Лимонна, молочна та стеаринова кислота в милі: як використовувати

Кислоти в милі з нуля вже перестали бути рідкісним прийомом винятково досвідчених миловарів. Сьогодні їх розглядають як один із найбільш коректних способів тонко налаштувати характеристики мильної маси під конкретні завдання. За допомогою лимонної, молочної та стеаринової кислот можна змінювати структуру, поведінку, стабільність та косметичні властивості готового бруска, забезпечуючи той результат, який складно, а часом і взагалі неможливо, отримати самими тільки оліями/жирами. Особливий інтерес викликає стеаринова кислота в милі, адже саме вона відповідає за щільність та стійкість піни, а також за монолітність готового продукту.

У наші дні все більше людей схиляється до самостійного виготовлення мила. Для когось це просто хобі, для інших – можливість реалізації власного мінібізнесу вдома. Й дедалі частіше миловаріння сприймається як усвідомлений спосіб догляду за шкірою. На цьому фоні зростає інтерес до інгредієнтів, які дозволяють контролювати якість, створювати продукти з прогнозованими показниками: правильною жорсткістю, ніжністю для шкіри, оптимальною м’якшою чи щільнішою текстурою. Кислоти в милі працюють тонко, їх вплив часом залишається непомітним для новачка, але стає критичним, коли йдеться про стабільність формули або специфічне призначення мила.

При цьому різні кислоти впливають на мильну систему по-різному: одні покращують розчинність солей, другі коригують pH, треті роблять піну стійкішою, надаючи милу широкий спектр споживчих властивостей. Тому перш ніж приступати до їх застосування, важливо розібратися, що й до чого. А ще врахувати, що кислотні добавки працюють у мінімальних дозах, кожен грам має значення. Лише грамотне розуміння їх дії дозволяє вийти на вищий рівень миловаріння.

Нижче ми докладно розберемо три ключові кислоти, які найбільш актуальні при виготовленні мила, розглянемо їх вплив на готовий брусок, наведемо перевірені рецепти застосування та з’ясуємо, чи можна поєднувати різні кислотні компоненти в одній формулі. Якщо вам цікава ця тема, запрошуємо поринути у неї разом.

Навіщо додають кислоти в мило

Якщо подивитися на мила в цілому, то будь-яке з них є сумішшю солей жирних кислот та гліцерину, що утворюється під час омилення жирів лугами. Базові олії і є джерелом жирних кислот. Але також ці кислоти можуть використовуватися в чистому вигляді.

Кислоти в милі виступають не як самостійні активи, а як інструмент коригування структури та поведінки мильної маси. На відміну від олій, які формують фундаментальну матрицю майбутнього бруска, кислотні добавки працюють на межі хімічних взаємодій: вони змінюють здатність мила утворювати піну, утримувати вологу, підтримувати оптимальний рівень pH або реагувати на зовнішні умови води, такі, до прикладу, як твердість. Якщо хочеться створити оксамитове милко, що має бездоганний глянсовий зріз... Якщо мета – ніжний зволожувальний брусок, який не провокує сухість і стягнутість... Або ж необхідно, щоб мийний продукт вийшов твердим, проте давав приємну кремову піну... Всі ці можливості перед миловаром відкривають кислоти.

Одне з головних призначень кислот – зв’язування кальцію та магнію, котрі містяться у водогінній воді. Ці елементи роблять мила «слизькими» й заважають утворенню піни. Лимонній же кислоті, наприклад, властиве перетворення їх у розчинні солі, що дозволяє піноутворенню залишатися стабільним навіть у твердій воді.

Інший важливий аспект – створення більш м’якого та комфортного для шкіри продукту. Взяти хоча б молочну кислоту. Вона регулює рівень кислотності, забезпечує відчуття гладкості поверхні мила і навіть злегка кондиціонує шкіру. Нерідко застосовується там, де необхідно домогтися догляду без використання дорогих олій.

Стеариновій кислоті, зі свого боку, характерне посилення структурності. Вона робить брусок більш щільним, «кам’янистим» і таким, який використовується повільніше. Ця властивість забезпечує те, що продукт стає стійкішим у застосуванні, особливо якщо йдеться про рецептури з високим вмістом рідких олій.

Відтак кислоти відіграють роль своєрідних «мікромодифікаторів», що дозволяють покращувати експлуатаційні параметри мила без зміни фундаментальної формули олій. Вони впливають на властивості готового бруска делікатно, але дуже ефективно, охоплюючи своїм функціональним спектром різні аспекти – від відчуттів у руках до стійкості піни та швидкості розчинення в воді.

