Пошук

Як роблять ветеринарні препарати

ветеринарные препараты

Ветеринарні препарати – це дозовані засоби в готовому для використання вигляді, створювані і застосовувані з метою діагностики, профілактики та лікування хвороб тварин, а також для регулювання продуктивності й догляду за ними. Поставляються в упакуваннях виробника і супроводжуються інструкціями стосовно використання. Склад і властивості регламентуються певними стандартами і технічними умовами. В основі розробок лежать наукові знання про організми тварин різних видів, про їх структуру та стан.

Важливо розрізняти препарати для тварин і людей, оскільки відмінності їх організмів значні. Багато хто думає, що деякі види ветліків підходять і тим, і іншим, будучи при цьому ще і більш якісними та доступними. Але це всього лише міф, слідування якому може призвести до сумних наслідків, аж до летального результату. Шампунь для коней у людини може викликати свербіж і печіння, спричинити появу лупи і подразнень, оскільки pH шкіри людей і коней значно відрізняються. За допомогою гелів та кремів, призначених для обробки вимені, люди часто намагаються позбутися псоріазу, екземи, дерматитів, пом’якшити шкіру. Але поряд з позитивним ефектом отримують і негативний, наприклад, у вигляді алергійних реакцій, адже в складі ветзасобу присутній вазелін для тварин. Таких прикладів безліч. Про них важливо знати, щоб уникати поширених помилок і чітко розділяти поняття «ліки для людей» і «ветеринарні препарати».

В цілому, ветеринарна і медична фармакологія мають як загальні, так і індивідуальні особливості. Серед загального: подібний вплив, тестування в аналогічних лабораторіях за тими ж методиками, взаємозаміна і доповнення наукових досягнень. В основі відмінностей: різні реакції на препарати та існування специфічних хвороб. Це пояснює необхідність виробництва спеціальних препаратів для тварин.

Ветпрепарати можуть бути лікарськими речовинами, що складаються з однієї хімічної сполуки або хімічного елемента, а також засобами, виготовленими з натуральної або синтетичної сировини (суміші компонентів). Крім основної лікарської сировини, до складу ветеринарних препаратів часто входять допоміжні добавки. Вони підсилюють або послаблюють дію активних компонентів. У деяких випадках можуть не мати фармацевтичного впливу, але забезпечувати отримання потрібної лікарської форми.

Питання, як роблять ветеринарні препарати, полягає, головним чином, у роз’ясненні виробничих етапів. Це, передусім, розробка, різноманітні тестування, безпосередньо створення, зберігання, відпуск, транспортування, контроль якості тощо. Чимале значення має і дотримання вимог, які стосуються сировинної бази, обладнання, приміщень і організації робочого процесу. Важливе місце в темі про ветеринарні препарати належить їх правовому статусу. Згідно з ним, ветпрепарати бувають:

– патентованими (виробник має законне право на виготовлення і продаж);

– незаконними копіями (присутні порушення патентного законодавства);

– засобами-оригіналами (ліки, які пройшли реєстрацію і надійшли в обіг під оригінальною назвою);

– відтвореними (засоби з аналогічним до оригіналів складом, але трансформованою назвою, що випускаються іншими компаніями після завершення терміну дії основного патенту).

Класифікації ветпрепаратів

За лікарською формою та консистенцією (агрегатним станом) розрізняють такі ветеринарні препарати:

– тверді (таблетки, драже, капсули та порошки);

– м’які (мазі, супозиторії та пастоподібні матеріали);

– рідкі (розчини, крапельні засоби, настоянки і відвари, екстракти та мікстури);

– газоподібні.

Згідно до способу введення, розподіл відбувається на такі види:

– інгаляційні (вводяться в формі пари, газів або аерозолів у дихальні шляхи);

– парентеральні (надходять до організму різними способами в обхід шлунково-кишкового тракту, тобто вводяться всередину вен або м’язів, під і на шкіру, а також через слизові);

– ентеральні (вводяться в шлунково-кишковий тракт).

Ще одна важлива класифікація дає поділ препаратів на:

– стандартні (фізичні, хімічні та біологічні параметри точно виміряні, підходять для порівняльних випробувань);

– галенові (з натуральних матеріалів, рослинних або тваринних);

– з баластними компонентами (настоянки та відвари);

– новогаленові (з натуральної сировини без баласту);

– поживні (містять харчові компоненти, засвоювані тваринам без допоміжного перетравлення);

– дюрантні (з відтермінованою дією);

– радіоактивні/радіофармацевтичні (містять радіоактивний ізотоп певного елементу, використовуються для діагностування).

