Пошук

Лікувальне застосування озокериту

Горный воск озокерит

Гірський віск озокерит (буквально – пахучий віск) – це сукупність природних твердих насичених вуглеводнів, що представляє групу нафтових бітумів. Містить у своєму складі, крім парафіну, мінеральні олії, смоли і низку інших компонентів. Має пластичну, подібну до мазі або воску однорідну консистенцію. Може бути більш твердою або крихкою, залежно від кількості мінеральних олій. Володіє легким гасовим, асфальтовим запахом.

Можливі кольори: різні відтінки коричневого, чорний, зелений. На забарвлення, як і на структуру, впливає відсоткова наявність олій.

Розчиненню піддається в бензині, скипідарі, гасі, метилтрихлориді, бензолі та смолах. З парафіном і оліями змішується.

Особливого поширення цей продукт набув у медичній галузі. Для застосування тут його обробляють і очищають спеціальним чином. Озокерит медичний, згідно зі стандартом, повинен бути попередньо зневоднений.

Лікувальні властивості озокериту 

Крім згаданих вище компонентів (зокрема мінеральних олій), гірський віск містить значний перелік мікроелементів: K, Zn, Na, Mg, S, Ti та ін. В його складі присутні нафтова смола і церезин. Всі ці корисні біоактивні речовини в ході озокеритотерапії (лікування за допомогою озокериту різних запалень, дистрофій опорно-рухової системи тощо) проникають всередину людського організму.

Завдяки правильному набору характеристик (значній теплоємності і невеликій теплопровідності), цей матеріал оперативно накопичує тепло, а віддає його потім поступово. До того ж, мають місце фактори не тільки теплового впливу, а й компресійні, і механічні. Цей вуглеводень може застосовуватися як для лікування, так і для профілактики. Йому властивий комплексний вплив на органи і системи.

Загалом, спектр позитивних впливів озокериту на організм виглядає так:

– знеболювання;

– ліквідація болісного спазму м’язів, яка має особливе значення при недугах хребта (зокрема, при сколіозі, остеохондрозі та ін.);

– позитивний вплив на циркуляцію крові, а відтак і на роботу кровоносної системи;

– інтенсифікація обмінних процесів;

– тромболітична дія (ефект розсмоктування кров’яних згустків);

– результативна боротьба із запаленнями;

– протиалергійна дія;

– стимулювання регенерації в тканинах і органах, які зазнали пошкоджень.

Відомо, що в складі гірського воску є речовини з властивостями антибіотиків. Саме це пояснює можливість його застосування в боротьбі із запаленнями, з метою розсмоктування, полегшення больових відчуттів, у якості спазмолітичного, такого, що розширює судини, і заспокійливого засобу.

Коли показана озокеритотерапія?

Позаяк спектр терапевтичної дії у матеріалу, що розглядається, чималий, відповідно, і перелік показань складається з багатьох пунктів. Ось тільки деякі, найпоширеніші захворювання, які лікують за допомогою озокериту:

– остеохондроз;

– радикулопатія;

– грудний радикуліт;

– міжхребцева грижа;

– неврит;

– остеоартроз;

– хронічні артрити різної етимології;

– хвороби ЛОР-органів;

– синдром зап’ястного каналу;

– защемлення нерва;

– недуги шлунково-кишкового тракту;

– хвороби гінекологічної групи;

– захворювання шкірних покривів;

– м’язові запалення;

– проблеми зі статевою системою;

– реабілітаційні заходи при переломах.

Чи є протипоказання?

Який би з лікувальних продуктів не розглядався, хоч навіть найбезпечніший, необхідно дізнатися про можливі протипоказання: чи є такі, і якщо так, то які саме. Попереджений, як то кажуть, значить озброєний. У такій справі, як лікування, обережність ніколи не буде зайвою.

