Сульфат амонію в сільському господарстві
Сульфат амонію (амоній сірчанокислий) – це речовина неорганічної етимології, амонійна сіль H2SO4. На вигляд це твердий матеріал (безбарвні прозорої текстури кристали або біла порошкоподібна маса, іноді з рожевим/жовтим відтінком). Запах відсутній. Розчинення у воді добре. Гігроскопічність незначна. Також невелика і токсичність. Отримання відбувається при дії сульфатної кислоти на розчинений аміак, можливо і з застосуванням інших солей. Молярна маса – 132,14052 г/моль, густина – 1,769 г/см³ (при t 20 °C). Формула: (NH4)2SO4.
Сірчанокислий амоній використовують у віскозному виготовленні, харчопромі, біохімії та під час хлорування води. Але, мабуть, найбільше поширення він отримав у сільському господарстві як важливе високоефективне мінеральне добриво, основні діючі речовини якого – сірка та азот.
Азот – невід’ємна частина живих організмів. Без нього плодоношення неповноцінне, синтез білків відбувається не так, як потрібно. Не обійтися без нітрогену і в такому процесі, як формування хлорофілу. Аналогічно і сірка – важлива передумова якісного живлення с/г культур. Відтак, сульфат амонію зарахований до групи необхідних для рослинництва добрив і застосовується для різних культур: винограду, овочевих, зернових та ін.
Серед вагомих властивостей цього міндобрива:
- тривале утримання в ґрунті у зв’язку з високою розчинністю у воді й невимиванням. Завдяки цьому удобрювати ним можна і восени, і навесні, навіть на супіщаних ґрунтах;
- легке засвоєння рослинами з ґрунту, при позакореневому внесенні та поливі;
- відсутність слідів злежування, на відміну від інших МД, що містять азот;
- бездоганна сумісність практично з усіма іншими добривами, за винятком тих, яким характерна лужна реакція (інакше азот буде нейтралізований лугом);
- здійсненність створення інших добривних композицій, наприклад, спільно з подрібненою соломою;
- можливість вносити як у сухому, так і в розчиненому вигляді;
- зручність застосування.
Потреба в сульфаті амонію у різних насаджень – різна. Залежить, перш за все, від культури і типу ґрунту. Найбільшу потребу мають рослини, які:
- вимогливі до сірки (ріпак, капуста, гречка і пшениця);
- надають перевагу аміачній формі азоту, а не нітратній (картопля, буряк та ін.);
- покращено ростуть, якщо реакція розчину ґрунту слабо кисла (соняшник, льон, кабачки, щавель, петрушка, ріпа тощо).
Скільки цього добрива вносити? Оптимальна кількість – до 40 г/м2. При цьому чим більша родючість характерна ґрунту, тим меншу кількість (NH4)2SO4 потрібно використовувати і навпаки.
Підсумуємо. Сульфат амонію – це ефективне, економічно вигідне азотне добриво з доброю розчинністю і низькими азотовтратами, яке безпечне, оскільки не розпадається на нітрати, підходить для різних ґрунтів і необхідне практично всім культурам, просте і зручне в застосуванні, зберіганні та транспортуванні. Якщо дотримуватися рекомендованих доз, можна в рази збільшити врожайність шляхом підвищення кількості азоту і сірки в ґрунті, чого вам і бажаємо.
