Добавки до кормів хутрових звірів

Добавки до кормів хутрових звірів

Правильний і збалансований раціон хутрових звірів (норок, нутрій, лисиць, песців та ін.) містить як корми тваринного походження (основні джерела жиру та білка), так і рослинного, а також добавки для кормів (мінеральні й вітаміни).

Тваринний корм – це об’ємна група, яка складається з м’язового м’яса, м’ясокості та субпродуктів (язика, нирок, легенів, шлунків, вух, мізків тощо). Згодовують таку їжу сирою, виняток – свинина, свинячі субпродукти і баранина, які можуть призвести до певних хвороб. Крім того, якщо їжа, а саме її стан, непридатний для вживання людиною, для хутрових звірів її потрібно проварювати.

Ще одне джерело тваринної їжі – риба в свіжому і приготованому вигляді, рибні відходи (голови, кістки, нутрощі) та рибне борошно, які насичують організм кальцієм і фосфором. У низці випадків також використовують молюски, кальмари, мідії і лялечки тутового шовкопряда. Останні благотворно впливають на якість опушення, а саме, надають йому гарний блиск. Не обходиться тут і без застосування тваринного, риб’ячого жиру, кракси та шквари.

Молоко і молокопродукти (сироватка, маслянка, сир), які запобігають переродженню печінки, також можуть бути задіяні. Особливо доцільне їх згодовування молодняку і вагітним самкам. Хворим особинам і самцям у період гону прийнято згодовувати курячі яйця як дієтичний продукт. Крім того, всі звірі можуть вживати яйця із загиблими в інкубаційний період ембріонами.

Рослинні корми для хутрових звірів також представлені широким асортиментом. Головним чином, в їх якості використовують злаки (овес, ячмінь, пшеницю, кукурудзу, просо, жито) як головну передумову надходження до організму вуглеводів. При цьому овес і просо важливо попередньо обрушити, а до застосування жита варто ставитися з максимальною обережністю. Загальною для зернових кормів є необхідність подрібнення і варіння перед згодовуванням.

Рослинною їжею може служити і соя, але в обмежених обсягах. Надмірні кількості сої можуть призвести до здуття і негативно вплинути на опушення. Обмежене згодовування стосується також дрібних пшеничних висівок, адже перебільшені їх дози можуть стати причиною проносів.

Вводять до раціону хутрових звірів, крім зазначених вище рослинних кормів, макуху і шрот зі соняшників, льону, арахісу, сої, які пройшли парову обробку. Їх можна перед згодовуванням варити, але краще піддавати автоклавуванню. Серед примітних впливів макухи, а точніше жиру, що входить до її складу – позитивний вплив на опушення (надання блиску і створення шовковистої текстури).

З більш соковитих рослинних кормів користуються популярністю картопляні, бурякові, морквяні, шпинатові, томатні, кабачкові, кавунові та інші овочеві. Трав’яні джерела: кропива, конюшина, листя берези і верби. Фруктово-ягідна їжа: яблука і різні ягоди. Якщо немає можливості використовувати соковиті корми, можна вдаватися до застосування хвойного настою. Усі корми з цієї групи вводять до раціону в сирому вигляді, подрібненими до пастоподібного стану. Винятком є лише картопля, яку попередньо необхідно зварити.

Крім того, сучасна промисловість багата спеціальними комбікормами, які нівелюють потребу використовувати всі згадані елементи харчування окремо.

Що стосується добавок для кормів хутрових звірів, то їх можна розділити на дві основні групи: мінеральні добавки та вітаміни.

Мінеральні добавки до кормів хутрових звірів

Насичувати організм тварини мінеральними добавками особливо важливо, якщо основний корм містить їх у недостатній кількості. Такі підживлення сприяють нормальній життєдіяльності, формуванню кісток та інших тканин організму, стимулюють обмінні процеси, підтримують енергетичний баланс. Їх відсутність або менші, ніж це необхідно, обсяги є причиною хвороб, затримок росту і погіршення розмноження.

Найчастіше хутрові звірі мають потребу в додатковому введенні до раціону кальцію, фосфору, натрію, хлору і заліза. Решта мінеральних речовин, як правило, в звичайних кормах присутня в потрібному обсязі.

Для усунення дефіциту кальцію можна використовувати кісткове борошно. Особливо воно необхідне, якщо раціон складається з м’яса, субпродуктів і містить значну кількість лялечки тутового шовкопряда. В період лактації не зайвим буде залучення кухонної солі як джерела натрію та хлору. Якщо в раціоні присутня мала кількість цілої риби, не обійтися без додаткового введення кальціє- і фосфоровмісних добавок.

Ось кілька мінеральних добавок, які користуються особливою популярністю в годуванні хутрових звірів:

Йодид калію (калій йодистий). Речовина, утворена безбарвними кристалами (невеликі кубики), з високою розчинністю у водному середовищі. Смак – солоно-гіркий, запах відсутній. Містить приблизно 75 % йоду і 24 % калію.

Йодистий калій вводять до раціону з метою виконання профілактичних заходів йодної недостатності при незначній наявності йоду в кормі (комбікормах, преміксах, мінеральних сумішах) та воді.

Йод – надважливий елемент організму тварини. Він є частиною тироксину, активізує клітинне окислювальне відновлення і функціонування ферментів, регулює обмінні процеси та роботу статевої системи. Відповідно, дефіцит цієї речовини може спровокувати затримки росту і розвитку, хвороби щитовидної залози, порушення обміну азоту, вуглеводів, ліпідів, мінералів і статевої діяльності. Потомство може народжуватися мертвим, а запліднюваність і плодючість – зменшуватися.

Оптимальне дозування цієї речовини для будь-яких видів тварин – 0,3-0,6 мг/кг сухої їжі.

Холін хлористий (холіну хлорид). Джерело вітаміну В4. Виглядає як сильно гігроскопічна кристалічна порошкоподібна маса з запахом, властивим амінам. У воді і спирті розчиняється добре.

Холіну хлорид вводиться в корми з метою насичення їх холіном (вітаміном В4). З нього організм синтезує ацетилхолін, що сприяє розумовим процесам. Також він є частиною лецитинів. Нестача його проявляється жировою інфільтрацією і геморагічною дегенерацією печінки та нирок, порушенням жировуглеводного обміну і зниженням продуктивності. Також ризику пошкодження піддається зобна залоза.

Кількість хлористого холіну, необхідна різним видам хутрових звірів, відрізняється. Важливо також знати, що в деяких випадках (наприклад, при великому обсязі жирів у раціоні або введенні вітаміну В5) звичайні дози необхідно збільшувати.

Борна кислота. Біла тверда речовина з відблиском, що складається з безбарвних кристалів. Запаху не має. Порівняно слабо розчиняється у воді.

Є джерелом бору, який в оптимальній кількості позитивно відбивається на ростових процесах. Надлишок її може викликати проноси, запори, виснаження організму і пригнічення життєдіяльності.

Сульфат заліза (залізо сірчанокисле). Білий або жовтуватий порошок, що слабко розчиняється в воді.

У годуванні хутрових звірів застосовується при нестачі в організмі заліза – важливого елемента всіх клітин. Найбільшу потребу в ньому відчувають молоді особини при порушеному всмоктуванні цього елементу з кормів. Часто така проблема спостерігається у норок, яких годують сирою рибою. В результаті цуценята норки можуть перестати рости і отримати важку анемію. Опушення знебарвлюється, а шкурка різко втрачає ціну. Білопухі шкурки при цьому стають млявими, втрачають пружність, легко мнуться і звалюються.

Зверніть увагу, що сульфат заліза, як і інші залізовмісні добавки, потрібно вводити в кормосуміші, які не складаються з риби із залізозв’язувальним фактором. Тільки тоді залізо буде засвоєне так, як належить.

Сульфат марганцю (марганець сірчанокислий). Кристалічна маса білого/світло-рожевого кольору. У воді розчиняється добре.

Поповнює нестачу марганцю в організмі, яка загрожує зниженням продуктивності, скелетними аномаліями (втрата гнучкості, кривизна ребер, збільшення суглобів і крихкість кісток). Марганець є складовою частиною низки ферментів, а для деяких ферментів виступає активатором.

Сульфатна форма є найкращим варіантом при дефіциті в раціоні хутрових звірів марганцю.

