Чим і як підкислити ґрунт

Що, на вашу думку, впливає на садові, городні та квіткові культури, на їх ріст і розвиток найбільше? Коли ставиш це запитання людям із різним досвідом вирощування тих чи інших рослин, тим, які займаються аграрною справою на практиці у варіативних масштабах, можеш почути чимало відповідей. Погодні умови, розташування ділянки, система добрив, поливальні заходи та якість догляду за насадженнями загалом – ось як переважно відповідають, далеко не щоразу згадуючи про стан ґрунту. А разом з тим його склад і, що важливо, показник кислотності є одними з ключових факторів для вирощування рослин переважної кількості з успіхом. Іншими словами, важливо розуміти значимість такого параметра, як кислотність, вміти визначати його рівень і знати, чим та як підкислити ґрунт, щоб він відповідав потребам конкретних культур.

Якщо ви раніше не мали справи з подібним або певні спроби робилися, але безуспішно, саме час розставити всі крапки над «і». Ми розповімо вам, як можна визначити кислотність ґрунтового розчину, як у випадку необхідності виконувати закислення і що саме для цього краще використовувати. Беріть на замітку.

Кислотність ґрунту – що це таке й чому важливо брати до уваги?

Кислотністю ґрунту (pH, кислотно-лужним балансом) називають його властивість, що обумовлюється наявністю іонів водню. Для встановлення значення використовується спеціальна шкала з позначеннями від 0 до 14, де 0-6 – це різного ступеня кислий ґрунт, 7 – нейтральний, решта – лужний (від слабо- до сильнолужного). Тобто 0 – це найвищий рівень кислотності, а 14 – максимум по лужності.

Тип ґрунту – основний фактор, що визначає його pH. Сильнокисла реакція характерна для підзолистих земель та верхового торфу, кисла – для підзолів на лісових ділянках. Менш кислими є піски та граніти. Вапняки й вапняні сланці, супіски, дерново-карбонатні ґрунти початково належать до категорії лужних. Нейтральні та найбільш сприятливі для більшості культур: чорнозем, дерновий ґрунт та дерново-глеєвий.

При високій кислотності (з pH 5,5 і менше) більшість присутніх у ґрунті мінеральних речовин трансформується в форми, недоступні рослинам, а корисна мікробіота припиняє свою діяльність. Це пояснюється значним вмістом розчинних солей Al, а також сполук Mn, що мають здатність до зв’язування Са, Mg, К, Se та інших елементів із закономірним перешкоджанням їх засвоєнню. Результат – умови, погані для росту та розвитку багатьох рослин. Аналогічна ситуація, якщо лужність надто висока (7,5 і більше). Розвиток рослинного організму відбувається з порушеннями. Зелена маса жовтіє, оскільки актуалізується нестача заліза. Відтак забезпечення оптимального рівня pH землі є вкрай важливим завданням для аграрія.

Кислотність ґрунтів – не постійна величина. Вона може змінюватись у суттєвому діапазоні значень. З основних передумов, які впливають на те, що змінюються показники рН:

• вуглекислий газ, який виділяють мікроорганізми та коріння, і його перетворення у вугільну кислоту;
• надходження в рослинну структуру спільно з вологою катіонів лужних металів, які, як наслідок, збагачують ґрунтовий розчин кислотними компонентами;
• застосування на ділянці удобрювальних композицій, в основі яких – карбамід (з такими реалізується кислотоутворення);
• кислотні опади, а відтак проникнення в ґрунт сірчаної, сірчистої й азотної кислот;
• штучний полив, при якому відбувається поступове вимивання мінеральної частини.

Вода, що зазвичай використовується для поливу, може змінювати кислотно-лужний баланс як в один, так і в інший бік. За її високої м’якості спостерігатиметься підвищення кислотності, а за сильної твердості – навпаки, зниження. Стандартними параметрами pH водогінної води є 6,5-8,5. Тобто переважно може забезпечуватися підвищена лужність ґрунту. Тому, якщо полив регулярний та/або тривалий, стає актуальним метод підкислення землі. Як варіант, можна очищати поливальну воду за допомогою спеціальних фільтрів. Але їх придбання – справа недешева та невиправдана. Підкислити ґрунт з допомогою придатних для цього матеріалів – куди легше та дешевше.

Дуже важливо розуміти той факт, що різні рослини не однакові у цьому питанні, а відрізняються вимогами до рівня кислотності. Більшість найбільш позитивно реагує на нейтральний ґрунт або близький до нього за pH в одну чи іншу сторону. Але є й такі, які віддають перевагу лужним параметрам, а часом взагалі не терплять кислий ґрунт і не можуть на ньому рости. А ще такі, насамперед, чорниця, лохина, журавлина, малина та інші ягідні, а також верес, гортензія, рододендрон й велика кількість інших квіткових і декоративних культур, які здатні, як слід рости та розвиватися винятково на кислому ґрунті. З городніх мешканців добре «живуть» у кислому середовищі картопля та зелень. З садових – яблуня і айва. Рослини хвойних порід з аналогічними потребами представляє сосна гімалайська.

Так що відразу робимо висновок, що враховувати кислотність важливо та потрібно. Найкраще це робити, плануючи висаджування певних культур на конкретній ділянці. Від самого початку забезпечивши сумісність характеристик ґрунту з потребами рослин, можна суттєво полегшити собі роботу. Але так вдається далеко не завжди. Якщо город біля дому не підходить для висаджування запланованих культур, слід йти іншим шляхом. Ні, не відмовитися від такої ідеї, а підігнати рівень pH ґрунту до необхідного значення. Це не так складно, як ви могли б подумати, просто потрібно знати, що до чого. Не турбуйтеся, ми вам про все докладно розповімо.

Як визначити кислотність ґрунту на ділянці: можливі способи

Якщо бачите, що з вашими насадженнями щось не так, або перед їх висадкою хочете створити максимально комфортні характеристики ґрунту (що є абсолютно правильним підходом), головне, чого не потрібно робити – це поспішати, щоб не допустити помилок. Перед тим, як закисляти ґрунт, потрібно встановити, що саме цей процес буде актуальним. Способи визначення кислотності ґрунтового розчину, які можна взяти на озброєння, є різні. Пропонуємо ознайомитися з найпопулярнішими:

1. Найпростіший і найнадійніший варіант – за допомогою лакмусового паперу. Для вивчення потрібно взяти зразок ґрунту з глибини приблизно 10 см. Покласти його в ємність, роздрібнити та прибрати все зайве. Далі слід додати рівну частину очищеної води та перемішати. Робочий матеріал готовий для тестування. Можна поміщати в нього лакмусовий папір і десь через хвилину вже визначати кислотно-лужний баланс за отриманим кольором, зіставивши його з колірною шкалою.

Якщо вас цікавить, де взяти лакмусовий папір, куди за ним потрібно вирушити, відповідаємо: ви можете створити його самостійно з підручних матеріалів. Для цього вам знадобляться звичайний аркуш паперу (той, що для принтера), вода та індикатор (речовина, що змінює своє забарвлення за наявності кислот і лугів). Приклади натуральних індикаторів: чорниця, чорна смородина, червонокачанна капуста, аронія, ожина. У структурі рослин, які вказані, присутній природний барвник антоціанін, чутливий до рН. Подрібнюєте будь-який із зазначених індикаторів, який оберете, поміщаєте в ємність, додаєте трохи дистильованої води, ставите на вогонь і кип’ятите приблизно 30 хвилин. Потім охолоджуєте, поміщаєте у відвар шматочки паперу на 5-7 хвилин, щоб ті стали бузковими. Далі виймаєте їх, просушуєте – й ось вам саморобний лакмусовий папір готовий. Якщо при тестуванні ґрунту збережеться бузкове забарвлення, маєте нейтральну реакцію. Якщо піде у бік рожевого – кислу. Якщо ж проявлятимуться зелений або синій відтінок – лужну.

2. Не менш легкий другий варіант. Але для нього вже знадобиться купити спеціальний портативний тестер (рН-метр, аналізатор ґрунту). Продаються такі прилади як у звичайних магазинах для садівників та городників, так і на різних інтернет-ресурсах. Без зайвих складнощів зможете підібрати потрібний варіант на сайті компанії «Система Оптимум».

Принцип дії та застосування рН-метра елементарні – жодних труднощів виникнути не повинно. Взагалі у господарстві це корисна річ, оскільки використовується в вимірюванні не тільки pH, а й вологості, температури, освітленості та інших параметрів. Та повернемося до суті. Щоб визначити кислотність землі за допомогою тестера, необхідно підготувати зразок у такий самий спосіб, як і в першому пункті. Після цього вставити в нього наконечник приладу, трохи почекати і зчитати результати на табло. Також допустимо аналізувати ґрунт безпосередньо на городі, поміщаючи стрижень пристрою хоча б на 15 см углиб, попередньо протерши його чистим шматком тканини. Щоб показники були якомога точнішими, ґрунт біля стрижня слід додатково ущільнити. Ще добре зробити заміри не в одному, а у двох-трьох місцях із виведенням середнього значення по ділянці.

3. Якщо влаштують досить приблизні результати, проведіть аналіз за допомогою оцтової кислоти та харчової соди. Візьміть ґрунт і сформуйте з нього дві невеликі гірки. На одну вилийте трохи оцтової кислоти, на іншу – розчин гідрокарбонату натрію. Простежте, на якій із гірок з’явиться піна. Якщо на першій – реакція лужна, якщо ж на другій – кислотна.
4. Також на допомогу може прийти листя вишні або смородини. Берете кілька свіжих листочків і кип’ятите їх у воді. Чекаєте, поки вода охолоне, кидаєте в неї трохи землі й через деякий час зчитуєте результати за колірними змінами. Зелене забарвлення – свідчення нейтральної реакції, червоне – кислої, індигове – слабокислої.
5. За бажання можна використовувати натуральний виноградний сік. У ємність 50 мг налити свіжий сік і всипати небагато землі. При такому способі результати слід зчитувати за піноутворенням. Є піна – значить земля лужна або нейтральна. Якщо піни немає – найімовірніше, кисла.
6. Загальновідомо, що візуально визначити реакцію ґрунту можна по дикорослих рослинах, присутніх на ділянці. Одна-дві, звісно, не є показниками. Одинична присутність – свідчення, швидше за все, випадкового попадання сюди насіннєвого матеріалу. А ось якщо є густі зарості тих чи інших бур’янів, тоді спосіб орієнтуватися в рівні pH ґрунту досить ефективний. Про високу кислотність свідчить наявність таких видів: верес, хвощ польовий, кропива, кінський щавель, жовтець, подорожник, кульбаба, м’ята, мокриця, мох. На лужних ґрунтах часто розростаються польова гірчиця, дикий мак, болотяна сушениця, цикорій, люцерна. На нейтральних і слабокислих можна спостерігати поширення ромашки, конюшини, мати-й-мачухи, волошок та берунків.
7. Не тільки бур’яни можуть прийти на допомогу в цьому питанні, а й самі городні культури. Яскравий приклад – буряк. Забарвлення бадилля чудово «розкаже» вам, яка реакція. Інтенсивний червоний колір дають кислі ґрунти, зелений із червоними ділянками характерний для проростання на слабокислих. Якщо ж актуальне рівномірне зелене забарвлення бадилля з наявністю червоного кольору винятково на черешках, то буряк росте на нейтральному ґрунті.
8. Є ще варіант звернутися зі зразком землі в лабораторію. Там фахівці зможуть провести повне дослідження та визначити рівень кислотності максимально точно. Але при вирощуванні рослин в домашніх масштабах для власних потреб, у цьому переважно немає необхідності. Можна цілком обійтися будь-яким з описаних вище інших методів.

Важливий момент! Вилучення та тестування одного зразка ґрунту не є запорукою отримання загальної достовірної картини. Навіть розташовані поруч одна з іншою грядки, навіть ґрунт на тій самій ділянці, але на різній глибині, може мати варіативний кислотно-лужний баланс. Тому рекомендується брати проби з різних місць та глибин, щоб максимально орієнтуватися в ситуації по всьому городу.

Як підвищити кислотність ґрунтів? Яку агрохімію використовувати?

Більшого поширення набув такий процес, як розкислення ґрунту, адже кількість культур, яким необхідний вищий рівень pH, значно суттєвіша. Відповідно до цього, як і чим (гашеним вапном, доломітовим борошном, деревною золою) можна розкислювати ґрунтовий розчин, городники та садівники переважно обізнані. Чим закислити ґрунт – питання, що виникає не так часто, і по ньому нерідко є прогалини. Тож вважаємо актуальним саме на нього відповісти.

Занадто низькою кислотністю характеризується лужний ґрунт. Насамперед він шкідливий для розсади: перешкоджає її розвитку та провокує усихання. Плодові дерева за таких умов страждають на те, що жовтіє і опадає листя, оскільки рослинному організму бракує Fe, Zn, Cu і P. Щоб подібне не допустити, слід знати, як і чим підвищувати кислотність.