Також в основі поділу на види можуть лежати:

– походження (мінеральне, рослинне, тваринне, біотичне та синтетичне);

– стабілізація (її присутність і відсутність);

– септиковластивості (стерильність/нестерильність);

– хімічний склад (антибіотики, сульфаніламіди…);

– спосіб отримання (органічний і неорганічний);

– фармакотерапевтія (вплив на ЦНС, серце і судини, печінку і нирки, метаболізм, імунітет тощо);

– необхідне зберігання (потреба в захисті від світла, вологи, підвищених/знижених температур та інших факторів зовнішнього середовища).

Орієнтуватися в різновидах важливо не тільки при застосуванні, але й, що, мабуть, є найголовнішим, у виробничих процесах (обробка, планування, організація, облік і т.д.).

Сировина для ветеринарних препаратів

Як вже було сказано, існують різні групи ветпрепаратів, згідно з їх походженням. Мінеральною сировиною ліків можуть виступати калій, кальцій, залізо, натрій, літій, свинець, алюміній, магній та інші макро- і мікроелементи. Рослинна сировинна база – це особливо об’ємна група матеріалів: олії, соки, екстракти з плодів, насіння, коріння, кори, квітів, зеленої маси різноманітних лікарських рослин. Її правомірно можна вважати традиційною. Тваринну сировину вилучають з крові та її плазми, різних тканинних пластів і органів, а також з отрут деяких тварин. До біотичних матеріалів належать алергени і токсоїди, вакцини, імуноглобуліни та імуностимулятори, поживні середовища, пробіотики, сироватки тощо. Синтетичною сировиною, виготовленою штучним шляхом, можуть бути всілякі речовини і сполуки, що дають величезну кількість препаратів для ветеринарії.

Зараз детальніше розгляньмо субстанції, які користуються особливою популярністю при виготовленні ліків для ветеринарії.

Йод кристалічний. Сіро-чорна порошкоподібна маса з характерним металевим відблиском і специфічним запахом. Летка при кімнатній t, мало розчинна у воді, краще – в 95 %-му спирті, а також добре у водних розчинах йодидів K і Na, ефірі та трихлорметані.

З кристалічного йоду виробляють спиртові розчини, пластирі та мазі для зовнішнього застосування з антисептичним і протизапальним впливом на шкірні покриви і слизові. Часто задіюють його в обробці ранових поверхонь.

Йодид калію (калій йодистий). Зовні це кристалічна маса, біла або без кольору. Запах відсутній, смак – солоно-гіркий. Розчиненню піддається у воді, спирті та гліцерині. На сухому повітрі проявляє стійкість, на вологому стає вогким.

Порошок і таблетки з йодиду калію характеризуються протизапальною і бактерицидною дією. Назбируючись у трансформованих тканинах, ця речовина впливає на обмінні процеси, допомагає розсмоктувати продукти запалення і здійснює тканинне відновлення. Має велике значення при отруєннях важкими металами, атеросклерозі і проблемах з кровообігом. Також показана при актиномікозі та ботріомікозі, лімфомах й ексудатах у серозних порожнинах.

Хлорид кальцію 6-водний. Початково тверда речовина, що складається з безбарвних кристалів, добре розчиняється у воді та спирті, формуючи відповідні розчини. Розчинам властиві відсутність кольору і прозорість.

Використовується у формі порошку і різної концентрації ін’єкційних розчинів. Сприяє підтримці оптимального рівня кальцію в організмі, зміцнює та інтенсифікує діяльність нервової системи, покращує згортання крові, зупиняє кровотечі. Крім того, дає протизапальний ефект, знижує порозність судинних стінок, запобігає набрякам, підвищує кількість сечі, бере участь у формуванні кісток. Властиві цій сполуці і антиалергійний та антитоксичний впливи. Невеликі дози сприяють максимізації шлункової секреції, підвищені – пригніченню.

Хлористий кальцій показаний при гнило-гноєкрів’ї, кропивниці, лихоманці, внутрішніх крововиливах, алергіях, інтоксикаціях, для запобігання запалень, зокрема, матки і пологових каналів, затримок посліду.

Цитрат натрію (натрій лимоннокислий). Біла кристалічна порошкоподібна маса, яка не має запаху, з солоно-кислим смаком. Піддається розчиненню у воді.