Не скажемо, що озокерит вимагає надто підвищеної уваги, але деякі обмеження, все-таки, мають місце бути. Зокрема, озокеритотерапія протипоказана вагітним жінкам і матерям, які годують груддю. Крім того, відмовитися від неї слід при наявності будь-якої з перерахованих нижче патологій:

– есенціальна гіпертензія;

– виражений атеросклероз, що супроводжується ІХС, переміжною кульгавістю, проблемами з кровообігом у мозку атеросклеротичної природи;

– застійна серцева недостатність;

– гострі інфекції;

– туберкульоз;

– гнійні запалення;

– онкологічні новоутворення;

– міома матки;

– кіста яйника;

– неврози та інші психічні розлади у важких формах;

– загострені гепатити та панкреатити;

– ниркові недуги;

– захворювання крові.

Як лікують озокеритом?

Озокеритові процедури досить прості. Спочатку необхідно нагріти матеріал до певної температури і якимось із способів накласти на ті чи інші ділянки тіла. Як саме, залежить від хвороби, її характеру, стадії, самопочуття пацієнта і деяких інших чинників. Серед основних способів такі:

– нашарування (нанесення розплавленої речовини на шкірні покриви за допомогою пензля);

– аплікаційне накладання (з використанням багатошарових марлевих серветок, змочених в озокериті, а потім віджатих);

– ванночки (поміщення ноги/руки, змащеної гірським воском, в ємність, яка також наповнена гарячим озокеритом);

– у вигляді ректальних і вагінальних тампонів (якщо має місце порожнинне лікування).

Мабуть, найпопулярніший і найбільш часто використовуваний в мед. установах спосіб – кюветна аплікація. Реалізується він так: озокерит розплавляють і заливають у кювети пошарово (товщиною півтора-два сантиметри), далі чекають, поки він охолоне до t 50 °С, після чого виймають його на плівку і вже разом з нею покривають ділянки, які вимагають лікувального впливу.

Наскільки тривалою повинна бути процедура, залежить від віку пацієнта, його стану і т.д. Загалом, може тривати від 15 до 40 хвилин. А потім ще є потреба у відпочинку протягом приблизно півгодини.

Після процедури озокерит обов’язково потрібно простерилізувати протягом 10-15 хвилин, нагріваючи на водяній бані до 100 °С. А перед наступним сеансом змішати його з 25 % нового, не використовуваного раніше, матеріалу.

Оптимальний курс лікування – 10-20 процедур з періодичністю по 1 щодня або через день. Крім того, благотворно позначається на організмі поєднання озокеритотерапії з іншими фіз. процедурами, лікувальною фізкультурою, масажами та мінеральними ваннами.

Повторний курс лікування рекомендовано проводити не раніше, ніж через 3-4 місяці. Тобто частотність не повинна перевищувати 3-4 курси на рік.

Озокерит і парафін – у чому різниця?

Про парафінотерапію, мабуть, знає більша кількість людей, ніж про озокеритотерапію. У чому різниця між ними і чи варто надати перевагу другій, давайте з’ясуємо.

Озокерит на 7 % складається з парафіну, тобто обидва матеріали близькі один до одного. Але якщо розглядати не склад, а лікувальний вплив, то озокерит має цілу низку незаперечних переваг. Це, зокрема:

– вміст біоактивних речовин, що проникають під час процедури через шкіру, на якій відсутні пошкодження, і позитивно впливають на організм;

– удвічі більша теплоутримувальна здатність, а відтак і легша витривалість пацієнтами озокеритових процедур навіть при t 65-70 °С;

– унікальне поєднання «висока теплоємність + низька теплопровідність», що в рази інтенсифікує компресійний ефект озокеритотерапії. Теплопровідність озокериту, до речі, найнижча з усіх матеріалів, які задіюються з метою теплового лікування.

Підсумуємо. Лікувальне застосування озокериту широке і різнопланове, характеризується масою позитивних ефектів, але в той же час, має деякі протипокази. Визначити, чи потрібна озокеритотерапія в конкретному випадку, може лікар. Тому з консультації у досвідченого фахівця і радимо починати. І нехай терапія за допомогою озокериту, якщо така вам буде показана, принесе максимально позитивні результати!

Поширити



Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *