Хвороби бджіл та їх лікування

Хвороби бджіл та їх лікування

Успішна бджільницька практика як обов’язковий робочий аспект передбачає вміння боротися з різними специфічними захворюваннями. Починаючи розводити бджіл, покладатися, що хвороби обійдуть стороною, а в разі чого, проблема буде вивчатися і вирішуватися по ходу справи, ой як неправильно.

Якщо порівнювати ситуацію з бджолиними хворобами півстоліття тому і зараз, то так, їх поширеність істотно зменшилася. З’явилися нові високоефективні препарати для профілактики і лікування, покращилася оснащеність пасік, почали застосовувати сучасний інноваційний інвентар, та й кваліфікація бджолярів виросла в рази, й інші важливі чинники зіграли на руку. А головне, що інформація, як і що потрібно робити, набула неабиякого поширення, і якщо не знехтувати, а докласти необхідних зусиль, то і на результат можна розраховувати найпозитивніший.

Але, як би там не було, повної страховки, що бджоли не захворіють, бути не може. Напевно, жоден пасічник не може похвалитися абсолютною відсутністю проблем зі здоров’ям цих комах за весь період бджільництва. Хоча б з однією, а то і з декількома хворобами, все ж, хочеш не хочеш, а боротися доводиться. І найкраще бути готовими до цього завчасно. Якщо бджоляр буде обізнаний і належним чином підготовлений, він зможе своєчасно помітити проблему і, не панікуючи, кваліфіковано, зі знанням справи, швидко та з мінімальною шкодою її вирішити.

Важливо розуміти, що коли хворіють бджоли, існують величезні ризики для бджільництва, загалом. Будь-яка хвороба – серйозна перешкода не тільки для бджолярів-початківців на шляху до професіоналізму, а й для досвідчених у веденні та розвитку справи. Якщо бджоли захворіли, діяти потрібно негайно. Не прийняте своєчасно правильне рішення щодо протистояння недузі – гарантований шлях до реалізації прислів’я «мертві бджоли не гудуть» у прямому сенсі.

Основні причини та ознаки бджолиних захворювань

У бджіл існують різні хвороби, що приносять чималий клопіт бджолярам. Бджолина сім’я – це, з одного боку, величезна кількість особин (матка, трутні та робочі бджоли), з іншого ж, цілісний біологічний організм, де все пов’язане між собою і взаємозалежне. Відповідно, чим би не заразилася хоч одна бджола, незабаром це може розповсюдитися на весь рій. Як наслідок, буде порушена життєдіяльність комах і знизиться загальна продуктивність. Не є винятком і загибель бджіл. Як уникнути подібного?

Перш за все, слід розуміти, що жодна хвороба просто так не виникає. На все є свої причини, які сприяють початку і поширенню тієї чи іншої недуги. Щоб актуалізувалося нездужання, повинні сформуватися сприятливі для нього умови. І мова йде не обов’язково про якісь серйозні фактори. Навіть просто недбале ставлення пасічника до справи (зокрема, недотримання вимог щодо розведення, догляду та годування) може нашкодити всій бджолиній сім’ї.

Фактори, які призводять до захворювань:

  • негативні зовнішні умови (несприятливий екологічний фон);
  • різкі температурні стрибки;
  • надмірні вологісні параметри;
  • ураження патогенними мікроорганізмами або паразитами (грибками, бактеріями, вірусами, найпростішими і кліщами).

Щось із зазначеного, можливо, і призведе до не надто істотних проблем, які буде порівняно легко усунути. Але в більшості випадків, якщо своєчасно не зреагувати на поведінку комах, яка відходить від норми (основна ознака того, що щось пішло не так, більш детально про інші, згідно з конкретною недугою – трохи нижче), якщо не вжити необхідних заходів, плачевного результату не уникнути.

Щоб звести до мінімуму ймовірність виникнення бджолиних захворювань, потрібно:

  • налагодити належну підгодівлю, відповідно до сезону;
  • забезпечити захист пасіки від паразитів, які є переносниками мікроорганізмів-патогенів;
  • не нехтувати дотриманням особистої гігієни та санітарії при контакті з підопічними;
  • приділяти особливу увагу плановим профілактичним заходам.

Ну а якщо все перераховане було дотримане, але не дало результатів, необхідно добре орієнтуватися, які недуги бувають у бджіл і як з ними боротися. Далі про це і поговоримо в подробицях.

Класифікації хвороб бджіл, або Чим можуть хворіти бджоли?

Медоносні комахи мають цілий перелік специфічних захворювань, які, загалом, можна класифікувати за такими факторами:

  • походження (незаразні та заразні інфекційні й інвазійні);
  • сезонність (ураження в конкретні пори року, в т.ч. взимку, влітку, ранньою весною і т.д.);
  • комплексні ознаки патологій, клінічні зміни, характерні різним варіантам небезпеки для бджіл;
  • життєвий етап (недуги відкритого і запечатаного розплоду, яєць, личинок і лялечок на різних стадіях формування, а також захворювання дорослих особин).

Щоб правильно встановити, з чим доведеться боротися, потрібно ретельно проаналізувати симптоматику по кожному із зазначених пунктів. Постановка діагнозу, що відповідає дійсності, з подальшим прийняттям необхідних заходів стосовно відновлення бджолиного здоров’я – запорука максимально позитивного результату лікування.

І ще: до питання слід підходити комплексно. Тобто враховуйте, що загальний стан бджолиної сім’ї прямо залежить від здоров’я кожного її члена. Наприклад, якщо будуть нездорові дорослі особини, це неодмінно позначиться на потомстві, позаяк обслуговування личинок буде бажати кращого.

Давайте ж скоріше дізнаємося, які хвороби бджіл існують, як проявляються і що з ними робити.

Заразні інфекційні та інвазійні хвороби бджіл

До інфекційних належать такі, природа збудника яких може відрізнятися. Як правило, їх провокують гриби, бактерії або віруси. Їм характерний високий індекс контагіозності. Поширення між мешканцями пасіки – просто блискавичне через безпосередню взаємодію хворих і здорових бджіл, а також у зв’язку із вживанням зараженого корму.

Дві основні групи інфекційних недуг:

  1. Бактеріальні. Виглядають, в основному, як різні бактеріози і мікози, зокрема:
  • паратиф (сальмонельоз). Хвороба здатна розвиватися через вплив різних сальмонел. Проявляється ураженням м’язів, гемолімфи і системи травлення дорослих особин. Визначається по збільшеному черевцю і наявності діареї з жовто-коричневими екскрементами, які, до того ж, клейкі й погано пахнуть;
  • ешерихіоз (колібактеріоз). Джерело – шкідлива паличка ешерихія колі. Впливаючи на бджолиний організм, оперативно максимізує загальну інтоксикацію, в результаті чого черевце збільшується в розмірах, комахи втрачають можливість літати, починаються проблеми з кишківником, виникає діарея. Екскременти від заражених особин поширюються поверхнями вулика і перетворюються в небезпеку для поки ще здорових мешканців;
  • меланоз (меланопатія). Грибкова хвороба, що вражає сім’яприймачі, яєчники і велику отруйну залозу бджолиних маток. Спочатку, зазвичай, перебігає без будь-яких симптомів, пізніше проявляється малорухомістю матки, збільшенням її черевця, зниженням, а згодом абсолютним припиненням кладки яєць;
  • септицемія. Виникає через бактеріоінфекцію, що вражає гемолімфу комах. Ознаки можуть мати різну ступінь – від ледь помітних до гострих. Інфіковані особи негайно втрачають сили, активність і здатність літати, оскільки у них перестають функціонувати як слід грудні м’язи-активатори крил. На додаток до всього – діарея. Як результат, у місці проживання з’являються і постійно збільшуються в наявності (аж до масових проявів) загиблі комахи з ознаками паралічу;
  • аспергільоз (кам’яний розплід). Грибкове ураження розплоду, від якого, разом з тим, страждають дорослі бджоли. Спочатку у них збільшується збудливість, яка з часом переходить в слабкість. Мертві комахи покриті цвіллю темно-зеленого кольору і мають тверді черевця.
  1. Вірусні. Хвороби, які, загалом, називаються вірозами, а саме:
  • хронічний параліч. Від цієї недуги страждають дорослі бджоли, а проявлятися вона може за двома схемами, залежно від сезону. По-перше, в період ранньої весни/пізньої осені можливі виникнення слабкості, втрата здатності літати, частина малорухомих комах групується. Деякі ж особини, навпаки, перезбуджені, їх рухи – безцільні, доповнені переривчастим тремтінням. Загальна ознака – збільшені розміри черевця, його наповнення водою. По-друге, в літню спеку у випадку такої хвороби комахи чорніють, їх черевця стають меншими, волосяний покрив втрачається. Це все доповнюється координаційними порушеннями, втратою здатності до польоту і закінчується швидкою загибеллю. Не рідкість – прояв обох форм недуги в одному вулику;
  • гострий параліч. Хвороба, здатна перебігати і надто явно, і якоюсь мірою замасковано. Вражає переважно молодих бджіл, відбираючи у них здатність до польоту, провокуючи нехарактерне положення і тремтіння кінцівок. З інших можливих симптомів: збільшення черевця, млявість та діарея;
  • хмарне (затемнене) крило. Недуга, яка загрожує маткам і робочим особинам. Зрідка може мати приховану симптоматику, але частіше проявляється сильними ураженнями крил (потемнінням і помутнінням). У результаті для бджоли стає неможливим злетіти і вона безпорадно повзає поверхнею. Ще один специфічний симптом полягає в каламутності гемолімфи, набутті нею перламутру;
  • філаментовіроз (рикетсіоз). Інфекційне захворювання, що несе небезпеку маткам і робочим особинам. Гемолімфа стає молочною в міру накопичення в ній збудника. Результат – тотальна загибель комах, особливо в перехідний період кінця зими-початку весни.

Інвазійні хвороби несуть не менше небезпеки, ніж інфекційні. Їх джерела – тваринні організми. Класифікуються, в свою чергу, відповідно до природи збудника, на:

  • протозоози (провокують найпростіші). Це, передусім, нозематоз, амебіаз та грегаріноз – нездужання із дуже схожими клінічними симптомами, через що їх легко сплутати. Постановка діагнозу лише за візуальними ознаками не завжди можлива, для точності необхідне виконання мікроскопічного аналізу загиблих особин. Нозематоз, зазвичай, проявляється, через тиждень-два після зараження внутрішньоклітинними паразитами. Основні симптоми: слабкість, збільшення черевця, рясна діарея, тремтіння і млявість крил, втрата здатності літати, а у трутнів – ще й запліднювати. Поширеним доповненням до описаної недуги виступає амебіаз. Час його стандартного прояву – весна, тобто період, коли метаболізм бджіл реалізується максимально активно. Уражені особини вилітають з вуликів і гинуть прямо в повітрі. Ті, що залишаються всередині, повзають поверхнями, мають великі черевця і проблеми з кишківником. Що стосується грегарінозу, то він виникає внаслідок вживання зараженої води, яка провокує пронос і параліч;
  • арахноїдози (від кліщів). Украй поширена категорія захворювань, оскільки жодна пасіка не захищена від кліщів. Особливість арахнозів полягає у складнощах встановлення ступеня закліщеності, а відтак у малоймовірності своєчасної постановки реального діагнозу. Основні недуги – варроатоз і акарапідоз. Першому характерні ураження всього рою, непомітний початковий перебіг, провокування значної слабкості й зниження працездатності бджіл. Незабаром про себе дають знати фізичні каліцтва, деформуються лапи і крила. Відкладання яєць маткою здійснюється нерівномірно. У зимовий період також актуалізуються занепокоєння, нервові шуми, величезні скупчення мертвих комах внизу вулика. Щодо другої із зазначених хвороб, то вона вражає трахею (саме в цьому органі паразит розмножується). З посиленням негативного впливу крила втрачають симетрію, бджолам стає складно злітати, тому вони повзають групами, а потім швидко спільно гинуть;
  • гельмінтози (джерела – гельмінти). Яскравий представник – мермітідоз, що вражає дорослих бджіл. Його джерелом є личинки нематод, які проникають в бджолиний організм під час збору нектару і пилку. Крім того, можуть бути занесені в вулик разом з водою. Під час розвитку личинок у тілі господар гине, паразити виходять назовні і продовжують свою справу (розмножуються й проникають в інших бджіл). Постановка діагнозу виглядає як виявлення личинок нематод у тілах загиблих екземплярів (в їх черевцях і грудних порожнинах). Важливий профілактичний захід цього гельмінтозу – ретельне дотримання вет.-сан. правил утримання пасіки;
  • ентомози (поширюються від паразитарних комах). Джерела – мікроскопічні комахи-паразити. Основні хвороби: браульоз, мелеоз та сенотаїніоз. Поширення браульозу відбувається спільно з бджолиною вошею. Спочатку матка і бджоли-годувальниці стають тривожними, а потім млявими, звичайні дії виконують пасивно й уповільнено, після чого взагалі припиняють щось робити. Яйцекладка хворої матки зупиняється. Мелеоз провокують личинки жука Meloe, що проникають в черевця дорослих особин і харчуються гемолімфою. Візуальні ознаки захворювання: комахи стрибають, крутяться, смикають кінцівками, а через якийсь час гинуть. Сенотаїніоз – хвороба робочих бджіл-збиральниць, що походить від мух сенотаїній, які відкладають в бджолиних тілах личинки. Клініка сенотаїніозу близька до проявів мелеозу.

Незаразні бджолині хвороби

Сюди належать захворювання, виною яким – самі бджолярі, а точніше їх неналежне дотримання умов утримання медоносних комах, плюс згубний вплив зовнішнього середовища. Щось не так з годуванням, розведенням, режимом проживання – і проблеми не змусять себе довго чекати. Причому шкоди варто очікувати не меншої, ніж у випадку з інфекціями та інвазіями. Незаразні хвороби небезпечні не тільки самі по собі, а й часто призводять до появи заразних, тому що ослаблюють кожного члена бджолиної сім’ї.

Хвороби, які виникають, якщо не дотримуються норми годування, типи голодувань:

  • вуглеводне. Реалізується, якщо харчові запаси у вулику відсутні, якщо їх недостатньо або їх розподіл нерівномірний. У випадку подібного протягом тривалого часу поступово гинуть всі мешканці (і приплід, і дорослі особини). Таке може статися незалежно від сезону, хоча найбільша ймовірність появи вуглеводного голодування існує в зимовий і весняний періоди. Влітку воно може виникнути через мізерний медозбір або тривалу погану погоду. Тоді перед вуликом і на порожніх стільниках з’являється багато померлих комах;
  • білкове. Актуалізується, якщо недостатньо пилку і перги, найчастіше при появі великого приплоду;
  • водне. Води в вулику занадто мало або її взагалі немає – проявляється голодування цього типу. Особливо часто його можна спостерігати в спекотний сезон. Результат плачевний: комахи гинуть від зневоднення.

Захворювання, що провокуються отруєннями, типи токсикозів:

  • сольовий. Отруєння мінеральними солями, які надходять до організму в збільшених кількостях з водою або їжею. Супроводжується спрагою і млявістю, потемнінням зовнішнього покриву і деформаціями черевця (потовщується й коротшає), діареєю та набуттям фекаліями темно-бурого кольору;
  • хімічний. Отруєння токсичними хімікатами, застосовуваними для обробки с/г посівів. Якщо отрута потужна, ураження нею відбувається дуже швидко та активно. Іноді бджоли навіть до вулика долетіти не встигають, але втрати в цій ситуації незначні, у зв’язку із малим поширенням хімії між особинами. Якщо ж у нектарі – трохи отрути, бджільницькі втрати можуть бути колосальними, позаяк збиральницями може бути добуто достатньо токсичного меду для ураження всіх дорослих представників сім’ї;
  • нектарний, пилковий. Отруєння, що виникає переважно через молодих бджіл, які збирають пилок і нектар з токсичних медоносів. Цей токсикоз також може виникнути при інтенсивному поїданні молоддю отруйного пилку з метою створення їжі для личинок, якщо цього не роблять бджоли-годувальниці;
  • падевий. Отруєння, яке відбувається через надмірне споживання меду, доповненого паддю і медвяною росою – речовинами, що містять токсини й мінеральні солі. Провокує потужні та стійкі травні порушення.

