Обробка хутра

Хутро – це термін, що застосовується для позначення волосяного покриву ссавців та шкури хутрових тварин зі збереженим ворсом, що пройшла процес вичинки. Цей матеріал активно використовується для виробництва різних виробів (наприклад, верхнього одягу), на які переноситься частина його функцій, виконуваних ще на тварині: формування певного мікроклімату та захист від негативних факторів зовнішнього середовища.

В цілому, широта створення хутряних виробів, а також і хутряне виробництво, ґрунтується на модних тенденціях. Хутро дорого коштує і високо цінується. Завдяки йому вдається створювати унікальні моделі головних уборів (капелюхи, берети, шапки-вушанки...), плечових виробів (шуби, жилети, жакети, манто, кожухи) і аксесуарів (шарфи, пелерини, сумки та ін.). А хутряні елементи часто можна зустріти в складі взуттєвого декору, поясів та інших модних елементів сучасних образів.

Види хутряної сировини

Хутряну сировину поділяють на хутро (шкурки без вичинки, отримані під час полювання або на звіриній фермі), власне хутряну сировину (необроблені шкури копитних) та хутро морських звірів.

Якщо брати за основу метод зняття шкур, то вони бувають зняті:

- пластом (з великої та дрібної рогатої худоби, великих тварин та лошат);

- панчохою з закритим огузком (з хутрових звірів);

- трубкою з відкритим огузком (з барсів, білок, бобрів, вовків, зайців);

- боковим надрізом (наприклад, зі свиней).

Технології хутрообробки

Існують різні технології обробки хутра. У наш час застосовуються як старі, класичні методи вичинки, що добре зарекомендували себе, так і нові, сучасні, вдосконалені.

На те, яка технологія краща в тому чи іншому випадку, головним чином, впливає тип розкрою (розпуск, осадження, спаювання, розбивка, перекидання, ступінчатий та двосторонній розкрій). Цей же показник обумовлює напрямок ворсу, густоту і малюнок.

Серед популярних технологій хутрообробки:

- мережева. Дає можливість робити шкурки довшими, змінювати їх ширину, зменшувати вагу виробів, а також створювати нові оригінальні малюнки. Розмітка шкур на секції та розсовування останніх задля досягнення необхідного положення здійснюються послідовно. Використовується цей метод, перш за все, при обробці хутра норок, довгошерстого хутра (наприклад, блакитних песців) різних розмірів та з різних частин;

- перевертання. Дозволяє створювати двосторонній матеріал. Головна умова – однорідна структура хутра з двох сторін. Довжина ворсу при цьому може відрізнятися. Суть методу полягає в розрізуванні шкурок згідно до геометричної розмітки з подальшим перекиданням. В ході цього зберігається необхідна послідовність, а опісля і перевернуті, і не перевернуті шкурки зшиваються.

Така технологія стала вихідною і для двох додаткових методів обробки з пофарбованими шкіряними елементами (перфорація, або «метод вікон», і метод хутряних «ниток»/«хутряного трикотажу»). В останньому випадку використовують норкову, лисячу і кролячу сировину, смужки шкур перекручують, унаслідок чого виходять нитки з ворсом всередині. Також тут можливе компонування з бавовною;

- вишивання. Ця технологія передбачає наявність текстильної сітки, крізь яку пронизують смуги хутра шириною 4-5 мм. Результатом є хутряне полотно;

- плетіння. В цьому випадку хутряні смужки поєднують вручну так, щоб вони розміщувалися вгорі або внизу. Розташування може виконуватися як під прямим, так і під косим кутом, і обумовлюється якістю шкурки. Особливою популярністю плетіння користується при створенні матеріалів для оздоблення і хутряних аксесуарів.

Обробка хутра. Основні етапи

Обробка хутра – багатокомпонентний, непростий і трудомісткий процес, при здійсненні якого важливо дотримуватися правильного температурного режиму, необхідних концентрацій робочих розчинів, часу їх впливу, ретельно контролювати всі моменти і керуватися досвідом роботи з хім. речовинами. Пам’ятайте, що навіть незначне відхилення від технології може зіпсувати сировину.

В рамках цієї підтеми вважаємо за потрібне окреслити значення поняття «вичинка».

Вичинка – це комплекс хімічних і механічних заходів, спрямованих на зміну властивостей міздрі. В результаті вона стає придатною для подальшої експлуатації, а вироби з неї можуть зберігатися протягом тривалого періоду. Два найпопулярніших методи вичинки – це квашення та пікелювання. Всі решта належать до власне обробки. Але часто весь процес, спрямований на виконання тих чи інших завдань зі шкірками, називають вичинкою.

