Процес полірування авто – поради для максимального результату

Про те, що під час експлуатації автомобіля на його кузові повсякчас накопичуються забруднення,  з’являються подряпані елементи, вм’ятини, корозія та інші дефекти, не знає, напевно, тільки той, у кого немає машини. Якщо ж у вас вона є, ви точно спостерігали хоча б щось одне із переліченого, а то й увесь комплекс негативів. Можливо, якраз зараз постало питання, що із цим робити. Так і є? Тоді ми пропонуємо ознайомитися із такою темою, як полірування авто.

Усі дефекти, що з плином часу проявляються на кузові, погано позначаються на загальному стані транспортного засобу, на його терміні служби. Тому для мінімізації їх появи рекомендовано здійснювати регулярний і правильний догляд за своїм автомобілем. Полірування якраз і є одним зі складників такого догляду.

У цій статті ми розглянемо, як правильно відполірувати авто, які інструменти та засоби для цього потрібні, а також поділимося практичними порадами для досягнення ідеального результату.

Що таке полірування авто та навіщо це потрібно?

Полірування автомобіля – це одна з ключових процедур автотюнінгу. Процес обробки лакофарбового покриття спеціальними засобами, які дозволяють видалити мікроподряпини, невеликі вм’ятини, потертості та нерівності, а ще окислення і брудні залишки, плюс надають поверхні сяяння. Воно зовсім не обмежується естетичними міркуваннями, як багато хто може подумати. Так, воно справді працює на покращення естетики, але також є важливим кроком у догляді за транспортним засобом. Своєчасний і комплексний догляд, одним із елементів котрого є правильне полірування, допомагає зберегти лакофарбове покриття, захистити кузовні поверхні від утворення корозії й зовнішніх впливів (забруднень, вологи, хімічних реагентів) та забезпечити їм довговічність.

Є ціла низка аргументів, які спонукають автовласників до полірування своїх машин і які підтвердить будь-який досвідчений автомаляр, людина, що добре розбирається у специфіці процесу. Ось вам хоча б основні з них:

• «омолодження» кузовного покриття, позбавлення від тьмяності, відновлення первинного блищання та насиченості кольору, підтримка гарного зовнішнього вигляду;
• усунення дрібних дефектів, зокрема подряпин та плям, а ще запобігання появі нових недоліків на поверхні кузова, а також накопиченню пилу та забруднень;
• захист лакофарбового покриття і поверхні під ним від руйнування, подовження терміну служби кузовного металу без іржі та гниття;
• полегшення постійного догляду, плюс заощадження часу та коштів на відновлювальних роботах;
• підвищення вартості автомобіля при продажі, покращення його сприйняття потенційними покупцями.

Якщо врахувати, що кузов є однією з найдорожчих автомобільних частин, а для його збереження неабияке значення має цілісність ЛФП, то сумніви щодо доцільності полірування як відносно простого та досить ефективного способу догляду за авто відпадають повністю.

Проте тут треба розуміти, що поліровку не слід виконувати надто часто, аби шкода (надмірне зняття шарів з ризиками руйнації металу і розвитку іржі) не перевершила ймовірну користь. Як зазначають автомайстри, оптимально – 15-20 разів, не більше. Полірування не є заміною фарбуванню. Тож, якщо фарба стерлася, поліровку вже нема на чому робити, потрібно фарбувати.

Коли ж буде правильно здійснити полірування? Якщо при достатньому шарі фарби на всіх ділянках спостерігаються такі зміни: подряпини та/або потертості, патьоки чи шагрені, потьмяніння абощо. Також про поліровку слід подумати, якщо помітні відмінності у кольорі, що може дати про себе знати, зокрема, після неякісного фарбування.