Головне завдання цієї речовини як складника ветпрепаратів – перешкоджання тромбоутворенню: контактуючи з кальцієм крові, вона трансформує його в цитрат кальцію, вільні іони з’єднуються і не беруть участі у переході протромбіну в тромбін, кров не згортається. Для цього цю сполуку вводять, як правило, ін’єкційним способом. Також лимоннокислий натрій задіюють для консервації крові, якщо передбачається її переливання іншим особинам.

Хлорид натрію (натрій хлористий). Білий порошок, що складається з кристалів, має солоний смак і не має запаху. При поєднанні з водою розчиняється.

Застосовується в порошку, таблетках, ампулах і у вигляді фіз. розчину.

Хлорид натрію – надважливий елемент кровозамінних рідких речовин, які збільшують осмотичний тиск крові, інтенсифікують утворення лімфи і відділення сечі, а також покращують стан серця і судин. Серед інших функцій цього реактиву: посилення перистальтики кишківника і всмоктування ним поживних речовин, допомога в розсмоктуванні продуктів запалення слизових з прискоренням загоєння, активна участь в обмінних процесах, підтримка осмотичної рівноваги.

Йод однохлористий. Рідина однорідної консистенції, жовто-помаранчевого забарвлення, добре розчинна у воді та гліцерині.

Широко застосовується у ветеринарії, у зв’язку зі сильним антимікробним ефектом, який дієвий стосовно величезної кількості об’єктів: вірусів і грибів, членистоногих, споровиків, гельмінтів і т.д. Однохлористим йодом обробляють поверхні приміщень, де утримуються птиця і худоба, а також обладнання та інвентар з профілактичною метою. Його розчини задіюють для обробки яєчної шкаралупи, крапельних дезінфекційних заходів, лікування вірусних гепатитів, бешихових запалень, ящуру, туберкульозу, кокцидіозу, аскаридозу, стригучого лишаю.

Бензоат натрію. Білий солодко-солоний порошок, сформований кристалами. Добре розчинний у воді, погано – в спирті.

Випускається у формі порошку. Застосовується внутрішньо як засіб для відхаркування при захворюваннях бронхів у невеликих тварин.

Оксид цинку. Дрібнокристалічна аморфна порошкоподібна маса білого кольору, можливо, з жовтим відтінком. З легкістю піддається розчиненню в кислотах, у воді та спирті не розчиняється.

Задіюється у вигляді порошку, входить до складу мазей і паст. Виконує адсорбцію, зв’язування і активно впливає на усунення запалень. Окисом цинку обробляють рани, виразки, шкірні запалення, гнійні екземи. Без нього часто не обходяться при кон’юнктивіті та кератиті, проносі й функціональній диспепсії.

Хлорид амонію (амоній хлористий). Білий без запаху дещо гігроскопічний порошок з кристалів з холодильним солоним смаком. Добре розчинний у воді, також розчиненню піддається в спирті.

Серед його примітних впливів: відхаркувальний і діуретичний. Тому амоній хлористий показаний при кашлі та бронхітах, а також розчинами, до складу яких він входить, обробляють матку і піхву при гнійних ендометритах і вагінітах.

Сульфат заліза 7-водний. Кристалічний зелено-блакитний порошок, розчинний у воді, але не спирті.

Серед основних впливів сірчанокислого заліза: місцевий і резорбтивний, в’яжучий, подразнювальний, бактерицидний і припікаючий. Інтенсифікує роботу органів кровотворення, допомагає відновлювати гемоглобін, покращує травні процеси. Показаний при хлорозах, анеміях і виснаженнях організму. Підходить для профілактики, дезінфекції та дезодорації.

Тепер ви знаєте, як роблять ветеринарні препарати та яка сировина для їх виробництва може бути задіяна. Сподіваємося, це допоможе вам у професійній діяльності.

Замість висновку. Асортимент ветпрепаратів – це незліченний перелік продукції, який постійно поповнюється новими позиціями, розробленими на основі сучасних методик і з застосуванням найновіших матеріалів. Підвищена ефективність і досконалість новинок дозволяють відмовлятися від старих засобів, які втратили актуальність. У той же час, доцільним залишається застосування і тих препаратів, що добре зарекомендували себе протягом багаторічної практики. Тож цілісна картина складається з десятків, а то і сотень, найменувань ліків, з якими потрібно вміти поводитися як при виготовленні, так і під час застосування. Чого вам і бажаємо!

Поширити



Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *