Оїдіум винограду (борошниста роса): лікування та профілактика

Для когось виноград – це винятково смачні соковиті ласощі, які купив – і насолоджуєшся ягідка за ягідкою. Тими ж, хто має виноградники або хоча б кілька екземплярів виноградної лози на присадибній ділянці, картина сприймається значно ширше. Перед тим, як ласувати, потрібно виростити, забезпечивши рослинам належний догляд, захистивши від шкідників та захворювань. А вразити виноград можуть різні недуги: мілдью, фузаріоз, біла чи сіра гнилизна, антракноз та інші. Дуже поширена і не з чуток знайома більшості виноградарів хвороба винограду оїдіум. Що вона таке, які ризики насадженням несе, як з нею давати раду і всі супутні питання ми детально розглянемо у цій статті.

Чому оїдіум, лікування його, а також інших захворювань, потребує серйозного підходу? Тому що вони різною мірою шкодять здоров’ю кущів, згубно впливають на ростові процеси, знижують плодоношення, погано позначаються на якості, смаку та апетитному вигляді ягід. З ними лоза слабшає, зимостійкість погіршується, гілки можуть усихати. Як уже в такій ситуації зібрати багатий та смачний урожай? Правильно, ніяк. Тому знати, як боротися з тією чи іншою недугою, належним чином і своєчасно здійснювати лікувальні заходи – важливість, яка не терпить зверхнього ставлення. Якщо у випадку прояву хвороби залишити все як є, це може виявитися згубним для рослин. Якщо не вміти розрізняти, ознаки якого захворювання дали про себе знати, не вдасться підібрати ефективний засіб для лікування, а відтак позитивно вирішити питання. У зв’язку з цим не витрачаємо часу даремно і відразу ж приступаємо до вивчення оїдіуму як одного із найпоширеніших захворювань винограду. Як і через що воно проявляється, як правильно слід лікувати рослини і що робити з профілактичною метою, розповідаємо без зайвих відступів.

«Виноградна» хвороба оїдіум – це… Опис та походження

Борошниста роса винограду, попелиця, Oidium tuckeri Berkeley, Uncinula americana Howe, Uncinula necator (Schweinitz) Burrill – усе це синонімічні назви до оїдіуму, що є одним з найпоширеніших захворювань с/г культури, яку ми з вами розглядаємо. Воно вражає усі зелені частини виноградних рослин. Несе загрозу для будь-яких молодих ділянок лози. Розташовуючись на виноградинах, робить їх повністю непридатними для вживання в їжу. Не застосовують такі ягоди й у виноробстві.

Ця грибкова хвороба нині виступає істинною проблемою виноградарства, здатною знищити переважну кількість урожаю. Через неї виноградники можуть зазнавати серйозних збитків. Максимальні негативи, як правило, даються взнаки при вирощуванні найчутливіших до неї темних і пізніх сортів. Але загалом майже всі європейські сорти винограду від них не захищені.

Особлива небезпека існує у спеку (сухе літо з переважаючою температурою довкілля 29 ℃ та вище) при високій вологості повітря (75-90 %), але без наявності опадів, без достатнього надходження л води до рослин. Тим більше, якщо цьому передувала морозна зима з показниками t -28 ℃ і нижче. Особливість грибка полягає в тому, що він не піддається виморожуванню у вигляді спор. Коли навесні починає тепліти (температура повітря піднімається до 16 ℃ і далі), він проростає в пагін, що утворюється із зараженої бруньки й, таким чином, продовжує своє поширення, якому, до речі, сприяють погана вентиляція та багатство виноградного листя. Найбільш сприятливі температурні умови для росту міцелію – 25-30 ℃, але й нижчі показники не є перешкодою для розвитку. Загальмувати самопоширення грибка здатні зливи: краплі заважають проростати спорам. Але докорінно ситуацію це не змінює. Актуалізується куди вагоміша боротьба з Oidium tuckeri Berkeley.

Відомості про оїдіум, про його актуальність у європейських країнах історично сягають ще ХІХ століття. 1845 р. – рік виявлення захворювання в Англії садівником Тукером. Сюди воно потрапило за посередництвом торговців із Північної Америки й швидко поширилося Європою. Всього через п’ять років хвороба досягла епідемічних масштабів. Від неї почали потерпати виноградники практично у кожній європейській країні. Особливо нелегко тоді довелося виноградарям Франції, на плантаціях яких оїдіум був розвинений, мабуть, найбільш потужно. Чи вдалося тоді вирішити проблему? На щастя, так. Завдяки надцінному відкриттю ефективної дії проти цього грибка сірки.

Ознаки ураження оїдіумом, ключові відмінності від мілдью

Майже усі хвороби винограду (оідіум – не виняток) характеризуються стрімким поширенням по насадженнях. Тому регулярність оцінки стану кущів – важливе завдання для садівника. При виявленні плям, сухих ділянок, цвілі, нальоту та будь-яких інших нехарактерних здоровим рослинам проявів слід негайно діяти. Як саме діяти, залежить від ознак, що далися взнаки. Щоб встановити, із оїдіумом чи ні належить мати справу, потрібно знати, як він проявляється.

Початкове свідчення актуальності захворювання – дрібні світло-зелені цятки на поверхні листя. З заражених молодих листків і пагонів поступово зникає здорове зелене забарвлення. Натомість з’являється специфічний борошнистий наліт. Насамперед він поширюється на зовнішній стороні листка, але поступово добирається й до внутрішньої. Оїдіумні плями збільшуються в розмірах, зливаються одна з іншою, краї листя закручуються, зелена маса висихає. Подібне можна спостерігати на пагонах та вусиках, які, до того ж, відстають у розвитку. При спробі стерти наліт пальцями відчувається неприємний гнильний запах. Якщо ураження грибком сильне, внутрішні тканини молодих частин рослини стають коричневими, потім ще темнішими і врешті-решт реалізується відмирання. Лоза не може рости та розвиватися. Верхи пагонів, уражені суцвіття і грона виглядають, ніби хтось посипав їх борошном чи золою. Спочатку покриті нальотом ягоди згодом втрачають свою силу, підгнивають, засихають, тріскаються та вивертаються насінням назовні.

Інкубаційний період – час від того, коли рослина заразилася оїдіумом, до прояву нальоту – 7-14 днів.

Тут же наведемо коротке порівняння оїдіуму з мілдью, оскільки між цими двома захворюваннями винограду нерідко виникає плутанина. Мабуть, головним чином, через те, що одне називається борошнистою росою (оїдіум), а інше – росою борошнистою несправжньою (мілдью). Слід розуміти, що це дві різні недуги, які провокуються неоднаковими збудниками. Так, обидві грибкові й обидві здатні на знищення майже всього врожаю. Але цим, плюс ще перегукуванням назв, загальне обмежується. Яка саме хвороба далася взнаки, можна визначити по істотній різниці симптомів. Ознаки оїдіуму ми вам вже розповіли. Мілдью ж проявляється тим, що зовнішня сторона листків покривається жовтуватими олійними плямами, які просвічуються. Після туману чи роси на зворотному боці утворюється наліт, який надалі буріє і висихає. Також мілдью проявляється на суцвіттях (вони буріють), пагонах (виникає чорна плямистість) і незрілих виноградинах (темніють біля плодоніжки з подальшим осипанням або стають надмірною кислими на смак, якщо їм все ж таки вдалося залишитися на гроні). Найчастіше від цієї недуги страждають молоде виноградне листя, суцвіття, пагони та недозрілі ягоди. А якщо виноград до моменту зараження встиг дозріти, цей грибок ягодам не страшний.

Орієнтуючись в ознаках оїдіуму та мілдью, знаючи все, що слід знати про ці хвороби винограду та їх лікування, ви без проблем зможете визначити, що де, й спрямовано побороти захворювання, яке проявилося.

Збудник хвороби і що про нього потрібно знати

Повторимося, що захворювання, яке розглядається, має грибкову природу. Oidium Tuckeri Berk – саме той грибок-представник сімейства борошнисторосяних, який його викликає.

Це спеціалізований патоген винограду зі здатністю до ураження хлорофілоносних тканин усіх надземних частин культури. Поширюється по листі, молодих пагонах та суцвіттях. Не захищені від нього і виноградини.

Oidium Tuckeri належить до грибів-ксерофітів, які добре почуваються в суху спекотну погоду. Тому тривала спека та посуха – сприятливі умови для його поширення.

Якщо розглядати спосіб харчування цього гриба, то він є облігатним паразитом (організмом, який може існувати тільки в іншому живому організмі, витягуючи поживні компоненти для своєї життєдіяльності із клітин рослини-господаря). Відповідно, він не розвивається і не функціонує на штучних поживних середовищах. Без зволікань відмирає на ураженій зеленій масі та виноградних гронах, коли ті зірвані, в результаті піддаючись витісненню сапротрофною мікрофлорою (живиться мертвою органікою, що піддається розкладанню). Це пояснює необхідність діагностувати хворобу, використовуючи винятково свіжовідокремлені частини рослини.

