Всі види розчинників. Які вибрати?

Розчинники – це рідкі органічні/неорганічні хімічні речовини або суміші речовин, які оперативно випаровуються, мають розчинну здатність стосовно в’язких субстанцій. При впливі на останні утворюють однорідні суміші. Головним чином, призначаються для ЛФМ, а саме, для досягнення оптимальної консистенції фарб і лаків безпосередньо перед застосуванням. Але є й інші цілі, що передбачають їх використання, наприклад: знежирення робочих поверхонь, очищення інструменту і т.д.

Вибір розчинника ґрунтується на тому, для чого саме він потрібен. При цьому він повинен бути виготовлений у високій якості.

Якості хорошого розчинника:

- легке змішування з розчинюваною субстанцією, доведення її до однорідності;

- швидке випаровування після нанесення;

- відсутність реакції при змішуванні з концентратом барвника;

- незмінність властивостей при контакті з водою.

Тобто розчинник повинен забезпечувати зручне нанесення барвника, а опісля швидко і непомітно зникати.

Види розчинників

Весь комплекс розчинників, що застосовуються в побуті та промисловості, за головною класифікацією ділиться на два основних види: органічні та неорганічні.

Органічні більш затребувані і, в свою чергу, бувають таких підвидів:

- складнолеткі (наприклад, скипідар). Підходять для розчинення лаку/емалі/олійної фарби;

- середньолеткі (наприклад, гас). Застосовуються найчастіше для фарб олійної/акрилової природи;

- легколеткі (сольвент, бензин, уайт-спірит). Їх призначення – розведення олійних/акрилових фарб, а також лаків та емалі. Маючи справу з ними, необхідно дотримуватися особливої обережності, оскільки існує чимала небезпека спалаху і вибуху.

В основі цього поділу лежать фізичні особливості. Також у всіх цих розчинних речовин є спільні риси: всі вони рідкі, в якійсь мірі рухливі й мають характерний запах.

Ще один поділ органічних розчинників:

- вуглеводневі (окремі вуглеводні та їх комплекси). Виявляють ефективність стосовно жирів, мастил, парафіну, воску і деяких смол;

- спиртові (бутиловий/етиловий/метиловий та інші спирти). Розчиняють поліефірні смоли і нітроцелюлозу;

- складні ефіри (наприклад, етилацетат, амілацетат, бутилацетат). Впливають на полярні синтетичні смоли і віск;

- кетони (ацетон). Застосовуються для розчинення смол, поліакрилатів і знежирення поверхонь.

Неорганічні ж являють собою суміші, в основі яких – вода і електролітні сполуки (рідкий аміак, а також сірчані, фосфорні та інші солі). Задіюються в ЛФ промисловості, передусім, завдяки високій стійкості.

І ті, й інші розчинники мають свої плюси і мінуси. Проте, у нас більшою популярністю користуються органічні, тоді як за кордоном більше задіюють розчинні речовини неорганічної природи.

Крім наведеної вище класифікації, розчинники можна розділити за:

- сферами застосування (для ЛФМ, будматеріалів (бетону, цементу, рідких цвяхів і скла, монтажної піни, полімерів, пінопласту тощо), побутові та художні);

- фізичними властивостями (низькокиплячі – кипіння при нижче 100 °С, висококиплячі – при вище 150 °С);

- структурою (однорідні – створені на основі одного компоненту або низки однорідних речовин; комбіновані – виготовлені з декількох розчинників однорідного складу, взятих у конкретних пропорціях). Останні більш ефективні й виконують адресну дію.

Також розчинники можна оцінювати за такими показниками, як: густина, відсоток води, зовнішній вигляд, вогнетривкість, токсичність тощо.

Огляд популярних розчинників

Тепер, коли з видами цих матеріалів розібралися, можна переходити безпосередньо до вибору. А щоб ви могли це зробити без зайвих зусиль, пропонуємо до розгляду перелік розчинників різних видів, які активно застосовуються в наш час.

Петролейний ефір. Суміш легких вуглеводнів, безбарвна рідка речовина, що добре розчиняє смоли, мастила, жири та інші речовини. Як розчинник застосовується в рідинній хроматографії. Також ним очищують вовну, знежирюють поверхні й деталі на металургійних підприємствах. При роботі з цим матеріалом важливо пам’ятати, що він горючий, у сукупності з повітрям утворює вибухову суміш.

Тетрагідрофуран. Легколетка рідка речовина з ефірним запахом, кольору не має. Вагомий апротонний розчинник. З його допомогою розчиняють, передусім, ефіри целюлози, алкідні смоли, синтетичний каучук, полівінілхлорид та інші полімери, СК, металоорганічні сполуки та ін. речовини. Так само, як і попередній хімічний продукт, задіюється в рідинній хроматографії. Врахуйте, що ТГФ токсичний, особлива небезпека існує при нагріванні.

Трихлоретилен. Прозора летка рідина, позбавлена кольору, із запахом хлороформу. У воді не розчиняється, однак добре змішується з будь-яким органічним розчинником. Це недорогий варіант, що застосовується в промисловості для розчинення фарб, лаків, фосфору, бітуму і смоли. Завдяки доброму розчиненню жирів, активно використовується в передфарбувальній обробці металевих виробів (сталевих, мідних, нікелевих і зі сплавів з цих матеріалів). Ним, поміщеним у ванни, обробляють вузли деталей, паяні сріблом та оловом. Примітно, що ТХЕ не горючий і небезпеки вибуху не несе.

Перхлоретилен (тетрахлоретилен). Безбарвна рідка речовина, яка має різкий запах. Універсальний потужний хлорорганічний розчинник, що активно застосовується в хімчистці й для знежирення металевих виробів (особливо, алюмінієвих). Часто ПХЕ вибирають не тільки через ефективний вплив, а й завдяки його негорючості й безпеці без дотримання особливих запобіжних заходів.

Моноетаноламін. Безбарвна прозора рідина. Органічний полярний протонний розчинник. Змішується з водою в різних пропорціях. Знаходить застосування в газоочисних процесах, деревообробці та іміновиробництві, шкіряній, текстильній галузях і при виготовленні МОР. МЕА пожежонебезпечний, що обов’язково потрібно враховувати при роботі з ним.

Дихлоретан. Хлорорганічна рідка речовина, що не має кольору, з яскраво вираженим запахом. У воді не розчиняється, швидко випаровується, з вогнем не взаємодіє. Це популярний розчинник оргскла і пластику. На ньому часто зупиняють вибір через його доступність, значну розчинну здатність та слабке загоряння. Однак варто врахувати, що ДХЕ при кип’ятінні з водою формує агресивне солянокисле середовище, самостійно не впливає на нітро- й ацетилцелюлозу і має певний показник токсичності.

Метилен хлористий (дихлорметан). Зовні є прозорою рідкою речовиною, легкорухливою й легколеткою. Має характерний для галогенпохідних запах. У воді розчиняється на 2 %, з органічними розчинниками переважно змішується. З його допомогою знімають лакові покриття, знежирюють поверхні, розчиняють смоли, жири і бітум. Також цей матеріал знаходить застосування в хроматографії. Серед його переваг: висока розчинна здатність стосовно великої кількості органічних речовин, легке видалення, дешевизна і порівняно мала токсичність.

Диметилформамід. Безбарвна рідина, що має слабкий, але досить неприємний запах. Змішується з такими речовинами, як вода, ацетон і бензол. Високий розчинний ефект спостерігається стосовно полярних органічних речовин, низки солей, ацетилену і багатьох полімерів. Це популярний розчинник, що використовується при створенні поліакрилонітрильного волокна (нітрону, орлону). ДМФА небезпечний, тому поводитися з ним необхідно вкрай обережно.

Гліцерин. Безбарвна, прозора рідка речовина в’язкої консистенції. Смак – солодкий, запах відсутній. Ефективний нелеткий розчинник. Добре змішується з водою і етанолом у будь-яких пропорціях у той час, коли в ефірі та жирних оліях практично не розчиняється. Сам же розчинно впливає на деякі хімічні речовини й фармацевтичні препарати: цинк сірчанокислий, танін, хлоралгідрат, сульфат атропіну, анестезин та ін.

Розчинник Р-5. Прозора рідина з однорідною структурою, без кольору або з легким жовтим відтінком. Суміш летких органічних розчинників, ефективна стосовно ЛФМ на основі смол ПСХ ЛС і ПСХ ЛН, епоксидних, поліакрилових, кремнійорганічних смол, а також до каучуків.

Є питання з приводу того, які види розчинників бувають і який саме вибрати для тієї чи іншої мети? Звертайтеся – наші фахівці до ваших послуг! При необхідності не тільки допоможемо з вибором, але й здійснимо своєчасну поставку потрібного розчинника в потрібному обсязі.