Лимонна кислота: освітлення та баланс pH

Лимонну кислоту без перебільшень можна віднести до найчастіших інгредієнтів, які містять рецепти мила, особливо коли потрібно стабілізувати pH або зменшити вплив твердої води. Вона реагує з лугом і в результаті хім. реакції перетворюється на цитрат натрію (натрієву сіль лимонної к-ти), який працює на водопом’якшення, запобігає формуванню пластівцевого осаду на шкірі та раковині, наділяє брусок кондиціонувальними характеристиками.

Основні властивості лимонної кислоти:

• регулює pH мила та робить його м’якшим для шкіри;
• запобігає появі вапняного нальоту, покращуючи якість і стійкість піни;
• підвищує щільність, прискорює застигання у формі;
• сприяє освітленню кольору мила, зменшуючи жовтизну олій;
• протистоїть кольоровтратам, вицвітанню пігментів, спотворенню відтінків;
• збільшує довговічність бруска, завдяки утворенню солей;
• стабілізує ароматичні композиції в милі;
• проявляє кондиціонувальні властивості, покращує загальне відчуття «чистоти» при використанні;
• інтенсифікує дію антиоксидантів, подовжує термін зберігання мила.

Зазначимо, що цей компонент дуже часто використовується в шампуневому милі, оскільки здійснює користь не тільки для шкіри, але й для волосся. Забезпечує гладкість, шовковистість і м’якість, а ще знижує формування на волоссі мильного нальоту.

Рецепт застосування в милі:

• розрахувати кількість кислоти (зазвичай використовують 1-3 % від загальної мильної маси);
• перевести кислоту в розрахункову кількість додаткового лугу (NaOH – для твердого мила та KOH – для рідкого). Розрахунок гідроксиду натрію такий: 0,6 г на 1 грам кислоти. У випадку з гідроксидом калію, його залучають в обсязі 0,875 г на аналогічну кількість лимонки;
• зробити розчин лимонної к-ти з підготовленої води, потім додати лужні кристали для нейтралізації;
• внести розчин у загальну рідину перед введенням лугу, ретельно перемішуючи;
• приготувати мийний засіб звичайним способом.

У процесі роботи важливо суворо дотримуватися рекомендованих пропорцій і заходів безпеки, оскільки змішування лимонної кислоти з лужним розчином здатне призвести до нагрівання. Вводити кислоту слід поступово і бажано в холодну рідину, не в гарячу, задля уникнення хімічної реакції та розбризкування.

Молочна кислота: м’якість і зволоження

Молочну кислоту недаремно вважають ідеальною косметичною добавкою для створення доглядового мила. Вона не тільки регулює pH, але й діє як легкий кондиціонер. У милі з нуля вона задіюється для досягнення кремоподібної піни та делікатного ковзання. Поєднуючись з інгредієнтами «нульового» мила, утворює лактат натрію (натрієву сіль молочної к-ти).

Основні властивості молочної кислоти:

• забезпечує м’якість і гладкість поверхні бруска, робить його естетичнішим, з легким глянцевим зрізом;
• покращує зволожувальні властивості мила, усуваючи його пересушувальні характеристики;
• трохи збільшує твердість готового продукту;
• удосконалює розчинність солей та стабілізує pH;
• робить піну більш кремовою та ніжною, дає відчуття «шовкового дотику»;
• здійснює слабо виражений антибактеріальний і регенерувальний впливи, підвищує імунітет шкірних покривів;
• сприяє кращому прояву ефекту догляду на шкірі;
• запобігає швидкому всиханню мила в процесі зберігання.

З урахуванням настільки великого й показового функціонального спектра, багато миловарів переводять для себе цю кислоту в розряд обов’язкових компонентів. Додавання її до різних рецептур, зокрема й для чутливої шкіри – популярна в наш час практика.

Рецепт застосування молочної кислоти. Схема аналогічна, якщо брати для порівняння лимонний кислотний компонент: розчинити у воді, а потім всипати луг. Задіюється така сама кількість речовини – 1-3 %. Але розрахунок додаткового лугу відрізняється: 0,36 г лужної складової для NaOH та 0,5 г для КОН на кожен грам кислоти.

Стеаринова кислота: твердість та піна

Якщо говорити про стеаринову кислоту, то це речовина, яка впливає на основоположні характеристики мила. Її часто використовують у рецептурах свічок, вводять у склад кремів та іншої косметики. Стеаринова кислота в милі з нуля відіграє роль компонента, котрий відповідає за стійкість піни та монолітну текстуру бруска. Утворює при внесенні в мильну масу стеарат натрію (натрієву сіль стеаринової к-ти). Особливе значення її застосування має, коли при виготовленні мила задіюються рідкі види олій у значних кількостях. А є ситуації, коли без неї взагалі не обійтися, наприклад, під час створення крем-мила.

