-якими розчинними у воді добривами;
  • неформування солей (поставка калію рослинам без хлоридів і сульфатів);
  • універсальність (можливість удобрення всіх культур протягом усієї вегетації, в т.ч. на стадіях цвітіння і дозрівання плодів);
  • висока економічна доцільність.

√ Сульфат амонію. Кристалоподібне азотно-сірчане добриво, що містить 20-21 % амонійного нітрогену і до 24 % сірки. Активно задіюється в сільськогосподарських цілях під всі культури на сіроземах і чорноземах. Не схильне до злежування, просте в зберіганні, легко піддається розчиненню у воді. Цінна властивість – низька міграційна здатність, що запобігає вимиванню корисних елементів. Завдяки сірці поліпшуються якісні параметри, подовжуються терміни зберігання врожаю, а в плодах не накопичуються нітрати. Але увага: у зв’язку із сильним підкисленням ґрунту, використання актуальне лише на лужних землях. Вносити рекомендовано при зрошенні восени під перекопування з витратою 400 кг/га. Заборонене змішування з іншими сульфатами, селітрою і фосфоровмісними МД.

√ Сульфат амонію-натрію. Біла/жовта/сіра кристалічна сіль приблизно з 16-17 % нітрогену. Є побічним продуктом при виготовленні капролактаму. Використовується в якості основного і посівного добрива, а також для підживлення різних культур, їх належного росту і розвитку. Особливо ефективне для коренеплодів, наприклад буряка, і капустяних. Рекомендоване для косовиць та пасовиськ. Є фізіологічно кислим і слабо гігроскопічним. Добре розчиняється у водних середовищах. Найкраще співвідноситься зі слабокислими і нейтральними ґрунтами, на кислих задіяння допустиме після вапнування. Успішне застосування при фертигації.

√ Хлористий амоній (хлорид амонію). Добриво у вигляді білої, можливо з жовтизною, дрібнокристалічної порошкоподібної маси, що містить 67 % хлору і 24-26 % нітрогену. Побічний продукт содовиробництва. Цікаві фіз. властивості матеріалу, незлежування, малогігроскопічність. Популярне це азотодобриво на нейтральних і лужних ґрунтах. Найчастіше вводиться під культури, що дають слабку реакцію на хлорний надлишок, в т.ч. під цукровий буряк, рис і кукурудзу. Як припосівне добриво або підживлення не рекомендоване для хлорчутливої флори, зокрема для картоплі, тютюну, цибулі, винограду, капусти, льону, конопель. Внесення під рослини-хлорофоби можливе лише в осінній сезон і в кліматі з достатнім зволоженням (атмосферні опади вимивають іони Cl з кореневого шару).

√ Карбонат амонію (вуглекислий амоній). Амонієва сіль вугільної к-ти у вигляді білої кристалічної маси, що безперешкодно розчиняється у водному середовищі. У складі – 21-24 % N. Стійкістю це добриво не відзначається, при контакті з повітряними масами вивільняє аміак і перетворюється в амоній бікарбонат. Загалом, застосовується в незначних кількостях.

√ Сульфонітрат амонію. Сірковмісне азотодобриво у вигляді дрібних кристалів/гранул зі сірим відтінком, суміш сульфату і нітрату амонію. Підходить для різних ґрунтів і кліматів в якості основного і припосівного добрива навесні або підживлення протягом усієї вегетації на землях, де недостатньо сірки. Є потенційно кислотним. Володіє чудовими фізико-хімічними параметрами: повністю розсипчасте, не здіймає пилу і не піддається злежуванню, не викликає складнощів при зберіганні.

Продукт примітний рівновагою нітрогену (в амонійній і нітратній формах) та сірки: 30-32 % і 5-7 %, відповідно. Завдяки цьому підвищує родючість ґрунту, повноцінно живить рослини, покращує якість продукції. Чудово позначається на зернових, кормових, хрестоцвітих і коренеплодах. У олійних підвищує обсяги жиру, в зернових – білка.

√ Вапняно-амонійна селітра. Азото-кальціє-магнієвий матеріал у гранулах зі змінними пропорціями вапна і селітри, що отримав особливу популярність в Західній Європі. Кількість нітрогену найчастіше доходить до 20 %. Отримання виглядає як введення в плав амонійної селітри тонко подрібненого доломіту + гранулювання. Вуглекислий кальцій забезпечує поліпшені фіз. властивості, в порівнянні з NH4NO3. Нітратний азот допомагає засвоюватися кальцію, а той удосконалює якісний рівень і колір плодів, підвищує їх лежкість і запобігає втратам під час транспортування та зберігання. Добриво універсальне, підходить для будь-яких ґрунтів і с/г культур. Особливо ефективне на слабокислих і кислих землях. Інтенсифікує зростання вегетативної маси, підвищує клас зерна й покращує родючість ґрунту.