Візуальна діагностика симптомів ураження

Щоб виноградники росли, розвивалися і плодоносили, як належить, їх постійно слід тримати під контролем. З появою найменших нехарактерних змін можна буде вживати відповідних заходів, не даючи ситуації шансів погіршитися, грибку – поширитися, а вирощуванню загалом – зазнати невдачі.

Вся діагностика ґрунтується на візуальному контролі, тобто на тих діях, які можна здійснювати неозброєним оком, не застосовуючи будь-які інструменти, не проникаючи в організм рослини, не вдаючись до жодних лабораторних методів. Лише візуальний огляд з урахуванням властивих захворюванню ознак.

Періодично слід розглядати всі органи винограду і добре орієнтуватися, що може свідчити про проблему:

• листя. Якщо воно уражене, то зовнішня частина покрита світлим грибним нальотом, який поступово сіріє, жовтіє і темніє. Далі відбувається некротизація листків, але, що характерно, без їхнього опадання. Листя залишається на своєму місці, проте хлоренхіма зменшується у розмірах, рослина стає слабкою;
• пагони. Покриваються борошнистими нашаруваннями, темними плямами безформного характеру, які згодом зливаються у загальну площу. Поверхня молодих пагонів може вся «заростати» білим борошнистим покриттям. Інтенсивно уражені ділянки стають чорними і відмирають, ростові процеси порушуються, лігніфікація реалізується нерівномірно. Пагони, яким подібне не пощастило перенести на собі, стають дуже чутливими до заморозків. В період весни саме на них найбільше проявляються ростові гальмування. Саме їхнє листя набуває кучерявості;
• суцвіття. Ознаки ураження аналогічні – борошнистий наліт. Він не дає суцвіттям оптимально розвиватися і призводить до їхнього від’єднання з осипанням;
• ягоди. Як недуга проявляється на виноградинах, залежить, на якій стадії дозрівання ті перебувають під час зараження. Молоді ягідки найбільш схильні до негативних змін. Спочатку на них з’являється наліт, а потім вони засихають. Якщо виноград заразився дещо пізніше, але до моменту повного дозрівання, ростові процеси не припиняються, проте поверхня ягід втрачає свою цілісність, актуалізуються розтріскування та деформування. Якщо видно кісточки, не покриті ягідною оболонкою, Oidium Tuckeri тут як тут. Ситуація може посилитися під впливом сірої чи мокрої гнилі. До речі, описані прояви – не єдині симптоми, які свідчать, що з’явилася борошниста роса винограду. Також ця хвороба може супроводжуватися потемніннями під шкіркою, цілісність якої в такому випадку не втрачається, але при цьому оболонка опробковується. Також характерний сигнал ураження – малюнок-сітка на шкірці. Саме на ягодах розвиток оїдіуму несе найбільшу небезпеку, хоча при поширенні по інших частинах рослини приємного теж мало.

Мікроскопічний аналіз – навіщо потрібен та як виконується?

Якщо хвороба візуально встановлена, підтвердити її можна за допомогою мікроскопічного аналізу. Здійснюється він такими етапами:

• взяти щойно зібраний рослинний матеріал, на якому виявлений борошнистий наліт;
• за допомогою препарувальної голки вилучити зразок, розмістити його у водяну краплю на предметному склі та накрити покривним;
• провести дослідження під оптичним мікроскопом, зчитати результати.

Для оїдіуму характерна досить хороша розвиненість поверхневого міцелію, прямостоячі конідієносці. Ланцюжки конідій невеликі – по дві-чотири штуки. Розміри конідіоспор – 22-35⁎14-20 мкм.

Якщо аналізувати уражене листя, збір якого здійснено під кінець вегетаційного періоду або відразу після зими, під мікроскопом буде видно округлі замкнені плодові тіла грибка (клейстотеції). Зрілим клейстотеціям властиве темне коричневе забарвлення. Вони вкриті безліччю твердих придатків із закрученими по спіралі закінченнями. Діаметр клейстотецій перебуває в діапазоні від 90 до 105 мікрометрів. Також у них є аскоспори, які з приходом весни проростають і спонукають до розвитку свіже покоління гриба. Розмірні параметри аскоспор – 15-25⁎10-14 мкм.

