Хвороби абрикоса і персика – методи та засоби лікування

Абрикос і персик – це чудові фруктові культури, що приносять не лише смачні плоди, але й користь для здоров’я. Їх їдять свіжими, сушать і заморожують на зиму, готують з них джеми, пастилу, компоти тощо, аби насолоджуватися смаком та користю. Велика кількість клітковини допомагає очищати організм від шлаків і покращувати травлення. Каротиноїди добре впливають на зір та шкіру, не дають клітинам тіла передчасно старіти. Вітамін С оздоровлює серцево-судинну систему, відновлює водний баланс і активує регенеративні процеси. Вітаміни А, Е і В9 слугують протизапальними агентами й піклуються про молодість. Мінерали, такі як калій, кальцій, залізо та марганець, здійснюють регуляцію рівня цукру в крові, добре впливають на функціонування ЦНС та інших систем організму. Але щоб отримати комплексну користь від споживання плодів, їх спочатку потрібно виростити і зробити це правильно. Вирощування зазначених культур може супроводжуватися різними проблемами, запобігти котрим або вчасно зупинити – важливе завдання для садівника. Шкідники та хвороби абрикоса і персика посідають ключове місце з-поміж факторів ризику. Тому про них потрібно знати. Тому вкрай важливо вміти з ними боротися.

У цій статті ми розглянемо основні аспекти боротьби із захворюваннями та шкідниками, які можуть з’являтися на абрикосі та персику, негативно впливаючи на ці дерева. Незважаючи на те, що зазначені культури можуть бути вразливі до різних хвороб і нападів комах, належним доглядом і застосуванням ефективних методів боротьби цілком можна забезпечити їх міцне здоров’я та високу врожайність. Головне – не пускати усе на самоплив, а належно піклуватися про свій сад. Тоді багатство смачних та корисних плодів буде гарантоване.

Особливості вирощування абрикосів: що важливо для здоров’я культури

Перед початком обговорення методів боротьби із захворюваннями та шкідниками, важливо розглянути основні аспекти вирощування абрикосів. Здоров’я культури залежить від умілого виконання низки агротехнічних заходів. Ключові фактори – до вашої уваги:

1. Вибір і робота з посадковим матеріалом. Вибір правильного посадкового матеріалу має неабияке значення для успішного вирощування. Потрібно вибирати здорові, живі саджанці з добре розвиненою кореневою системою, що забезпечить їм краще приживання та подальший розвиток. Не підходять для посадки саджанці, у яких є гілки з суміжних бруньок або гострі відхідні кути. В майбутньому такі гілки ламатимуться під вагою плодів і дерево може загинути. Перед висадкою саджанців коріння потребує замочування. Розміщення в підготовлених ямках має здійснюватися так, щоб коренева шийка/місце щеплення перебували на 5-7 см вище країв ями. Для засипання коріння слід використовувати родючу суміш. При засипанні рослину потрібно легенько струшувати, а ґрунт – ущільнювати. Щоб зручно було поливати, потрібно сформувати земляний валик. Коли посадка саджанців виконана, під кожен із них має вилитися 20-30 л води. Мінімальна відстань між деревами – 3 м.
2. Відповідна місцевість. Вибір правильного місця – надважливий крок до успіху. Низини для цих дерев не підходять, як і затінення. Абрикоси найкраще ростуть на відкритих, теплих і сонячних ділянках, захищених від холодних вітрів та протягів, з водопроникними ґрунтами, де немає стічних вод та зливових потоків. Підземні води мають залягати на глибині не менше ніж 2 метри. До посухи дерево стійке, а ось на мокрі ґрунти реагує вкрай негативно. Важливо, щоб протягом усього вегетаційного періоду був забезпечений вільний приплив повітря до коренів. Якщо відбудеться навіть недовготривале затоплення водою чи хоч натрохи перезволожиться білякореневий шар, рослина може загинути.
3. Ґрунтове покриття. Відіграє важливу роль у здоров’ї та розвитку культури. Абрикоси полюбляють легкі, добре дреновані, окультурені родючі суглинки й піщані ґрунти, на яких реалізується хороший розвиток кореневої системи, не утворюються застійні води, здатні призвести до загнивання коренів. Оптимальна реакція – нейтральна або слабокисла. Перезволожена, надто важка та/або кисла земля – зовсім не те, що потрібно.
4. Правильне поливання. Культуру слід регулярно, але не надмірно поливати, особливо в перший рік після висадки. Регулярний та правильно організований полив відіграє важливу роль у забезпеченні водопостачання рослини. Недостатність або перевищення вологості може спричинити стрес для рослинного організму і стати причиною розвитку хвороб. Земля після поливу має бути злегка вологою. Передусім поливальні заходи актуалізуються у посушливі місяці. Також мають місце щедрі підзимні поливи, які забезпечують правильну підготовку дерева до зими.
5. Формування, обрізка крони. Якщо ви хочете, щоб дерево мало помірну крону без складнощів у догляді та зі зручністю збирання врожаю, його потрібно періодично обрізати. Формування правильної крони рослини також сприяє її здоровому росту та розвитку. Правильно обрізані гілки забезпечують оптимальне освітлення та циркуляцію повітря, що допомагає у запобіганні захворювань. Хворі частини рослини мають своєчасно вилучатися. Значення для абрикоса мають і формуюча, і санітарна, й омолоджувальна обрізки крони. Вони можуть здійснюватися і навесні, і влітку, й восени. Вперше обрізати зайве потрібно встигнути до розпускання листя, одразу після настання тепла. Пошкоджені гілки і пагони видаляються, провідник та інші гілки підрізаються. Раз на три роки в середині червня здійснюється санітарне та омолоджувальне обрізування, котрі дозволяють збільшити приріст нових пагонів до пів метра й закласти врожайні бруньки на вторинних пагонах. Мета осінньої обрізки – підготовка до зими. Вона передбачає видалення хворих, слабких та сухих гілок, а заодно і зачищення та обробку ран і тріщин. Якщо крону треба освітлити, необхідно позбутися від гілля, спрямованого всередину. Щоб не допустити перевантаження під час плодоносіння, потрібно обрізати сильні пагони.
6. Система підживлень. Важливо забезпечити рослини необхідними поживними речовинами для їх здорового росту та розвитку. Регулярне внесення добрив, які містять азот, фосфор та калій, допомагає у підтримці оптимального здоров’я рослин. Органіку (гній, компост, курячий послід) оптимально застосовувати кожні 3-4 роки. А можна й взагалі без неї обійтися, якщо дерево росте під задернінням. Мінеральними добривами абрикос за період вегетації підживлюється кілька разів. Вдалий час для внесення азотних добрив – з весни до середини літа (по 30-40 г/м² під час кожного із трьох підживлень). Далі азот рослинним організмам постачати не потрібно, адже він, маючи властивість затягувати ростовий період пагонів, буде погано позначатися на зимостійкості. Час калійних та фосфорних добрив – серпень і осінь. Калій потрібен, коли дозрівають плоди. Потребу у ньому можна задовольнити за допомогою калійної солі (хлориду калію) з кількаразовим застосуванням протягом сезону через місячний інтервал. Калійна сіль закладається у пристовбурове коло (40-60 г/м²). Коли формуються, ростуть і дозрівають плоди, рослинам також потрібний фосфор. Хороше джерело фосфору для абрикоса – суперфосфат, котрий вноситься перед цвітінням і після нього (200 г/м²). Потреба у марганці і борі задовольняється шляхом застосування сірчанокислого марганцю і борної кислоти. Також після збору врожаю, наприкінці серпня або у вересні добре доповнити землю крейдою як джерелом кальцію. Зверніть увагу: навесні добрива вносяться, як правило, у ґрунт, влітку – також по листю.
7. Захист від шкідників і хвороб. Систематично і правильно захищати абрикоса дерево від шкідливих організмів та хвороб – це ключовий аспект догляду. Регулярна інспекція рослин та застосування профілактичних заходів допомагають у запобіганні поширенню інфекцій та утриманні шкідників під контролем. Якщо ж котресь із захворювань чи ураження шкідниками з-під цього контролю вийшло, слід діяти негайно. Як – ми детально проінформуємо вас далі, аби ви могли максимально забезпечити здоров’я та врожайність персикових і абрикосових дерев.

