Що таке мікродобрива? Особливості застосування

Щоб зрозуміти, яка роль мікродобрив у вирощуванні різних культур, і вирішити, чи варто застосовувати їх на практиці або можна відмовитися від цього, необхідно добре розібратися в темі. Пропонуємо не витрачати часу і вже зараз дізнатися, що таке мікродобрива, якими вони бувають, для чого необхідні. А тим, хто прийме рішення спробувати їх на ділі, розповімо, чого не залишити поза увагою, аби прийти до позитивних результатів.

Загальна інформація про мікродобрива

Калій, азот, фосфор… Мабуть, жоден городник або фахівець сільськогосподарського сегменту не скаже про недоцільність застосування добрив, які містять зазначені макроелементи, для тих чи інших насаджень. Всі сходяться в тому, що каліє-, азото-, фосфоровмісні мінеральні добрива – надважлива основа, без якої про повноцінний ріст та розвиток с/г культур годі й казати. Однак чи можуть головні елементи впоратися повною мірою самостійно? У деяких випадках можуть, але часто їх буває недостатньо, виникає закономірна потреба в додатковому залученні мікроелементів, якщо тих у належних обсягах немає в ґрунті. Внесення в ґрунт мікродобрив – гарантований спосіб ліквідувати дефіцит заліза, марганцю, бору, цинку, молібдену, кобальту, міді та інших речовин.

Мікродобрива – агропродукти, що містять мікроелементи – поряд з основними добривами покликані підвищувати виробництво сільськогосподарської продукції. Так, потреба в мікроелементах у рослин менша, порівняно з такими елементами, як азот, фосфор і калій. Так, мікроелементи потрібні культурам у незначних дозах (у тисячних і десятитисячних частках відсотків маси рослин). Однак їх значення не можна недооцінювати. В їх цінності для рослин немає жодних сумнівів. Причому у кожного з них – свої специфічні завдання, певний функціонал, унікальний вплив на обмін речовин, розвиток та ін. Відповідно, у такому питанні, як живлення рослин, один мікроелемент не може бути замінений іншим. Цинк замість бору або, наприклад, марганець замість міді – не варіант. Всі вони необхідні в тій чи іншій мірі. Актуальність конкретних найменувань не в останню чергу залежить від типу ґрунту. Наприклад, якщо мова йде про вирощування культур на дернових ділянках, найчастіше проявляється дефіцит молібдену, на торф’яних – міді тощо.

Інтенсивна хімізація сільського господарства обумовлює те, що вирощування культур супроводжується підвищеним виносом всіх поживних компонентів. Як результат, сьогодні необхідно задіювати мікродобрива в доступній рослинам формі не тільки там, де їх недостатньо, але і на ґрунтах з помірним вмістом Fe, B, Zn, Mo, Mn, Co, Cu та інших мікроелементів.

Чим відрізняються мікро- від макродобрив, якщо і в тих, і в інших є аналогічні корисні складові? Тим, що у макродобривах зазначені речовини можуть перебувати у важко засвоюваній рослинами формі, чого ніяк не можна сказати про мікродобрива. В останніх – тільки доступні насадженням корисні компоненти. Сучасне виробництво в сегменті, який ми з вами зараз розглядаємо, відрізняється небувалою прогресивністю, тому додатковими плюсами є безпека для людей, тваринного і рослинного світів, а також добре засвоєння в ґрунті.

Мікроелементи – запорука належного й повноцінного росту і розвитку різних культур. Це дуже значущі речовини, нестачу яких у ґрунті покликані заповнювати спеціально розроблені мікродобрива. Їх рекомендовано використовувати паралельно з основними добривами. А їх назва вказує ні на що інше, як на необхідність застосування в незначних дозах, нітрохи не применшуючи загального значення.

Перед тим, як розповісти, для чого саме рослинам потрібні мікроелементи, зробимо невелике, але важливе повідомлення: і дефіцит у цьому плані, і надлишок небезпечні негативними наслідками для злакових, кормових і плодових культур. І те, й інше призводить до порушень фізіологічних процесів, погано позначається на якості, мінімізує врожайність та провокує інші, не менш плачевні наслідки. Актуалізуються не тільки проблеми в плані вирощування, не просто погіршується економічний фактор, а й з’являються ризики для споживачів такої неякісної продукції. Існує пряма загроза здоров’ю людини. І ще. Про те, що будь-якого елементу недостатньо, на початковому етапі рослина може не «повідомити» візуально. Тому слід бути дуже обережними, щоб дефіцит не спровокував придушення надважливих біохімічних процесів.