Цикл розвитку збудника та умови, що сприяють його реалізації

Для повноти картини важливо розуміти, як виглядає загальний цикл розвитку оїдіуму. Це допоможе максимально оптимально контролювати те, що відбувається, й вживати необхідні заходи своєчасно.

Зима – час, коли міцелій збудника перебуває у стані спокою між лусочками виноградних бруньок, а клейстотеції – в структурі опалого листя. Весна – період первинного зараження. В дію вступають аскоспори, дозрівання яких відбувається в клейстотеціях. Міцелій, що переніс зиму, здійснює ураження молодих пагонів. Повторні зараження протягом усього сезону характеризуються регулярністю й актуалізуються через конідії, що формуються, переносяться вітровими потоками від хворих ділянок рослини до здорових.

Сприятливі умови для проростання конідій:

• відносна вологість повітря (RH) – 60-80 %;
• посуха, відсутність дощів;
• температура – від 5 ℃, але максимально вдала – 20 ℃ (для росту міцелію – 25-35 ℃).

Інкубація може тривати варіативний час. Іноді достатньо всього тижня, а часом може знадобитися й два. Все залежить від температурного режиму.

Заходи боротьби з оїдіумом: лікування і профілактика, хімічні та народні засоби

Щоб не дати грибку шансів нашкодити рослинам і зіпсувати врожай, до протистояння йому потрібно підходити комплексно. Комплекс заходів передбачає:

• системне застосування агрохімії (спеціальних сірковмісних препаратів) та/або народних засобів захисту рослин;
• агротехнічні прийоми (пасинкування, підв’язка, обламування пагонів, поління бур’янів);
• використання добрив, що містять фосфор та калій, мікроелементи (Zn, Mn, Mo), а також інші поживні речовини;
• профілактичні дії.

В ідеалі – не допустити, щоб борошниста роса на винограді з’явилася взагалі. Але якщо вже так станеться, надмірно непокоїтися не слід. Якщо контролюватимете ситуацію і відповідально поставитеся до проблеми, позитивний результат гарантований.

Сучасний асортимент хімічних засобів для обробки виноградника чималий. Ключове місце відводиться сірковмісним препаратам. Сірка чудово знищує збудника хвороби при t повітря 18 ℃ і вище (саме при температурі такій вона здатна трансформуватися в пароподібну форму, яка і знищує грибок). А ось якщо температура нижча, забезпечити необхідні результати не вдасться. Також слід враховувати, що сірці характерна контактна захисна дія протягом 8-12 днів. Якщо за цей час буде дощ, виноград знадобиться обробити повторно. Оптимальний час обробки – ранній ранок або вечір, щоб не обпалити рослини, що цілком ймовірно в спеку. Обприскувати необхідно так, щоб шаром сірки покрити всі виноградні листки. Якщо сірка підмокла, вона не підходить для застосування – просто не впорається з Oidium Tuckeri.

Найпопулярніші препарати від оїдіуму, які знищують грибок або гальмують його розвиток: азофос, сульфат заліза, сірчанокисла мідь, гранульована сірка (на сайті ПП «Система Оптимум» ви знайдете вигідні пропозиції).

Ті, хто не хочуть використовувати агрохімію під час вирощування винограду, можуть піти двома шляхами. Перший полягає в тому, щоб правильно виконувати профілактику борошнистої роси й тим самим протистояти актуальності позбавлення від неї. Другий – у використанні органічних матеріалів. Але, як показує практика, без сірковмісної хімії найчастіше обійтися все одно не вдається.

Застосування народних засобів (органіки) переважно також пояснюється наявністю сірки у складі, хоча, звичайно, у значно менших обсягах, порівняно зі спеціальними хімічними продуктами. Рослини можна обприскувати настоєм золи чи гною. Ще підходить солом’яна потерть.

У будь-якому випадку при виявленні ураження оїдіумом діяти необхідно негайно, щоб грибок не поширився й не спровокував незворотне. Хвороба встановлена – відразу ж приступайте до лікування. Причому обприскуйте і ті рослини, ділянки, на яких є ураження, й сусідні, які поки ще здорові. А весь робочий інструмент після застосування дезінфікуйте, щоб унеможливити поширення захворювання.

До речі, можна одночасно боротися із оїдіумом та мілдью. Профілактика цих недуг, нерідко й лікування – загальні або близькі. А купити/приготувати комбінований засіб-захист, який містить і сірку, важливу при оїдіумі, й мідь, що винищує мілдью, нескладно.