Поширені шкідники абрикосів та як їм протистояти

У процесі вирощування абрикосів, однією з основних проблем може бути напад шкідників. Не скажемо, що культура прямо надто сильно схильна до ураження шкідниками чи що їх існує безліч, проте вони є й вони здатні наносити досить серйозну шкоду. Тому про них потрібно знати й уміти їм протистояти, за допомогою різних методів, зокрема використовуючи біологічні засоби, хімічні препарати та виконуючи механічні заходи.

Ось які шкідники можуть найчастіше давати про себе знати і що з ними робити:

√ Попелиця (тля). Один із найрозповсюдженіших шкідників, який небезпечний у трьох смислах. По-перше, ця комаха висмоктує сік з листя, в результаті чого дерева втрачають свою силу. По-друге, вона створює цим самим сприятливі передумови для появи і розвитку грибкових інфекцій, зокрема сажистого грибка, що живиться її цукристими виділеннями. Він блокує листяні пори, вносить порушення у дихальні процеси рослини, провокуючи тим самим нестачу кисню. І що зовсім не тішить, це грибок, з яким досить складно боротися. А по-третє, попелиця – це ще й переносник небезпечних вірусів, які не піддаються лікуванню.

Як виявити шкідника? Загалом нічого складного. Її неабияких розмірів колонії не залишаються непоміченими. Розміщуються вони на звороті листя. Частий сусід – садові мурахи, що так само, як і сажистий гриб, харчуються солодкими продуктами життєдіяльності тлі.

Заходи боротьби:

• інсектицидна обробка комплексними препаратами;
• застосування народних засобів (часникового/перцевого/гірчичного настою, мильного розчину тютюну або золи), якщо на рослинах вже зав’язалися великі плоди;
• знищення садових мурах.

√ Плодожерка. Невеликих розмірів метелик, який добре переносить зиму, перебуваючи у коконі в верхньому ґрунтовому шарі або тріщинах стовбура. Плодожерки небезпечні тим, що можуть відкладати дуже багато яєць, причому у два покоління: в червні і в другій половині літа. Яйця розміщуються на черешках листя, в зав’язях плодів, шкодять молодим пагонам. Якщо, як слід, не попрацювати над знищенням шкідника, в наступному сезоні він безперешкодно розповсюдиться по всіх деревах у саду, на урожай можна буде і зовсім не сподіватися. Тому жартувати з плодожеркою, чи недооцінювати її не варто. Добре у боротьбі показують себе осіння і весняна профілактики абрикоса, регулярні розпорошування ґрунту у пристовбурних колах, обробка штамбів сукупністю вапна і мідного купоросу. Також проти плодожерки рекомендовано застосовувати ловчі пояси.

√ Фруктова смугаста міль. Ще один невеликий і непримітний метелик, також відомий як урюкова плодожерка. Має сіро-сталевий колір. На стадії гусені сильно шкодить абрикосовим деревам, обгризаючи бруньки та молоді пагони. Дійте одразу, як тільки помітите присутність смугастої молі в саду, аби не допустити колосальних масштабів шкоди. Крону слід обробити інсектицидом, наприклад, хлорофосом. Уражені пагони – відрізати і спалити, на поранені поверхні гілок – нанести ранозагоювальні засоби.

√ Білан. Гусінь цього метелика вигризає дірки у листі та бруньках, тим самим пошкоджуючи їх і послаблюючи здоров’я рослини. Щоб запобігти шкоді, гусениць протягом сезону слід збирати механічно. Також восени необхідно познімати з дерев кладки яйця білана, розташовані у скручених листках. Познімати і знищити.

√ Листовійка (листокрутка). Іще один метелик, гусінь якого благополучно зимує в корі або ґрунті, а навесні, прокинувшись, активно ласує абрикосовим листям та бруньками. Потім з гусені стає лялечка, далі – метелик, який відкладає яйця на пагонах і листі. Встановити наявність шкідника нескладно. Помітите листки, скручені в трубочку, знайте, з’явилась листокрутка. Як боротися? За допомогою концентрованого розчину хлорофосу. Ним потрібно обробляти штамб і основи гілок скелетних навесні, як тільки температура підніметься до 15 ℃, і після збору урожаю. При наявності плодів на деревах така обробка не виконується.

√ Довгоносики. Жуки з синюватим/зеленуватим панциром здатні нашкодити всім частинам рослини: і листю, й цвіту, і плодам. Вони дуже швидко можуть пошкодити значну частину дерева. Щоб їм ефективно протистояти, потрібно обприскувати системними інсектицидами.

√ Павутинний кліщ. Дрібний шкідник, що витягує соки з листових пластин й особливу шкоду наносить абрикосам в сильну спеку. Кріпиться на нижніх частинах листків. Всього за декілька днів ураження здатне досягти величезних масштабів. Визначити присутність можна за покриттям зеленої маси павутинням. У такому випадку діяти потрібно негайно, виконуючи обприскування протикліщовими препаратами.

√ Чорний сливовий пильщик. Останній у нашому переліку, але далеко не останній за рівнем шкоди. Ба більше, один з найнебезпечніших шкідників кісточкових плодів. Через його личинки, котрі живляться м’якушем і незатвердлою кісточкою, опадають плоди. Одна особина здатна пошкодити 5 і більше абрикосів. А в деякі роки урожай може бути взагалі повністю знищений, якщо вчасно не вжити заходів. Як боротися? Найкраще – шляхом обприскування інсектицидними препаратами у фенологічну фазу рожевого бутона. Восени також слід проорати ґрунт в міжряддях і обробити в пристовбурних колах. Коли пошкоджені плоди масово опадуть, прокультивувати землю. Якщо личинками ушкоджені зав’язі, їх усі потрібно зірвати й закопати глибоко в ґрунт.

Хвороби абрикоса та персика, котрі потрібно знати в обличчя

При ураженні абрикосових посадок котримись захворюваннями, боротьбу з ними слід здійснювати планомірно і не зволікаючи. Але, щоб зрозуміти, що треба діяти, потрібно розбиратися в ознаках, орієнтуватися в небезпечних періодах. Також, звичайно ж, необхідно бути обізнаними у можливих способах лікування.

Важливо: абрикосові хвороби вкрай підступні. Часто садівники можуть їх і не підозрювати, вважаючи, що на незадовільний стан та вигляд вплинули, наприклад, холоди під час цвітіння чи затяжна дощова погода. Так дійсно може бути, але якщо абрикос не тішить плодами вже кілька сезонів підряд, справа точно не в погодних факторах. Потрібно уважніше придивитися до рослини, розглянути стовбур, з’ясувати, чи на гілках, листі, а ще на корі немає ознак хвороби.

Абрикосам можуть загрожувати фізіологічні й бактеріальні захворювання (наприклад, бактеріальна плямистість). Проте частіше доводиться мати справу з грибковими (провокуються збудниками-грибами, здатними шкодити усім частинам рослини) та вірусними (з’являються через шкідливі дрібні організми без клітинної будови) ураженнями.

Основні грибкові хвороби персикового і абрикосового дерева:

• моніліоз;
• клястероспоріоз (плямистість дірчаста);
• коккомікоз;
• гриб Валса;
• вертицильоз (вертикальне в’янення);
• цитоспороз (представляє хвороби кори персика/абрикоса).

Небезпечні вірусні захворювання:

• кільцева віспа;
• вірусне в’янення;
• стрічкова мозаїка.

Грибкові недуги – це дуже серйозно. Лікувати рослини від них потрібно негайно, аби запобігти масштабному поширенню. Вірусним же взагалі найкраще запобігати, позаяк основна їх частина не піддається лікуванню. Може довестись знищувати увесь урожай.

Поміж хвороб, які можуть атакувати абрикосові та персикові дерева, найпоширенішими є моніліоз, клястероспоріоз та коккомікоз. Водночас з величезним ризиком актуалізації ці хвороби здатні призвести до серйозних втрат врожаю, якщо не будуть вчасно виявлені та проліковані. Тож, давайте зупинимося на них детальніше.

Моніліоз абрикоса: як виявити і лікувати

Моніліоз – це одна з найпоширеніших і найшкідливіших хвороб абрикоса та й кісточкових загалом, яка викликається грибком монілії (Monilia cinerea Bon.). Вона проявляється у вигляді коричневих плям на листках та плодах. Буває двох форм: як моніліальний опік і у вигляді сірої гнилі плодів.

Зимує гриб у вигляді чорних склероцій правильної форми, що можуть досягати 5 мм, а ще як міцелій у стані спокою на відмерлих органах рослини або в ґрунті. Патоген починає спороносити, а хвороба поширюватися ранньою весною. Сприятливі умови для виникнення: не дуже прохолодна дощова погода (вологість 70-90 % і температура близько 15-20 ℃) у період цвітіння. Усього трьох годин підвищеної вологості достатньо, аби спори проросли. Інфікування рослини відбувається протягом доби.

Позаяк це типовий сапрофіт, ураження легко здійснюється через порушені/розтріскані покриви, механічно пошкоджені ділянки, проколи комах-шкідників. Спори грибка переносяться з вітром або комахами (молями, листовійками, плодожерками, жуками-довгоносиками) на цвіт і в ранки. Відбувається проникнення міцелію в плодові бруньки з їх ураженням. Також спори можуть передаватися від хворого плода на здоровий при їхньому контакті. За вегетаційний період може розвиватися кілька поколінь конідій. Хвороботворні елементи залишаються життєдіяльними в рослинних тканинах місяцями, перебуваючи на поверхні ґрунту – до трьох тижнів, а в сухому вигляді – аж до двох років.

Виглядає моніліоз як опік або сірого кольору гниль, яку садівники нерідко списують на наслідки заморозків, втрачаючи тим самим важливий час для боротьби з хворобою.

Серйозність яких ознак не можна недооцінювати? Спочатку виникає побуріння, потім висихають квітки і пагони, далі, влітку, гниють плоди. Взагалі хвороба, початково вражаючи квітки, швидко, як вогонь, нарощує свої сили та поширення. Квітки миттєво старіють і в’януть. Спори переміщаються на листя і молоді пагони довжиною до 35 см, завдаючи їм непоправної шкоди. Товстіші (багаторічні) гілки тріскають, через відмерлу кору й деревину формуються виразки, що нагадують стан, ніби дерево горіло. Усе разом блискавично висихає. Частина гнилих засохлих плодів не опадає, а залишається висіти на гіллі до весни, створюючи всередині сприятливе середовище для зимівлі збудника. Ті пошкоджені абрикоси, що опиняються на землі, дуже швидко перегнивають. Втрачається придатність значних об’ємів плодів (до 80 %) до вживання. Високий інфекційний запас дає загибель всього урожаю.

Погано, що дерево, уражене моніліозом, не потішить урожаєм. Але ще гірше, що воно стає небезпечним і для інших рослин. Якщо вчасно не вжити заходів, і цього сезону сад зазнає збитків, й інфекція збережеться до наступної весни.

Яке моніліоз абрикоса лікування передбачає? Є різні методи, основний з яких полягає в обробці заражених дерев спеціальними фунгіцидами. Не треба бути категоричними й одразу зрубувати абрикос, який не плодоносить або дає урожай, та не належної кількості і якості. Дерево можливо вилікувати, а урожай відновити, якщо діяти правильно. Перше, що варто зробити, це відділити всі уражені гілки й змастити зрізи садовим варом. Друге – зібрати усі засохлі й зігнилі плоди і спалити, тим самим не даючи захворюванню поширитися. Навесні стовбур обов’язково побілити й виконати обприскування крони. Якщо взимку були високі морози (-25 ℃ і більше), можна не хвилюватися, природа сама подбала про знищення монілій – грибок гарантовано загинув.

Як, коли і чим належить здійснювати захисне обприскування саду:

• у фазі зеленого конусу слід застосувати 3 % бордоську рідину;
• одразу після цвітіння – фунгіцид по типу хорусу (з розрахунку 3 грами на 10 літрів води);
• орієнтовно за два тижні до збору урожаю – комбінований фунгіцид, на кшталт світчу (5 г на 10 л води) дворазово з десятиденним інтервалом.

Малотоксичні фунгіциди проти гнилей та хвороб можна задіювати з періоду цвітіння до часу, коли дозріють плоди (на десяток літрів води вісім грамів препарату).

Ще один перевірений спосіб протистояти моніліозу – з самого початку обирати стійкі до нього сорти абрикоса. Їх небагато й знайти їх непросто, але якщо є можливість, то перевагу краще надати саме їм.

Що таке клястероспоріоз та коккомікоз (хвороби з бруньок)?

Клястероспоріоз та коккомікоз є серйозними проблемами для абрикосових та персикових дерев. Можуть призвести до висихання та відмирання гілок. Лікування цих хвороб передбачає використання спеціальних препаратів, які знищують грибкові інфекції.

Клястероспоріоз, також відомий під назвою дірчаста плямистість – це захворювання, що провокується грибом Clasterosporium carpophilum Aderh. Хвороба з бруньок, позаяк передусім вражає бруньки листків та квітів, що перебувають у стані спокою, а також безпосередньо листя і цвіт, а ще пагони, навіть здерев’янілі, та плоди. Бруньки темнішають, можуть покриватися тонким шаром засохлої камеді. На зеленій масі проявляється дрібними округлими плямами бурого, пурпурно-чорного забарвлення, що з часом (з ростом листків) збільшуються у розмірах і продірявлюються. В результаті може відмерти більша частина листкової пластини. Якщо вражається черешок, увесь листок одразу гине. Хвороба по-різному впливає на молоде та зріле листя: молоде опадає навіть при наявності всього кількох плямок, зріле ж залишається на гіллі, навіть попри численну плямистість. Плями на пагонах також не зберігають цілісність, покриваються тріщинами, з яких витікає камедь. Плями на фруктах спочатку мають розміри до пів сантиметра, але з ростом плодів, збільшуються й плями на них, плюс стають шершавими. Плоди вражаються ще зеленими і до моменту, коли б мало настати достигання, повністю деформуються. Взагалі всі уражені ділянки мають сильно спотворений вигляд.

Рання весна, як тільки температура стабілізується на позначках 4-5 ℃ – час, коли може відбутися первинне зараження. Сприятливі для подальшого розвитку захворювання умови: t до 20 ℃, висока частотність дощів, значна вологість влітку. У спеку та посуху клястероспоріоз стає менш шкідливим. Восени ймовірність зараження знову підвищується.

Особливо небезпечний цей грибок для абрикосів у південних регіонах: листя опадає, крона оголюється, продуктивність дерева мінімізується. Ба більше, шкода для поточного урожаю доповнюється негативами для наступного року. Закладання нових генеративних органів погіршується, зменшується загальний адаптивний потенціал рослини.

Коккомікоз – хвороба, яку провокує збудник Blumeriella jaapii. Основний шлях передачі – від хворих рослин до здорових. Тепла дощова погода – ключовий фактор сприяння поширенню.

Вражається коккомікозом здебільшого листя. В середині вегетаційного періоду на ньому з’являється дрібна червоно-коричнева плямистість (розміри плямок – 0,5-2 мм). Паралельно до цих плям на верхній частині листка нижня покривається біло-рожевим нальотом. Пошкоджена зелена маса оперативно жовтіє і опадає. Через це погіршується врожай і поточного, й наступного сезонів. Прояви коккомікозу на плодах: темні сірі виразки. Якщо ураження значне, можливе усихання плодів. До слова, опала зелена маса – місце зимівлі грибка.

