СІП-мийка на харчових виробництвах: етапи та вибір хімії

Харчові виробництва належать до тих галузей промисловості, успішне функціонування котрих неможливо уявити без належного забезпечення якості, гігієни й безпеки продукції. Виробники, які усвідомлюють усю відповідальність, активно впроваджують передові технології та інноваційні рішення, аби гарантувати ідеальне миття й санітарну обробку обладнання на кожному етапі виробничого процесу. Сьогодні їм на допомогу в цьому приходить СІП-мийка (автоматизоване очищення внутрішніх поверхонь технологічного оснащення без його розбирання) як важлива частина виробництва, покликана забезпечувати чистоту ємностей і магістралей, санбезпеку загалом.

Система послідовно подає воду, лужний і кислотний мийні розчини та засоби для дезінфекції, завдяки чому миття обладнання харчової промисловості можна здійснювати за заданим режимом і з контрольованою повторюваністю результату. Вибір хімії для такого процесу має вирішальне значення, адже лужні засоби, як-от гідроксид натрію, допомагають усувати одні забруднення, а кислотні (наприклад, азотна кислота) – інші. У цій статті ви дізнаєтеся все про СІП-системи, їх функціонування та переваги, аби забезпечити миття харчових ліній на виробництві так, щоб досягалися бездоганна гігієна й максимальна безпека.

Що таке СІП-мийки та де їх використовують

СІП-станція, або мийка, розшифровується як Cleaning In Place (очищення на місці). Використовується спеціальний інноваційний модуль безрозбірного миття для реалізації автоматизованого способу санітарної обробки (очищення й знезараження) обладнання, за якого внутрішні поверхні промиваються та обробляються циркулюючими мийними розчинами без демонтажу трубопроводів, резервуарів або іншої технологічної арматури. Такий підхід актуальний передусім там, де швидкість повернення обладнання в робочий цикл має не менше значення, ніж якість самого очищення.

На відміну від ручного миття, оператор не отримує доступ до кожної поверхні безпосередньо. Замість цього система створює контрольований потік робочого розчину через обладнання. Ефект очищення формується сукупністю чотирьох чинників: механічного впливу потоку, хімічної дії мийного засобу, температури та часу контакту.

Переваги, які забезпечує СІП:

• висока ефективність миття. Виготовлення таких мийних модулів здійснюється з дотриманням безкомпромісних гігієнічних стандартів. Завдяки цьому досягається найвищий рівень чистоти, забезпечується ідеальне очищення обладнання як від органічних залишків, так і від неорганічних засмічень;
• безпека продукції для споживачів. Автоматизоване та ретельне видалення будь-яких видів забруднення і залишків попередньої сировини повністю унеможливлює ризик контамінації (перехресного зараження), мікробіологічного чи хімічного псування партії. Це гарантує випуск безпечної, якісної продукції, яка має стабільний смак та відповідає найсуворішим санітарним нормам і стандартам, а відтак підтримує довіру споживача до виробника;
• максимальний контроль з мінімальним втручанням. Сучасні СІП-мийки оснащені засобами автоматизації, контролю температури, концентрації розчинів, тиску та тривалості циклів. Це зменшує трудовитрати, мінімізує людський фактор, запобігає помилкам оператора та забезпечує стабільну, повторювану якість миття щоразу;
• економія часу і ресурсів. Система працює за замкненим циклом, що дозволяє оптимізувати витрати води, мийних і дезінфікувальних засобів, а також енергоресурсів завдяки їх повторному використанню (рекуперації). Ба більше, скорочується час на проведення санітарної обробки (не потрібно розбирати обладнання вручну), що значно збільшує загальний період корисної експлуатації лінії. Усе це в своїй сукупності ще й позитивно позначається на ціні продукту.

Що складніша система і що менше можливостей для її регулярного розбирання, то більше переваг дає очищення на місці. Демонтаж великого резервуару чи довгого трубопроводу для кожного санітарного циклу не лише збільшує тривалість простою, а й створює додаткові операції, пов’язані зі складанням і перевіркою обладнання.