Варто зазначити, що хід вичинки може відрізнятися, залежно від застосовуваного методу обробки. Так, вичинка після прісносухого, сухо- та мокросолоного консервування складається з таких етапів: відмока, міздріння, миття та знежирення, квашення/пікелювання, дублення, сушіння, відволожування, розбивка, очищення міздрі та ворсу. Зверніть увагу, що дуже важливо дотримуватися строгого порядку цих процесів. Що стосується вичинки після кислотного консервування, то вона дещо коротша, у зв’язку з відсутністю необхідності здійснювати низку етапів. Така обробка передбачає лише дублення, сушіння, відволожування, розбивку, чистку міздрі та ворсу. Але послідовності дотримуватися також важливо.

Зараз розгляньмо детальніше кожен вид робіт, передбачених при здійсненні обробки хутра.

Підготовчі процеси складаються з відмочування, міздріння, розбивки, знежирення і промивання.

Відмочування (відмока) – це розм’якшення консервованої шкури для досягнення парного стану, значної м’якості та еластичності міздрі. Ємність для відмоки повинна бути місткою і не піддаватися окисленню. Шкурки необхідно покривати розчином повністю, а щоб вони не спливли, можна використовувати тягар. Тривалість процесу – до чотирьох днів (залежно від товщини матеріалу і часу, що минув після консервації). Щоб запобігти розвитку мікробів, потрібно не перевищувати робочу температуру (18-20 °С).

Якщо робота виконується з сильно сухими шкурами, їх розпушують методом нажору. При наявності ороговілих ділянок, їх додатково розробляють підсилювачами: лужними (якщо волосини кріпляться сильно), з органічних кислот (якщо кріплення більш слабке).

Крім того, для виконання відмоки потрібно використовувати м’яку або нормальну воду (не тверду!).

Якість цього процесу прямо впливає на кінцевий успіх. Шкуру можна вважати готовою до подальшої обробки, якщо відмочування міздрі рівномірне, хрящі м’які й еластичні, ворс добре закріплений і не витягується.

Проміжний етап між відмокою та міздрінням – виїмка з ванни, легке відтискання і розвішування для стікання зайвої води.

Міздріння – це обробка шкіри механічним шляхом, покликана вилучити внутрішні шкірні, м’язові та жирові шари, а також розпушити волокнистість дерми перед подальшим хімічним впливом. Міздріння виконують за допомогою гострих ножів, скребків або дискових міздрільних машин. Міздря в результаті стає максимально тонкою і однорідною по всьому периметру.

Розбивка. Тут уже використовують тупі ножі або шкребки. Мета – максимальне розминання і розм’якшення міздрі, витискання і зганяння жиру. Про закінчення цього етапу свідчить однаково м’який і еластичний стан усього оброблюваного шматка матеріалу, його здатність розтягуватися в будь-яких напрямках.

Знежирення і промивання. Якою б чистою не була шкура після міздріння і розбивки, її обов’язково потрібно ще відмити і знежирити. Як? Це залежить від кількості присутнього жиру. Взагалі, шкурки спочатку поміщають у знежирювальні, а опісля в мийні ванни. Тут вони повинні вільно переміщатися. Також їх потрібно час від часу помішувати. При завершенні знежирення міздря стає побілілою, жирність перестає бути відчутною на дотик. Миття в мильному розчині переходить в обполіскування, легке відтискання, струшування та розвішування для сушіння.

Після завершення підготовчих процесів йде пікелювання – розм’якшення сітчастої частини дерми органічними кислотами, надання матеріалу пластичних характеристик. Основні кислоти, які тут можуть бути задіяні: оцтова, молочна, мурашина і їх поєднання. Тривалість процесу – 5-48 годин, залежно від того, яку товщину має міздря. Закінчують пікелювання, коли на шкіряній частині при згинанні виникає сушинка (біла смуга). Після цього матеріал виймають з пікелю, злегка відтискають, згортають і відкладають. Далі близько 10 годин при кімнатній температурі триває відлежування.

Пом’якшення, або квашення, в свою чергу, полягає у вилученні за допомогою хімічних засобів клейких речовин, зміні фізико-хімічних параметрів у бік підвищення міцності та м’якості. Для цього використовують киселевий або квасовий розчин. Такий метод більш клопіткий, його супроводжують не дуже приємні запахи і бруд. Тому до нього варто вдаватися тільки тоді, коли немає можливості здійснити пікелювання.

