Пошук

Добрива для вирощування лохини

голубика

Багато хто уявляє собі лохину як істинно лісову ягоду, характерну для болотистих місцевостей. Темно-сині кисло-солодкі ягоди зі специфічним нальотом, що надає блакитного відтінку, від якого і пішла назва рослини російською «голубика», славляться своїми корисними властивостями. Їх забезпечують антиоксиданти, які присутні в кожній ягідці у великій кількості, вітаміни групи В, найважливіші для людини амінокислоти. Завдяки багатому складу за допомогою лохини можна поліпшити зір, підвищити енергетичні запаси організму і забезпечити захист від радіації. А оскільки в плодах міститься незначна кількість калорій, вони є дієтичною їжею, тобто приносять людині тільки користь і ніякої шкоди.

Все це і пояснює, чому садівники все частіше приступають до вирощування лохини в умовах своїх господарств. Але тут важливо розуміти такий момент: лісові та садові сорти цієї ягоди – це різні речі. Відмінності, по-перше, проявляються у зовнішньому вигляді. Якщо в лісі рослини низькі і ледь не стеляться по землі, то в саду, навпаки, високі, в деяких випадках можуть досягати двох метрів у висоту. По-друге, в умовах зростання і догляді. Ясна річ, що в лісі немає необхідності в будь-якому догляді, ягідники розташовуються там, де їм комфортно, і самі собою рясно плодоносять. А ось в умовах присадибної ділянки, щоб результат потішив, необхідно постаратися. Потрібно правильно вибрати ґрунт, дотримуватися низки певних правил при посадці, а потім як слід удобрювати насадження. Тільки в такому випадку можна розраховувати на рясний якісний і смачний урожай.

Відразу хочемо вас запевнити, що лохина не надто вибаглива. Однак деякі аспекти їй важливо забезпечити.

Головні правила посадки:

– зупиніть вибір на тому сорті, який відповідає вашому регіону. Від цього безпосередньо залежить врожайність;

– місце висадки має перебувати не в тіні, адже рослині дуже важливо в достатній мірі отримувати сонячне світло. Також уникайте протягів;

– посадку найкраще здійснювати в кінці осені або ранньою весною;

– в ґрунті повинно бути достатньо вологи, але не надмірно багато, адже обидві крайнощі (сухість і підвищена зволоженість) загрожують загибеллю культури. Однак якщо посуха короткочасна, це рослина здатна пережити без негативних наслідків. Крім того, ґрунт повинен бути кислим. Достатнім ступенем закислення ґрунту вважаються показники pH 4-5.

Якщо pH вище (земля не така кисла, лужна), необхідно ще до посадки використовувати добрива, що підвищують кислотність. Як правило, з цією метою застосовується сірка, яку ґрунтові бактерії при окисленні трансформують в сірчану кислоту. Можливе також залучення готових розчинів з цією сполукою. Ще один варіант – лимонна кислота. Обидві речовини можуть бути використані в сухому вигляді (закладка гранул у ґрунт до висадження) і в формі розчинів (при зволоженні ґрунту для посадки).

Надмірна ґрунтова засоленість – це ні що інше як опіки рослин (виникнення на них бурих плям вже в перші дні після ураження). Якщо сольовим опікам характерна важка форма, листя опадає, а кущі гинуть.

У тому випадку, якщо pH нижче наведених цифр (наприклад, посадка передбачена на торфовищах), слід ґрунт розкислити, тобто збільшити pH. Для цього можна скористатися піском або вапняковим борошном. Про низький кислотний рівень на ділянках, де рослини вже висаджені, свідчать жовте забарвлення вже наявного листя і біло-сіре у того, яке тільки з’являється;

– посадковим матеріалом можуть служити насіння, відводки та живці. Живцювання при цьому славиться найбільшою надійністю. У випадку з насінням дочекатися першого плодоношення можна тільки років через чотири;

– розраховуйте дистанцію між кущами, згідно зі сортом культури. Для низьких кущів досить буде 0,6 м, для високих – 1-1,5 м. І не забудьте замульчувати ґрунт навколо кущів. Для цього підійдуть торф, тирса або хвоя;

– щоб забезпечити культурі оптимальний ріст і плодоношення, потрібно правильно підібрати, а надалі використовувати хімічні речовини і мікроелементи у вигляді добрив. Часто основою для цього служить тільки зовнішній вигляд рослин. Найкраще ж кожні три-чотири роки виконувати лабораторний аналіз ґрунту на предмет наявності в ньому усіх необхідних лохині речовин і при необхідності заповнювати дефіцит всіх необхідних компонентів.

