Бор та його значення у живленні рослин

Бор – це мікроелемент, дуже важливий для рослин, для їх повнофункціонального росту та розвитку. Його відсутність, присутність, а також кількість мають прямий вплив на всі обмінні реакції, пов’язані з елементами живлення в рослинному організмі. Але якщо ця інформація є більш поширеною і відомою для значного кола аграріїв, то про деякі його дії, що мають значення для рослин, не говориться так часто. Наприклад, про здатність регулювати вироблення ростових стимуляторів та інгібіторів.

Якщо ви хочете розкрити для себе питання про роль бору в житті сільськогосподарських насаджень з усіх боків, отримати комплексну інформацію та розкласти всі нюанси по поличках, ця стаття – для вас.

Бор та його біохімічний функціонал

Цей значущий для рослин (другий після цинку) мікроелемент у їхній структурі може перебувати як у вільній формі, так і у вигляді компонента комплексів, де іншими складниками виступають органічні сполуки. Через клітинну мембрану здатен переміщатися двома способами: пасивним (перенесення дифузійним методом за допомогою аквапоринів) та активним (трансмембранний транспорт аніонними обмінниками).

Якщо розглядати фізіологію бору та порівнювати його з іншими поживними мікроелементами, то стають зрозумілими його особливості. Аніони В не мають ідентифікації як частина котрогось характерного ензиму. Він не належить до структурних елементів або активаторів ферментів. А що ж робить бор, що входить до спектру його функціональних обов’язків?

Функції бору базуються на участі в таких процесах:

• білковий та вуглеводний метаболізм, мембранний транспорт цукрів;
• вироблення дезоксирибонуклеїнової (ДНК) та рибонуклеїнової (РНК) кислот, а також регуляторних компонентів – фітогормонів;
• формування клітинних стінок;
• розвиток рослинних тканин;
• регулювання росту;
• дихальне функціонування.

Вивчення фізіологічного функціоналу бору в рослинному організмі не завершене. Припускається, що деякі ефекти можуть стосуватися регуляції об’єму кальцію. Обидва елементи добре утворюють комплекси та низку координаційних зв’язків. Відповідно, не є винятком пряма конкуренція між ними за ділянки зв’язування на полімерах стінки клітини.

Основні ефекти В для рослин:

• збільшення результативності фотосинтезу;
• вдосконалення обстановки для закладки та генеративного прогресу (брунькоутворення, появи й збереження цвіту, росту плодів і насіння);
• переміщення поживних речовин до молодих коренів, листя та плодів;
• синтез і транспорт білків та НК в органах репродуктивності, зеленій масі та ростових точках;
• регулювання вироблення ауксинів – речовин зі значною фізіоактивністю;
• запобігання фенолонакопиченню в кореневій системі та листі;
• безпосередня участь у ростових стадіях первинних коренів та бічних відгалужень;
• поліпшення імунітету, підвищення стійкості до хвороб та негативних зовнішніх умов (морозів, посухи, надмірного засолення ґрунту);
• сприяння високоврожайності.

Ознаки дефіциту та надлишку

Дуже важливо розуміти, що в рослинному організмі бор практично не підлягає реутилізації. Тобто не перерозподіляється зі старих органів у молоді, накопичення з нижніх листків не поставляються у верхні. Це пояснює, чому про борне голодування можна робити висновки насамперед за станом саме тих ділянок рослини, які розміщуються вгорі. Крім того, нестача цього мікроелемента є причиною анатомічних проблем, погіршеного розвитку коренів, твірних та провідних тканин.

Ось перелік ознак, які «кажуть», що бор – в дефіциті:

• різка, без логічних передумов зупинка росту, бруньки та молоде листя повинні були б з’являтися, але їх немає;
• бруньки, зав’язі та бутони присутні, але в мінімальній кількості або з деформаціями;
• згасання фотосинтезу, через що верхня ділянка стає блідою, молоде листя скручується, потроху відмирають точки росту та пагони;
• зменшення міжвузлів + збільшення розповсюдження пагонів;
• гниття коренів, ураження їх грибками та бактеріями, прояв інших захворювань;
• опадання зав’язей, гальмування розвитку плодів.

Дуже важливо знати, які умови сприяють бородефіциту. Найбільшою мірою нестача бору проявляється на карбонатних та заболочених ґрунтах, причому інтенсифікується в посушливу погоду й при надлишку азотовмісних добрив. Також слід враховувати інші ризик-фактори:

• багато опадів за невеликий період часу;
• нещодавно проведене вапнування, рівень pH ґрунту вищий за показник 6,6;
• специфічні особливості культури-попередника, передусім вилучення нею великих обсягів мікроелемента під час росту та дозрівання;
• невнесення бору в план живлення насаджень;
• надмірне використання органіки та інтенсивне застосування NPK комплексів.

Нічого хорошого, як і дефіцит, не обіцяє надлишок бору. Елемент повинен надходити до рослин в оптимальних дозах і крапка. Якщо перебрати міру, тут вам – і токсикоз, і ростові гальмування. Про багатий урожай залишиться лише мріяти. Звісно, якщо вчасно не встановити та не вирішити проблему. А швидко зорієнтуватися допоможуть візуальні ознаки надлишкового вмісту цього елементу:

• зниження обсягів хлорофілу в листі, набуття жовтизни та опадання раніше потрібного часу;
• згортання та засихання верхів пагонів спільно з листками;
• некроз коріння;
• поява іржавих плям на краях листя, що свідчить про крайове відмирання тканин.

Щоб усе було гаразд, потрібно використовувати мікродобриво з бором у правильних обсягах. Виконавши біохім. аналіз ґрунту, на його основі можна без проблем заповнити нестачу елемента, який ми з вами розглядаємо, в тканинах й при цьому не перестаратися. Оптимальне входження бору в поверхневий шар ґрунту – до 30 мг/кг.

Потреба в борі у різних с/г культур

Бор необхідний різним культурам у варіативних кількостях – 25-300 г/га. Найбільші його обсяги присутні у складі капусти, шпинату, яблук та цитрусових. А до дефіциту, крім них, сильно чутливі цукровий буряк, кукурудза, соняшник, ріпак, томати та ін.

Значення та особливості борного живлення різних культур:

√ Цукровий буряк. Культура, високочутлива до кислотності ґрунту. На кислих землях дає слабкі врожаї, кінцева продукція не вирізняється гарною якістю. Тому вирощування цукрових буряків на кислих ґрунтах обов’язково супроводжується вапнуванням. А цей агротехнічний прийом різко збільшує потребу у внесенні бору, який здатний підвищити врожайність до 20 %. Також борні добрива дозволяють підняти відсоток цукру в буряках, а також азоту, калію та кальцію, регулюють обсяги фосфору. Завдяки їм суттєво мінімізується ризик ураження серцевинною гниллю, виникнення дуплистості та низки інших захворювань.

√ Картопля. Використання борних підживлень дозволяє збільшити врожай, добре вплинути на кількість крохмалю в бульбах й на половину знизити ураження паршею. Особливо примітні результати досягаються на слабокислих дерново-підзолистих пісках та супісках, на осушеному торф’янистому ґрунті. Суглинний ґрунт гірше реагує на постачання бору.

√ Кукурудза. Бор має неабияке значення для врожайності, обміну білків та вуглеводів, вироблення природних ростових стимуляторів. Завдяки йому оперативно нарощується зелена частина, формуються качани, розвиваються нові тканини, коріння та ростові точки. Найкращі результати дає вирощування кукурудзи із застосуванням борних добрив на дерново-підзолистих, піщаних, супіщаних і торф’яних ґрунтах.

√ Соняшник. Сильно сприйнятлива до дефіциту бору культура. Мікроелемент важливий для щедрої врожайності та високої олійності насіння. Якщо його не вистачатиме, не виняток – переломи стебла під кошиком із зупинкою розвитку того, з поступовим загниванням і, як наслідок, загибеллю рослини.

√ Льон. Борні підживлення дозволяють значно збільшити врожай льону, при цьому подбавши і про його якість.

√ Зернобобові. Бор бере участь у виробленні вуглеводів й налагоджує симбіоз рослин з бульбочковими бактеріями.