Впроваджуючи сучасну CIP-систему на виробництво, компанія виграє в комерційному, юридичному та репутаційному сенсах, уникаючи повернень продукції, штрафів, адміністративних неприємностей та погіршення відносин зі споживачами.

Де потрібна СІП-технологія? Особливо актуальна вона для підприємств, де продукція проходить через закриті трубопроводи, ємності, теплообмінники, насоси та інше обладнання зі складною внутрішньою геометрією.

Зокрема, CIP використовують у таких галузях:

• молочна промисловість – для резервуарів, пастеризаторів, трубопроводів, молочних ліній, сепараторів та іншого устаткування;
• пивобезалкогольне виробництво – для варильних систем, ферментаційних ємностей, танків, трубопроводів, фільтраційного обладнання, кег;
• виготовлення соків, напоїв і рідких харчових продуктів – для технологічних ліній, змішувальних резервуарів, насосів, теплообмінників;
• фармацевтика – для виробничих систем, де необхідний високий рівень санітарного контролю;
• косметична сфера – для реакторів, змішувачів, резервуарів і трубопровідних систем;
• харчове пакувальне обладнання – у тих випадках, коли його конструкція передбачає циркуляційне очищення або миття окремих технологічних контурів.

Як працює CIP-мийка: принцип миття та очищення обладнання

Принцип функціонування CIP-мийки полягає в тому, що через внутрішні поверхні технологічної системи послідовно циркулюють робочі розчини з певними параметрами температури, концентрації, швидкості потоку та тривалості контакту. Очищення відбувається без розбирання обладнання, а конкретна послідовність циклів залежить від виду продукції, характеру бруду й конструкції лінії.

Важливо розуміти, що CIP – не просто «промивання хімією». Результат визначається взаємодією кількох параметрів. Якщо змінити один із них, уся схема може працювати інакше.

У практиці CIP часто розглядають чотири базові фактори ефективного очищення:

1. Механічна дія. Розчин має не просто заповнити трубопровід, а рухатися з режимом, який забезпечує необхідний вплив на стінки під тиском рідини. Важливе значення відводиться швидкості потоку та характеру його руху. Швидкість, зокрема, має бути від 1,5 м/с, щоб турбулентність була достатньою, а миття – результативним.
2. Хімічний вплив. Аби видалення зайвих експлуатаційних частинок з внутрішніх поверхонь відбувалося як належить, мийний засіб повинен відповідати природі забруднення. Лужні матеріали ефективні проти багатьох органічних залишків, а кислотні – проти мінеральних відкладень. Також має значення відповідність дозування, адже концентрація безпосередньо позначається на очищувальному процесі. Якщо розчин буде недостатньо концентрованим, це супроводжуватиметься даремною тратою коштів, збільшенням водовитрат і подовженням процесу очищення. Якщо ж він матиме надмірну концентрацію, не є винятком псування обладнання та навіть загроза для здоров’я людей. А ще існує прямий взаємозв’язок між хімією та механікою: розчин правильної речовини потрібної концентрації + безпомилкова сила потоку = найкращий результат.
3. Температура. Нагрівання прискорює хімічні процеси та сприяє тому, щоб забруднення відривалися від поверхні. Однак теплова дія з метою безпеки має обов’язково бути контрольованою. Надмірне підвищення температури не завжди покращує миття, та ще й здатне нашкодити. Деякі, до прикладу, білкові забруднення можуть поводитися небажано при неправильному температурному режимі.
4. Час. Навіть правильно підібраний засіб з належними механічною й тепловою силами не працюватиме миттєво. Робочому розчину потрібен якийсь час для потрапляння у всі зони, які слід помити: у повороти, відгалуження, клапани, насоси та інші технічні ділянки. Також свого періоду вимагає ефективна взаємодія з забрудненнями. Водночас, якщо швидкість потоку, температура та/або концентрація хімічного матеріалу будуть підібрані неправильно, тривалість процесу, а відтак і час простою, додатково збільшиться.