Дублення (зміцнення сітки дерми і фіксування властивостей, отриманих у процесі пікелювання) виконується хромовими або алюмінієвими реактивами. Робить шкурку стійкою до вологи, тепла, хім. реактивів, ферментів і запобігає її псуванню.

Жирування полягає в наданні пластичності, вологостійкості, створенні перепони для  склеювання.

Сушіння – це отримання такої кількості вологи, яка відповідає нормам експлуатації. Про добре сушіння свідчить твердість міздрі, яка нагадує картон. Виконувати цей процес необхідно в тінистому місці з достатньою вентиляцією, не на сонці, не біля вогню або нагрітих батарей.

Чистка міздрі дозволяє зробити поверхню шкурки рівною і однорідною, а чистка волосяного покриву – привести в ідеальний стан саме хутро.

Оздоблення (розчісування, стрижка, гоління, вищипування, фарбування, нанесення орнаментів, друк та ін. процеси) покликане забезпечити матеріалу оригінальні естетичні характеристики.

Речовини для обробки хутра

Практично на кожному етапі хутрообробки передбачається застосування додаткових речовин, засобів, що привносять певні характеристики, спрощують роботу, а в окремих випадках роблять деякі процеси можливими. Далі – перелік найпопулярніших з них.

Кам`яна сіль. Чи не найактивніший учасник обробки хутра. Застосовується разом з кислотою при відмочуванні та пікелюванні. За допомогою цієї речовини зв’язують і прибирають з міздрі певну кількість розчинних білків, а також оберігають міздрю від нажору.

Оцтова кислота. Бере участь у відмоці, а також у концентрованому вигляді спільно з кухонною сіллю і водою виступає пікельним розчином.

Мурашина кислота. Може застосовуватися замість оцтової при пікелюванні. Аналогічне використання стосується і таких речовин, як молочна кислота і сульфатна кислота, які беруть участь у занурювальному пікелюванні.

Форміат натрію. Речовина, яка виступає в хутряному виробництві дубником. Також входить до складу знежирювальних ванн, бере участь у пікелюванні та жируванні.

Параформ. Речовина з добрими дубильними властивостями, використовується під час дублення, головним чином, формальдегідного. При цьому поперечні зв’язки формуються в ході взаємодії мурашиного альдегіду і аміногруп бічних ланцюгів молекули колагену. Щоб матеріал не вийшов надмірно жорстким, дублення цією речовиною поєднують з обробкою іншими субстанціями. Також параформ бере участь у конденсаційному дубленні з формуванням новолачних смол у самій структурі дерми.

Бура (тетраборат натрію, натрій тетраборнокислий). Входить до складу розчинів для відмоки. Задіюється з метою прискорення цього процесу.

Фенол (карболова кислота). Також вводиться до складу розчинів для відмоки. Завдання цієї сполуки – пригнічувати розвиток мікроорганізмів.

Хлорид цинку. Ще один складник згаданих вище розчинів, що сприяє доброму кріпленню волосин у міздрі. Особливо примітна його роль, коли в роботу беруться підгнилі шкури. Зверніть увагу, що наявність цього реактиву у відмочувальному розчині хоч і бажана, але не обов’язкова.

Формалін. Формалін же у відмочувальні розчини вводять тільки тоді, коли шкури підгнили. В іншому випадку його використовувати не потрібно, щоб не задублити міздрю. Крім того, ця речовина не тільки гниття припиняє, а й випадання волосяного покриву теж.

Аміак водний (нашатирний спирт). Вводиться до складу розчину для відмоки в якості лужного підсилювача тоді, коли волосини міцно закріплені. При слабкому кріпленні волосин може призвести до абсолютного випадання ворсу, тому з ним необхідно поводитися обережно. Крім того, нашатирний спирт застосовують тоді, коли в роботу беруть тверду воду, а необхідна м’яка або нормальна.

Карбонат натрію (кальцинована сода). Входить до складу відмочувальних розчинів разом з нашатирем для тих же цілей.

Натрій гідроксид (каустична сода). Виступає важливим компонентом теплих знежирювальних ванн.

Обробка хутра не належить до елементарних і легких процесів. Вона вимагає спеціальних знань і умінь, а також задіяння додаткових речовин. Якщо у вас залишилися запитання стосовно цієї теми і ви хочете отримати на них об’ємні вичерпні відповіді, звертайтеся! Наші фахівці вам у цьому з радістю допоможуть!