√ Овочеві. Підживлення бором покращують сходження, збільшують кількість та масу плодів. Якість тих стає кращою, обсяг вітамінів у них – вищим.

√ Плодово-ягідні (яблуня, груша, смородина, суниця та ін.). За допомогою бору вдається отримати багатший урожай, зі збільшеним числом цукру та вітаміну С у плодах.

Як рослинам отримати бор?

Існує два способи: через ґрунт і листя.

Ґрунтове введення не завжди приводить до високої ефективності, з огляду на чутливість мікроелементу до рівня вологості. Не виключене його вимивання із зони розташування коріння при значній мірі опадів. У той же час, якщо взяти глинисту землю, в якій міститься багато органічних сполук, то вона адсорбує переважні обсяги внесеного бору, перекриваючи його доступність для кореневої системи. Якщо ж ґрунтово-кліматичні умови відповідні, елемент засвоюється корінням у три-шість етапів. А ступінь засвоєння прямо залежить від його концентрації в ґрунті.

Варто проявляти обережність, зважаючи на близькість значень між оптимальною нормою внесення та обсягами, здатними здійснити токсичний вплив. Якщо в одних рослин можна буде визначити надлишок бору в ґрунті за негативними змінами зеленої маси та вжити заходів, то у випадку з іншими через високу концентрацію речовини загибелі просто не уникнути.

Бор з ґрунту поглинається насадженнями у вигляді боратів варіативної доступності. Як правило, це розчинні у воді та слабких кислотах сполуки. Але їх в землі небагато.

Як ми вже згадували, рухливість елемента в ґрунті погіршує вапнування. Карбонат кальцію значно знижує кількість бору в землі та гальмує його поглинання. Відповідно, у кислих ґрунтах водорозчинний бор – в нестачі. Введення боровмісних добрив у них – необхідність.

Що стосується листового підживлення бором, то максимальну ефективність показує обприскування та розсіювання на старті цвітіння польових культур, овочевих плантацій та плодово-ягідних насаджень.

Не можемо не згадати і про такий варіант поставок бору с/г культурам, як передпосівна обробка насіння.

Основні борні добрива

Мінеральні добрива, в структурі яких присутній бор, можуть відрізнятися способом застосування, дозуванням та іншими моментами, тому перед залученням кожного з них слід добре вивчати інструкцію.

Основна частина асортименту боровмісних продуктів виготовляється із застосуванням борної кислоти. Сама по собі ця добре розчинна у воді  кислота може задіюватися для обробки насіння та некореневих підживлень. Нерідко вводиться в складні й змішані удобрювальні композиції. А взагалі листові підживлення можна виконувати і борною кислотою, і бурою (містять 17 % та 11 % бору, відповідно).

Інші добрива, які можуть допомогти:

• боросуперфосфат (простий та подвійний). Використовується для передпосівного внесення в ґрунт і в рядки;
• борфосфорне МД;
• бормагнієве добриво;
• борнадоталітовий продукт.

Органічні підживлення, що містять бор: торф, гній та зола.

Якщо розглядати взаємозв’язок бору з такими елементами, як мідь, марганець, цинк і молібден, то формуються сполуки-комплекси, завдяки яким покращується транспорт вуглеводів та інших орган. речовин у тканинах. Це, з одного боку. З іншого ж, бор через їхній вплив стає менш рухливим і в рослинний організм надходить у зменшених об’ємах. Має в собі протиріччя й тандем бор + залізо. Якщо заліза із ґрунту приходить надто багато, це інтенсифікує боронасичення кореневої системи.

Які висновки можна зробити?

Перший – бор важливий для вирощування сільськогосподарських культур.

Другий – підхід до його застосування має бути виваженим і зі знанням справи.

Третій – джерелами бору для рослин можуть слугувати різні добрива, але основним є борна кислота. Кожну підживку слід використовувати, не відступаючи від положень інструкції, з урахуванням потреб культури та актуальних ґрунтово-погодних умов.

Якщо у вас є що додати стосовно розглянутої теми, якщо хочете поділитися успішним досвідом застосування бору для с/г культур або навпаки уточнити якісь моменти, залишайте коментарі.