Добавки для мінеральної води

Мінеральна вода – це вода, в складі якої присутні розчинені солі, мікроелементи і низка біоактивних компонентів. Це природна вода, взята переважно з підземних вод, іноді з поверхневих, або ж створена штучно. Її різні види призначені для пиття, зовнішнього застосування, санаторно-курортного лікування та інших цілей. Хтось вживає мінеральну воду щодня, роблячи її обов’язковим учасником життєвих процесів, хтось рідше. Використовуючи її, готують їжу, різні напої, соуси і харчування для немовлят. Одні тільки п’ють мінералку, інші знають і про лікувальне застосування, тому приймають з нею ванни, виконують інгаляційні заходи, прочищають носоглоткові шляхи. Вода, в цілому, є життєво важливим продуктом у раціоні кожної людини (відразу зазначимо, що повноцінне харчування вона не компенсує, а оптимально доповнює). Ні для кого не секрет, що без неї не вижити. Так само сучасна людина добре обізнана, що водогінна вода – не найкращий варіант для пиття, а іноді зовсім непридатний, оскільки часто має неприємний запах, смак і каламутний стан. Тому все частіше перевагу надають саме мінеральній воді. Дійшло до того (звичайно ж, у позитивному сенсі), що для багатьох вона стала невід’ємним атрибутом життєвого стилю. З нею худнуть, адже навіть одна склянка мінералки може полегшити відчуття голоду. Моделі нею обприскують шкіру. Її використовують, щоб посилити смакові відчуття. Але головним, все ж, залишається основне призначення – угамування спраги чистою та прохолодною мінералкою, мабуть, ніщо не здатне замінити! Особливим попитом сьогодні користується бутильована мінералка. На відміну від звичайної питної води, яка не має ні смаку, ні кольору, ні запаху, мінеральній ці характеристики можуть бути властиві. Сучасні смакові відтінки – найрізноманітніші: від кислого і гіркого до солодкого, солоного, содового та ін.

Види мінеральної води. В основі головної класифікації лежить хімічний склад продукту. Відповідно до неї, мінералка може бути гідрокарбонатною, хлоридною, сульфатною, змішаною, біологічно активною та газованою. За температурою існує розподіл на холодну (до 20 °С), субтермальну (20-37 °С), термальну (37-42 °С) та гіпертермальну (понад 42 °С). Ступінь концентрації мінеральних солей дає поділ на:

- столову (до 1 г на л). Підходить для частого пиття і приготування їжі, має приємний смак, який, як і запах, виражений не надто сильно

; - лікувально-столову (1-10 г на л). Основна риса – універсальність, оскільки таку воду можна і пити, щоб вгамовувати спрагу, і застосовувати з лікувальною метою. Однак щоб не втратити корисні речовини, її не можна в жодному разі піддавати термальній обробці;

- лікувальну (з максимальною мінералізацією – від 10 г на л або підвищеною кількістю активних елементів). Таку лікувальну воду важливо вживати з дотриманням строгих дозувань і лише за призначенням лікаря.

У чому ж саме полягає користь мінералки? Кожному з видів властиві свої цілющі властивості. Так, гідрокарбонатна добре проявляє себе при лікуванні сечокам’яної хвороби і тоді, коли необхідно нормалізувати секрецію шлункового соку. Хлоридна сприяє поліпшенню роботи шлунково-кишкового тракту й інтенсифікує обмінні процеси, тому особливе значення має при захворюваннях травної системи. Сульфатна благотворно впливає на функціонування печінки та жовчного міхура. Її показано вживати при хронічному гепатиті, хворобах жовчних шляхів, цукровому діабеті й надмірній вазі. Змішана структура елементів плюс біологічно активні компоненти візуально підвищують лікувальний ефект. При цьому кожна структурна частина виконує своє завдання. Залізо виступає перепоною для анемій, йод регулює роботу щитовидної залози, кальцій здійснює підтримку іонної рівноваги, впливає на згортання крові, несе користь кісткам, зубам, м’язам і серцево-судинній системі, магній допомагає в діяльності нервової системи, коригує вуглеводний та енергетичний обмін, натрій виконує нормалізацію кров’яного тиску і благотворно впливає на м’язову систему, калій важливий для серця і нирок, фтор – для зубів, кісток і особливо необхідний в період вагітності. Однак при вживанні мінеральних вод не варто забувати й про зворотний бік медалі, який може проявити себе при недотриманні термінів зберігання. Їх обов’язково потрібно враховувати. Зверніть увагу, що в скляній тарі мінералка може зберігатися довше (до року), в пластиковій – менше (протягом півроку).