Як протистояти клястероспоріозу та коккомікозу? Заходи боротьби із двома цими захворюваннями аналогічні. Для їх лікування та запобігання зараженню інших рослин осередки хвороби слід обрізати і спалювати. Рани і тріщини – дезінфікувати садовими замазками з залізним/мідним купоросом. Обов’язково виконувати профілактику восени і навесні шляхом обприскування 4 % бордоською рідиною і 1 % розчином мідного купоросу, а після завершення цвітіння – 1 % бордоською сумішшю. Якщо літо дощове, повторювати обробки що два тижні. У фенофазі рожевого бутону зазначені препарати можна за потреби замінити хорусом з розведенням 3 грамів у 10 літрах води (він не шкодить цвітінню, безпечний для бджіл). При передчасному опаданні листя слід вносити добриво у ґрунт.

Як варіант, щоб не мати справу із зазначеними грибками – обирати стійкі сорти. Найбільшу стійкість проявляють ті, площа листкових пластин котрих найменша.

Що можна використовувати для обробки абрикоса від хвороб?

Для ефективного лікування абрикосових і персикових дерев важливо правильно обирати засоби для обробки. На поміч садівникові можуть прийти хімічні, біологічні й народні засоби. Якщо дотримуватися інструкцій та виконувати усі рекомендації, з їхньою допомогою цілком можна запобігти проблемам. Однак, якщо котресь захворювання уже дало про себе знати, його теж можна успішно перемогти. Головне – не зволікати і діяти правильно.

Якщо абрикос захворів, перед тим, як переходити до використання препаратів, потрібно здійснити обрізку хворих гілок, а зрізи обробити за допомогою садового вару. Хворі частини рослини (листя, гілки, плоди та ін.) зібрати й утилізувати. Далі можна приступати до використання препаратів.

Хімічні препарати (фунгіциди) дають досить хороші результати при їх вчасному застосуванні, дотриманні рекомендацій щодо дозування, необхідного температурного режиму повітря під час обробки тощо. Фунгіциди широкого спектру дії ефективно борються з інфекціями. Найпопулярніший із них, який ми вже неодноразово згадували – бордоська суміш. Його можна купити у готовому для створення розчину вигляді або зробити самостійно. Склад препарату досить простий: мідний купорос + негашене вапно. Обидва компоненти можна придбати на вигідних умовах на сайті компанії «Система Оптимум». Продукція реалізується дрібним і великим оптом – саме те, що треба й для невеликих, і для значних промислових садів.

Також популярністю серед фунгіцидів користуються вже згадані хорус і світч. Але зверніть увагу: кожен препарат потрібно застосовувати у відповідний період вегетаційного розвитку рослин, аби були отримані належні результати й не завдана шкода деревам.

Не варто залишати поза увагою біофунгіциди – нешкідливі й ненакопичувані в плодах матеріали, що можуть застосовуватися на будь-яких стадіях розвитку.

Щодо народних засобів, то вони теж здатні певним чином і у певний час допомогти. Але якщо дерево уражене сильно, без спеціальної хімії не обійтися.

Щоб абрикоси мали силу боротися, максимально протистояти хворобі, також важливо використовувати внутрішньоґрунтові добрива. Вони добре збільшують стійкість дерев до різноманітних грибкових, вірусних і бактеріальних інфекцій.

Буває, що лікувальні заходи не тішать ефективністю. Чому так стається? Зазвичай через допущення котрихось із таких помилок:

• застосування лише народних засобів, необґрунтована відмова від фунгіцидів;
• постійне використання одного й того самого препарату;
• некоректність лікування, зокрема несвоєчасність, незавершеність, відсутність потрібної підготовки, наприклад, того ж обрізання уражених частин;
• залишання хворих абрикосів на дереві після збору врожаю, що небезпечно поширенням хвороби, зараженням інших рослин довкола;
• не спалювання листя і гілок з пошкодженнями.

Хочете врятувати врожай і дерево загалом? Підходьте до лікування комплексно, відповідально і зі знанням справи. Пам’ятайте: лікування захворювань – важлива частина успішного вирощування абрикосів.