Якщо ж подбати про насичення рослин оптимальними кількостями мікроелементів, вдасться забезпечити такі позитивні впливи:

• активація ростових процесів;
• зміцнення кореневої системи;
• високоврожайність, підвищення врожайності до 30 %;
• збільшення обсягів вітамінів, цукру, жирів, білків і крохмалю в плодах;
• захист від занадто високих і низьких температур, від температурних коливань, надмірного сонячного випромінювання і низки інших несприятливих умов навколишнього середовища;
• створення перешкод для захворювань і шкідників, ефективна профілактика багатьох хвороб, розвиток стійкості до ураження шкідливими грибками та бактеріями;
• поліпшення засвоєння корисних речовин з ґрунту і добрив.

Мікроелементи – складники ферментативних систем, поліпшувачі обміну речовин. За ними – нормалізація перебігу фізіологічних і біохімічних процесів, що здійснюють вплив на процес фотосинтезу.

Висновок: застосовувати мікродобрива потрібно і важливо, але при цьому слід обов’язково дотримуватися рекомендацій і не перевищувати дозувань, щоб не перенаситити ґрунт тими чи іншими елементами, запобігти накопиченню їх небезпечних обсягів у готовій продукції.

Якщо ви раніше ніколи не використовували мікродобрива, то саме час надолужити згаяне і відчути всі вигоди такого впровадження.

Форми і види мікродобрив

Підживлення, про які йде мова у статті, можуть бути одноелементними і комплексними, такими, що містять всі необхідні рослинам мікроелементи в доступній формі. Великим попитом користуються саме монопродукти. З ними не виникає проблем у плані точності дозування – регулювати застосовувані обсяги виходить простіше простого. Ними підживлюють поступово, правильними порціями і в слушний час. Мікродобрива-комплекси – це результат поєднання різних мікроелементів (двох і більше) між собою, що забезпечує різносторонній вплив на рослинні організми.

Згідно із формою випуску, всі мікродобрива діляться на чотири групи:

1. Солі неорганічних кислот. Їх головна перевага – доступні ціни, що часом має ключове значення. Однак слід враховувати, що вони малорозчинні, а відтак важкодоступні насадженням, втрачають будь-яку доцільність застосування на всіх ґрунтах, крім кислих і слабокислих. Крім того, вони здатні провокувати токсичний ефект у рослин, забруднення побічними компонентами і засолювання ґрунтових пластів. А якщо різні солі змішуються, то в результаті їх взаємодії можуть утворюватися сполуки, які не розчиняються і не є доступними для рослин.
2. Солі гумінових кислот. Високорозчинні продукти, застосування за сезон яких можливе кількаразово. Як джерела мікроелементів представники цієї групи розглядаються досить рідко і то поверхнево, у зв’язку із вмістом їх незначних концентрацій. Однак гумати інтенсифікують надходження NPK-компонентів, сприяють обмінним процесам у клітинних структурах, а отже, стимулюють ріст і розвиток. Також захищають рослини від токсинів і важких металів, плюс допомагають розвиватися ґрунтовому мікробіоту.
3. Комплексні пролонговані добрива. Погано розчинні в рідких середовищах капсули. Вони повільно розчиняються в ґрунтових шарах, унаслідок чого корисні речовини не всі відразу, а в помірних обсягах поступово надходять до рослин, забезпечуючи, таким чином, ефективне підживлення протягом тривалого періоду. Ця група з усіх сучасних препаратів викликає чи не найбільший інтерес. Вона затребувана, крім усього іншого, в декоративному озелененні, ландшафтному дизайні тощо. З можливих труднощів: втрати через вимивання, відмінності потреб культур при сівозміні, невизначені темпи розчинення.
4. Хелатні матеріали. Мікродобрива, в основі яких – синтетичні та природні органічні кислоти, найпоширенішими з котрих є ЕДТА (етилендіамінтетраоцтова кислота) або її динатрієва сіль (трилон Б), і ОЕДФ (оксиетилідендифосфонова кислота). Лідерство зазначених сировинних джерел полягає, головним чином, в їх унікальних властивостях, чудово опрацьованій теоретико-експериментальній базі та економічній доцільності. Загалом, це високоміцні комплекси, добре розчинні у воді, абсолютно засвоювані рослинами і нетоксичні, що й пояснює чималу широту їх задіяння.

Далі – мабуть, найголовніша класифікація мікродобрив. Основана вона на діючій речовині і виглядає так.

Головні види мікродобрив за основним елементом підживлення:

√ Борні. Бор – один з найважливіших для рослин мікроелементів, який бере участь у всіх процесах обміну речовин. У зв’язку із регулюванням бором синтезу і переміщення вуглеводів від зеленої маси до репродуктивної та кореневої систем, потреба в ньому існує протягом усього вегетаційного періоду. Хоча найбільша ефективність проявляється саме на початку розвитку. Багаторічні культури обробляють протягом всього існування. Цей елемент також сприяє запиленню, розвитку точки росту, задіюється в синтезі стимуляторів та інгібіторів ростових процесів рослинних організмів. Крім того, бор створює бар’єр для сонячних опіків, протистоїть плямистості й пігментації листя, плюс забезпечує його захист від скручування.

Борні (в тому числі хелатні) підживлення найчастіше необхідні на торф’яних і дерново-підзолистих ґрунтах. Їх використовують при посіві буряків та інших коренеплодів, для плодово-ягідних, капустяних, бобових культур і льону з метою досягнення численних ефектів. До прикладу, у цукрових буряків бор підвищує врожайність і цукристість, в картоплі збільшує обсяг крохмалю тощо.

Основні представники цієї групи:

• бура і борна кислота, що містять 11 % і 40 % бору, відповідно. Їх використовують для передпосадкової обробки насіння шляхом замочування і в початковий літній період, коли з’являються перші листки. Вони допомагають в лікуванні льону від бактеріозу, картоплі – від парші, плодових дерев – від плямистості зеленої маси і окорковування тканин. Кількості цих підживлень потрібно ретельно контролювати – не більше 4 грамів на сотку;
• борний суперфосфат простий і подвійний з 0,4 % бору. Внесення актуалізується в міжряддя при перекопуванні для посіву. Суперфосфат борний ідеально підходить для картоплі, покращує смак і збільшує кількість бульб. Також його нерідко задіюють на плантаціях соняшника і під інші культури для інтенсифікації росту та вдосконалення плодоношення;
• селітра з бором. Відрізняється універсальністю, позаяк її внесення можливе під всі рослини. З примітних ефектів: зміцнення загального імунітету культур, протистояння гнилі та парші, захист плодів від плямистості, поліпшення якісних і смакових властивостей. Хороші результати така підживка дає при залученні під озимі, ріпак, пшеницю та ін.

√ Молібденові. За молібденом – інтенсифікація синтезу амідів, білків і амінокарбонових кислот, надходження азоту в рослинні тканини. Він бере участь у розвитку бульбашок у бобових, завдяки чому бульбочкові бактерії легше засвоюють атмосферний азот. У бобових, завдяки йому, підвищується кількість білка, в плодах і ягодах – вітамінів, в овочах – цукру. Ще молібден покращує стійкість до посух і морозів. При його дефіциті порушується азотообмін, у рослинних тканинах накопичуються численні нітрати, істотно погіршуються якісні та кількісні показники.

Молібденові мікродобрива добре показують себе на лісових і підзолистих ґрунтах, вилужених чорноземах (там, де нейтральна реакція середовища), на яких діючий елемент відрізняється найбільшою рухливістю і доступністю для коріння зернових, бобових і овочевих культур. На кислих ґрунтах такі підживлення непридатні, хіба що, якщо перед їх застосуванням здійснити вапнування ґрунту.

Різновиди молібденових добрив:

• порошок, який містить 15-17 % Mo. Ним обробляють насіння і бульби. Може використовуватися як сам порошок, так і вода, в якій він розчинений;
• молібденовокислий амоній, що містить більше половини молібдену. Його закладають в землю перед посівом (180-210 г/га) і використовують для позакореневого підживлення;
• молібденовий суперфосфат простий і подвійний з кількістю зазначеного елемента до 0,2 %. Розсипається в міжряддях або в рядках під час посіву;
• відходи електролампової промисловості, які мають в складі до 13 % молібдену. Їх застосування актуальне в пром. землеробстві. Ними обробляють значні посівні площі – від 100 гектарів. Завдяки їм, врожайність збільшується на 20 % і більше. Бобових виходить зібрати з трьома додатковими центнерами з кожного гектара, сіна конюшини – з дев’ятьма. Врожаї моркви і капусти підвищуються на чверть. До того ж, у бобових і зернових стає більше білка, в овочевих – більше цукру і вітамінів.

√ Мідні. Мідь – один з ключових компонентів ферментів, що відповідають за дихання рослин. Вона сприяє накопиченню крохмалю, білків і жирів у рослинних тканинах, цукру і вітаміну С – в плодах та овочах. Бере участь у фотосинтезі, перерозподілі вуглеводів, азотовідновленні і фіксації. Також приходить на допомогу, якщо існує ризик ураження грибками або бактеріями, в умовах морозів і посухи.

Ґрунти, на яких актуальне застосування мідних мікродобрив – торф’яні низини, заболочені ділянки з дефіцитом міді. При підживленні плодових дерев мідь допомагає розвиватися брунькам і листю. Обробка зернових дає збільшення врожаю у п’ять-шість разів. Також сприятливий вплив цей елемент здійснює на льон, цукровий буряк і соняшник, застосовуючись при їх посіві. А ось під картоплю та капусту добрива, що містять мідь, не рекомендовані.

Популярні мідні підживлення (як правило, відходи різних виробництв):

• мідний купорос. Блакитні добре розчинні у воді кристали солі, які містять 25 % міді. Ними (найчастіше, в рідкому стані) обробляють насіння, також за їх участі здійснюють листкові підживлення. Оптимальна доза – 1 г/м² ґрунту. Зловживання цим матеріалом не вітається: правильна обробка – не частіше, ніж раз на чотири роки;
• колчедан (піритні недогарки). На вигляд – зола, до 0,6 % від загальної маси якої становить мідь. Невеликий відсоток діючої речовини пояснює, чому перевагу в більшості випадків віддають не колчедану, а мідному купоросу.

√ Марганцеві. Користь марганцю полягає в його участі у фотосинтезі, різних ОВР і багатьох інших процесах, що відбуваються в рослинних структурах. Без нього не здійснюються білковий обмін і дихання. Він інтенсифікує накопичення хлорофілу і формування цукрів, сприяє переміщенню фосфору, підвищує водоутримання клітин, активізує велику кількість ферментів. Якщо цей елемент в нестачі або в надлишку, погіршуються ріст, розвиток і плодоношення, проявляються ростові гальмування, врожайність стає слабкою.

Застосування добрива з марганцем актуальне на піщаних, чорноземних і торф’яних ґрунтах для засіву таких культур, як буряк і кукурудза, плюс для посадки картоплі.

Промисловістю випускаються різні марганцеві підживки (зокрема, сульфат марганцю), відмінності між якими полягають, в основному, в дозуванні головного компонента.

√ Цинкові. Цинк корисний для білкового і фосфорного обміну, важливий для формування ауксинів і перебігу окислювально-відновних реакцій. З його участю синтезуються вітамін С і тіамін. Завдяки йому рослини сильніше утримують вологу, коренева система краще поглинає поживні речовини і поставляє їх до надземних органів. Позаяк цинк сприяє диханню рослин, за ним – підвищення жаро- і посухостійкості. При цинкодефіциті в ґрунті з’являються проблеми з вуглеводним обміном, хлорофіл виробляється в зменшених кількостях, вироблення крохмалю і сахарози також знижується.

Цинкові мікродобрива знаходять застосування на карбонатних ґрунтах. Ними підживлюють плодові та цитрусові дерева, квасолю, сою, моркву і картоплю.

Головний представник добрив цієї групи – цинк сірчанокислий, що містить 24 % Zn.

√ Кобальтові. За кобальтом – підвищення морозо- і спекостійкості, стійкості до захворювань і вилягання. Завдяки йому важкі метали якщо і надходять до рослин, то дуже обмежено. Він сприяє азото-, фосфоро- і калієпоглинанню, прискорює цвітіння й скорочує терміни вегетації, задіюється у виробленні хлорофілу, накопиченні жирів і вуглеводів, збільшує інтенсивність дихальних процесів.

Якщо цього елемента недостатньо в ґрунті, а потім – у кормах для с/г тварин, не є винятком ослаблення роботи імунної системи представників поголів’я і прояв спалахів різного ступеня небезпеки хвороб.

Застосовувані кобальтові мікродобрива – це, передусім, сірчанокислий і хлористий кобальт. І тим, і іншим обробляють землю або здійснюють позакореневе підживлення. Використання актуальне на дерново-підзолистих лісових, чорноземних і карбонатних ґрунтах. Внесення в землю під оранку передбачає задіяння 0,03-0,05 г/м² сульфату кобальту, позакореневе підживлення – розчину 0,02-0,05 % концентрації.

√ Залізні. Завдяки залізу в рослинних тканинах збільшується кількість інших металів. Також цей елемент інтенсифікує окислення і сприяє біосинтезу хлорофілу. Якщо він обмежено в дефіциті, розвиваються важкі недуги, якщо нестача гостра, рослини просто-напросто гинуть. Спочатку передчасно жовтіє зелена маса, перш за все молоде листя, а потім відмирають пагони. Найчастіше хлороз спостерігається на багатих кальцієм ґрунтах. Найбільшою мірою нестачу заліза відчувають плодові дерева, в т.ч. яблуні, груші та сливи, а також малина, картопля і помідори.

Щоб заповнити залізодефіцит, агрономи обприскують насадження розчином залізного купоросу (5 г на 10 л води). Метал, що входить до складу цього добрива, характеризується простотою засвоєння. Підживлення, загалом, ефективне проти комах-паразитів, що мешкають під корою (використання за допомогою обприскувача і в складі суміші для побілки).

√ Йодні. Йод (розчин кристалічного йоду) покликаний стимулювати ріст і розвиток насаджень. З негативів при відхиленнях від норми: різні захворювання. Йодонедостатність проявляється у людей і тварин. Для збагачення йодом культур вдаються до позакореневого підживлення 0,01-0,02 % р-чином йодистого калію і передпосадкової обробки насіння із залученням інших йодовмісних мінеральних добрив.

Ґрунти в гірських районах більше відчувають потребу в йоді, ніж рівнинні, кислі – ніж лужні та нейтральні, а піски і супіски – порівняно із глинами й суглинками. Зверніть увагу, що такі фактори, як вапнування, введення в ґрунт нітратних і хлоровмісних добрив, зменшують рухливість йоду. Як результат, цей елемент надходить до рослини з затримками, що провокує йодну недостатність.

Всі мікродобрива, які ми з вами розглянули вище, зазвичай, користуються попитом у промисловому сільському господарстві й на невеликих фермерських ділянках. Садовим і городнім культурам для нормалізації ґрунтового балансу і досягнення бездоганної рівноваги можуть знадобитися додаткові добрива. Останні можуть містити різні хімічні елементи, що відновлюють необхідні для насаджень обсяги мікроелементів. Різні компоненти сприяють відновленню ґрунту, забезпечують захист від шкідників, здійснюють сприяння повноцінному розвитку імунної системи, як результат – максимізують врожайність і вдосконалюють якість готової продукції.

Мікродобрива: важливі аспекти застосування

Головне правило, яким слід керуватися при використанні мікродобрив, полягає в урахуванні потреби рослин у мікроелементах, на основі наявності їх рухомої форми в ґрунті. Обробка землі продуктами цієї групи – як уже згадувалося, ключова передумова поліпшення якісного рівня продукції і отримання хорошого врожаю. У наш час вже існує спеціальна система внесення добавок, що враховує характеристики ґрунту та агрохімічні умови, біологічну специфіку культур, види і форми мікродобрив.