Види полірування автомобіля

Загалом існує два види автополірування, кожен з яких має свої особливості та призначення. Залежно від того, який ефект забезпечується, виділяють захисне (консервувальне) й відновлювальне (абразивне) полірування. Перше відповідає за захист кузова від хім. реагентів, дорожнього пилу, сонячного ультрафіолету, різноманітних міських забруднень тощо, але може давати незначне потьмяніння. Його нескладно виконати самостійно. Друге покликане надавати заворожливе сяяння, глянець та забезпечувати глибину кольору, проте є складнішим у виконанні, потребує спеціального обладнання, приміщення та досвіду. Тому закономірно, що найчастіше його довіряють професіоналам. Найкращі результати приносить комплексна поліровка: спочатку відновна, а потім захисна. Проте у ній не завжди є потреба і часто можна обійтися одним із варіантів.

Також слід розуміти, що полірування одразу після фарбування авто і те, яке здійснюється під час повсякденної експлуатації машини, мають суттєві відмінності. Підходи до роботи зі свіжопофарбованою поверхнею і з тією, що має певні експлуатаційні сліди – це два досить різні підходи до питання, як полірувати машину.

Захисне полірування

Цей вид полірування спрямований на створення захисного шару на поверхні кузова. Він допомагає запобігти негативному впливу довкілля, такому як ультрафіолетове випромінювання, сіль, вода та пил. Є своєрідним профілактичним заходом. Його доцільно виконувати тоді, коли поверхня ще не вкрилася сильними подряпинами або відколами. В інакшому випадку краще розглянути можливість відновлювальних заходів.

Для захисного полірування використовуються воскові або синтетичні засоби. Можливе задіювання безабразивної поліролі. Може наноситися керамічне покриття як найдовговічніша варіація захисного полірування. Існують й інші варіанти на ваш вибір.

Регулярне (але не надмірно часте) захисне полірування посприяє тривалому збереженню бездоганного вигляду вашої автівки. І не хвилюйтеся стосовно того, що колір може трохи потьмяніти. Цей незначний нюанс повністю перекривається надійним захистом від різноманітних зовнішніх впливів.

Функціональні переваги захисного виду:

• зменшення ризику утворення нових подряпин та інших ушкоджень;
• захист лакофарбового покриття від агресивних чинників;
• полегшення миття автомобіля завдяки гладкості поверхні.

Відновлюване полірування

Метод, застосовуваний для відновлення лакофарбового покриття, яке вже втратило свій блиск через суттєві механічні дефекти або тривалий вплив зовнішніх факторів. Відновлюване полірування добре справляється зі складними видимими дефектами, такими як великі борозни, сильні потертості, сколи, вигоряння, помутніння. Може включати шліфування, що дозволяє усунути більш серйозні негативи. Потребує використання міцніших полірувальних засобів, щоб ефективно зняти лаковий прошарок та досягти бажаного глянцю.

Загалом цей різновид можна поділити на два підвиди:

• м’який. Реалізується за допомогою неабразивної пасти. Усуває незначні нерівності та мікроподряпини, згладжує шорсткості;
• абразивний. Потребує залучення високоабразивного засобу. Приховує серйозні ушкодження, допомагає позбутися яскраво виражених недоліків лакофарбового покриття.

Вибір конкретного з них і, відповідно, полірувальної пасти, має базуватися на ступені недоліків, на тому, наскільки суттєвими є руйнування.

Функціональні переваги, забезпечувані відновлювальною поліровкою:

• повне усунення дрібних подряпин і потертостей, пропрацювання значних псувань;
• відновлення первісного вигляду автомобіля, повернення блиску, яскравості й насиченості кольору;
• можливість повністю або частково відновити властивості ЛФП;
• якісна підготовка кузовних поверхонь до покриття захисними засобами.

Зверніть увагу! Характерною рисою такого полірування є підвищена складність та серйозність, ризики шкоди для кузовної поверхні. Здебільшого воно передбачає суттєвішу підготовку, більшу кількість робочих етапів та заходів. Важливо дуже ретельно слідкувати, чи не пошкоджуються лак і фарба. Якщо абразивний вплив призводить до появи ділянок з пошкодженим ґрунтом, то подальше полірування варто виконувати тільки після фарбування. Пам’ятайте, що це той випадок, коли не обійтися без шліфувальної машини, що щоразу під час процедури знімається до 7 мікронів ЛФП, що загальний час виконання залежатиме від тяжкості руйнувань.

Не впевнені, що це вам під силу, що здатні самостійно врахувати й реалізувати кожен аспект якнайкраще – зверніться до надійного автомаляра. Самі ж можете спокійно братися за захисне полірування, попередньо придбавши спеціальну полірувальну автохімію.

Вибір інструментів та хімічних засобів для полірування авто

Для досягнення ідеального результату важливо знати, як правильно полірувати машину, але передусім уміти підібрати інструменти та хімічні засоби.

Щоб як належить виконати захисну поліровку, потрібно мати у своєму розпорядженні безабразивну поліроль та чисту ганчірку/тканинну серветку/шматок фетру. Такий інструмент як полірувальна машинка у цьому випадку може бути застосований, але не є обов’язковим. Перевага його залучення – значне пришвидшення та спрощення процесу.

Для відновлювального полірування потрібен інший комплект: наждачний папір 1500-2500, полірувальна машина (шліфмашинка), круги/диски різної абразивності, тканинні серветки, мікрофіброві рушники, дві професійні пасти (абразивна й неабразивна). Чому саме дві пасти? Тому що першою (великої або середньої абразивності) має виконуватися основна обробка, покликана прибирати подряпинки, шагрені, нерівності й розводи після шліфування, а другою (безабразивною) – фінішна. Існують дані, що пасту можна зробити самостійно, наприклад, підпаливши 200 г хромовмісної фарби, проте ми б не рекомендували вдаватися до цього з кількох причин. По-перше, все одно потрібно витрачати гроші на фарбу, краще одразу купити пасту й не створювати собі додаткову роботу. По-друге, саморобний матеріал потребує ще більшої обережності. Не бачимо сенсу ускладнювати собі життя.

Врахуйте, що результат значною мірою залежить від полірувальної машини. Ці інструменти можуть мати різний принцип роботи (круговий, ексцентриковий), більшу чи меншу потужність, відрізнятися типом живлення, швидкістю, з якою обертається диск, а ще мати певні додаткові функції. Якого саме помічника обрати, орієнтуйтеся на складність актуального завдання та потенційну частоту використання.

Також вам може знадобитися захисна стрічка (малярний скотч). Нею рекомендовано закривати декоративні елементи кузова, молдинги, гумові чи пластикові накладки, аби в процесі полірування уникнути їх пошкодження. Також скотч може знадобитися для того, щоб при обробці однієї деталі не зіпсувати іншу, сусідню з нею.

Що стосується згаданих вище ганчірок, серветок та подібного інвентарю, то найкращим варіантом є мікрофібра, позаяк усе інше може залишати на поверхні сліди. Слідкуйте, щоб вона не була дуже тонкою чи занадто жорсткою, щоб її шви, якщо такі є, не залишали подряпин на поверхні. Для кожної кузовної деталі застосовуйте окремий мікрофібровий рушник.

Що б ви не обирали, якийсь із інструментів, будь-який матеріал чи засіб, завжди враховуйте вихідні дані, тобто наскільки складними є дефекти, які масштаби роботи та який вид полірування плануєте реалізовувати.

Полірувальна машинка або ручне полірування?

Як вже було сказано вище, захисне полірування можливе і ручне, й за допомогою машинки. Є можливість обрати, яким шляхом піти. А для цього потрібно врахувати ступінь вираженості вад, а також зважити всі «за» та «проти», позаяк кожен варіант має свої особливості.

Ручна поліровка є нанесенням полірувального засобу з його оперативним розтиранням по кузову вручну. Ефективність результату прямо пропорційна докладеним зусиллям: що сильніше тертя забезпечувати, то глибше буде сяяти ЛФП. Ручне полірування чудово підходить для невеликих ділянок або місць, які важко обробити машинкою, також може реалізовуватися на всьому кузові. Однак, вибравши цей метод, слід взяти до уваги декілька нюансів (наголосимо: не мінусів, а саме нюансів):

• він займає більше часу та потребує фізичних зусиль. Та саме тому і вважається якіснішою, так би мовити, «ювелірною» роботою, котра передбачає знімання при шліфуванні меншого шару. Він не дає такого сильного механічного впливу на ЛФП, як шліфмашина, відтак є більш щадним для кузовних поверхонь;
• недоліком ручного полірування може стати кінцевий результат з розводами і потертостями. Це у тому випадку, якщо не мати достатньо досвіду й не проявити належного старання. Якщо ж постаратися і підійти до справи з усією відповідальністю, цілком реально самотужки отримати найкращі результати;
• робота вручну може ускладнюватися швидким застиганням поліролі. Якщо не дотримуватися оптимального швидкісного режиму, діяти неквапливо, досягти бажаної гладкості не вдасться. Не вдасться з першого разу, але ви зможете виправити ситуацію, як тільки матеріал повністю застигне (орієнтовно через добу). Поправите дефекти – і все буде гаразд.

Використання полірувальної машинки – це суттєве спрощення процесу, це забезпечення рівномірності розподілу засобу. А ще часу завдяки їй поліровка займає менше.

Ви можете обрати ротаційну або ексцентрикову шліфмашину. Маєте можливість працювати з різними кругами для досягнення оптимальної ефективності. Одні прийдуть на допомогу, якщо знадобиться виконати грубе полірування ЛФП, другі посприяють усуненню сильних подряпин, треті нададуть стійкого блищання, четверті допоможуть виконати фінішну обробку. До слова, полірувальні круги бувають ворсовими і поролоновими. Якщо ви є початківцем у питанні полірування машини, ворсові краще не беріть, вони можуть виявитися для вас занадто жорсткими. Беріть поролонові, вони мають різну жорсткість, яка позначається відповідним кольором (що темніший круг, то він м’якший). З ними вам вдасться попрацювати куди краще.

Види полірувальних засобів

Коли актуалізується питання, чим полірувати авто, важливо розуміти загальну картину, знати які засоби існують взагалі, щоб мати можливість обрати найкращий із них в конкретному випадку.

Сучасний ринок автохімії пропонує чимале різноманіття засобів для полірування від різних виробників: рідкі, кремо- та пастоподібні, абразивні (з різним ступенем абразивності) й неабразивні. Якщо порівняти, до прикладу, рідкі поліролі та пасти, то перші зазвичай дешевші, а перевагою других є зменшена витрата. Для захисного полірування застосовуються неабразивні матеріали, для відновного – і ті, й інші. Є поліролі, які зосереджуються на захисті ЛФП від забруднень. Є такі, які більше працюють на яскравість та насиченість кольору. А є й такі, що характеризуються комплексною дією.

Також засоби відрізняються способом використання. Одні, до прикладу, підходять для ручного полірування, інші призначені для застосування у комплексі з полірувальною машинкою, ще інші є універсальними, можуть задіюватися обома способами.

А ще, якщо брати за основу сировину, пасти для полірування бувають таких двох видів:

• на восковій основі. Доступніші за ціною та простіші в застосуванні. Термін служби окреслюється 5-7 мийками автомобіля;
• на тефлоновій основі. Довговічніші як мінімум у два рази по часу (10-15, а то і більше мийок). Однак і дорожчі, оскільки у складі мають не тільки тефлон для захисту лакофарбового покриття від агресивних впливів, а й речовини, що створюють бар’єр для ультрафіолету.

Загалом же вибір полірувального засобу має враховувати тип полірування, складність псувань і персональні можливості, потреби та вимоги.

Врахуйте, що сама, власне, автохімія для полірування – це не все, що потрібне із засобів. Також вам знадобляться якісні очисники, продукти для знежирення і дезінфекції – засоби, які посприяють належній підготовці до полірування, очищенню кузовної поверхні від забруднень, жиру, бітуму, маслянистих відкладень тощо. Прибрати забруднення, які не відмиваються, наприклад, ті, що проникли вглиб подряпин, можна за допомогою очищувальної глини. Також в питанні передполірувального очищення, а ще знежирення, добре показує себе ізопропіловий спирт (ізопропанол). Допомагає з очищенням і дезінфікуванням поверхні, ефективно видаляє жирні плями такий матеріал, як бура (тетраборат натрію). Якщо потрібно усунути окиси, застосовується азотна кислота. Ще один примітний очисник – лимонна кислота. А з антисептичною метою може також використовуватися борна кислота.

Порядок полірування автомобіля в домашніх умовах

Як полірувати машину в домашніх умовах, щоб повернути їй колишній глянець, щоб як слід захистити лакофарбове покриття? Досягнення якнайкращих результатів цілком можливе, якщо:

• відповідально поставитися до завдання;
• підготувати необхідні матеріали та інструменти;
• дотримуватися під час роботи певного алгоритму дій.

Якщо все зробите як треба й за допомогою якісних матеріалів, на виході точно отримаєте те, чого прагнули.

Починати рекомендуємо з облаштування робочого місця. Неправильне місце, а якщо бути точнішими, здійснення полірування ТЗ на вулиці – одна з найчастіших помилок, які допускають новачки. Чому обирають вуличні умови? Бо буцімто при денному світлі краще проглядаються потрібні ділянки, у дворі є достатньо простору для переміщення біля авто, що в сукупності полегшує роботу. Бо нібито в гаражі світло надто тьмяне, а місце обмежене і, відповідно, працювати складніше. Насправді полірування автівки потрібно виконувати саме в приміщенні, адже на вулиці вона швидко покривається пилом. Пил є джерелом таких твердих включень, як кварц та кремній. Вони твердіші, ніж застосовувані при поліруванні абразиви, здатні з легкістю пошкодити кузовні поверхні й звести всі зусилля нанівець. Також ззовні складно досягти стабільності в питаннях температури та вологості повітря. До прикладу, прямі сонячні промені можуть спричинити надмірне нагрівання металу кузова, що інтенсифікуватиме висихання полірувальної пасти й провокуватиме порушення технологічності процесу.

Достатньої місткості, добре облаштований, опалюваний, сухий, провітрюваний, чистий, з належним освітленням і температурою не більше 35-40 ℃ гараж – саме те місце, про яке слід попіклуватися під час підготовки до полірування. Важливо забезпечити такі умови, при яких на поверхні, що оброблятимуться, не потраплятимуть пил, бруд, сонце, залишки старого покриття та будь-що інше зайве. Таку температуру, яка сприятиме збереженню належної консистенції матеріалів. Такий рівень освітлення, який дозволить не упустити жодної ділянки й ефективно обробити все, що потрібно.

Також візьміть до уваги, що полірування в гаражі не має поєднуватися з іншими видами авторобіт, скажімо, зі шпаклюванням. Не можна аби повітряний простір наповнювався дрібними частинками якихось матеріалів, адже існує велика ймовірність їхнього осідання на ділянках, що підлягають поліруванню, а це небезпечно чималими неприємностями, суттєвим погіршенням результату роботи.

Потрібне місце є або є можливість його організувати? З інструментами та засобами все зрозуміло? Тоді можна братися за роботу, беручи до уваги оптимальну етапність: підготовка кузова, власне полірування, фінішна захисна обробка.

Підготовка кузова

Ще одна з поширених помилок – недостатня підготовка до полірування. Приділіть цьому етапу достатньо уваги.

Підготовчі роботи з кузовом направлені на максимізацію успіху полірувального процесу. Основна їх частина приходиться на миття та очищення від різного роду забруднень. Помити авто можна різними способами: за допомогою мийки високого тиску та автошампуню або ж традиційним способом на власному подвір’ї. Проте перший варіант є значно кращим, позаяк дозволяє ліпше очистити усі поверхні. Вимити автівку слід ретельно, із застосуванням якісної очищувальної автохімії, аби часточки бруду та пилу не призвели до появи дрібних подряпин, деформації ЛФП під час полірування. Також треба перевірити поверхні на наявність бітумних плям, маслянистих відкладень, жиру, корозійних проявів та інших складних забруднень, спробувати максимально прибрати усе зайве. Щоб позбутися дрібних засмічень, можна застосувати полірувальну глину. Якщо поліруватимете автомобіль не вперше, не забудьте пересвідчитися, що на приладах, які використовувалися раніше, немає залишків старої фарби і брудних вкраплень.

На підготовчому етапі актуально виконати й знежирення поверхні. Для цього можете купити спеціальний знежирювальний засіб або ж застосувати ізопропіловий спирт як ефективний очисник та знежирювач. Рідину для знежирення потрібно акуратно розпорошити по поверхні й протерти мікрофіброю.

Перед поліруванням машина має бути не лише ідеально чистою, а й сухою. Тому її необхідно як слід витерти/висушити. Можна природним шляхом, але найкраще – за допомогою стисненого повітря. Пістолетом важливо пройтися не лише по основних ділянках, але й по щілинах, закутках, заглибленнях, по усіх зазорах, як от між кузовом та молдингами, накладками.

Також слід заклеїти всі декоративні компоненти, дрібні деталі, пластик, скло, фари, дзеркала, ущільнювачі та ін. маскувальною стрічкою/малярним скотчем, щоб вони не контактували під час роботи з інструментом, щоб не пошкодилися при поліровці. При цьому в процесі обклеювання не можна торкатися руками вже очищеного і знежиреного ЛФП.

Якщо все згадане вище зробили, не поспішайте братися за полірування. Ще може знадобитися шліфування лакофарбового покриття. Це окремий процес, котрий знімає старий глянець, ділянки з потускнілим лаком й допомагає вирівняти площину. Шліфування буває мокрим і сухим. Яке краще обрати в конкретному випадку, залежить від стану ЛФП, умов експлуатації машини та навіть від марки, моделі й покоління авто. Мокра (волога) шліфовка передбачає залучення спеціального стійкого до вологи наждачного паперу, який під час роботи постійно промивається в чистій воді. Матеріалу витрачається небагато, а ось часу чимало, позаяк контроль результату шліфовки тої чи іншої деталі потрібно здійснювати на суху. Тобто не обійтися без очікування висихання, а то й неодноразового, якщо з першого разу шліфовка не забезпечила належних результатів. Якщо треба зекономити час, доцільнішою буде суха шліфовка. Однак витрату матеріалу (наждачного паперу) вона передбачає куди більшу. І що менша його зернистість, то частіше слід здійснювати його заміну на бруску. А ще варто враховувати, що така робота супроводжується значними обсягами пилу, тож найімовірніше її доведеться виконувати у масці чи респіраторі. В будь-якому випадку використовуйте наждачку обережно, сильно не тисніть, аби не залишити подряпин.

Ось тепер усе готово, можна переходити безпосередньо до полірування.

Нанесення полірувальної пасти

Сподіваємося, до цього моменту ви вже маєте необхідну пасту (інакше ніяк) й до її вибору поставилися відповідально. Все так? Тоді наносьте її на диск або полірувальну губку й беріться до роботи.

Пасти потрібно брати зовсім трохи, буквально кілька крапель. Якщо використовуєте полірувальну машинку, не поспішайте її вмикати. Просто візьміть і розітріть засіб по робочій поверхні автомобіля. Аналогічно здійсніть розтирання/рівномірне розміщення, якщо застосовуєте поролонову губку. Почекайте кілька хвилин, поки матеріал трохи підсохне (про це просигналізує посвітління), і можете переходити до полірування.

Візьміть до уваги дві поради:

1. Якщо робоча поверхня нагріта, почекайте поки вона схолоне і тільки тоді беріться до застосування поліролі.
2. Не намагайтеся одразу покрити всю кузовну площину. Почніть з невеликого елемента, повністю пропрацюйте його. І так крок за кроком пройдіться по кожній деталі. Зони з дефектами обробляйте окремо.

Полірування кузова

Коли полірувальна паста рівномірно розподілена по вибраній ділянці, за допомогою машинки або ручним методом відполіруйте поверхню, виконуючи послідовні кругові рухи для втирання поліролі. Довго на одному місці не затримуйтеся (не більше 3 секунд). Слідкуйте за станом витратних матеріалів і своєчасно замінюйте їх на нові. Важливо, щоб в результаті поверхня була якісно натерта до бажаної глянсовості.

Якщо передбачається кількаетапна поліровка (спочатку абразивною, а потім менш агресивною пастою), після описаного вище повторіть процедуру. Для реалізації другого заходу знову почніть зі знежирення, потім розподіліть засіб по потрібній ділянці й відполіруйте її. Фінішна обробка в будь-якому випадку має здійснюватися вручну. Тож якщо ви використовували полірувальну машинку, вже час її відкласти і просто м’якою губкою/серветкою круговими рухами протерти авто, нанісши на нього засіб-фініш.

Видалення залишків пасти та нанесення воску

Наостанок залишається виконати два прості кроки. По-перше, видалити залишки пасти за допомогою мікрофібри. По-друге, нанести захисний шар пасти з воском або силіконом для створення блискучості та додаткового захисту. Це посприяє тривалому збереженню глянцю та належному захисту поверхні від уражень під час подальшої експлуатації автомобіля.

Якщо дотримуватиметеся описаних етапів та порад, якщо застосовуватимете правильні матеріали та хороші засоби, якщо виконуватимете роботу в належних умовах і старанно, то ваше самостійне полірування обов’язково увінчається успіхом, створене вами покриття надійно протримається протягом тривалого часу.

Поради щодо правильного полірування фар

Зверніть увагу, що полірування можуть потребувати не лише поверхні авто з лаком та фарбою. Ще воно може знадобитися для скла та фар.

Чому поліровка фар важлива? Тому що ці елементи транспортного засобу мають неабияке значення як для екстер’єру авто, так і для видимості при русі у темну пору доби. Якщо їх регулярно піддавати поліруванню, можна забезпечити збільшення інтенсивності їх прозорості та дорожнього освітлення на третину, що знижує ймовірність ДТП в темряві й за несприятливих погодних умов. А ще можна значно зменшити ризики поломки освітлювальних приладів, що виллється у суттєву економію коштів на ремонтах.

Матеріал, з якого виготовляються фари – це пластик або акрил. І той, і інший досить м’які, зазнають руйнівних механічних впливів та втрачають глянець під дією піску, каменів, дорожніх забруднень тощо. Найгірше, що погіршується їхня прозорість, що має поганий вплив на якість освітлення. Але добре те, що, аби виправити ситуацію, не потрібно здійснювати заміну фар. Полірування в такому випадку – оптимальне рішення.

Як відполірувати фари в домашніх умовах? В основі головного способу (механічного) – той же принцип і така ж послідовність дій, що і у випадку з ЛФП. Передусім потрібно очистити фару, за роботу з якою беретеся, потім нанести пасту, відполірувати круговими рухами і наостанок закріпити ефект, захистивши фару спеціальним фінішним засобом. При цьому не забувайте про захист сусідніх елементів кузова. Заклеюйте їх, щоб на них не потрапляли засоби і щоб їм не шкодили інструменти. І завжди слідкуйте за станом фар, аби своєчасно провести роботу, направлену на усунення вад.

Окрім механічної поліровки фар, існують і інші сучасні методи якісного відновлення прозорості, зокрема можливе хімічне полірування. Воно характеризується високою ефективністю, але може бути надто складним для домашньої реалізації й при недотриманні технологічних нюансів небезпечне безповоротним пошкодженням пластику фар. Для роботи використовуються: спеціальна ємність із нержавійки з тонким носиком, набір наждачок різної зернистості та робоча рідина, як от дихлоретан. Важливо, щоб робоче приміщення під час хімобробки добре провітрювалося. Для максимізації безпеки не варто нехтувати використанням захисних окулярів та респіратора. До попередньо вимитої і висушеної фари, з обклеєними малярним скотчем сусідніми поверхнями (як варіант, фару взагалі можна зняти) піднести ємність (чайник), де перебуває розігріта робоча рідина. Парою цієї рідини, що виділяється через носик, дуже акуратно на відстані приблизно 1 см обробити фару, рухаючись вверх-вниз. Залишити фару на якийсь час, щоб вона просохнула, й наостанок загерметизувати результат лаком чи ультрафіолетовим захистом.

Якщо не впевнені, що зможете в домашніх умовах самостійно здійснити хімічне полірування так, щоб були забезпечені ефективність та безпека, залиште цей спосіб професіоналам. Самі ж вдайтеся до механічної обробки. Або, як варіант, спробуйте народний спосіб, чи то пак лайфхак, з використанням зубної пасти. Він має чимало позитивних відгуків, проте судити про його ефективність не нам. Надумаєте спробувати – поділіться враженнями у коментарях. Як свідчать дописи в інтернеті, цей спосіб відрізняється швидкістю та простотою виконання. Потрібно взяти відбілювальну зубну пасту з полірувальними часточками (саме така паста має абразивні властивості), нанести на чисту та суху фару, ретельно й рівномірно розподіливши по поверхні, виждати кілька хвилин, поки вона почне підсихати, й можна братися за полірування. Натирання має здійснюватися енергійними круговими рухами за допомогою шматка щільної тканини або шліфмашини. Вдаватися до цього методу рекомендують лише при незначних пошкодженнях оптики і при помутнінні на початковій стадії. Якщо ситуація серйозніша, то не варто й пробувати – зубна паста точно не впорається, без застосування полірувальної пасти не обійтися.

Догляд за автомобілем після полірування

Після полірування важливо правильно доглядати за автомобілем, щоб зберегти результат. Правильний догляд (особливо у перші дні, але й потім також) – запорука тривалого збереження глянцю та захисту від різних зовнішніх факторів. Він сприяє максимальній фіксації та утриманню ефекту.

Якщо на початках помітите плями чи нерівності, краще одразу поправте їх, щоб надалі не виникли серйозніші дефекти.

Перші кілька днів не мийте автівку, а надалі вдавайтеся до регулярного миття із застосуванням неагресивних автошампунів. Використання правильних засобів, а саме спеціальних безфосфатних шампунів, сприяє збереженню результату полірування, не шкодить структурі полірувального матеріалу. Уникайте автоматичних мийок із жорсткими щітками. Щоб не подряпати ЛФП, беріть для миття м’яку губку або рукавицю. Не нехтуйте рекомендованою мийною технікою: починайте з даху і поступово переміщайтеся донизу, щоб не розмазувати забруднення по всіх поверхнях. Для сушіння використовуйте мікрофіброві рушники. Оптимальна періодичність постполірувального миття – що два тижні. Так вдається запобігти брудонакопиченню, здатному нашкодити покриттю-захисту.

Важливим є і такий момент, як проміжні воскування для підтримки сяяння і забезпечення додаткового захисту. А ще можливе використання спеціальної хімії для швидкого догляду після миття. У продажу є різноманітні спреї, які допоможуть вашій машині гарно виглядати, максимізуватимуть захист та глянець.

Також старайтеся надовго не залишати авто на прямому сонячному світлі. Паркуйтеся у безпечних місцях, щоб мінімізувати ймовірність отримання подряпин і вм’ятин. З цією ж метою будьте обережними на дорозі, не вдавайтеся до агресивного водіння. Регулярно оглядайте авто на предмет появи подряпин чи інших пошкоджень, аби вчасно їх пропрацювати.

Дотримуючись цих рекомендацій, ви зможете підтримувати ідеальний вигляд вашого автомобіля якнайдовше. І саме полірування, й догляд за машиною після нього забезпечать найкращі результати, якщо ви не нехтуватимете нескладними рекомендаціями та поставитеся до виконання цього завдання з належною відповідальністю.