Антиоїдіумна обробка винограду: періодичність, терміни та важливі нюанси

За період вегетації оптимально здійснити 3-4 обробки виноградника фунгіцидами, щоб захистити його від ураження Oidium tuckeri Berkeley:

1. По молодих пагонах до 20 см.
2. Перед цвітінням.
3. Після цвітіння.
4. При досягненні зав’яззю розмірів 0,3-0,5 см.

Хоча, за різними даними, актуальна кількість обробок варіюється від трьох до шести, а їхня періодичність – від 10 до 20 днів.

Різні засоби діють варіативний проміжок часу й призначені для застосування в конкретному температурному діапазоні. Щось слід брати на озброєння навесні, інше – влітку. Одні матеріали не можна залучати пізніше, ніж за місяць до збирання врожаю, в інших термін очікування мінімальний – всього тиждень. Тому, приступаючи до використання того чи іншого препарату, приділіть увагу не лише дозуванню (перевищення норм не тільки не збільшить ефективність, а й здатне нашкодити) та способу застосування, а й зазначеним моментам. Ще врахуйте, що потрібно чергувати препарати різних груп, не варто постійно брати один і той самий матеріал.

Якщо актуальна профілактика, обробка спеціальними засобами може здійснюватися через 10 днів-2 тижні. Якщо оїдіум винограду вже дав про себе знати, три-чотириразова обробка кожні 7-10 днів із чергуванням системної агрохімії й тієї, що містить мідь – те, що треба. Коли від моменту зараження минуло чимало часу, особливо, коли воно відбулося ще в минулому сезоні, починайте діяти якнайшвидше.

Що слід виконувати з профілактичною метою?

Як вже згадувалося, профілактика є одним із методів успішної боротьби проти оїдіуму. Вона ефективно знижує ймовірність того, що виноград буде вражений грибковою недугою. Рослини завдяки їй отримують меншу шкоду, ніж при обприскуванні фунгіцидами під час лікування, тому що хімічні компоненти присутні в робочих профілактичних матеріалах у менших концентраціях, порівняно з лікувальними розчинами.

Щоб профілактика дала хороші результати, вона повинна передбачати таке:

• осінні заходи (винищення рослинного осаду, збирання та утилізація опалого листя, обробка рослин перед укриттям залізним купоросом);
• передвегетаційна обробка мідним купоросом (кінець зими-початок весни);
• розміщення посадок за розрідженим принципом;
• систематичне видалення бур’янів;
• оптимальна аерація ґрунту + доступ до рослин достатньої кількості свіжого повітря;
• збалансоване живлення виноградника макро- та мікроелементами;
• підвищення тургору клітин рослин шляхом рясного поливу (з достатньою кількістю л води на екземпляр) 3-4 рази за сезон розчинами на базі засобів, які стимулюють активність коренів.

Взагалі пізньоосіннє та ранньовесняне обприскування винограду – основа основ профілактичних заходів. Наполегливо не рекомендуємо пропускати цей доглядовий етап. Завдяки йому грибний міцелій, що збирається зимувати або успішно перезимував, надалі не зможе розвиватися та шкодити насадженням.

Особливу увагу приділяйте профілактиці в несприятливу погоду. За яких умов грибок розвивається в рослинному організмі дуже добре, ми розповідали вище.

Які висновки можна зробити з отриманої інформації? Основних – кілька:

1. Оїдіум – поширене захворювання винограду, тож, швидше за все, вам доведеться з ним зіткнутися, тому важливо знати, що і як робити.
2. Це досить серйозна проблема, здатна винищити весь урожай, відтак нехтувати її профілактикою та лікуванням не можна в жодному випадку.
3. Профілактика – завжди краще, ніж лікування. Але якщо уникнути появи грибка не вдалося, потрібно своєчасно та правильно йому протистояти.
4. Сірка – найкращий помічник у боротьбі, яка зосереджується на тому, щоб зникла борошниста роса на винограді. А купити її не становить труднощів у компанії «Система Оптимум».

Не таке страшне захворювання, як може здатися на перший погляд. Вірніше, страшне і то дуже, але якщо вміло йому протистояти, тоді успішна практика боротьби цілком реальна. Регулярно оглядайте насадження, здійснюйте профілактичні обробки, щоб уникнути появи оїдіуму та інших хвороб. При їх виявленні своєчасно лікуйте рослини із застосуванням дієвих препаратів. У результаті отримаєте здоровий виноградник з міцними рослинами, багатим та смачним урожаєм. Чого вам щиро й бажаємо.