Підживка для лохини

Загалом, ця культура не відчуває потреби у величезних кількостях добрив. Органічні сполуки, наприклад, компост і гній, для неї не застосовують, оскільки їм властиве залуження ґрунту. Перевагу варто надавати мінеральним підживленням, вносячи їх навесні, в період набухання бруньок. Цей час вважається найкращим для підживлення зазначеної культури.

Всі МД краще вносити у вологу (але не мокру!) землю навколо куща в формі, доступній для рослин, тобто рідкій.

Щоб забезпечити ягоді нормальний розвиток, потрібно знати: вона відчуває потребу в 13 елементах. Три з них основні, це N, P і K. Якщо живлення ними не буде збалансованим за допомогою добрив, на хороші результати очікувати марно. Ще 3 елементи (Ca, Mg і S) перебувають на 2-му рівні критичності в збалансованому розвитку культури. Вони потрібні в досить великих дозах, однак внесення в ґрунт має здійснюватися періодично. B, Fe, Mo, Cu, Mg, Zn і Cl потрібні лохині в малих обсягах: більшості з них достатньо в ґрунті і необхідність вносити добрива, що їх містять, найчастіше відпадає.

Передусім, варто забезпечити рослині достатню кількість азоту. З азотовмісних добрив підходять такі: сульфат амонію, сечовина і аміачна селітра (амоній азотнокислий). Найчастіше на практиці використовують першу зі згаданих підживок. Оскільки азот легко піддається вимиванню разом з дощами і водою для поливу, вносити його потрібно в три етапи:

  1. Початок вегетації (50 г).
  2. Початок травня (20 г).
  3. Початок червня (20 г).

Зазначені дозування розраховані для одного куща. При мульчуванні ґрунту за допомогою свіжої тирси, дозу необхідно підвищити вдвічі, тобто, в загальному, внести не 90 г, а 180-200 г сірчанокислого амонію. З липня і надалі азот не вносять, щоб уникнути сприяння росту пагонів і для того, щоб вони встигли визріти до холодів.

Потребує лохина і фосфорних добрив. Це може бути фосфат амонію або азотно-фосфорний комплекс діамонійфосфат. Вносити їх необхідно навесні. Однак гострого дефіциту в фосфорі лохина не відчуває. Він може проявитися лише тоді, коли цього елементу дуже мало, і то в невеликому ступені.

З калійних підживлень для цієї культури задіюють сульфат калію (по 40 г на кущ). Йому надають перевагу, у зв’язку з відсутністю в його складі хлоридів. Якщо забезпечити рослину необхідною кількістю калію, можна підвищити стійкість пагонів до морозів.

Першочергово приділити увагу фосфорним і калійним добривам варто на кислих ґрунтах. Без цих елементів не досягти бажаного плодоношення.

Чудове магнієвмісне добриво – сульфат магнію. Вносити його, знову ж таки, потрібно навесні, один раз в дозі 20 г (на перший рік посадки). Нестача Mg може проявитися влітку, в посуху. Зверніть увагу, що з року в рік необхідно подвоювати кількість цієї підживки, аж до п’ятого року. Потім доза залишається на кінцевому рівні.

Серед інших елементів, якими потрібно наситити землю, де зростає лохина: кальцій і сірка. Що стосується марганцю, міді та молібдену, як правило, їх нестача не загрожує неприємностями, однак тільки в тому випадку, якщо pH ґрунту не зменшується до 4. Тоді, зокрема Mg, стає отруйним для насаджень.

Пам’ятайте, що коріння садової лохини проявляє чутливість до хлору, тому підживлення, що містять цей компонент, використовувати не варто. І відставте в бік лужні органічні добрива (гній, перегній та деревну золу), коли маєте справу з цією рослиною.

Як визначити, якого мікроелементу потребує лохина?

Щоб своєчасно заповнити дефіцит тієї чи іншої речовини, а відтак і запобігти втратам врожаю, потрібно орієнтуватися, які ознаки на що вказують. Аналіз нестачі елементів на основі зовнішнього вигляду зеленої маси можна виконати за такими показниками:

√ Азот. Уповільнений розвиток і ростові процеси, набуття старими листками жовто-зеленого забарвлення (якщо дефіцит значний, жовтіють всі листки). При посиленні негативного впливу молоде листя червоніє, на ньому з’являються відмерлі точки тканин, а старе опадає. Крім того, молодим листкам характерні зменшені розміри і рожевий відтінок при самій появі, що поступово перетворюється в сіро-зелений колір. Симптоми азотодефіциту найбільш часто видно наприкінці літа. Не плутайте їх з реакцією на недостатній полив.

√ Фосфор. Візуально визначити нестачу цього елементу складно. Тим не менш, про його дефіцит свідчать такі фактори: набуття старими листками темного рожево-зеленого забарвлення, а молодими – рожевого, яке можна побачити лише при яскравому світлі, плюс їх розміри зменшені.

√ Калій. Про нестачу калію свідчить хлороз, пожовтіння прожилок і крайніх частин молодих листків. У старого листя симптоми виражені яскравіше: краї засихають, тканини точково відмирають. При збільшенні дефіциту уражена площа стає більшою і відбувається скручування листків назовні.

√ Магній. Дефіцит проявляється дуже часто, найбільшою мірою на нижніх старих листках. Спочатку їх прожилки набувають червоного забарвлення, а потім поступово знебарвлюються. Загальна ж тканина при цьому залишається зеленою, однак скручується вниз, набуваючи ялинкової форми. Чим далі, тим більше посилюється негативна ситуація: листки частково опадають. Найчастіше такі зміни можна спостерігати ближче до кінця літнього сезону, а також на піщаних ґрунтах.

√ Кальцій. Кальцієвий дефіцит візуально визначити дуже складно, проте, все ж, можливо, зокрема за такими ознаками: велика частина молодого листя, а також старе частково жовтіють, на тканинах з’являються відмерлі точки.

√ Сірка. Симптоми сіркодефіциту проявляються аналогічно до симптомів азотної нестачі. Відмінність полягає лише в тому, що спочатку жовтіють молоді листки, а ті, що тільки з’явилися, мають біло-сіре забарвлення. Старі ж, як правило, залишаються зеленими. Найчастіше дефіцит цього елементу спостерігається на кислотних піщаних ґрунтах.

√ Бор. Нові молоді пагони висихають, крайні листки мають зменшені розміри, змінену форму і в деяких випадках блакитний відтінок. Не виняток – легке пожовтіння листків.

√ Залізо. Першими про дефіцит феруму сповіщають молоді листки. Як? Хлорозом прожилок. Далі жовтіє вся рослина. Найбільш часто заліза бракує на ґрунтах, кислотність яких понад 5,5, в яких занадто багато вапна і фосфору, а також на тих, що постійно підтоплюються.

√ Цинк. Так само, як і про нестачу заліза, про цинкодефіцит свідчить набуття прожилками молодого листя жовтого забарвлення. Серед інших ознак такі: невеликі розміри листків і занадто зменшена відстань між ними. Це можна спостерігати в початковій стадії ростового сезону, в осінній період симптомів може вже не бути.

До речі, загрожує згубними наслідками не тільки дефіцит, а й зайві обсяги поживних речовин, наприклад, бору, міді, марганцю та натрію. Не забувайте про це.

Як підвищити врожайність лохини?

Вище ми частково розглянули, що потрібно робити і враховувати для отримання хорошого врожаю, соковитих великих і смачних ягід. Тепер систематизуймо цю інформацію.

Основні правила, яких повинен дотримуватися аграрій при вирощуванні лохини:

  1. Якщо ви тільки починаєте роботу з цією культурою, посадіть кілька сортів. Так ви зможете визначити, який найбільше підійде до умов відведеного ґрунту.
  2. Купуйте розсаду навесні, адже саме в цей період можна побачити, які пагони і кущі найкращі.
  3. Також навесні здійснюйте висаджування. Рослина встигне пустити коріння і перехворіти до зими.
  4. Виберіть відповідне для посадки місце.
  5. Приділяйте увагу поливу. Оптимальний варіант – через кожні десять днів. Звичайну воду замініть кислим розчином, приготованим з лимонної /оцтової кислоти або есенції.
  6. Регулярно розпушуйте і мульчуйте ґрунт.
  7. Максимально уникайте можливості появи бур’янів. Якщо вони, все ж, з’являться, відразу видаляйте, інакше вони заберуть собі всі поживні компоненти, призначені для лохини. Також у них будуть добре почувати себе шкідники.
  8. Коли зберете урожай або до початку вегетації, не забудьте обрізати і очистити культуру.
  9. Вчасно і збалансовано здійснюйте підживлення ґрунту.

Підсумуємо. Щоб садова лохина тішила врожаєм, необхідно дотримуватися балансу мінералів і запобігати різного роду стресам (мала кількість води або її неприйнятна якість, недостатнє або надмірне застосування добрив, невідповідна кислотність ґрунту та ін.). Все це загрожує ураженнями коренів, ростовими уповільненнями, хворобами і, що логічно внаслідок усього перерахованого, зменшенням врожайності.

Аналізуйте ґрунт на предмет вологості й кислотності, періодично здійснюйте візуальний контроль рослин і використовуйте необхідні для них добрива в рекомендованих кількостях. Тільки так можна досягти бажаних смаку, якості та кількості ягід лохини.

Поширити



Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *