Хвороби волоських горіхів та найкращі засоби лікування

Грецький (волоський) горіх – цінне джерело поживних речовин та смаку, який давно завоював свою популярність у світовій кулінарії. Його плоди багаті на вітаміни А, В, С, Е, К, РР, такі мінерали, як цинк і йод. Їх вживання зміцнює імунітет, покращує функціонування мозку, настрій та сон, відновлює сили, оздоровлює серцево-судинну, ендокринну й статеву системи, добре позначається на стані шкіри та метаболізмі. Ними можна ласувати в чистому вигляді як перекусом і використовувати при приготуванні різних страв: від десертів та випічки до салатів, паштетів, соусів тощо. Однак, щоб отримати всю користь та насолоду від цих чудових плодів, їх потрібно виростити. Як і будь-яка інша рослина, горіх грецький схильний до захворювань і нападів шкідників, котрі можуть серйозно зменшити його врожайність і якість. Хвороби волоського горіха не одноманітні, вони існують дуже різнопланові. Комах, здатних завдати шкоди, чимало. І те, й інше необхідно знати в обличчя у всіх можливих проявах, незалежно від того, росте одне горіхове дерево біля вашого будинку, є кілька екземплярів на дачній ділянці для власних цілей чи закладений горіховий сад для вирощування плодів на продаж. Знання про недуги та шкідників, вміння їх вчасно виявляти та усувати, а ще виконувати профілактичні заходи, щоб не допускати – мегазначима складова успішного культивування грецьких горіхів.

У цій статті ми розглянемо основні хвороби і шкідників цієї культури, що часто трапляються, а також найкращі (читати – дійсно ефективні) методи та засоби для протистояння їм. Застосування цих знань на практиці допоможе вам збільшити кількість та покращити якість вашого врожаю. Горіхові дерева будуть міцними та здоровими, плоди – численними, смачними та корисними, а ви отримаєте задоволення від результатів своєї праці.

Чому хворіє горіх грецький: можливі причини захворювань

Перш, ніж розглядати конкретні хвороби та шкідників, що з’являються на волоських горіхах, варто зрозуміти основні причини, що провокують їхню появу та сприяють їхньому розвитку.

Однією з головних причин є несприятлива погода, зокрема висока вологість та дощові періоди, що створюють ідеальну обстановку для розвитку багатьох недуг. Погано позначаються на рослинах дефіцит світла, бідність ґрунту, близьке розташування ґрунтової води, лужні дощі та пізньовесняні заморозки. Також провокувати захворювання здатне неправильне управління сільськогосподарськими практиками: невідповідне застосування добрив, їх відсутність, мізерність, помилковість внесення тощо, недостатнє чи надмірне поливання, похибки в обрізці тощо. Крім того, причиною хвороб можуть бути інфекції та патогени, такі як грибки, бактерії й віруси, здатні приходити з ґрунтових вод та довкілля,  передаватися через ґрунт, воду, повітря та контакт з іншими зараженими рослинами.

Загалом культура, що розглядається, може похвалитися досить високим імунітетом і стійкістю до різних негативних факторів впливу, але тільки якщо погода для неї сприятлива, якщо профілактичні обробки, підживлення, полив виконуються, як слід. В іншому випадку хвороби можуть виникати і розвиватися безперешкодно, завдаючи рослинам істотної шкоди.

Основні ознаки, за якими можна визначити хвороби грецького горіха

Захворювання на волоському горісі можуть проявлятися різними способами, залежно від типу недуги та ступеня ураження рослини. Але багато з них мають однакові ознаки, на які варто звертати увагу:

• поява на листі плям або розводів різних кольорів та форм, залежно від виду патогену. Найчастіше такі плями мають бурий колір;
• зміна кольору й текстури листків. Вони можуть ставати жовтими, коричневими, чорними або набувати нехарактерної текстури, до прикладу, пом’якшеної чи схильної до злізання;
• скручування та деформування листових пластин, у запущених випадках – їх усихання й опадання;
• суттєве гальмування розвитку молодих пагонів, умертвіння пагонів та гілок;
• проблеми з формуванням зав’язей;
• почорніння та опадання плодів;
• виникнення павутини на поверхнях;
• поява грибів-паразитів, насамперед різних видів трутовиків (Phellinus igniarius, Fomes fomentarius, Polyporus squamosus Huds та ін.).

Все це здатне провокувати ослаблення/припинення росту та розвитку, зменшення розмірів плодів і зниження врожайності. Вражатися може не тільки листя, але й гілки, квіти, горіхи. Зрештою, якщо вчасно не вирішити проблему, не є винятком загибель усієї рослини.

Що стосується визначення конкретної недуги для максимально ефективного протистояння саме їй, то актуальні ознаки нескладно зіставити з фотографіями та інформацією про можливі захворювання та шкідників.

Грецький горіх: хвороби, ризики, дієві засоби боротьби

Де б горіх волоський не ріс – у приватному секторі або ж промисловому саду – він, як і будь-який інший живий організм, схильний до ураження всілякими захворюваннями. Їх чисельність становить десятки найменувань. Якісь поширені більше, якісь – менше. Одні більш руйнівні, інші – менш. Але жодну з недуг не варто недооцінювати, інакше горіху може стати погано.

Найбільш небезпечні та поширені хвороби цих дерев: бура, біла і жовто-коричнева плямистості, бактеріоз, рак кореневий та опік бактеріальний. Звичайно, це лише мала частина з усіх можливих негативів, але найчастіше саме з чимось зі згаданого і доводиться мати справу. Тому приділимо цим хворобам та способам для боротьби з ними першочергову увагу.

Бура плямистість (марсоніоз, марсонія, антракноз)

Сильно поширена грибкова недуга. Не тільки дерево горіх волоський до хвороби цієї схильне (причому у всіх зонах культивування), а й інші плодові, а ще ягідні та декоративні. Відповідно, ймовірність як первинного, так і вторинного зараження досить висока. Що ще важливо: жоден сучасний сорт горіха волоського не має повного імунітету до марсонії. А найбільш уразливі ті дерева, що ростуть у регіонах із сильною вологістю повітря та значною частотою опадів.

Викликається це захворювання грибом Marssonina juglandis, який вражає листя, пагони та плоди. Проходить у кілька стадій. На першій це, по суті, антракноз, хвороба проявляється у вигляді обпаленого листя, що кришиться по краях. На другій – безпосередньо марсоніоз: круглі коричневі плями з темними колами. Далі з’являються дрібні чорні утвори, наповнені грибними спорами. Ближче до осені листя покривається великими безобідковими плямами неправильної форми, що постійно розростаються і зливаються одна з одною, заражені утворення в них розташовуються концентричними колами. Якщо ситуація дуже серйозна, ще на початку серпня (або навіть наприкінці липня) практично все листя може швидко опасти з дерева. На молодих пагонах спостерігаються ті самі симптоми, що й у листя. Інфіковані гілки охоплюють подовжені виразки. Плоди за наявності бурої плямистості починають хворіти з навколоплідників, мають темні, часто з гнильними змінами плями, що поступово сіріють і також трансформуються у виразки. Іноді такі плями можуть покривати повністю весь плід, а глибина виразок досягати таких розмірів, що крізь них може проглядатися шкірка плода, який, до того ж, стає гірким на смак. Хворі плоди не мають сил розвиватися, їх оболонки розтріскуються, а ядра зсихаються чи загнивають і чорніють, стають неїстівними й піддаються передчасному опаданню. А якщо ураження настало в період цвітіння, то опадають кожні дев’ять із десяти квіток, через що врожай втрачається ще заздалегідь.

Хворі на марсонію дерева, як правило, найбільше страждають влітку, а якщо погода волога та дощова, ситуація погіршується. Взимку збудник хвороби нікуди не дівається, він добре почувається в опалому листі та горіхах, а також на уражених гілках і пошкоджених пагонах. Зараження в основному відбувається через розтріскування на штамбах та гілках. З настанням весни грибок активно поширюється та вражає молоді листки. Інтенсивність шкідливості та глобальність поширення безпосередньо залежать від вологісних та температурних обставин. Марсоніоз може дати втрату половини врожаю, а інколи навіть 80-90 % або взагалі позбавити рослину здатності плодоносити. Його підступність полягає у дуже розтягнутому циклі розвитку. Протистояти йому потрібно фактично цілорічно.

Як протистояти:

• збирати і спалювати опале листя та плоди, що зазнали зараження;
• здійснювати обробку фунгіцидами. Ранньою весною (поки не почали розпускатися бруньки) – 3 % бордоською рідиною (300 грамів мідного купоросу і 450 грамів негашеного вапна на 10 л води). Під час вегетації – два-три рази 1 % бордоською рідиною або іншими фунгіцидами, щоб протистояти розвитку захворювання. Перший раз – у середині травня, потім, якщо є симптоми – з інтервалом три-чотири тижні;
• враховувати провокуючий фактор - дощове літо з похмурою погодою. Слідкуючи за прогнозом, вчасно за необхідності знижувати полив.

Біла плямистість

Як і бура, плямистість біла провокується грибковим збудником, але в цьому випадку вже Microstroma juglandis Sacc, грибом-паразитом, який розташовується між рослинними клітинами. Зиму він проводить в листі, що опало, звідки переважно і переміщається на молоді частини у новому вегетаційному сезоні. Грибниця не має кольору, її структура розгалужена, плодові тіла не формуються. Тішить те, що ця патологія вражає волоські горіхи рідше, ніж попередня. Але підвищену обережність слід проявляти з деревами в розплідниках, оскільки саме вони найбільше у зоні ризику. Плюс у дощову та прохолодну погоду.

Як розпізнати білу плямистість? За світло-зеленими воскоподібними плямами, що поступово набувають більш виразного характеру і білого забарвлення, на поверхні листя (по лініях жилок та країв), за білуватим нальотом зі зворотного боку. Вражається грибком саме листя. Початкові ознаки, як правило, проявляються в середині травня. Білі плями можуть сягати двох сантиметрів у діаметрі й ставати опуклими. Уражені частини рослинного організму можуть і зовсім відмирати.

Як протистояти? Щойно помічені перші симптоми білої плямистості, слід обприскати уражені місця фунгіцидом, препаратом міді. Знову ж таки хорошим помічником виступає 1 % розчин бордоської рідини. Якщо є необхідність, повторити обробку раз або двічі, витримуючи тритижневий інтервал. Коли все листя з дерева опаде, спалити його чи закопати в ґрунт якомога глибше.

Жовто-коричнева плямистість листя (філостиктозна плямистість, філостиктоз)

Ще одна плямистість грибкової природи, що дошкуляє листю грецького горіха. Викликається збудниками Phyllosticta juglandis Sacc та Phyllosticta juglandina Sacc. На вигляд вони нічим не відрізняються, різниця полягає в конідіомах.

Ознаки жовто-коричневої плямистості нагадують буру. Основна симптоматика філостиктозу: множинні дрібні бурі (жовті з коричневими краями) плями, що поступово висихають, біліють і тріскаються, засихання й опадання листя, наділення пагонів істотними ростовими гальмуваннями. Разом з цим дерево слабшає, знижується його зимостійкість.

Як протистояти? Обробляти листя та пагони фунгіцидами. Оптимальне кількаразове фунгіцидне обприскування, доки не буде досягнуто остаточного одужання. Листя, що опало, підлягає знищенню.

Бактеріоз

Бактеріоз належить до одних із найпоширеніших хвороб грецьких горіхів у світі. Збудником виступає бактерія Xanthomonas arboricola pv.juglandis, присутність якої можна помітити на ділянках листя, гілках різного віку, пагонах, бруньках та на плодах на всіх стадіях розвитку. Яскрава основна ознака – темні чорні плями. Листки спочатку всіюються дрібною плямистістю, що збільшується в міру розвитку і поширюється лініями жилок. Після цього вони втрачають свою звичайну форму, чорніють і передчасно опадають. Молоді пагони покривають подовжені темні плями. Інфіковані плоди поступово загнивають, зморщуються і передчасно опиняються на землі. Якщо зараження відбувається в пізніші періоди розвитку, погіршується якість горіхів, аж до повної неїстівності. У кращому випадку страждає тільки навколоплідник, а ядро, що дозріло, не отримує шкоди.

Бактеріоз грецького горіха в цілому успішно розвивається в дощову погоду. Якщо навесні тепло і вогко, може постраждати близько 90 % маточних квіток, позбавивши таким чином дерево майже повністю урожаю. А якщо на зміну вологій погоді приходить суха й на вулиці залишається тепло, розвиток захворювання стає на паузу. Переносяться бактерії за допомогою комах, з пилком та іншими способами. Здебільшого зимують в і на корі дерев, що мають пошкодження. З приходом теплої та вологої весни безперешкодно поширюються по всіх частинах дерева.

Якщо не протистояти недузі, вона може розвинутися дуже стрімко, повністю вразивши рослину.

Як протистояти? Виконувати низку агротехнічних заходів, зокрема:

• збирати та спалювати уражені частини рослини (гілки, листя, плоди);
• зіскоблювати плями з пагонів (якщо ураження незначні), видаляти та знищувати хворі гілки (якщо ситуація посилена);
• здійснювати хімічну обробку матеріалами, що містять мідь (мідним купоросом/оксидом міді/бордоською рідиною). Вони можуть використовуватись як для лікування, так і з метою профілактики. Найкраще – кілька разів. Коли і скільки саме, залежить від вегетаційного періоду, на якому відбулося зараження. Хороший варіант протистояти бактеріозу – обробка 3 % бордоською рідиною або 1 % сечовиною до цвітіння + розчинами тих самих препаратів, але вже в зменшених концентраціях (1 % і 0,3 %, відповідно), через 15-20 днів.

Кореневий рак (зобоватість коренів)

Важке бактеріальне захворювання, збудником якого виступають Agrobacterium tumefaciens, що мешкають у ґрунтових шарах. Бактерії легко потрапляють у корені, якщо на них є пошкодження. Потім інтенсифікують поділ клітин тканин і формують нарости на коренях та кореневій шийці. В ході розвитку кореневого раку, особливо якщо ще й актуальна нестача вологи, дерево перестає рости. Але якщо йому забезпечити належний догляд, хворобі можна досить успішно протистояти.

Як визначити наявність патології, якщо коренева частина захована під землею? Дуже просто! Якщо дерево перестало рости, розміри пагонів не змінюються, а на коренях таки проглядаються різних форм і розмірів «пухлини», зобоватість очевидна.

Як протистояти кореневому раку? Найкраще подбати про мінімізацію ймовірності зараження. Для цього горіхові саджанці слід садити там, де раніше довго не вирощувалися плодово-ягідні культури, що мали в анамнезі вказану хворобу. При цьому їх слід уважно оглядати. Якщо будуть помічені будь-які викривлення, нарости та інші дефекти, видаляти перед висадкою саджанців. Якщо огляд здійснюється до покупки, саджанці з наростами краще не купувати.

Ще один рекомендований захід до висадки після обрізки – обробка (п’ятихвилинне замочування) коренів 1 % розчином фунгіциду або каустичної соди. Після такої процедури має здійснюватися промивання.

Якщо головний корінь саджанця сильно уражений, садити взагалі не варто, рослину краще спалити.

Бактеріальний опік

Безліч видів рослин, зокрема й горіх волоський, до хвороби цієї схильні. В Україні вона належить до карантинних захворювань. Збудником є бактерія Erwinia amylovora.

Початкова локалізація у весняний період спостерігається на суцвіттях, далі відбувається поступова міграція та поширення по гілках. Суцвіття в’януть, стають чорними та засихають. У такому вигляді залишаються на дереві, не опадають. Уражене листя теж не опадає. Воно та молоді гілки чорніють на кінчиках, скручуються, засихають і залишаються на місці. Аналогічно чорніють і не обсипаються плоди, їхня форма при цьому може бути правильною, але в їжу вони зовсім непридатні. Кора зсихається, від’єднується, покривається виразками. Вони м’які, водянисті та з краплями ексудату по поверхні, який згодом набуває коричневого кольору. Саме за ексудатом це захворювання вдається легко відрізнити від інших бактеріальних уражень.

Сприятливі умови для становлення та зміцнення бактеріального опіку: прохолодна дощова погода. Спека зупиняє хворобу. Збудник зимує лише у хворій рослині. Виразки, що перезимували – основний розповсюджувач бактерії навесні по суцвіттях. Також розповсюджувати недугу можуть комахи, що харчуються ексудатом і пилком, дощова або поливальна вода, вітер, інструмент, яким обрізалися уражені ділянки, і він після цього не був як слід продезінфікований.

Якщо допустити істотне ураження дерева бактеріальним опіком, воно може загинути. Тому діяти потрібно при виявленні перших же ознак, а краще здійснювати профілактичні заходи.

Як протистояти? За допомогою мідьвмісних фунгіцидних препаратів. Спочатку видалити всі пошкоджені частини та спалити далеко від дерева, а потім виконати обробку. Оптимальний час для профілактики – весна, особливо, якщо передбачається дощове літо.

Ефективні методи боротьби зі шкідниками грецького горіха

Серйозні наслідки можуть мати не лише хвороби, а й негаразди від шкідників. Ризики в горіховому бізнесі та негативний досвід вирощування навіть одного грецького горіха також нерідко можуть бути пов’язані з атаками шкідників. Шкода може бути завдана і врожаю, і дереву загалом. Вражати горіхи можуть як універсальні комахи, тобто шкідливі для різних культур, так і специфічні, від яких страждають переважно горіхові рослини. Належать вони до різних сімейств: листовійки, слоники, кокциди, попелиці, короїди та златки. Звичайно, не всі актуальні у всіх регіонах та для кожної рослини. Зазвичай поширення конкретних шкідників окреслюється регіональною приналежністю. Для встановлення присутності тих чи інших комах рослини слід оглядати. Виконувати будь-яку захисну обробку та вибирати препарат потрібно лише після визначення виду шкідника.

Основні шкідники волоського горіха, з якими потрібно вміти справлятися: попелиця, плодожерка, міль, американський білий метелик, заболонник і бородавчастий кліщ. Про них зараз детально й поговоримо.

Попелиця

Типовий поширений шкідник, їжею для якого слугує сік горіхового листя та бруньок. Через таке харчування попелиці рослини слабшають, а врожайність мінімізується. Найбільше вона шкодить саджанцям. Але й на доросле дерево, нападаючи цілими колоніями, може впливати вкрай негативно, особливо, якщо пройшов дощ. Якщо оперативно не усунути попелицю, можна втратити вагому частину врожаю.

Визначити ураження горіха від попелиці можна при візуальному огляді рослини. Виглядають такі шкідники, як чисельні маленькі округлі тільця по листю та пагонах, особливо на зворотній стороні. Можуть бути жовтими, салатовими чи чорними. Також про наявність попелиці свідчать в’язка поверхня зеленої маси (комахи виробляють специфічну рідину), зміна нею своєї звичної форми та скручування. Непряма ознака – полчища мурах. Мурахи живляться тією рідиною, яку залишає попелиця. При виявленні мурашників поблизу горіхових дерев їх слід знищувати окропом, оцтом або іншим способом.

Проти самої попелиці необхідно задіювати інсектициди, тільки не під час цвітіння та з обов’язковим дотриманням інтервалу між обробками 20-25 днів. Ще існують помічні народні засоби: розчин деревної золи, в який накришене мило (господарське або дігтярне), настій часникових зубків, лушпиння цибулі, гірчичного порошку, перцю чилі, мильно-содовий розчин та ін. Будь-який з народних методів можна пробувати тільки тоді, коли волоський горіх хвороби та шкідники обсідають у незначній мірі. Якщо шкідників, зокрема попелиці, багато, без хімії не обійтися.

Горіхова плодожерка

Плодожерка – поширений у всіх регіонах України шкідник із поліфагічним характером харчування. Шкодить великому переліку плодових культур, горіх волоський – не виняток.

Плодожерка горіхова (Laspeyresia putaminana Strg.), яка вважається формою яблуневої – один з найбільш небезпечних для посадок грецьких горіхів шкідників. Збитків завдають гусениці двох поколінь. Перше припадає на травень-червень, друге – на липень-вересень. Гусениці 1-го покоління шкодять молодим плодам, і ті опадають. Однієї особини достатньо, щоб зіпсувати з десяток горіхів. Гусениці другого покоління найшкідливіші. Вони через плодоніжку пробираються всередину плода та виїдають ядро. Після цього частина плодів передчасно опадає, інші пошкоджені горіхи повністю позбавляються товарних якостей.

Гусениць можна збирати руками, робити для них спеціальні феромонні пастки, надягати на дерева ловчі пояси. Але щоб винищити плодожерку взагалі, потрібно утилізувати та спалити усі пошкоджені та опалі плоди, а дерева обприскати інсектицидами. Оптимальний період – в кінці травня/на початку червня. Якщо ступінь ураження дуже сильний, хімічні речовини аналогічно повинні використовуватися підвищеної дії. Разом з тим слід пам’ятати: грецькому горіху дуже шкодить обробка сильнодіючими отрутохімікатами, вдаватися до неї варто винятково у крайніх випадках.

Королівська горіхова міль

І хвороби, й шкідників чималими ризиками доповнює горіхова міль (Gracillaria rosciopenella). Комаха вигризає м’якоть із листя, не торкаючись зовнішніх частин. В результаті листя скручується і деформується. Крім того, міль відкладає у структурі листків свої яйця, що проявляються ззовні темними здуттями. Коли личинки вилуплюються, починають поїдати листяний сік, що призводить до ростових гальмувань рослини, а іноді й до загибелі. Також вони поїдають горіхи, тим самим псуючи їх. Найбільше горіхова королівська міль шкодить рослинам у розсадниках (саджанцям), але шкода можлива і для дорослих дерев, що вже ростуть у садах. При цьому складність полягає у своєчасному виявленні комахи, оскільки її забарвлення близьке до відтінку кори.

Щоб не дати шансів горіховій молі нашкодити, слід використовувати інсектициди. Як правило, підходять препарати, які використовуються і для інших плодових. Також важливою є підтримка чистоти навколо дерев. Ще міль боїться різких запахів (полину, часнику, чорнобривців), вони її відлякують – можете взяти на замітку.

Американський білий метелик

Без перебільшень наднебезпечний шкідник волоських горіхів. Гусениці під силу спотворити абсолютно весь урожай.

Ці комахи мають білі, іноді – з темними цятками, крила. Вони мегаплодовиті: за рік лише одна особина може відкласти півтори тисячі яєць. Перезимувавши на землі, під опалим листям, і в корі, навесні лялечки вилуплюються й починають вживати сік рослин.

Що раніше помітити і знищити американського білого метелика, то краще. Кожне наступне покоління несе підвищені небезпеки. Третьому цілком під силу винищити основну частину врожаю. Тому оглядати горіхи щодо наявності цього шкідника рекомендовано не рідше, ніж раз на тиждень.

При виявленні спочатку вручну збирають та усувають всіх гусениць, перешкоджають їх попаданню до листя за допомогою ловчих поясів. Потім інсектицидну обробку проводять мікробіологічними препаратами, причому двічі мінімум: до початку і після цвітіння. Якщо є потреба, обробляють ще раз інсектицидом. Обов’язково дотримуватися вказівок інструкції, не перевищувати дозування. Знищувати комах можна шляхом спалювання їх гнізд. А взагалі боротьба з ними – справа нелегка, з огляду на кількаразове розмноження за сезон. Нелегка, але може мати успішні результати, якщо постаратися.

Заболонник

Жук невеликих розмірів, що заводиться під корою і прогризає численні ходи. Зазвичай з’являється на слабких рослинах. Встановлюється його присутність складно, тому що не видна оку, поки з прогризених ходів не починає текти брунатна в’язка рідина. А це вже серйозний ступінь пошкодження деревини. В результаті дерево розвивається дуже повільно та сильно слабшає.

Заболонник може шкодити горіховим деревам у різних регіонах, але найчастіше зустрічається у степовій зоні, полезахисних смугах. Комаха дає два покоління за рік.

Що потрібно робити, аби протистояти заболоннику? Насамперед регулярно оглядати дерева. При виявленні пошкоджених ділянок позбавлятися від них. Також хороші в цьому плані побілка стовбура та великих гілок навесні, проріджування крони й усунення всіх сухих гілок і навесні, й восени. Якщо ураження суттєве, не обійтися без обприскування інсектицидами з витримкою двотижневого інтервалу між обробками.

Горіховий бородавчастий (галовий) кліщ

Він же – Aceria tristriata. Може актуалізуватися у будь-якій зоні росту горіхових дерев. Активізується, якщо волого та похмуро. Найбільше шкодить молодим і середнього віку рослинам. Поселяється в бруньках, завдає шкоди листю ще до розпускання бруньок і уповільнює ріст пагонів. Вважається досить небезпечним. До раціону бородавчастого кліща входить тільки листя горіха, плодам він шкоди не завдає, але це не заважає йому суттєво знижувати врожайність.

Кліщ має дуже незначні розміри (менше міліметра), тому помітити його досить складно. Як тоді визначити наявність? По темних коричневих галах на листках, найчастіше – на їхній верхній частині, що з’являються під час життєдіяльності кліщів. Ці утворення мають неправильну форму, малі розміри та порожнинну структуру. Нагадують бородавки, звідки й пішла назва шкідника. Зазвичай їх досить багато і вони сильно спотворюють молоде листя. Звернути увагу слід і на такі сигнали, як погіршений ріст молодих пагонів, засихання листя з подальшим скручуванням, поява дрібної павутини зі зворотного боку листя.

За допомогою чого можна позбутися бородавчастого кліща? Народні засоби точно не допоможуть, навіть не витрачайте на них час. Відразу беріть покупні акарициди, розводьте за інструкцією і здійснюйте два-три обприскування, дотримуючись двотижневих перерв.

До речі, галового кліща не слід плутати з кліщем повстяним (Eriophyes erineus). Він теж формує галові нарости, аналогічно найбільшою мірою шкодить молодим і середньовіковим деревам, але його специфічна риса – покривання зовнішньої сторони листя густою жовтуватою повстю, що добре оберігає його від більшості акарицидів. Тому позбавлення від нього вимагає підвищених зусиль.

Профілактичні заходи та добрива у горіхівництві

Щоб шкідники і хвороби горіха не мали негативного впливу на вирощування та врожайність, найкраще рішення – правильно й своєчасно виконувати профілактику. Заходи захисту можуть бути одним із найвитратніших аспектів догляду за горіховими насадженнями. Але вони повністю виправдовують докладені зусилля та вкладення.

Якщо працювати на випередження, починати боротися з можливими захворюваннями та шкідниками ще до актуалізації перших ознак, можна повністю запобігти завданню шкоди деревам і плодам. При цьому важливо враховувати, що актуальні методи великою мірою залежать від регіону вирощування, потенційних небезпек, характерних погодних умов та інших специфічних факторів. В інтегрованих захисних схемах добре показують себе персистентні препарати, які оперативно розкладаються в природних умовах на безпечні компоненти. Проте, карантину та агротехнічним заходам все одно відводиться основне значення.

Ключові заходи профілактики такі:

• регулярний огляд дерев із метою контролювати їхній стан;
• 3 фунгіцидні, інсектицидні обробки шляхом обприскування (у квітні, травні, червні). Якщо є потреба, повторити;
• весняне та осіннє проріджування крони;
• усунення, збирання та спалювання будь-чим уражених пагонів та гілок для запобігання поширенню негативів;
• розпушування ґрунту кожні два тижні;
• оптимальний полив, без найменших надмірностей, щоб не спровокували грибкові інфекції;
• грамотна фітосанобробка ран та пошкоджень на стовбурах, що істотно визначає продуктивність;
• правильне комбінування агротехнічних, біологічних та хімічних способів захисту, регулярність і методичність виконуваних завдань;
• фарбування дерев 20 % розчином вапна і мідьвмісних препаратів з попереднім очищенням (так грецький горіх хвороби кори переносить найкраще і максимально захищається від їх виникнення);
• збір та утилізація опалого листя для запобігання захворюванням у новому сезоні;
• своєчасне підживлення мінеральними добривами для зміцнення імунітету.

І профілактика, й лікування дають найкращі результати, якщо рослини одержують достатньо поживних компонентів. Найбільше горіхи потребують таких елементів, як марганець, бор, магній та цинк. Самими лише органічними підживками не впоратися. Потрібні мінеральні добрива, зокрема суперфосфат, сульфат амонію, аміачна селітра та калійна сіль (хлорид калію). Мінерали можна задіювати окремо та комплексно. Добре показують себе комплекси нітрофоска, амофос та діамофос.

Молоді й дорослі горіхи підживлюються по-різному, оскільки ця культура має варіативні потреби на різних етапах розвитку. Аналогічно підживлення можуть відрізнятися і в різних регіонах вирощування, і на ґрунтах із різними характеристиками.

Поширені помилки, яких не слід припускатися, підживлюючи волоські горіхи:

• передозування азотом, що призводить до багатства пагонів і водночас бідності зав’язей та плодів. Особливу небезпеку надлишок азоту несе влітку, горіхи можуть обсипатися, не дозрівши. В літній період азотовмісні добрива використовувати не слід;
• недостатність добрив на бідних ґрунтах. Нестача елементів призводить до слабкості дерев, не тільки уповільнює їх розвиток, а й підвищує схильність до захворювань;
• внесення підживлень без поєднання з поливальними заходами. Взагалі добрива краще засвоюються розчиненими. Плюс після їх внесення повинен здійснюватися хороший полив, аби усі елементи живлення були доставлені за призначенням.

Не допускайте цих помилок, дотримуйтеся рекомендацій як щодо внесення добрив, так і стосовно здійснення заходів профілактики від хвороб та шкідників загалом, а за потреби вчасно позбувайтеся патологій – і ваші горіхові дерева обов’язково вас тішитимуть. Горіхів вистачить і собі, й на продаж. Вони будуть не лише численними, а й смачними, а ще якісними та корисними.