Основні властивості стеаринової кислоти:

• прискорює утворення сліду;
• суттєво підвищує твердість кінцевого продукту;
• стабілізує та ущільнює піну, додає милу кремовості;
• допомагає рецептам з рідкими оліями застигати швидше та надійніше;
• покращує зовнішній вигляд мила, роблячи його матовим, воно стає більш гладким та «професійним»;
• регулює швидкість плавлення бруска, збільшуючи термін використання;
• інтенсифікує дію інших корисних добавок, присутніх у милі;
• підходить для рецептів, котрі вимагають чітких форм і різких кутів.

Рецепт застосування стеаринової кислоти. Якщо дози та використання двох описаних вище кислот збігаються, то в цьому випадку є відмінності. Стандартне дозування для зазначеного компонента – 2-5 % від ваги олій. Іноді відсоток може бути більшим, але не повинен переходити значення 15%. Надмірна кількість стеаринової кислоти провокує суттєве зниження піни. Тому в розрахунках важливо не допускати помилок.

Якщо лимонну й молочну кислоти спочатку ретельно змішують з водою, а вже потім вводять луг, то у випадку зі стеариновою необхідне її розтоплення на початковому етапі спільно з твердими оліями. При цьому важливо уникати перегріву. Далі вводиться лужний розчин при оптимальній температурі, з урахуванням того, що стеаринова кислота застигає дуже швидко. Суміш ретельно перемішується та здійснюється контроль, аби не утворювалися шматки. Потім робота виконується за звичайним алгоритмом.

Ще одна особливість застосування цього інгредієнта полягає в інакшому розрахунку додаткового лугу, а саме: 0,21 г NaOH або 0,19 г КОН на грам кислоти. Але тут все просто – можна використати мильний калькулятор. Як правило, список олій містить стеаринову кислоту, і розрахунок лугу здійснюється за загальною кількістю для всіх олій та кислоти. Інакше кажучи, можна додати кислоту в список – й калькулятор зробить точні розрахунки.

Чи можна поєднувати всі три кислоти в одному рецепті

Теоретично використання трьох кислот одночасно можливе, але потребує суворої точності. Кожна з кислот вступає у реакцію з лугом, тому розрахунок NaOH ускладнюється. Не можна просто «додати потроху», інакше мило або буде занадто м’яким, або, навпаки, стане ламким і пересушеним.

При грамотному дозуванні комбінування лимонної, молочної та стеаринової кислот дозволяє створити продукт дуже високого рівня. Лимонна забезпечить м’якість води та яскраву піну, за молочною будуть закріплені догляд і гладкість, за стеариновою – забезпечення міцного каркасу й щільності структури. Але ці речовини працюють у різних фазах мильного процесу та вимагають суворого дотримання технологічного порядку.

Важливо пам’ятати, що лимонна к-та (це стосується й молочної) істотно знижує кількість вільного лугу, а відтак зменшує омилення олій. Неправильний розрахунок може призвести до зайвого поверхневого шару жирних кислот, що не прореагували. Ба більше, їх поєднання особливо критичне для рецептів з великою кількістю твердих добавок.

Спільне використання кислот виправдане в рецептах, створених під конкретні завдання: наприклад, для твердих косметичних брусків, для мила з високим відсотком рідких олій або для продуктів із заданим рівнем доглядових характеристик. Але для миловара-початківця зазвичай краще вводити кислоти по одній: це дозволяє зрозуміти їх окремий вплив і навчитися обчислювати формули без помилок.

Якщо ж мета – створити багатофункціональний брусок, де поєднуються щільна структура, доглядові властивості та стабільна піна в твердій воді, комбінація трьох кислот буде чудовим рішенням, але тільки при строгому розрахунку NaOH і дотриманні технологічних режимів нагрівання й змішування. Загальний об’єм молочної та лимонної кислот у такому випадку не повинен перевищувати 3 % від олійної ваги, а стеариновий компонент – не більше 10 %. Перебір з кислотами дорівнює збільшеній твердості мила, яке, до того ж, буде погано пінитися.

Молочна, лимонна та стеаринова кислоти – інструменти тонкого налаштування мильної формули, котрі допомагають покращити структуру, підвищити якість піни, зробити продукт більш стійким і комфортним у використанні, більш естетично привабливим. Вони підходять як досвідчених майстрів, так і для тих, хто прагне вивести свої рецепти на новий рівень. Але щоб кислоти працювали коректно, важливо враховувати їх особливості, дотримуватися дозувань та правильно розраховувати луг – без цього ніяк.