Важливі профілактичні заходи і засоби

Щоб запобігти потребі в докладанні надмірних зусиль, яких потребує лікування, щоб максимізувати імунітет дерева і його стійкість до різних негативів, а заодно й отримувати найкращі урожаї, розумний шлях – правильна профілактика захворювань. Хвороби кори персика і абрикоса, а також, листя, коренів, плодів і інших частин можна якщо не нівелювати повністю, то вже точно звести до мінімуму, якщо своєчасно та грамотно виконувати профілактику.

Регулярно оглядайте свій сад, забезпечуйте деревам систематичний догляд. Контролюйте вологість, слідкуйте за змінами погоди. Суттєво знизити ризики зараження хворобами і шкідниками можна, швидко видаляючи пошкоджені частини, прибираючи опале листя та гілки. Взагалі починайте профілактику ще з етапу вибору та посадки саджанців. Якщо є можливість, купуйте саджанці, стійкі до хвороб, поширених у регіоні. Користуйтеся добривами, аби забезпечити рослинам потрібні обсяги корисних компонентів (передусім мінералів у ґрунтосуміші), проте не перестарайтеся. І забагато, і замало живлення – погано. Добре, коли все в міру. Виконуйте усі потрібні агротехнічні та захисні заходи, наприклад, з використанням мідного купоросу. Не допускайте ні перезволоження, ні пересихання ґрунту. Правильно доглядайте за садом, без належної чистоти, своєчасного прибирання, спалювання рослинних решток, перекопування ґрунту у пристовбурних колах він буде схильний до найрізноманітніших недуг. Особливо, якщо ще й знехтуєте весняними й осінніми профілактичними заходами.

Щоб трохи систематизувати інформацію, зосередимо вас на трьох головних аспектах профілактики:

1. Обрізування, формування крони. Це один з найефективніших методів для профілактики. Старі, сухі, пошкоджені частини рослини прибираються, щоб не заважати оптимальному розвитку й плодоносінню дерева. Зрізи мають обов’язково оброблятися. При цьому і руки, і робочий інструмент після завершення робіт потрібно продезінфікувати. Омолоджувальна обрізка дає поштовх появі багатьох молодих і здорових пагонів. Нею теж не слід нехтувати. Детальніше про роботу з кроною ми розповіли вище, якщо є потреба, можете повернутися до потрібного місця тексту.
2. Висока побілка стовбура і скелетних гілок вапном, купоросом, глиною восени та навесні.
3. Фунгіцидні обробки. Обов’язкова в будь-якому випадку – до розпускання бруньок. Також важливі правильні обприскування навесні, влітку й восени. А ще обробка фунгіцидами пристовбурних кіл з попереднім розпушенням ґрунту і видаленням бур’янів на цих ділянках.

Ще кілька значимих нюансів:

• є культури, сусідство з якими абрикос переносить вкрай негативно, тому його не потрібно допускати. Це передусім суниця, тютюн і пасльонові;
• позаяк цвітіння абрикоса настає досить рано, цвіт завжди ризикує підмерзнути вночі у випадку заморозків. Впоратися з негативами від весняних заморозків можна за допомогою підготовленої вологої соломи і своєчасно створеної димової завіси;
• погано позначають на культурі й температурні перепади. Добре зробити для дерева на зиму утеплення стовбура, наприклад, з мішковини, солом’яних матів або інших засобів, які не перешкоджатимуть диханню рослини.

Отже, вирощування абрикосів та персиків може бути вигідним, успішним, корисним і приємним заняттям, але вимагає уваги та систематичного догляду. Боротьба з шкідниками та хворобами важлива для збереження здоров’я культури й отримання високих врожаїв. Використання правильних методів лікування та профілактики допоможе зберегти ваші абрикосові та персикові дерева міцними та продуктивними. Сад буде здоровим, даватиме численні смачні плоди, а це і є основним бажанням будь-якого господаря, чи не так?

Сподіваємося, наш теоретичний матеріал допоможе вам досягти успіху на практиці. Віримо, що ви зможете ефективно запобігати появі хвороб та шкідників або ж вчасно їх виявляти та усувати. Бажаємо успіхів та щедрих врожаїв!