√ Безводний аміак. На 82,3 % складається із N і є найбільш концентрованим безбаластним добривом, добре використовуваним рослинним світом. Без перешкод поглинається ґрунтом і не вимивається. Виглядає як безбарвна рідка речовина, фіз.-хім. властивості якої змінюються, відповідно до t навколишнього середовища. Зберігання – винятково в герметичних умовах з поділом під тиском на рідину і газ.

Внесення можливе в осінній і весняний сезони зі значним закопуванням у вигляді основного добрива й підживки. Рекомендоване на будь-яких ґрунтах для переважного числа с/г культур: бавовнику звичайного, кукурудзи, вівса, пшениці, овочевих насаджень і пасовищ.

√ Аміачна вода (водний аміак). По суті – р-чин аміаку в H2O, прозора/з жовтизною рідина. Добриво з входженням N 16,4-20,5 %. Якщо порівнювати з попереднім найменуванням, то з цим працювати легше і безпечніше, хоча і не є винятком азотовтрати, спровоковані випаровуванням вільного аміаку. З причини низького обсягу азоту, задіяння цього хімікату виправдане лише на територіях, близько розташованих до виробництва. Транспортування на далекі дистанції недоцільне.

Як і інші рідкі азотодобрива, аміачна вода підходить для основного введення під всі с/г культури. Крім того, може служити підживкою для просапних під час міжрядної ґрунтової обробки.

√ Аміакати. Рідини різної інтенсивності жовтого кольору, які мають в своєму складі 30-50 % N. Отримання реалізується шляхом розчинення нітрату амонію (також разом з кальцієвою селітрою або карбамідом), або ж самого карбаміду у водному аміаку. Відмінності між аміакатами полягають у фіз.-хім. властивостях матеріалів, у загальних обсягах нітрогену і в пропорціях його форм (вільного і зв’язаного аміаку, амідного та нітратного). Вплив аміакатів на с/г культури рівноцінний ефекту від застосування твердих азотодобрив. Але позаяк аміакати менш зручні у використанні, їх залучення поширене  меншою мірою.

√ Карбамід-амонійно-нітратні добрива (КАС). Є, по суті, водними нейтральними або лужними розчинами (прозорими/з жовтизною рідинами), що поєднують карбамід і амонійну селітру. Модифікації пропорцій вихідних складових дозволяють створювати різні марки КАС. Поширене входження азоту: 28 %, 30 %, 32 % і 34 %. Кількість інгібіторів корозії (фосфатів амонію) – 0,2 % (в перерахунку на P2O5).

Карбамідо-аміачна суміш – високоефективне азотодобриво, широко затребуване в сільському господарстві, особливо в зонах з недостатньою вологістю. Не рідкість – спільне внесення КАС під рослини з мікродобривами і захисними засобами. Ключовий плюс, в порівнянні з аміакатами і аміачною водою – мале входження леткого вільного аміаку (0,05 %), завдяки чому азот при транспортуванні, вантажно-розвантажувальних заходах, внесенні хім. продукту в ґрунт майже не втрачається. Маючи справу з КАС, немає потреби створювати витратні герметизовані сховища і використовувати спец. цистерни для перевезення. З інших переваг слід відзначити значну економічну ефективність, можливість комплексного введення з іншими добривами та забезпечення раціонального і тривалого азотоживлення, завдяки наявності всіх трьох форм N.

Правила застосування азотних добрив

Вся хімічна продукція для удобрення сільськогосподарських насаджень, що містить азот, має різну стабільність і засвоюваність рослинами. Одні найменування погано піддаються розчиненню у воді, іншим характерне оперативне вимивання з ґрунту. Це важливо враховувати, визначаючись з часом внесення і дозою. Вносити азотні МД можна у вигляді гранул, порошку або рідини. Рідкими розчинами можна обробляти коріння і листя (кореневе та позакореневе підживлення). Коли краще здійснювати удобрювальні маніпуляції, в якому вигляді і яким способом, залежить від технологічних аспектів вирощування агрокультур. Поговорімо про це більш детально.

Способи внесення азотодобрив:

  • основне (передпосівне) з введенням у ґрунт основної частини добрива до сівби;
  • рядкове, або припосівне, яке передбачає удобрення насаджень в момент висівання/посадки;
  • підживлення, здійснювані в напрямку кореневої системи або наземних частин протягом усього вегетаційного періоду.

Так, оптимальний час для застосування стабільних добрив – осінь, після збору врожаю. У зв’язку зі складним водорозчиненням, вони зберігаються в ґрунтових шарах до наступного сезону. Водорозчинні продукти – найкращий варіант для підживлення вже після виникнення пагонів, у випадку прояву ознак азотодефіциту. Але найчастіше азотовмісні добрива вносяться саме навесні. У більшості з них актуальний ризик вимивання в ґрунтові води при осінньому внесенні. Осінь – оптимальний час для застосування інших добрив, корисних рослинам.

Норми внесення. Щоб правильно розрахувати дозування, потрібно врахувати вид культури і тип ґрунту. Різні рослини мають відмінні потреби в азоті. Візьміть до уваги: що менший шар гумусу, то до дозування необхідно підходити більш обережно. Азотодобрива здатні істотно підвищити лужність і кислотність ґрунту, що може виявитися згубним для рослин. Скільки матеріалу використовувати, залежить також від кількості азоту в добриві. Всі технічні відомості вказуються на упаковці, йдуть в супровідній документації або можуть уточнюватися у консультанта при покупці. Норма подається в перерахунку ваги на посівну площу. Середні дані – 0,6-0,9 кг N на 100 м².

Щоб забезпечити позитивний ефект стосовно різних культур, їх росту і розвитку, важливо ретельно підходити до питання дозування удобрювального матеріалу, розраховувати дозу, враховуючи відсоткове входження нітрогену, а також відштовхуватися від типу ґрунту, сезонних чинників і виду рослини.

Основні правила поводження з азотними добривами на різних ґрунтах:

  • при удобренні насаджень на землях з високою кислотністю обов’язково компонувати азот з матеріалами-нейтралізаторами ефекту закислення, зокрема з крейдою, гашеним вапном або доломітовим борошном. Це посприяє кращому засвоєнню підживлення і стане на заваді закисленню ґрунту;
  • в степах і лісостепах, де в більшості випадків спостерігається сухість землі, найважливіше значення має періодичність внесення азотодобрив, неприпустимі різкі перерви, небезпечні ростовими затримками, виникненням проблем з розвитком, зменшенням врожаю та ін.;
  • використовувати азотовмісні матеріали на чорноземах найкраще через 12 днів після того, як зійде сніг. Право першого підживлення, як правило, надається сечовині, а при запуску активної вегетаційної фази воно передається аміачній селітрі.

Також радимо звернути увагу на такі нюанси:

  • не залежно від методу і способу залучення азотодобрива, обов’язковим є його закопування в землю (за винятком позакореневих підживлень). Припустимо закладати не дуже глибоко, з огляду на добру міграцію азоту всередині ґрунту разом з водою. Але на поверхні в жодному випадку залишати не можна: через три години такого перебування кількості нітрогену істотно знизяться, отже, мінімізується позитивний ефект, а сили, час і ресурси будуть витрачені практично даремно;
  • щоб результат виправдав сподівання, чітко дотримуйтесь інструкції та використовуйте кращі варіанти для конкретних рослин. Якщо культура любить кисле середовище (наприклад, журавлина або камелія), потіште її аміачною селітрою. Остання найкраще покаже себе, до того ж, на ґрунті, перенасиченому вапном. Овочі позитивніше відгукуються на кальцієву селітру;
  • графік внесення у випадку з азотними МД – не порожні слова. Для кожної рослини є свої норми, і їх обов’язково дотримуватися. Перед тим, як приступити до підживлення, потрібно ретельно вивчити всю супутню інформацію (відповідні для внесення періоди, частоту використання тощо). Одні культури мають потребу в азоті з перших днів, інші – з появою першого листя;
  • всі азотодобрива підходять також для кімнатних рослин. Після належного підживлення ними з’являються яскраві зелені листки і нові пагони. Якщо в цьому випадку перебрати міру, задіяти підвищені дози азоту, бутони будуть формуватися уповільнено, а цвітіння відкладеться у часі на невизначений період.

Сподіваємося, ця стаття була для вас корисною, і ви дізналися про види азотних добрив, особливості їх застосування та норми внесення все, що потрібно. Якщо ж залишилися запитання, задавайте їх у коментарях, пишіть нам, телефонуйте, запитуйте все, що цікавить. Будемо раді плідному та результативному діалогу.

Замовлення дзвінка
Дякуємо за Ваше звернення. Наші менеджери зв'яжуться з Вами найближчим часом
Сталась помилка при надсиланні листа. Зв'яжіться будь ласка з менеджером.