Мінеральні добрива для винограду

Мінеральні добрива для винограду

Вирощування винограду як на власній ділянці для некомерційного використання продукту садівництва, так і в об’ємних промислових масштабах – завдання не з простих. До вибору сорту, що відповідає клімату, місця посадки, а особливо, до догляду за культурою потрібно поставитися з усією серйозністю. Використовуйте тільки надійний посадковий матеріал, вирощений самостійно або придбаний у розплідниках з хорошою репутацією. Доглядайте за рослинами протягом усього життєвого циклу правильно, адже те, як ви будете вкривати їх, поливати і підживляти, прямо вплине на якість, кількість врожаю і його своєчасність.

Як правило, при висадці саджанців винограду вноситься оптимальна доза добрив, що дає сили рослині протягом 3-4 наступних років і забирає необхідність у підживленні. Якщо ж мова йде про дорослі плодоносні кущі, то найчастіше поживних речовин, що містяться в ґрунті, їм недостатньо, важливі мікроелементи повинні додатково надходити ззовні.

Мінеральні добрива для винограду – надважливий, поряд з органічними добривами, елемент живлення культури. Вони бувають простими і складними. У першому випадку містять один головний компонент (азот, фосфор або калій), у другому – комплекс з двох-трьох основних елементів живлення. Найпоширеніші з простих, що застосовуються на виноградниках: сечовина, аміачна селітра, суперфосфат, сірчанокислий і хлористий калій. Зі складних чималою популярністю користуються амофос (10-12 % азоту + 46-52 % фосфору), нітрофоска (12-16 % азоту + 12-16 % фосфору + 12-16 % калію), нітроамофоска та ін. Кожному комплексному добриву характерне специфічне співвідношення необхідних елементів, що важливо враховувати при виборі. Також у них відсутній хлор, що має додатковий позитивний вплив на розвиток винограду.

Час внесення. Внесення добрив у виноградники може бути основним або у вигляді підживлення. Час основного – осінь або рання весна, періодичність – кожні 2-3 роки. Як правило, тут задіюють суміші з мінеральних і органічних добрив. Підживлення необхідно вносити невеликими дозами у вегетаційний період. Періодичність – щороку, щоб протягом наступного періоду умови живлення були поліпшеними. Особливою популярністю користуються в наш час рідкі підживки через свою високу ефективність.

добрива для виноградуСпособи внесення. Тут потрібно розглянути кореневі та позакореневі підживлення. Перші – обов’язкові й головні, другі використовуються як додаткові. Вносити добрива необхідно в зону розміщення основної маси коренів. З цією метою навколо куща роблять яму/траншею (відстань до рослини – 50-80 см, глибина – 40-50 см), вносять в неї добриво, після чого засипають землею. Найкращий час для таких заходів – осінь, перед укриттям винограду на зиму.

Позакореневі підживлення. Замінити кореневі вони не можуть, а додатково застосовуватися повинні. Як правило, поєднуються з обприскуванням кущів винограду фунгіцидами проти мілдью. Оптимальний період для першої обробки – до початку цвітіння, другої – коли зав’язалися ягоди, третьої – при початковому дозріванні ягід, четвертої – через тиждень-два після того, як ягоди починають розм’якшуватися. Обприскувати краще за все увечері в безвітряну погоду. Слідкуйте, щоб розчин маленькими крапельками покривав поверхню листя, оскільки саме ним, а також через пагони, рослина засвоює поживні елементи. До переваг цієї підживки можна зарахувати швидкодію. Крім того, ефективність підвищується при поєднанні обох способів підживлення.

Для позакореневих підживлень зазвичай використовують всі три основні елементи, а також мікроелементи: марганець, мідь, молібден, бор, кобальт, цинк тощо.

Популярні мінеральні добрива для винограду

Карбамід (сечовина). Виглядає ця хімічна сполука як білі кристали. Запаху не має. Розчинення у воді, етанолі та інших полярних розчинниках високе. Небезпідставно вважається одним з найкращих азотних добрив для винограду. До його складу входить близько 46 % біологічно доступного рослині азоту, а це в 2,5 рази більше, ніж в сірчанокислому амонію, і в 3, ніж в азотнокислому натрію. Вимивання аміаку в нижні шари ґрунту відбувається поступово, тому рослина встигає ним насититися повною мірою. Так, головна перевага цього добрива виглядає як поєднання високої розчинності з малою міграцією в ґрунтових шарах. За рахунок здатності підкислювати ґрунт карбамід добре підходить для лужних і нейтральних земель. Види підживлення: кореневе і позакореневе (особливо зримий ефект дає їх поєднання). Добре впливає на плодоношення винограду обробка шляхом обприскування. Уникнути хім. опіків коренів допоможе поєднання сечовини з калієвмісними добривами, що застосовуються поблизу неї. Опіків листя це добриво не провокує.

Борна кислота (ортоборна кислота). Зовні є твердою речовиною, що складається з безбарвних лускатих кристалів, у масі білого кольору. Запах відсутній. У воді розчиняється легко. Як добриво і ефективна підживка для земель з малою кількістю бору в складі використовується завдяки слабкій кислотності.

Борна кислота, як сам бор та інші його сполуки – важливий елемент для розвитку різних рослин, що сприяє азотосинтезу, підвищенню відсотка хлорофілу в зеленій масі, а також обмінним процесам. Вона захищає виноградник від хвороб, допомагає боротися з мурашиними сім’ями, присутніми на ділянці, підвищує врожайність.

Ознаки борного дефіциту: білі плями між листовими прожилками, відсутність нормальних зав’язей (слабкі зав’язі). Коренева система гниє, провідна значно відстає в розвитку. Молодий саджанець взагалі може загинути протягом першого року після висадки в ґрунт через борне «голодування».

Передозування також може стати причиною згубних наслідків: нижні листки покриються своєрідними опіковими вогнищами, краї листя засохнуть і загорнуться всередину, вся зелена маса набуде жовтого відтінку. Надалі пошкоджене листя може повністю відмерти і відпасти, що, в свою чергу, негативно вплине на ґрунт: в пристовбурному периметрі будуть розмножуватися шкідники і хвороботворні бактерії.

Щоб задіювати борну кислоту правильно, важливо враховувати потреби рослин, виконувати аналіз присутніх у ґрунті мікроелементів, брати правильні пропорції розчинів. Задля уникнення передозування достатньо виконувати дві обробки на рік.

Аміачна селітра (амоній азотнокислий). Дуже гігроскопічна сіль, утворена кристалами. Колір – чисто білий або з жовтим відтінком. Розчинення у воді – легке. Тривале зберігання речовини призводить до злежування, тому перед тим, як її задіяти в якості добрива, необхідно подрібнити або розчинити за допомогою води. Щоб мінімізувати гігроскопічність, сучасні виробники азотнокислого амонію надають йому гранульованої форми. Кожна гранула при цьому покривається спеціальною плівкою з парафіну. Ще один спосіб, що перешкоджає гігроскопічності – упакування в мішки, які складаються з багатьох шарів паперу, плюс подальше зберігання в сухих і теплих умовах закритих приміщень.

У складі аміачної селітри перебуває близько 35 % азоту, частина з якого – в нітратній формі, інша – в аміачній. Діє на рослину оперативно, не підвищує ґрунтову кислотність, бездоганно підходить для підживлення насаджень винограду.

Щоб уникнути випаровування аміаку, а, отже, і відсутності користі для рослин, це добриво не потрібно поєднувати з томасшлаком, золою, вапном і суперфосфатом, а також вносити його на вапняні ґрунти.

Сульфат калію (калій сірчанокислий). Підживлення з залученням калію (калійної солі або сульфату калію) – це те, що особливо любить виноград, тому і в плодах вміст цього елементу високий. Перевага такого простого мінерального добрива – його оперативне підживлення, швидкий розподіл корисних речовин по рослині, локалізація в плодах.

У функціональних обов’язках калію-добрива:

  • - прискорення росту і своєчасне дозрівання куща в цілому;
  • - отримання зрілих плодів за короткий проміжок часу;
  • - утворення солодкого смаку ягід;
  • - збагачення винограду приємним ароматом;
  • - надання засухо- і зимостійкості (гарантія мінімальної шкоди брунькам, корінню і пагонам);
  • - добре протистояння різноманітним хворобам.