На допомогу може прийти органіка: верховий торф, перепрілі хвойні голки, свіжий гній, сфагновий мох, гумус і низка інших матеріалів. Як варіант – залучення листяного опаду. Вносити органічні речовини необхідно безпосередньо в яму для посадки, щоб вони знаходилися під корінням висаджуваних рослин. Ще один ефективний варіант їхнього застосування – внесення у легкий пухкий ґрунт в осінній період. Вони поступово перегниватимуть і окислюватимуть ґрунтовий розчин. Хоча загалом працюють повільно (в ході розкладання розвиваються мікроорганізми, продуктами життєдіяльності яких і є закислювальні компоненти), але результат забезпечують пролонгований. Просто розкидати органіку по ділянці – марна трата сил та часу, оскільки це не дасть очікуваного ефекту.

Також слід врахувати, що таких матеріалів може знадобитися дуже багато і значного підвищення кислотності вони не забезпечать. Якщо органіки в розпорядженні предостатньо й актуальне легке закислення ґрунту, тоді це – непоганий варіант. Якщо ж не знаєте, де роздобути органічний підкислювач або збільшити кислотність необхідно суттєво, відкиньте цей варіант, одразу перейшовши до можливості застосування мінералів.

Якщо ґрунт важкий, злежаний, глинистий, то й тут органічні матеріали не допоможуть, як не старайся. Більше того, вони можуть сприяти ще суттєвішому олужненню. Тут найкраще покажуть себе мінеральні продукти, які не тільки підкислюють ґрунт, а й виступають добривами для рослин.

Популярні МД, що поступово знижують показник лужності:

• сірка;
• сечовина;
• сульфат заліза;
• аміачна селітра;
• калій сірчанокислий.

Одні вносяться з осені, інші навесні. Пропорції розчинів також варіативні. Тому перед застосуванням кожного із мінеральних добрив необхідно ретельно вивчати інструкцію на упаковці.

Зверніть увагу! Занадто різко підвищувати кислотність фахівці не рекомендують. Це може погано позначитися на вирощуваних культурах, аж до повної їх загибелі. Обережність та поступовість – головні супутники успішного закислення ґрунту.

Але буває, що зробити ґрунт кислішим потрібно швидко. У такому випадку можна вдатися до використання кислоти (найкраще підійде сірчана кислота). Однак у цій ситуації слід враховувати, що хоч ефект буде досягнутий в найкоротші терміни, довго триматися не зможе. Сірчану кислоту можна взяти з електроліту старої автомобільної АКБ. Вона здатна змінити кислотно-лужний баланс на 1-2 одиниці. Застосування допустиме протягом вегетаційного періоду кілька разів. Так вдається плавно досягти бажаних параметрів кислотності.

Часто щодо цього запитують: а оцтова кислота не підійде? Взагалі ненадовго і злегка підкислити землю вона може. Але при цьому винищить всю корисну мікрофлору, тому в рекомендаціях досвідчених садівників та городників ви про неї не почуєте. Якщо немає сірчаної, тоді можна скористатися лимонною кислотою, але тільки не оцтовою. Друга, в порівнянні з третьою, і ефект дасть кращий, й шкоди не завдасть.

Якщо ви – прихильник всього екологічного, мінеральні добрива для підкислення використовувати не хочете, а органіки немає в доступі, то і для вас знайдеться оптимальне рішення. Способів для підкислення ґрунту – предостатньо, можна вибирати будь-який, який підходить найбільше. Найнешкідливішим варіантом підвищити кислотність є посів рослин-сидератів. Що підійде? Наприклад, біла гірчиця, ріпак, овес чи суріпиця. У коренях цих рослин є чимало органічних кислот. Плюс їм характерні сильна фітосанітарна дія та здатність збільшувати концентрацію мікро- й макроелементів.

Як підкислити ґрунт сіркою: пропорції, способи та умови внесення

З усіх зазначених вище засобів для підвищення кислотності ґрунту особливим попитом користується сірка (гранульована і колоїдна). За наявності такого окислювача в ґрунтовому розчині реалізується контакт із проникаючою водою і поступово відбувається трансформація в сірчану кислоту. Поступово – в буквальному значенні слова. Окислення після використання сірки може відбуватися досить довго – до цілого року. Це важливо брати до уваги для встановлення відповідного часу висаджування рослин. Якщо знадобиться трохи скоротити терміни дії, слід звернути увагу на помел речовини, що збираєтеся купувати. Чим сірка більше подрібнена, тим окиснення з її допомогою буде здійснене оперативніше. Цілком може вистачити восьми місяців.

Так, того, що ефект настане миттєво, у будь-якому випадку чекати не доводиться. Однак ймовірність того, що кінцевий результат потішить, наближається до 100 %. Якщо додати до цього доступну вартість матеріалу (принаймні в магазині компанії «Система Оптимум» гранульована сірка є у продажу за дуже прийнятною ціною), то вибір на його користь очевидний.

За допомогою сірки кислотність ґрунтового розчину можна змінити на 2,5 одиниці. Стандартна витрата реактиву для досягнення вказаного значення рН на ділянці – 100-150 г/м². Якщо актуальне закислення ґрунту для квітучих та декоративних рослин, оптимально використовувати 4 грами речовини на 10 л ґрунтового розчину. Якщо для дерев і кущів, то рекомендоване закопування сірки на глибину мінімум 30 см. Це, звичайно, дещо ускладнює завдання, але натомість прискорює досягнення необхідної кислотності в зоні коренів. Під ягідні культури, зокрема, вирішуючи питання, як підкислити ґрунт для лохини, сірку не при посадці, а задовго до, слід розсипати по ділянці й добряче перемішати з землею.

Враховуйте, що ця речовина слабо піддається розчиненню у воді, що в ґрунті присутні ще іони кальцію, які забезпечують відповідні реакції. Отже, актуальна така закономірність: що менше Са, то кислішу землю маєте.

Вносять сірку переважно під зиму, щоб до настання весни ґрунт став значно кислішим. Погода під час внесення повинна бути безвітряною, аби робочий матеріал не розлітався (особливо, коли застосовується сірка колоїдна, що являє собою дрібнофракційний порошок). Інакше і з пропорціями можна помилитися, й підвищені витрати понести. В процесі застосування не слід нехтувати ЗІЗ і дуже важливо дотримуватися заходів безпеки, щоб унеможливити будь-які негативи роботи з хімічною речовиною.

Підтримувати кислотний баланс ґрунту – ще одне важливе завдання

З тим, щоб підкислити ґрунт правильно і ефективно, ви тепер уже найімовірніше впораєтеся, якщо дотримуватиметеся наведених вище рекомендацій. Але не менше значення потрібно приділити й підтримці кислотно-лужного балансу. Раз досягнувши необхідного рівня рН, не слід покладатися на те, що він назавжди таким і залишиться. Відповідне значення слід підтримувати, регулярно вимірюючи рівень кислотності ґрунту на ділянці та своєчасно доводячи його до оптимальних показників.

Як підтримувати баланс та необхідні параметри кислотності?

Якщо йдеться про квіти, то здійснюючи полив кислою водою. Для рододендронів на відро води необхідно використовувати мілілітр сірчаної кислоти і по 3 грами лимонної та щавлевої. Для гортензій на той самий об’єм води слід брати 5 мл лимонної кислоти та по 100 мл яблучної і щавлевої.

Для підтримки кислотності ґрунтового розчину в саду найкраще вдаватися до мульчування пристовбурного кола. У ролі мульчі добре показують себе соснова кора, верховий торф та перегній.

Якщо ви вирощуєте лохину і є потреба підтримувати оптимальний рівень рН саме для неї (4-4,5), можете вибрати один із таких способів:

• регулярний полив, використовуючи лимонну кислоту (розчин 5 грамів на 10 літрів води для кожного квадратного метра);
• полив сірчаною кислотою (однією краплею), розчиненою в 10 л води, з виливанням такого обсягу матеріалу на 1 м²;
• полив розчином щавлевої кислоти (5 г/10 л) під кожен кущ.

Ще один спосіб підтримувати кислотність – висаджування сидератів. Так, вони не тільки допомагають зробити кислішим ґрунт, а й стабілізують необхідні значення рН. Для підтримки рекомендуємо використовувати зелені добрива сімейства бобових: горошок, сою та люпин.

Орієнтуйтеся на вирощувані культури та їх потреби. Регулярно відстежуйте стан, особливості та рівень рН ґрунту. Підкислюйте землю й підтримуйте кислотність за допомогою відповідних матеріалів. Якщо буде потрібна сірка (відразу зазначимо, що такий вибір вас точно не підведе) або інші хімічні реактиви, звертайтеся до ПП «Система Оптимум». Робити це можна за допомогою електронної пошти або за контактними номерами. Два-три робочі дні – й товар буде максимально близько до вас.

І пам’ятайте: що б ви не вирощували, підхід до справи має бути відповідальним та усвідомленим. Успіх в цьому випадку не терпить зневажливості. Проте перестарання теж небажане, щоб після цього не довелося виконувати зворотний процес – знижувати кислотність після надмірного підвищення. Дотримання правила «золотої середини» працює бездоганно. Орієнтуйтеся на нього – і у вас все вдасться!