Недуги, що з’являються, якщо не дотримуються умови утримання:

  • запарювання. З’являється через перезбудження бджіл, як дорослих, так і розплоду. Спровокувати це можуть високі температура і вологість у вулику, погана вентиляція, порушення під час перевезення та ізоляції. Як результат, віск стає м’яким, стільники з медом обриваються, бджоли мокнуть і чорніють, спочатку сильно шумлять, потім поступово затихають і повністю забивають льотки;
  • застуджений розплід. Недуга, яка проявляється, якщо гніздо переохолоджується при повторних холодах навесні, неналежному утепленні вуликів, ослабленні бджолиної сім’ї, якій не під силу підтримувати необхідний температурний режим для нового покоління. В результаті гине розплід, зазнають каліцтв бджоли;
  • сухий засів. Стан, коли яйця висихають, поки зародки не встигають з них виходити. Відбувається це, якщо бракує бджіл-годувальниць, а через це яєчна оболонка не змочується личинковим кормом. Поширені причини: дисбаланс у кількості годувальниць і розплоду (представників перших у рази менше, ніж других), триплоїдність маток + нездатні до життя яйця (неповноцінність, що виникає через близькоспоріднені зв’язки).

Хвороби, що проявляються через порушення в розведенні:

  • завмерлий засів. Вражає зародки на різних етапах розвитку. Виникає через генетичну неповноцінність матки. Яйця переважно не розвиваються і в підсумку гинуть. У деяких випадках можливий нормальний розвиток яєць від такої матки (якщо ті не запліднені);
  • завмерлий розплід (генетична летальність). Личинки, передлялечки і лялечки гинуть, якщо у них присутній летальний ген, сформований в результаті близькоспоріднених зв’язків. Ураження наздоганяє, перш за все, розплід, реалізується його строкатість і загибель на стадії лялечки. Личинки стають м’якими і вологими, за кольором спочатку сірими, а надалі коричневими;
  • аномалії тіла. Якщо навколишнє середовище і спадкові чинники несприятливі, не є винятком поява знівечених особин (бджіл, трутнів і маток). З можливих негативних трансформацій тіла: сліпота, білі очі, невелика голова і, навпаки, великих розмірів груди, а також гінадроморфізм (поєднання в одній комасі різних статей, робоча бджола + трутень) і поява карликових трутнів з незапліднених яєць;
  • горбатий розплід (трутовочність). Хвороба, що виникає, коли матка не здатна до відкладання яєць або гине. Функція яйцекладки в такій ситуації переходить на робочих бджіл, але вони, у зв’язку зі зрозумілими причинами, не можуть відкладати запліднені яйця – лише незапліднені. При цьому відкладання яєць здійснюється в комірки, призначені для бджолиного розплоду. Вони менші, порівняно з трутневими, тому личинки в них набувають довгастої форми, а трутні в підсумку виходять карликовими.

Вище ми описали лише найпоширеніші хвороби бджіл, але, крім них, існують і інші, повний список чималий. Проте це не повинно вас надмірно лякати. Будьте пильні, але не дуже турбуйтеся. Всього згаданого можна уникнути, створивши на пасіці оптимальні умови годівлі та утримання. Далі важливо ці умови підтримувати. Розташовуйте вулики в сонячних височинах, на зиму утеплюйте, не забувайте про осінню профілактику недуг. Важливим є і ретельний відбір екземплярів: найкращі представники породи – те, що треба для запобігання спадкових патологій. Недопускання крадіжок і блукання бджіл – перешкода поширенню великої кількості недуг медоносних комах. Регулярне виконання санітарно-гігієнічних і профілактичних заходів – запорука зведення до мінімуму можливих бджоловтрат. Дотримання всіх згаданих аспектів – надважлива передумова успішного бджільництва з високою продуктивністю.

Але, що ж робити, якщо якась із хвороб все-таки проявилася? Негайно лікувати підопічних! Чим і як – далі.