Сульфат цинку (цинк сірчанокислий). Біла кристалічна порошкоподібна маса, яка не має запаху, з легкістю розчиняється у воді.

Є джерелом цинку, при дефіциті якого у тварин спостерігаються такі проблеми: повільні ріст і розвиток, схуднення, надмірна збудженість і швидка стомлюваність, матовість і облисіння хутра, дерматити, потовщення епідермісу, набряки шкіри та слизових.

Важливо також знати, що погане всмоктування цинку в шлунково-кишковому тракті і збільшення його дефіциту може провокувати надлишок кальцію в раціоні.

Сульфат кобальту (кобальт сірчанокислий). Тверда сильно гігроскопічна речовина, що складається з кристалів. Колір – різні відтінки червоного. У воді розчиняється добре, але поступово.

У годуванні хутрових звірів виступає джерелом кобальту – елемента вітаміну В12, без якого не здійснюється метаболізм пропіонової кислоти і мінімізується число АТФ. Зменшення кількості АТФ, в свою чергу, призводить до зниження насичення клітин енергією і загальної слабкості організму. А великі обсяги пропіонової кислоти є причиною втрати апетиту і гальмування ростових процесів.

Сульфат магнію (магній сірчанокислий). Зовні це біла гігроскопічна порошкоподібна маса.

Є важливою добавкою до раціону тварин, джерелом магнію. Магній входить до складу всіх тканин організму і до більш як трьох сотень ферментів. Не переоцінити його значення в якості компонента АТФ. Також він бере участь у передачі нервових імпульсів. При магнієвому дефіциті спостерігаються судоми і негативні зміни текстури хутра, втрата блиску.

Важливо враховувати, що магній може погано засвоюватися організмом при великих концентраціях калію.

Вітаміни для хутрових звірів

Потребу тварин у вітамінах – органічних речовинах, що регулюють біохімічні процеси засвоєння поживних компонентів і трансформацію їх у тканинні пласти тіла – не можна недооцінювати. Їх нестача при надходженні в їжу разом з основним кормом або у вигляді добавок загрожує різного роду негативними наслідками: тварини стають худими, втрачають апетит, не ростуть, ембріони розсмоктуються, а хутро тьмяніє, наїжачується і не блищить. У деяких випадках і надлишок може давати негативні ефекти. Тому дотримуватися вітамінного балансу при годуванні хутрових звірів украй важливо.

Серед кормів, багатих вітамінами: печінка, молоко, дріжджі та вітамінізований риб’ячий жир. Джерелами вітамінів А, D і групи В (за винятком В1) можуть служити сира морська риба, м’ясні субпродукти і рибне борошно. Риба, як морська, так і прісноводна насичує організм тіаміназою. А взимку, коли гостро спостерігається дефіцит вітаміну Е, можна використовувати вітамінне сіно тіньового сушіння, пророщене зерно або молоду зелень, вироблену гідропонним способом.

Яка ж роль у життєдіяльності, розвитку хутрових звірів, а також для матеріалів, одержуваних з них, конкретних вітамінів, розглянемо далі.

Вітамін В12 (ціанокобаламін). Основне завдання цього вітаміну – підтримка кровотворних процесів, запобігання анеміям, пов’язаним з порушенням кровотворення кісткового мозку. Крім того, він бере участь в обмінних процесах, активізує синтез метильних груп та ізомеризацію метилмалонової кислоти, покращує апетит, перешкоджає зниженню маси і важкому жировому переродженню печінки, важливий для відтворення і росту молодняка. Може виступати лікарським засобом при хворобах печінки і шлунково-кишкового тракту.

У раціоні хутрових звірів ціанокобаламін повинен бути присутнім постійно, потрапляючи до організму разом з кормом. Добова норма – 1,5-2,5 мкг на 100 ккал обмінної енергії.

Вітамін В1 (тіамін). Бере участь в обміні вуглеводів. Якщо його при цьому недостатньо, спостерігається розщеплення вуглеводів на стадії піровиноградної кислоти, що накопичується в крові та тканинах і провокує збої функціонування ЦНС та м’язів. Також тіамін є учасником азотистого і жирового обмінів. При його дефіциті підвищується розпад азотистих речовин, організм втрачає важливі білки, а синтез жирів сповільнюється. Не рідкість – втрата апетиту, відставання в рості, збої в роботі нервової і серцево-судинної систем, порушення статевого циклу і ембріонального розвитку.

Скільки вітаміну В1 потрібно тварині, залежить від її стану. Приблизні дози – 0,2-0,4 мг на 100 г сухого корму (50-100 мкг на 100 ккал). Також варто враховувати, що, якщо в кормі присутня значна кількість вуглеводів, то і тіаміну потрібно використовувати більше.

Вітамін В6 (піридоксин). Бере участь в ензимних процесах, сильно впливає на засвоєння харчового азоту і задіяння організмом ненасичених жирних кислот. Дефіцит проявляється втратою маси тіла, анеміями, зменшенням апетиту, порушеннями роботи шлунково-кишкового тракту, гальмуванням ростових процесів, нервовими проявами, підвищеною сльозотечею, набряками лиця, дерматитами, жировою інфільтрацією печінки та нирок, збільшенням розмірів селезінки і рясним наповненням легенів кров’ю. Ще один негативний нюанс – нанесення шкоди процесам розмноження.

Оптимальне дозування піридоксину – 0,25 мг на 100 ккал при середній кількості в раціоні протеїну.

Вітамін А (ретинолу ацетат). Серед функцій, які цей вітамін виконує в організмі тварин: підтримка оптимальної структури епітелію і нервової тканини, забезпечення зростання, відтворювання, розмноження і хорошого зору, протистояння хворобам легенів і шлунково-кишкового тракту (запаленням, виразкам і т.д.) у молодняку.

Рекомендовано додавати вітамін А до кормосуміші в кінці приготування, щоб мінімізувати його руйнування. Оптимальне дозування для лисиць – 25 МО на 1 кг живої маси, для норок – 100 MО на кг.

Примітно, що цей вітамін тварини можуть накопичувати в печінці, нирках та інших органах, витрачаючи його поступово.

Вітамін В2 (рибофлавін). Бере участь в окисно-відновних реакціях, обмінах вуглеводів (окислення молочної кислоти), білків (окисне дезамінування) і жирів (позитивний вплив на ростові процеси). Дефіцит вітаміну В2 може бути спровокований раціоном з невеликою кількістю протеїну. Проявляється зменшенням стійкості організму до інфекційних захворювань, виникненням абсцесів на голові та шиї.

У тілі ця речовина у великих кількостях не накопичується. Тому її введення до раціону має бути постійним у дозі не менше 0,1 мг на 100 ккал. При рості та розмноженні обсяг цього вітаміну варто збільшувати, як мінімум, до 0,25 мг на 100 ккал.

У рамках цієї теми хотілося б згадати ще про такі дві важливі речовини, як уротропін і крохмаль.

Уротропін фармакопейний. Білий солодкий кристалічний порошок, який не має запаху. Гігроскопічний, легко розчиняється у воді. Є препаратом з антибактеріальною і сечогінною дією, збільшує проникність мембран клітин, а відтак прискорює виведення отруйних речовин з організму.

Крохмаль. Білий порошок, який не має смаку і запаху. У воді не піддається розчиненню. Є джерелом мінералів (натрію, калію, кальцію, магнію, фосфору, заліза) і вітамінів (А, В1, В2, РР, С, каротину).

Підсумовуючи сказане вище, хочемо ще раз акцентувати вашу увагу на тому, що годування хутрових звірів має бути комплексним, своєчасним і збалансованим. А щоб цього досягти, важливо використовувати правильні добавки до кормів хутрових звірів, як мінеральні, так і вітамінні. Тоді тварини будуть здоровими та продуктивними, хутро – якісним та естетичним, а результат не час від часу, а на постійній основі буде відповідати всім вашим очікуванням.

Кандидат вет.наук, доцент кафедри акушерства, гінекології та біотехнології відтворення тварин

Замовлення дзвінка
Дякуємо за Ваше звернення. Наші менеджери зв'яжуться з Вами найближчим часом
Сталась помилка при надсиланні листа. Зв'яжіться будь ласка з менеджером.