Значення ізоамілового спирту для промисловості

Ізоаміловий спирт (ізобутилкарбінол) – це ізомер насиченого одноатомного амілового спирту, органічна сполука, основа сивушних олій. Виглядає ця речовина як рідка маса, легка рухома й прозора. Колір або відсутній, або має незначний жовтий відтінок. Запах – різкий, неприємний. Цей матеріал легший, ніж вода, розчиненню в ній піддається, однак слабо. Добре змішується з органічними розчинниками: бензолом, диметилкетоном, метилтрихлоридом, етанолом та етоксиетаном, плюс з концентрованою оцтовою кислотою. Несе небезпеку пожежі та вибуху, токсично впливає на людей і тварин.

Ізобутилкарбінолу характерні всі властивості спиртів, зокрема реагування з лужними металами й киснем, формування складних ефірів з різними кислотами, бурхливі реакції з потужними окисниками та відновниками, з хлоридами і ангідридами кислот.

Отримання можливе шляхом відгону сивушних олій, що утворюються під час виготовлення етилового спирту способом бродіння. Як варіант – хімічний синтез із газів, які виділяються при крекінгу нафти.

Значення і застосування

Ізоаміловий спирт знайшов застосування в різних промислових галузях. Головна його роль у багатьох з них – роль розчинника. Він ефективно розчиняє жири, воски, смоли та олії. У ЛФ промисловості з його допомогою створюють аміловий ефір етанової кислоти, який, в свою чергу, задіюється при виготовленні нітроцелюлозних лаків. У медицині його використовують при виробництві амілнітриту та пентанової кислоти. Цей реактив також підходить і для перевірки роботи протигазів, респіраторів, і для кінопромисловості (входить до складу бездимного пороху).

Ще одне функціональне завдання цієї субстанції – служити сировиною для есенцій з приємним фруктовим запахом, що застосовуються, зокрема в харчопромі, косметичній і парфумерній сферах.

Складні ефіри цієї речовини задіюють як пластифікатори полівінілхлориду і ацетату целюлози, а також як екстрагенти для отримання вісмуту, кобальту, марганцю, солей урану, ніобію, молібдену, нікелю, індію та ін. елементів.

Запобіжні заходи

При всій важливості цієї сполуки не варто забувати про її токсичність (більша, у порівнянні з етанолом, у 10 разів). Пари провокують кашель і відчуття задухи. В результаті їх дії дихати стає складно, очі подразнюються, організм слабшає, з’являються головні болі, запаморочення, галюцинації. Людина втрачає орієнтацію в просторі. Можливі також слухові погіршення і втрата свідомості.

Якщо контакт зі спиртом і його парами відбувається регулярно, на шкірі з’являються численні тріщини. При потраплянні його всередину пригнічується робота ЦНС, відбувається згубний вплив на легені та шлунково-кишковий тракт. Всього 10-15 грамів вважаються летальною дозою.

Тому при роботі з цим хімічним продуктом вкрай важливо дотримуватися техніки безпеки і використовувати ЗІЗ, що захищають шкіру, очі й органи дихання.

У зв’язку з пожежонебезпекою, а також виділенням у процесі нагрівання і горіння отрути, для гасіння можна застосовувати воду, порошкові вогнегасники, піну, яка виявляє стійкість до спиртів, і чотирихлористий вуглець. При зберіганні необхідно ретельно контролювати температурний режим, забезпечувати належне вентилювання, запобігати доступу сонячного випромінювання і контакту з горючими матеріалами.