Знаючі агрономи підбирають удобрювальні матеріали на основі дефіциту конкретних речовин і з відповідним складом. Адже надлишок, як і нестача, хоч навіть найкорисніших елементів може найнегативнішим чином позначитися на сільгосппродукції. Отже, перед використанням будь-яких добрив актуалізується детальне вивчення інструкції. У різних товарах можуть відрізнятися обсяги мікроелементів, а це безпосередньо впливає на дозування. Також значення має проведення хім. аналізу ґрунту (взяття проб на вміст мікроелементів). Все це дозволяє не «перегодувати» рослини і досягти максимально позитивних результатів.

Підживлення на різних ґрунтах. Грамотність застосування добрив, яким присвячена ця стаття, полягає в тому, аби брати до уваги те, що потреба в них варіюється на різних типах землі. Родючі, збагачені достатньою мірою органікою ґрунти у певних випадках можуть обходитися без підживлень всілякими макро- і мікроелементами. Але такі ситуації трапляються вкрай рідко, найчастіше без застосування тих чи інших добрив не обійтися. Мікродобрива мега потрібні на вапняних, піщаних і бідних ґрунтах, де дуже часто спостерігається дефіцит бору, молібдену, цинку, йоду, ванадію та інших мікроелементів.

Всі типи родючих земель поділяються на 4 групи, згідно з насиченням мікроелементами: мало-, середньо-, високозабезпечені і з надлишком тих чи інших елементів. Так ось внесення мікродобрив рекомендоване лише на ґрунтах, що належать до першої групи. Ті, що представляють другу, добре відгукуються на позакореневе підживлення і передпосівну підготовку насіння. Для третьої і четвертої груп задіювати мікроелементи неприпустимо.

Способи внесення і дозування. Фахівці наполегливо рекомендують уважно ставитися до використовуваних доз мікродобрив, адже в їх складі можуть бути важкі метали та інші компоненти, що вимагають контролю. Точне дотримання дозувань, а також термінів застосування і способів внесення – вірний шлях до отримання виняткової користі.

Можете взяти собі на замітку, як правильно використовувати популярні мікродобрива:

• борні слід розводити в кількості одного грама на кожні п’ять-шість літрів води;
• молібденові при внесенні під перекопування беруть в обсязі 200 г на гектар, при позакореневих підживленнях – 100-200 г на ту ж площу, а при обприскуванні/опудрюванні – оптимально 50 г/га молібдату амонію;
• мідні добрива, зокрема колчеданні недогарки, використовують раз на п’ять років в осінній період під оранку або навесні за 14 днів до посіву, а мідний купорос розраховують, виходячи з пропорції 1 г/м² або 1 г/10 л води при позакореневих підживленнях.

До слова, в наш час у багатьох країнах з розвиненим сільським господарством особливу увагу спрямовують на позакореневе підживлення мікродобривами, закономірно вважаючи цей метод найоптимальнішим. Пояснити це можна застосуванням добавок у незначних обсягах, що приводить до знижених витрат сировинних матеріалів.

Підсумуємо. Актуальність використання мікродобрив сьогодні не підлягає сумніву. Якщо тих чи інших мікроелементів замало або занадто багато, про добру якість і багатство врожаю доведеться забути. Ба більше, недостатнє або надмірне входження деяких мікроелементів у рослинницьку продукцію і корми здатне спровокувати хвороби людей і с/г тварин. Однак якщо все проаналізувати і вжити відповідних заходів, за допомогою спеціальних добрив, результат буде прямо протилежним – врожайність потішить якістю і кількістю, будь-які ризики для людей і тварин будуть попереджені.

Сучасна екообстановка по світу така, що рідко можна обійтися без мікродобрив. Однак безконтрольно до їх застосування вдаватися не можна. Суворе дотримання дозувань і врахування описаних вище факторів допоможуть вам благотворно вплинути на ґрунт і рослини, досягти бажаної родючості в прийдешньому сезоні та навіть в деяких випадках попрацювати на перспективу.

Використовуйте мікродобрива з розумом, тим більше що тепер ви знаєте, що і як необхідно робити. А якщо знадобиться додаткова консультація або буде важлива інформація щодо теми, якою ви захочете поділитися з іншими читачами, залишайте коментарі.