Левоміцетин для тварин

Левоміцетин для тварин

Левоміцетин – це антибіотик синтетичного походження (натуральний аналог – хлорамфенікол) з активністю від 98,5 %. На вигляд – кристалічна порошкоподібна маса білого, можливо, з жовтим відтінком кольору. Смак – гіркуватий. Розчинення у водному середовищі – слабке, в етанолі, навпаки, добре. Речовині властива стійкість. Руйнуванню піддається тільки в лужних середовищах (якщо рН дорівнює 9,5 і більше), при цьому руйнується оперативно.

Випуск препарату можливий не тільки у формі порошку, але й в таблетованій, і суспензійній. Призначається для прийому всередину.

Для зберігання потрібно використовувати сухе місце, куди не потрапляють сонячні промені. Температура не повинна перевищувати 20 °С. В таких умовах термін придатності становить 5 років (для таблеток) і 8 років (для порошку).

Фармакологія

Протимікробна активність цього ветеринарного препарату обумовлює його зарахування до антибіотиків широкого спектру дії. На нижчі гриби і найпростіші вплив слабкий. Чутливими до нього є ті бактерії, які проявляють стійкість до бензилпеніциліну, стрептоміцину сульфату та сульфаніламідних препаратів (таких, як стрептоцид). При цьому їх звикання у випадку з левоміцетином відбувається дуже повільно. Перехресна резистентність з іншими антибіотиками трапляється вкрай рідко. Тетрациклін, стрептоміцин і пеніцилін – якщо компонувати з цими засобами, загальний ефект плюсується.

Бактерицидний ефект спрямований на мікробів у стані спокою і репродукування. Примітна здатність впливати на внутрішньоклітинних паразитів.

Недуги, при яких назначають левоміцетин: паратиф і ешерихіоз у молодняка корів, коней, свиней і овець, хвороби шлунково-кишкового тракту, бронхогенні пневмонії, сальмонельоз, геморагічна септицемія. Індичок з його допомогою лікують від пулорозу, паратифів, колібактеріозу та інфекційного синуситу, а с/г птицю, загалом – від ІЛТ й кокцидозу.

Механізм дії

Суть впливу грунтується на вибірковому придушенні білкового синтезу в чутливих бактеріях. Біосинтез амінокислот не піддається порушенню, сповільнюється формування з них поліпептидного ланцюга. Це відбувається у зв’язку з придушенням ензимів, що відповідають за каталіз появи пептидного зв’язку в РНК системі синтезування білка.

Поведінка в організмі

При внутрішньому споживанні препарату твариною спостерігається добре його всмоктування зі шлунково-кишкового тракту. Найбільша концентрація в крові досягається через півтори-дві години, а загалом, дія зберігається протягом 8-12 годин. Ефективною стосовно більшості мікроорганізмів, що виявляють чутливість, вважається концентрація 4-10 мкг/мл.

Ефективність проникнення висока в усі рідини і тканини організму. До того ж, відбувається проходження крізь гематоенцефалічний бар’єр. Максимальні скупчення відбуваються в печінці, нирках, легенях та селезінці.

Виділення з організму не затягується, а починається чи не відразу після всмоктування. З огляду на це не відбуваються небажані накопичення. Повне виведення – протягом доби, головним чином, з уриною.

Дози

Розрахунок кількості залежить від виду тварини, її віку та способу застосування (разом з кормом чи водою). У корм підмішують 25-50 мг/кг для дорослої птиці, 3-10 мг для курчат, індичат, гусенят і каченят на особину. Кількість прийомів – два-три на добу. Курс лікування – тиждень. Якщо цю субстанцію дають з питною водою, то пропорція повинна виглядати як 0,5 г на 1 л. Тривалість терапії – 3-4 дні. Кількість, необхідна для телят, ягнят, поросят – 20-35 мг/кг ваги тіла, для дорослої ВРХ – 10-20 мг/кг, для свиней – 20-40 мг/кг.

Застосування левоміцетину

Левоміцетин - антибіотик широкого спектру дії, ефективний відносно більшості грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів: до його дії чутливі ешерихії, сальмонели, пастерели, стафілококи, стрептококи, диплококи, протеї тощо. Діє на штами бактерій, що стійкі до пеніцилінів, стрептоміцину, сульфаніламідів. Активно діє проти грамнегативних анаеробів. Неефективний стосовно кислотостійких бактерій, клостридій і синьогнійної палички. Стійкість мікроорганізмів до даної ветеринарної субстанції розвивається повільно, ступенево. Перехресна стійкість до інших антибіотиків, як правило, не розвивається, проте патогенні штами грамнегативних бактерій, котрі стійкі до ампіциліну, карбеніциліну, тетрациклінів, стрептоміцину, канаміцину і гентаміцину найчастіше резистентні і до левоміцетину. Механізм антимікробної дії ветеринарного левоміцетину грунтується на його вибірковій здатності пригнічувати синтез білку в чутливих до нього мікроорганізмах. При цьому цей ветеринарний препарат не порушує процес біосинтезу амінокислот, а гальмує утворення з них поліпептидного ланцюжка через інгібування ензимів, що каталізують утворення пептидного зв'язку в рибосомній системі синтезу білку. Цей препарат активно використовують як у медицині, так і у ветеринарії, тваринництві. Його застосовують, передусім, для лікування черевного тифу, шигельозу та інших хвороб. Має високу активність щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, зокрема, рикетсій, спірохет і хламідій. Активний навіть до тих штамів мікробів, які стійкі до стрептоміцину, пеніциліну і сульфаніламіду. Примітно, що стійкість мікроорганізмів до левоміцетину утворюється порівняно довго.

Зарахований до переліку життєво важливих медичних засобів. Лікарські форми: пігулки, капсули, ін’єкційні розчини, мазі. Приймати внутрішньо левоміцетин показано при інфекціях і запаленнях, спровокованих чутливими до нього мікроорганізмами, тобто при таких хворобах: тифи (черевний, висипний і паратиф), шигельози і бруцельози, коклюш і туляремія. Дієвий також при менінгіті, сепсисі, трахомі, запаленні легенів і гнійно-некротичних процесах у кісткових тканинах. Зовнішнє використання хлорамфеніколу призначають при гнитті шкірних покривів, опіках 2-го і 3-го ступеня, наявності фурункулів, трофічних виразок, тріщин на сосках у годуючих грудьми матерів. Місцево застосовують в офтальмологічних відділеннях у складі комбінованих засобів при різного роду запаленнях очей.

Дозволені дози. Дозування препарату залежить від віку хворого і способу застосування. Дорослим необхідно вживати внутрішньо по 500 мг три-чотири рази на добу. Разова кількість для дітей з 3-4-х разовим вживанням на добу така: до 3 років – 15 мг на кг ваги тіла, від 3 до 8 років – 150-200 мг, 8 років і старше – 200-400 мг. Тривалість курсу лікування – в середньому 7-10 днів.

Левоміцетин і безпека

Вживати цю субстанцію варто строго за призначенням лікаря. Вона токсична і при внутрішньому прийомі може викликати складні побічні явища, такі як: тромбоцито- і лейкопенія, агранулоцитоз і апластична анемія з незворотнім результатом. Серед легших ускладнень: блювота і нудота, розлад шлунка і здуття живота, неврити, головний біль, депресії, галюцинації, алергії та подразнення. Хлорамфенікол протипоказаний при захворюваннях крові, шкіри, виражених дисфункціях печінки, дефіциті Г6ФД, а також у разі підвищеної чутливості до основного компоненту. Заборонено для вживання з перших днів вагітності, для новонароджених у віці до чотирьох тижнів і для годуючих мам протягом усього періоду лактації.

Замість висновку

Незважаючи на результативність і малотоксичність цього антибіотика, тривале його використання протипоказане, як і в випадку з хворобами печінки й нирок, вагітним самкам і при індивідуальній несприйнятності. Забій худоби і птиці на м’ясо допускається тільки через тиждень після останнього введення левоміцетину.

Замовлення дзвінка
Дякуємо за Ваше звернення. Наші менеджери зв'яжуться з Вами найближчим часом
Сталась помилка при надсиланні листа. Зв'яжіться будь ласка з менеджером.