Що додають до мінеральної води

Почнемо з того, що не рекомендоване додавати до природних мінеральних вод. Це, головним чином, антибіотики, які часто застосовують для збільшення термінів придатності і, так звані, «ешки» (речовини з цифровим артикулом Е, тобто добавки до їжі). Основний виняток з правила – карбонізована вода, в складі якої передбачається наявність вуглекислого газу (E290). Він сприяє формуванню лікувальних властивостей, пом’якшує смакові якості та допомагає в угамуванні спраги, стабілізує хімічний склад і сприяє збереженню корисних компонентів. Однак і інші харчові добавки часто можна зустріти в складі мінеральних вод (найчастіше виготовлених штучним шляхом), адже вони сприяють поліпшенню якості продукції. Які саме і для яких завдань, розповімо трохи далі. Що ж додавати можна і потрібно? Це різні добавки для мінеральної води, сполуки, які збагачують напій мінералами і корисними речовинами: натрієм, кальцієм, магнієм, хлором, сульфатами, гідрокарбонатами, залізом, йодом, бромом, міддю, марганцем та ін. Одні з них потрібні у великих кількостях, інші – в менших, ще інших достатньо навіть в мікро- або ультрамікрооб’ємах. Часто виробники надають перевагу кальціє- та калієвмісним добавкам, дещо рідше – натрієвим. Солі, введені до води, сприяють відновленню соляних запасів в організмі.

Обробка мінеральної води

Мінеральна вода є унікальним природним продуктом. Будь-яка обробка покликана лише поліпшити її органолептичні показники і забезпечити стійкість до розливу. Важливо при цьому не нашкодити і не порушити баланс мінералів. Обробка води з різними фізико-хімічними показниками може здійснюватися по-різному і відрізнятися підходом. Але є і узагальнена схема, яка виглядає так: видобуток + фільтрація + охолодження + внесення вуглекислого газу + знезараження + розлив. Кожне підприємство, яке виготовляє мінералку, має враховувати особливості вихідного матеріалу, те, з якою групою продукту (невуглекислою, вуглекислою, залізистою, гідросульфідною і гідросульфідно-сірководневою або тією, що містить сульфатвідновлювальні бактерії) ведеться робота. Розгляньмо нюанси, які стосуються кожної з них. Невуглекислій мінеральній воді властивий стабільний хімічний склад, тому розлив варто виконувати, запобігаючи інфікуванню, використовуючи винятково загальні технології. З урахуванням високо агресивних хлоридних натрієвих вод, трубопровідні системи та техніка повинні бути виготовлені з матеріалів, стійких до корозійного впливу. Обробка вуглекислої води повинна відбуватися в умовах, в яких дегазація зведена до мінімальних показників. Тут особливе значення має герметичність і охолоджувального, знезаражувального обладнання, і транспорту. А для додаткового насичення знадобляться сатураторні апарати з відключеними деаераторами. Для залізистої води знадобиться задіяння спеціальних технологічних прийомів, завдання яких – попередити окислення заліза і дегазацію води. Оскільки залізу характерна біологічна дія, його важливо зберегти в певних обсягах. Допоможе в цьому стабілізуюча кислота. Це може бути аскорбінова або лимонна кислота (біла кристалічна речовина), що дозволяє стабілізувати рН, а також виступає природним консервантом. Завдяки такій обробці на виході вдається отримувати продукт, позбавлений осаду. Ще важливий такий момент, як схильність залізистої води до бактеріального забруднення, тому її варто ретельно оберігати від повторного інфікування. Обробка вод гідросульфідної та гідросульфідно-сірководневої групи також потребує додаткових заходів, які виводять зі складу сірчисті сполуки (десульфітування). Процес здійснюють у барботажному дегазаційному обладнанні, що має бути розташоване в окремому приміщенні з припливно-витяжною вентиляцією. Якщо у воді присутні сульфатвідновлювальні бактерії, не обійтися без мікрофільтрації або хлорування. Для виконання дезінфекційних заходів застосовують гіпохлорит натрію (безбарвна тверда речовина, що складається з кристалів) – сполуку з потужним антибактеріальним ефектом і широким спектром впливу на мікроби. Розчиняючись у воді, вона формує хлорнуватисту кислоту, яка власне окислює та дезінфікує. Кількість утвореної кислоти залежить від рівня рН і температури води. Взагалі, обробка та розлив води, що містить сульфатвідновлювальні бактерії, виконуються за тими ж схемами, що й вуглекислої/невуглекислої. Зокрема, можна вдаватися і до складних прийомів, характерних для цих груп. Щоб максимально зберігати унікальні та корисні властивості мінералки й уникати надмірних втрат, можна:

- зменшувати бій і брак тари;

- використовувати в роботі інноваційне обладнання для розливу;

- запобігати перепадам тиску в техніці; - виконувати необхідне охолодження;

- вести ретельний контроль рівня двоокису вуглецю.

Поліпшення якості мінеральної води

Якщо ж перед вами стоїть завдання не просто зберегти властивості продукту, а поліпшити його якість, необхідно використовувати певні добавки для мінеральної води (про що було сказано вище), які позитивно впливають на ті чи інші параметри. Так, для пригнічення цвілі підійде сорбат калію (консервант у вигляді білого порошку або гранул). В якості консервантів використовуються і такі субстанції, як:

- сорбінова кислота, що на вигляд є дрібнокристалічною порошкоподібною масою з легким запахом і дещо кислим смаком;

- бензоат натрію (солодкуваті білі кристали без запаху або зі слабким запахом бензальдегіду);

- натрій піросульфіт (порошок білого кольору, можливо з жовтим відтінком, що складається з кристалів і має різкий запах); 

 мурашина кислота (різко пахнуча безбарвна рідка речовина);

- молочна кислота (прозора рідка речовина без осаду і каламутності зі слабким специфічним запахом та кислим смаком). Щоб виконати знезараження, поряд з іншими способами (фільтрація, хлорування, озонування або опромінення ультрафіолетовими променями), можна задіяти метод, який передбачає використання іонів срібла. Найбільшого поширення в цьому процесі отримав сульфат срібла (біла тверда речовина, яка складається з кристалів). Додавання його до мінералки забезпечує концентрацію в ній срібла в розмірі 0,15-0,2 мг/л, а патогенна та умовно патогенна мікрофлора (з трубопроводів, резервуарів для зберігання, та, що з’явилася при обробці й розливі) повністю гине протягом 2-4 годин. Якщо потрібно підкислити напій, можна використовувати такі підкислювачі, як фумарова кислота (кристалічна речовина з фруктовим смаком), адипінова кислота (сполука, утворена безбарвними кристалами) або ізоаскорбат натрію (білі кристали, які практично не мають запаху).Остання речовина також виступає антиокислювачем і регулятором кислотного балансу.

Завдяки сучасним технологіям, можна створювати гідні аналоги мінеральних вод зі звичайної води. Насичення вуглекислим газом і мінералами дозволяє виготовляти мінералку, відповідно до стандартів. І натуральна, і штучно створена мінеральна вода вимагають спеціальної обробки (кожна – своєї). Поліпшити якість допомагають спеціальні добавки для мінеральної води, посприяти технічним аспектам – речовини для обробки. Тому в більшості випадків без допоміжної сировини не обійтися. Якщо ви приймаєте рішення, які добавки застосовувати, добре вивчіть їх специфіку, з’ясуйте, де краще їх закуповувати, а залишаться запитання, звертайтеся до наших фахівців – отримаєте кваліфіковану консультацію, на основі якої зможете легко прийняти правильне рішення! І пам’ятайте, що б ви не додавали до продукту, важливо піклуватися не лише про економічну доцільність його виготовлення, а й про безпеку для споживача.