Вводити калійні підживлення потрібно у навколокореневий ґрунт (канавки, розташовані на відстані 50 см від стовбура). Періодичність – раз в два сезони. Ідеальний момент – рання весна, до розпускання виноградного листя.

Своєчасне внесення калію в оптимальній кількості дозволяє підвищити урожай, візуально поліпшити його вигляд, якість, смакові характеристики на кілька наступних сезонів.

Нітроамофоска (азофоска). Це повноцінне мінеральне добриво, цілий NPK-комплекс, що складається з азоту, фосфору і калію у вигляді легко засвоюваних рослинами хім. сполук. На вигляд це сірі гранули, в кожній з яких присутня велика концентрація поживних компонентів. При залученні нітроамофоски примітні економія коштів і трудових витрат. А вплив на виноград – неймовірний! Азот покращує родючість, сприяє розвитку зеленої маси. Фосфор позитивно впливає на якість плодів, візуально підвищує врожайність. Калій збільшує морозостійкість, стійкість до хвороб і шкідників, бере участь у хім. реакціях і сприяє синтезу різних корисних елементів.

Що стосується кількісного співвідношення компонентів нітроамофоски, то при постійній наявності основних елементів їх пропорції можуть варіюватися. Найпопулярніша виглядає так: 16:16:16 (азот, фосфор і калій присутні в рівних дозах).

Сульфат амонію (амоній сірчанокислий). На вигляд це біла порошкоподібна маса, що складається з прозорих безбарвних кристалів. Не злежується, добре розчиняється у воді, запах відсутній, не належить до отруйних речовин. Універсальне азотне добриво, яке можна використовувати, незалежно від клімату. Особливо ефективне при весняному внесенні, ще до того, як розпускаються бруньки, оскільки великі обсяги азоту інтенсифікують ріст і розвиток винограду. Кількість азоту, що входить до його складу – приблизно 20 %.

Ґрунти, на яких зримо простежується ефект застосування: нейтральні та лужні. На кислих ґрунтах результати дещо слабші. На вапняному ґрунті сульфат амонію застосовувати не рекомендовано, оскільки велика кількість аміаку випаровується, і винограду від нього немає ніякої користі. З ґрунту вимивається водою слабо, тому підходить навіть для тих земель, де є певний надлишок вологи.

Поширені помилки при внесенні добрив

  • підживлення виноградуповерхневе або неглибоке внесення, в результаті якого азот частково випаровується, ускладнюючи тим самим доступ до основної маси коренів малорухомих фосфору і калію;
  • не надто глибоке внесення добрив, плюс численні поливання в малих кількостях є стимулом для розвитку верхніх коренів, які забирають силу у основних. Верхній шар ґрунту стає більш сприятливим для розвитку кореневої системи, в ньому робиться оптимальним вміст вологи, поживних елементів, повітря і тепла. Тому і верхнє, і серединне коріння спрямовується вгору, як результат – у холодну морозну зиму або в посуху рослини в загальному піддаються великій шкоді від несприятливих умов зовнішнього середовища;
  • внесення азотних добрив не тільки в першій половині літа. В кінці літа вони затягують ріст і визрівання врожаю і лози.

Щоб відновити запас поживних компонентів, а опісля підтримувати оптимальну їх кількість у ґрунті, підвищуючи родючість, до процесу внесення добрив для винограду потрібно підходити систематично і зі знанням справи. Пам’ятайте, що надмірна кількість одного компоненту підживлення в жодному разі не заповнить дефіцит іншого, оскільки значення для життя рослини у кожного з них різне.

Вносьте мінеральні добрива для винограду правильно – і смачні, рясні врожаї з бездоганними товарними характеристиками не змусять вас довго чекати!

Замовлення дзвінка
Дякуємо за Ваше звернення. Наші менеджери зв'яжуться з Вами найближчим часом
Сталась помилка при надсиланні листа. Зв'яжіться будь ласка з менеджером.