Між усіма цими чотирма параметрами існує тісний зв’язок. Зміна одного може компенсуватися іншими трьома. Та в реальному процесі ці фактори компенсують один одного лише до певної межі, але аж ніяк не повністю. Наприклад, збільшення тривалості циклу не здатне абсолютно замінити недостатню концентрацію або слабкий потік. Тому необхідно, аби кожен аспект виконував свою роль, щоб вся мийна система працювала справно та ефективно.

СІП-станції: будова, принцип роботи та основні компоненти

СІП-станції бувають різних конфігурацій, залежно від масштабів виробництва, кількості контурів, продуктивності лінії та рівня автоматизації. Типовий варіант може містити один або кілька резервуарів, насос циркуляції, теплообмінник чи іншу систему нагрівання, датчики температури, тиску й систему керування, може доповнюватися трубопровідною арматурою, клапанами тощо. У складніших модифікаціях додаються системи дозування концентратів, контролю провідності, рівня та інших параметрів.

Передусім, щодо СІП-систем, то вони складаються зі станцій, розподільних ліній і об’єктів миття. Можуть бути централізованими й децентралізованими. Перші актуальні для малих виробництв, на яких станція й об’єкти миття перебувають на незначних відстанях один від одного. Ними часто комплектують підприємства, де всі CIP-операції здійснюються з єдиного приміщення (доставка мийних засобів до різних об’єктів відбувається з одного місця). Що стосується других, тобто децентралізованих, то вони – ідеальний варіант для великих підприємств, на яких дистанції між окремими елементами системи значні. В такому випадку застосовується кілька Cleaning In Place станцій, розміщуваних поряд з об’єктами миття.

Якщо говорити, власне, про станції, то вони існують такі:

• стаціонарні. СІП-станція такого плану монтується як постійний елемент виробничої інфраструктури. Доцільна на фабриках із регулярними мийними циклами та кількома технологічними контурами. Перевага – можливість інтегрувати систему в загальну автоматизацію виробництва. Одна станція може обслуговувати кілька ділянок за умови правильно спроєктованої схеми й достатньої продуктивності. Особливо виправданий стаціонарний варіант там, де CIP-миття проводиться часто і є чітко визначені маршрути циркуляції;
• мобільні. Установки з компактнішою конструкцією, які можуть переміщатися між ділянками. Вони зручні для невеликих виробництв, окремих технологічних модулів або ситуацій, коли немає потреби в постійній великій CIP-інфраструктурі. Мобільність не означає спрощення самого принципу очищення. Установка все одно повинна забезпечувати необхідну циркуляцію, нагрівання, дозування або використання мийних розчинів і контроль основних параметрів.

Також слід розглянути поділ СІП-станцій на:

• автоматичні. Виконують запрограмовану послідовність операцій з мінімальним втручанням персоналу. Система може самостійно керувати клапанами, насосами, температурою, часом циклів і дозуванням реагентів;
• напівавтоматичні. Частина операцій залишається за оператором. Наприклад, персонал може вручну готувати розчин або запускати окремі етапи, тоді як циркуляція та нагрівання контролюються автоматично.

Вибір між цими варіантами визначається не тільки бюджетом. Мають значення кількість циклів на добу, число контурів, вимоги до документування процесу, доступний персонал і необхідний рівень повторюваності, з якою виконуються санітарні обробки.

Як і де застосовують CIP мийки на харчовому виробництві

CIP-мийка на харчових виробництвах застосовується для внутрішнього очищення обладнання, яке контактує з продуктом або бере участь у його переміщенні. Насамперед йдеться про замкнені технологічні контури, де ручний доступ до всіх поверхонь обмежений або небажаний.

Типова система може обслуговувати:

• резервуари й технологічні ємності;
• молочні лінії;
• трубопроводи;
• теплообмінники;
• насоси;
• клапани;
• ферментаційне обладнання;
• змішувальні установки;
• лінії розливу;
• окремі контури пакувального обладнання.

CIP у молочному виробництві

Молочні продукти залишають після себе комплексні органічно-мінеральні забруднення. До їх складу можуть входити білки, жири, вуглеводні компоненти та мінеральні солі.

Саме тут неабияке значення має поєднання лужного й кислотного складників СІП-миття. Одного типу мийного засобу для всього циклу недостатньо. Для пастеризаторів та теплообмінного обладнання проблема може бути особливо помітною через нагрівання продукту: на поверхнях поступово утворюється стійкий шар відкладень, який потребує окремого кислотного етапу.

CIP у пивоварінні

На пивоварних підприємствах мийні цикли повинні враховувати залишки білкових речовин, органічні компоненти, дріжджі та мінеральні відкладення, зокрема так званий пивний камінь. Особливість пивоварного обладнання полягає в тому, що різні ділянки лінії можуть мати різний характер забруднення. Тому режими очищення варто прив’язувати не до назви всього виробництва, а до конкретного обладнання та продуктового процесу виробництва пива.

CIP для інших харчових ліній

У виробництві напоїв, соусів, сиропів, соків, кондитерських виробів та інших рідких продуктів забруднювальний склад змінюється, залежно від рецептури. Цукристі, білкові, жирові та пігментовані залишки потребують різного підходу.

Організація CIP-схеми має основуватися на тому, для якого напрямку харчової промисловості вона призначена, яка продукція виготовляється та які процеси передбачені технологією. Мають враховуватися відмінності між впливом на холодні та гарячі поверхні. Бажано відокремлювати CIP для необроблених продуктів від ліній з пастеризованими виробами задля уникнення поширення бактерій, котрі вижили. І що чи не найважливіше: схему слід будувати від забруднення до хімії, а не навпаки: спочатку визначати, що саме потрібно видаляти, а потім підбирати засіб та режим.

Основні етапи CIP-миття обладнання

Стандартний CIP-цикл складається з кількох послідовних стадій. Конкретний порядок, тривалість і параметри можуть змінюватися залежно від обладнання й технологічної схеми. Правильна організація всього процесу – запорука ефективного очищення лінії, видалення з неї шкідливих мікроорганізмів. Після цього виробнича ділянка стає готовою до подальшого використання.

Етапи CIP-миття:

1. Попереднє ополіскування. Перший етап, призначений для видалення залишків продукту та слабко утримуваних забруднень. Для цього використовують воду (холодну чи гарячу, залежно від продукту), яка проходить через технологічний контур і виносить основну масу залишків. Завдання – не забезпечити остаточну чистоту, а підготувати поверхню до контакту з мийним розчином. Це важливий нюанс. Якщо одразу подати концентрований лужний засіб на велику кількість продуктового залишку, частина хімічного потенціалу буде витрачена на забруднення ще до того, як розчин почне працювати з поверхнею.
2. Лужне миття. Спрямоване переважно на органічні забруднення: жири, білки, залишки продукту та інші компоненти, які реагують із лужним середовищем. У CIP-системах широко застосовують концентрати на основі гідроксиду натрію. Проте промисловий мийний засіб зазвичай є складнішою композицією, до якої можуть входити компоненти для змочування поверхні, диспергування бруду та контролю властивостей розчину.

Рідина циркулює через контур протягом заданого часу. Температура та концентрація визначаються технологічною документацією виробника хімії та вимогами конкретного обладнання. Аби швидкість потоку була задовільною, підтримується потрібний рівень витрати води.

3. Проміжне промивання. Після лужного циклу необхідно видалити залишки мийного розчину та органіки перед наступним етапом. Проміжне ополіскування водою знижує ризик небажаної взаємодії між лужним і кислотним засобами. Його завершення контролюють за встановленими на підприємстві параметрами, наприклад, за pH або іншими показниками якості промивної води.
4. Кислотне миття. Потрібне передусім для видалення мінеральної забруднювальної частини. Його застосування особливо важливе там, де на поверхнях накопичуються солі твердості, мінеральні відкладення або специфічні технологічні нальоти (молочний чи пивний камінь). У харчових виробництвах для таких завдань використовують різні неорганічні та органічні кислоти. Одним із популярних варіантів є азотна кислота, яка може входити до складу кислотних CIP-засобів або застосовуватися у відповідних технологічних схемах. Актуальну частоту кислотного циклу визначають тип продукту, якість води й температура робочої поверхні (гаряче/холодне виробництво). Концентрацію кислоти, витрату води та температурний режим підтримують на заданих параметрах упродовж визначеного часу.
5. Дезінфекція обладнання. Після видалення забруднень за потреби проводять санітарну обробку поверхонь із використанням відповідного дезінфекційного засобу. Дезінфекція та очищення – різні операції. Якщо на поверхні залишається органічний або мінеральний шар, він може перешкоджати повноцінному контакту дезінфектанту з оброблюваними площинами. Тому дезінфекційний етап не повинен розглядатися як спосіб замінити повноцінне миття.
6. Фінальне промивання. На завершальній стадії залишки хімічних засобів і розчиненого бруду видаляють водою до досягнення значень, установлених технологічною процедурою. Особливо важливо забезпечити повне видалення слідів реагентів із контурів, які безпосередньо контактують із харчовим продуктом, для досягнення його безпеки. Якість процесу має контролюватися, відповідно до вимог підприємства та застосовуваної технології. Про вдалий результат фінальної промивки й усього CIP-циклу загалом свідчить наявність лише чистої води.

Хімія для СІП мийки: які засоби використовують для очищення

CIP-мийка – це комплексний процес, у якому різні засоби виконують власні характерні завдання. Не існує універсальної хімії, яка однаково ефективно видаляла б жир, білок, мінеральний камінь і мікробіологічні забруднення на всіх типах обладнання.

Що і з чим покликане справлятися, допоможе зорієнтуватися таблиця:

Лужні засоби та гідроксид натрію

Гідроксид натрію є одним із найпоширеніших компонентів лужного мийного етапу. У CIP-процесі він допомагає руйнувати та переводити в розчин або суспензію органічні забруднення. Його особливо часто застосовують для обладнання, яке контактує з молочними, м’ясними продуктами, напоями та іншою харчовою сировиною.

Ще один варіант лугу – гідроксид калію. Речовина з вищою розчинністю та покращеною роботою при низьких температурах, але дорожча за ціною.

При цьому промислова CIP-хімія не обов’язково складається лише з лугу. Формуляція може бути підібрана під конкретний тип забруднення та містити додаткові компоненти, що покращують змочування, диспергування та утримання забруднень у розчині, протистоять піноутворенню при циркуляції, мінімізують ризики руйнування обладнання:

• комплексоутворювачі та хелати. Без них солі кальцію й магнію випадають в осад на внутрішніх поверхнях. Добре показують себе тут трилон Б, який зв’язує іони твердості, фосфонати, що запобігають формуванню соляних відкладень навіть при високих температурах, і глюконат натрію, котрий чудово утримує іони заліза та кальцію в сильнолужному середовищі, не допускаючи пошкодження нержавіючої сталі;
• низькопінні ПАР. Це, зокрема, етоксильовані спирти із заблокованим кінцем або алкілполіглюкозиди. Вони ефективно гасять піну при робочих температурах СІП-мийок 60-80 ℃. Завдяки зниженню ними поверхневого натягу води, розчини проникають у мікротріщини. Також за ними – емульгування жирів і білків з протистоянням осіданню на стінках обладнання;
• окиснювальні (дезінфікувальні) складники. Вони ж – стабільні джерела активного хлору або кисню. Часто це гіпохлорит натрію. Хлор реалізує хімічне руйнування застарілих білкових забруднень (до прикладу, пригар у молочній промисловості) й паралельно дезінфікує;
• інгібітори корозії та стабілізатори. Одні з них захищають конструктивні ущільнення й м’які метали від агресивного впливу лугу. Інші – тримають відірвані частинки бруду в підвішеному стані у воді, а відтак ті легко вимиваються та не забивають форсунки. Ще інші, як-от карбонат натрію або фосфати – слугують буферними речовинами для підтримки стабільного рівня pH розчину.

Азотна кислота в кислотному циклі CIP

Азотна кислота використовується в кислотному циклі насамперед для роботи з мінеральними відкладеннями. Вона допомагає розчиняти та видаляти солі й мінеральні компоненти нальоту, які залишаються на поверхнях після контакту з харчовою продукцією.

Особливо актуальне таке очищення для обладнання молочного виробництва. При нагріванні молочні компоненти можуть сприяти утворенню щільних відкладень, до складу яких входять мінеральні речовини. Після лужного циклу частина органічного забруднення видаляється, але мінеральні складники потребують іншого хімічного впливу.

Подібна логіка діє й у пивоварінні. Під час виробничого процесу на поверхнях можуть формуватися мінерально-органічні відкладення, відомі як пивний камінь. Кислотний цикл допомагає розчиняти мінеральну частину та повертати поверхням необхідний стан чистоти.

Кілька слів про тандем азотної кислоти та нержавіючої сталі. Цей сплав широко використовується в харчовому обладнанні через корозійну стійкість і придатність до санітарної обробки. Однак «нержавіюча» не означає повністю несприйнятлива до будь-якої хімії. Тому кислотні засоби повинні застосовуватися, відповідно до рекомендацій виробника обладнання та хімічного продукту. Значення мають концентрація, температура, тривалість контакту й конкретна марка сталі. За правильно підібраного режиму кислотний цикл дозволяє видаляти мінеральний наліт без механічного очищення поверхні. Ба більше, регулярно застосовувана азотна кислота низької концентрації підтримує захисний пасивний хром-оксидний шар на поверхнях обладнання з нержавіючої сталі, що запобігає корозійним проявам. Якщо ж використовувати невідповідний реагент або перевищувати рекомендовані параметри, ризик пошкодження матеріалу зростає.

Інші кислоти для СІП

Азотна кислота з огляду на очевидні переваги (високоефективне розчинення мінеральних солей, дієва робота в поєднанні з іншими компонентами, непровокування пошкоджень поверхонь, якщо все робити як слід) є найпоширенішою в CIP-схемах харчових виробництв. Та, крім неї, для видалення кіптяви, вапняного й інших видів мінерального нальоту можуть застосовуватися такі кислоти в концентрації 0,5-2 %:

• ортофосфорна кислота (найчастіше – в комбінації з азотною). Характеризується пом’якшеною дією на поверхні з нержавійки, добре видаляє фосфатні й інші мінеральні відкладення, запобігаючи їх повторному утворенню;
• органічні кислоти (лимонна, молочна, оцтова). Використовуються рідше, проте їм надають перевагу на підприємствах, котрі мають підвищені вимоги до екологічності. Також їх обирають для обробки делікатних поверхонь. Якщо говорити про оцтову кислоту, то її найчастіше компонують з перекисом водню для дезінфекції;
• сульфамінова кислота. Іноді залучається для видалення сильного накипу;
• соляна кислота. Може застосовуватися, але вкрай обережно. З огляду на високий рівень корозії, вплив на поверхні з нержавіючої сталі небажаний.

Як вибрати хімію для CIP-миття

Вибір хімії для CIP-миття має починатися не з назви лугу або кислоти, а з аналізу забруднення, матеріалу обладнання та умов технологічного процесу. Засіб повинен одночасно забезпечувати необхідне очищення, бути сумісним із поверхнями та вписуватися в реальний температурно-часовий режим виробництва.

Обов’язково слід врахувати:

• тип забруднення. Це перший і найважливіший критерій. Для видалення органічних залишків, жирів і білків, як ми вже з вами з’ясували, зазвичай розглядають лужний вплив. Для мінеральних відкладень – кислотний. Якщо ж забруднення має змішаний характер, застосовують послідовну схему, в якій різні реагенти прибирають специфічні компоненти нальоту. Наприклад, у молочній лінії не варто намагатися розв’язати проблему молочного каменю лише підвищенням концентрації лужного засобу. Мінеральний складник потребує кислотного впливу;
• матеріал обладнання. Одна й та сама хімія може поводитися по-різному на варіативних матеріалах. Необхідно враховувати наявність нержавіючої сталі, еластомерів, пластиків, ущільнювачів та інших компонентів системи. Особливу увагу приділяють клапанам і прокладкам: вони можуть мати інакшу хімічну стійкість, ніж основна металева поверхня. Тому сумісність мийного засобу перевіряють за матеріалом не лише резервуара, а й усіх інших елементів, через які проходитиме розчин;
• температура та тривалість миття. Температура й час безпосередньо впливають на результат. Для кожного мийного засобу існує рекомендований діапазон застосування. Підвищення температури не є універсальним способом прискорити миття. У деяких випадках воно справді покращує процес, в інших же може змінити властивості забруднення або збільшити навантаження на матеріали. Те саме стосується тривалості циклу. Надмірно довге миття збільшує витрати води, електроенергії та хімії, але не обов’язково дає пропорційно чистішу поверхню;
• концентрація робочого розчину. Повинна відповідати рекомендаціям для конкретного засобу та характеру забруднення. Занадто слабкий розчин може не забезпечити необхідного очищення. Надмірна концентрація також не є автоматично кращою: вона збільшує витрату хімії, навантаження на матеріали та робить складнішим подальше промивання. У професійній CIP-системі концентрацію контролюють не «на око», а за допомогою передбачених технологією методів контролю;
• якість води. Вода є важливою частиною CIP-процесу, тому її властивості не можна залишати поза увагою. Тверда вода містить значну кількість кальцію та магнію, які можуть сприяти утворенню мінеральних відкладень і впливати на роботу миючих засобів. Мають значення також інші водопоказники, залежно від конкретної технології. Якщо вода сама створює додаткове мінеральне навантаження, схема очищення й підбір засобу можуть потребувати коригування.

Чому не варто підбирати хімію лише за назвою продукту? Тому що це питання без опису обладнання й забруднення не має універсальної відповіді. Для правильного підбору необхідно знати хоча б:

• що виробляє підприємство;
• яке обладнання миється;
• які матеріали контактують із мийним розчином;
• який тип забруднення формується;
• яка температура доступна;
• скільки часу відводиться на цикл;
• яка якість технологічної води;
• чи передбачене автоматичне дозування;
• які вимоги встановлені до фінального промивання.

Тільки після цього можна визначати оптимальну хімічну схему й купувати засоби. Хім. продукція, яка застосовується у СІП-процесах, до слова, широко представлена на сайті компанії «Система Оптимум». В асортименті є луги, кислоти та інші функціональні компоненти таких засобів, купити які можна за розумною ціною й із цілковитою впевненістю в якості товару.

Безпека під час роботи з хімією для CIP-мийки

СІП-мийка працює з концентрованими хімічними засобами, гарячими розчинами та обладнанням під тиском або з інтенсивною циркуляцією, тому всі операції мають виконуватися за технологічною інструкцією й правилами безпеки підприємства.

Ключові вимоги:

• використовувати засоби індивідуального захисту, передбачені для конкретної хімії;
• зберігати концентрати в призначеній для них тарі;
• не змішувати кислоти, луги та дезінфекційні засоби без прямої технологічної вказівки;
• контролювати температуру й концентрацію робочих розчинів;
• не допускати контакту концентратів зі шкірою та очима;
• організовувати ефективну припливно-витяжну вентиляцію в зонах зберігання хімії та приготування робочих розчинів для запобігання накопиченню шкідливих випарів;
• чітко маркувати ємності й трубопроводи;
• перевіряти цілісність з’єднань, клапанів і шлангів перед запуском циклу;
• виконувати блокування обладнання перед обслуговуванням;
• не змінювати встановлені режими CIP без перевірки їхньої сумісності з обладнанням та мийною хімією;
• забезпечувати вільний доступ до аварійних душів і фонтанчиків для очей поруч із CIP-мийками та місцями зберігання хімії;
• завжди мати в розпорядженні набір для локалізації проливів (сорбенти, нейтралізатори тощо).

Особливої обережності потребують концентровані луги та кислоти, здатні провокувати сильні хімічні опіки, ураження слизових оболонок і дихальних шляхів. Їх дозування, розведення та використання повинні відповідати документації на конкретний продукт.

Поширені запитання

Які типові помилки під час CIP-мийки?

Найчастіші помилки пов’язані з порушенням параметрів мийки: неправильна концентрація розчину, недостатній час контакту, невідповідна (занизька або зависока) температура, слабка циркуляція потоку. Також можуть спостерігатися невідповідності експлуатаційного характеру чи контролю, зокрема, пропуск окремих етапів, змішування потоків, ігнорування показників датчиків і недостатнє фінальне промивання. Проблеми виникають й тоді, коли хімію вибирають без урахування фактичного типу забруднення та матеріалів обладнання.

Чим CIP-мийка відрізняється від ручного миття?

CIP очищує внутрішні поверхні без розбирання обладнання, використовуючи циркуляцію води та мийних розчинів за контрольованими параметрами. Ручне миття передбачає безпосередню роботу персоналу з поверхнею та часто потребує демонтажу окремих компонентів. Відповідно, при СІП-митті забезпечуються такі переваги, які ручне очищення гарантувати неспроможне: стабільна ефективність і якість на всіх ділянках виробничої лінії, зокрема, й у важкодоступних зонах, мінімальний людський фактор, висока безпека оператора, точний контроль витрат ресурсів і тривалості процесу.

Для чого застосовують азотну кислоту в CIP?

Азотну кислоту використовують у кислотному циклі для видалення мінеральних відкладень і нальоту. Вона може бути ефективною проти мінеральної компоненти молочного каменю, пивного каменю та інших нашарувань на сумісних із засобом поверхнях. Як слід усуває залишки твердої води й неорганічні солі, утворювані на стінках труб і резервуарів під час нагрівання. Як сильний окисник додатково забезпечує підтримку пасивації на нержавійці.

Як вибрати СІП-станцію для виробництва?

Станцію вибирають за продуктивністю обладнання, кількістю контурів, числом і об’ємом баків, обсягом мийних розчинів, продуктивністю й параметрами насосів, необхідним рівнем автоматизації та особливостями технологічного процесу. Для підприємств, де регулярно проводиться, скажімо, СІП-миття молочного обладнання, важливо врахувати характер відкладень, конфігурацію трубопроводів, теплообмінників і резервуарів, а також можливість окремого кислотного та лужного циклів. У випадку з харчовою промисловістю загалом потрібно звертати увагу на матеріали, якість і гігієнічність виконання.

Від чого залежить ефективність CIP-мийки?

Результат залежить від поєднання хімічного складу та концентрації засобу, температури, часу контакту й механічного впливу потоку. Це чотири базові фактори, нехтування увагою до котрих неприпустиме. Не менш важливими є якість і конструкція СІП-обладнання, відповідність мийної схеми конкретному виду забруднення, правильна послідовність етапів, гідравліка системи, параметри води та ретельність контролю. Лише комплексний підхід, усі названі чинники в синергії гарантують бездоганну гігієну й мікробіологічну безпеку лінії. Завдяки цьому підприємство отримує можливість забезпечувати незмінно високу якість готової продукції. Процес санітарної обробки перетворюється на надійний фундамент харчової безпеки.