Ліки для бджіл

Кожна недуга, позбавлення від неї, вимагає виконання специфічних дій і застосування тих чи інших ліків. Найпоширеніші речовини, використовувані на сьогодні бджолярами, такі:

  • хлорид кобальту. Популярний стимулятор, що застосовується для підгодівлі бджолиних сімей. Сприяє розвитку в осінній і весняний перехідні періоди. Позитивний вплив на бджіл полягає в підвищенні медопродуктивності та збільшенні розплоду, в забезпеченні витривалості й регулюванні обмінних процесів;
  • щавлева кислота. Є високоефективним засобом для позбавлення від вароатозу і акарапідозу (боротьби з кліщами варроа і акарапіс вуді);
  • лимонна кислота. Також допомагає позбуватися кліща варроа. Деякими бджолярами використовується ще й для підкислення корму, як, утім, і молочна, оцтова, винна та аскорбінова кислоти;
  • оцтова кислота. Застосовується для боротьби з кліщем варроа, є високоефективним дезінфектантом, що перешкоджає різним бджолиним хворобам, зокрема нозематозу, гнильцевим захворюванням і восковій молі;
  • мурашина кислота. Ще один популярний засіб для боротьби з варроатозом;
  • молочна кислота. За цим матеріалом – поліпшення кондиції, фізіостану та тривалості життя бджолиних особин. Ще він обмежує розвиток мікроорганізмів, підвищує природний імунітет і протистоїть кліщу варроа;
  •  тимол. Цьому препарату характерні акарицидна, бактерицидна, ноземацидна та фунгіцидна дії. Використовується пасічниками при лікуванні варроатозу й акарапідозу, а також з метою профілактики нозематозу, аскосферозу і гнильцевих недуг розплоду бджіл;
  • сірка. Сприяє позбавленню від кліща варроа, боротьбі з восковою міллю та її личинками методом обкурювання. З її допомогою дезінфікують стільники;
  • окситетрациклін солянокислий (зазвичай у складі спеціальної пасти, яка також містить вазелін та крейду, або карбонат кальцію). Задіюється при лікуванні гнильцевих хвороб, головним чином, американського і європейського гнильця.

Про кожні з перерахованих ліків можна розповідати довго: як, коли і в яких кількостях застосовувати, що краще в тому чи іншому випадку. Але зараз ми цього робити не будемо, щоб не забирати у вас часу. В разі чого, телефонуйте і ставте конкретні запитання – з радістю на них відповімо.

Техніка безпеки при використанні хімічної продукції в лікуванні бджіл

Наостанок хочемо сказати кілька слів про запобіжні заходи, які актуальні, якщо йдеться про застосування хімічних препаратів при лікуванні та профілактиці хвороб бджіл. Головне, що потрібно запам’ятати: які б хімікати не застосовувалися, чи то ліки, дезінфікуючі засоби або щось інше, обережність зайвою не буде.

Дезінфекція повинна здійснюватися далеко від приміщень, на відстані від житлових – не менше 200 м, від виробничих – 100 м і більше. Температура повітря при цьому повинна знаходитися в діапазоні 10-25 °С, а сила вітру не може перевищувати показник 7 м/с. Поодинці з такою роботою не впоратися, оптимальна кількість людей – троє. У приміщення, яке піддається газації, не можна брати їжу, воду для пиття і тютюнові вироби. Якщо вулики дезінфікуються за допомогою паяльної лампи, слід чітко дотримуватися вимог до її експлуатації. Якщо використовується лужний розчин, заборонено допускати його контакт зі шкірою.

У випадку приготування і використання приманок-отрут розкидати їх потрібно спец. пристосуваннями, а в кінці роботи важливо знешкодити (зібрати і знищити) залишки.

Якщо застосовується мурашина або інші кислоти, необережне поводження загрожує опіками. Щоб запобігти будь-яким негативам, слід надягати гумові чоботи, рукавиці та фартух. А взагалі засоби хімзахисту актуальні при роботі з усіма препаратами. Якщо ж будь-яка кислота потрапить на тіло, одяг або взуття, без затримок змийте її водою і в разі сильного опіку зверніться за лікарською допомогою.

Якщо будете лікувати бджіл від варроатозу, спалюючи фольбекс або фенотіазин, не забувайте робити це в протигазі.

Залишилися запитання до теми «хвороби бджіл та їх лікування»? Задавайте їх у коментарях – і отримуйте кваліфіковані відповіді від фахівців компанії «Система Оптимум».

Замовлення дзвінка
Дякуємо за Ваше звернення. Наші менеджери зв'яжуться з Вами найближчим часом