Пошук

Добавки до бетону

Добавки для бетона

Бетон – це будівельна суміш, яку утворюють цемент, вода і певні добавки. Він міцний, стійкий до різного роду впливів, а також і довговічний. Добавки використовують, щоб максимально поліпшити якість бетону, підвищити міцність об’єктів, зведених із його застосуванням, на багато-багато років, а також щоб прискорити будівництво і знизити витрати. З їх допомогою покращують технічні характеристики бетону, забезпечують антикорозійність, запобігають появі висолів на стінах, що руйнують бетонні плити і псують зовнішній вигляд. Якість же самих добавок залежить від компонентів, які виробники беруть для їх виготовлення.

Добавки для бетону набули популярності не так давно, але твердо закріпили свої позиції і постійно нарощують оберти застосування. І все це, завдяки найголовнішій із зазначених вище переваг – значній економії цементу, якої без використання додаткових речовин досягти неможливо.

Кожна з добавок має своє призначення і специфіку задіяння. Так, одні підходять для спекотного клімату і використовуються, щоб уповільнити затвердіння бетонної суміші. Інші підвищують якісні показники матеріалу, що застосовується на відкритому повітрі. Треті збільшують водонепроникність розчину, четверті надають морозостійкість, п’яті фарбують і т.д. Тому дуже важливо перед тим, як купити добавки до бетону, вивчити інформацію про їх властивості, характеристики, застосування, з’ясувати ефективність використання в конкретному випадку.

Класифікація добавок до бетону

Добавки можуть відрізнятися за місцем застосування бетону: для внутрішніх робіт і для зовнішніх. Також є їх хімічні (емульсії, порошки, водні розчини) та мінеральні, або тонкомелені (у формі порошків тонкого помелу) види.

Згідно з головним розділенням за євростандартом весь комплекс цієї сировини класифікують на пластифікатори і суперпластифікатори, водоутримувачі, збільшувачі водонепроникності, речовини, що залучають повітря, прискорювачі схоплювання і твердіння, інгібітори схоплювання, а також низка добавок-комплексів (сповільнювачі-пластифікатори, сповільнювачі-суперпластифікатори і прискорювачі схоплювання-пластифікатори). Крім того, є додатки, що уповільнюють корозію, мінімізують утворення тріщин, ті, які застосовують у підводному бетонуванні та для збірного залізобетону.

Розгляньмо детальніше кілька основних з перерахованих видів цих матеріалів.

Пластифікатори. Це одні з найбільш доступних в економічному плані добавок. Компоненти бетонових сумішей, що надають їм або збільшують еластичність/пластичність/рухливість у процесі виготовлення і застосування. Вони спрощують диспергування складових, знижують температурний режим обробки, збільшують морозостійкість (іноді можуть негативно відбиватися на тепловій стійкості). Деяким може бути властиве підвищення стійкості до вогню, світла і значних температур.

Пластифікатори повинні поєднуватися з полімером, мати низьку леткість, не мати запаху, бути хімічно інертними і стійкими до вимивання з полімеру рідинами.

На загал, виділяють 3 основні заслуги цих добавок. Перша – це, власне, і є підвищення рухливості бетоносуміші шляхом розрідження. Друга – максимізація міцності бетону, завдяки зменшенню витрат води. Третя – економія цементу, яку дозволяє досягти зменшення співвідношення води та цементу.

Суперпластифікатори. Спеціально синтезовані добавки, що збільшують рухливість бетоносуміші без втрати міцності бетону. Вони дають більш стабільні результати від застосування, ніж пластифікатори, однак і коштують дещо дорожче.

Добавки-комплекси. Суміші з декількох інгредієнтів, які мінімізують негативні сторони один одного і збільшують загальний ефект.

Протиморозні та прискорювальні добавки. Перші дозволяють працювати з бетоном при малих температурах. Другі і виступають протиморозними агентами, і при позитивних показах термометра прискорюють затвердіння.

Мінеральні добавки. Порошки, сировиною для яких служать природні або техногенні матеріали. У воді не розчиняються, а крупність їх зерен становить не менше 0,16 мм. Завдяки їм можна витрачати цемент економно, а надійність експлуатації бетону підвищити в рази.

Коли мінеральні добавки заповнюють внутрішні порожнини цементу, його структура ущільнюється. У той же час, повітряні пори зменшуються в розмірах, а у цементу підвищується здатність реагування з наповнювачем.

Гідроізоляційні агенти. Підвищують гідроізоляцію бетону, впливаючи на його структуру. В процесі гідратації цементу формують кристалічний стан, який при взаємодії з водою дає етрингіт, що заповнює бетонні пори.

Цей тип добавок особливо актуальний для створення фундаментів при наявності ґрунтових вод, а також для басейнів, дамб, водних резервуарів і гребель.

Сумісність добавок одна з одною

Доведеться мати справу з добавками для бетону? Врахуйте, що представники різних видів можуть бути як сумісні між собою, так і несумісні. Тому не зайвими будуть попередні випробування на сумісність. Якщо ж випробування провести немає можливості, необхідно ґрунтовно вивчити хімічну природу добавок, рекомендації щодо їх застосування, наприклад, ті, що стосуються послідовності введення. Тільки тоді вдасться і отримати максимально бажаний ефект, і уникнути будь-яких технологічних помилок.

Поширені добавки до бетону

Каолін (біла глина). Високодисперсна порошкоподібна маса, що стабілізує реологічні властивості бетонних сумішей.

Цеоліт. Спектр застосування цієї активної мінеральної добавки в будівництві досить широкий. До складу бетону її вводять для зменшення витрати цементу і розтріскування бетону. Завдяки тому, що цеоліт не злежується, його використовують як наповнювач бетонних розчинів. Отже, відпадає необхідність у залученні додаткового антизлежувача. В автоклавні та безавтоклавні силікатні бетони його вводять як вапняно-цеолітове в’яжуче. Також він – активний учасник виготовлення високоміцного бетону, піно- та газобетону, силікатної цегли.

Винна кислота. Виглядає як кристалічні безбарвні структури, які не мають запаху. Вводиться до складу суперпластифікаторів для регулювання часу схоплювання і темпу затвердіння бетону.

Лимонна кислота. Кристалічна маса білого кольору. Є компонентом багатофункціональних добавок, призначених для прискорення схоплювання, твердіння цементів (звичайних і швидкотвердних) та підвищення міцності бетону.

Параформ (параформальдегід). Сукупність продуктів полімеризації формальдегіду у вигляді білої кристалічної речовини (можливі молочний або жовтий відтінки) зі слабким запахом формальдегіду. У невеликих кількостях зменшує період схоплювання цементу.

Оксид алюмінію. Це безбарвні кристали, нерозчинні у воді. Входить до складу мінеральних добавок для бетону. Є компонентом гідроізоляційних додатків для бетону, сульфатостійких портландцементу і шлакопортландцементу. Прискорює схоплювання, тверднення і набирання міцності.

Поташ (карбонат калію). Біла кристалічна речовина, добре розчинна у воді. Значно інтенсифікує схоплювання і твердіння бетону, зокрема, в морозну погоду, за що і цінується. Для додаткового посилення морозостійкості в бетон разом з поташем вводять рідке натрієве скло.

Прискорити твердіння речовини вдається, завдяки тому, що вона, змінюючи розчинність силікатних компонентів цементу, утворює з продуктами його гідратації солі (подвійні або основні).

Крім того, це нейтральна до арматури добавка, а також така добавка, що надає надцінні властивості бетону, який стає практично водонепроникним.

Кальцій хлористий (хлорид кальцію). Ще одна антиморозна добавка, яка прискорює схоплювання бетоносумішей. Виглядає як білий порошок або гранули.

Вводять хлорид кальцію до бетону при створенні, як і інші аналогічні добавки, разом з водою замішування. Для цього спочатку виготовляють водний розчин протиморозної добавки, концентрація якого не повинна бути більшою, ніж 20 %.

Натрій азотистокислий (нітрит натрію). Біла кристалічна порошкоподібна маса (допустимий жовтий відтінок), добре розчинна у воді. Знову ж таки протиморозна добавка для бетону, а також інгібітор атмосферної корозії.

Карбамід (сечовина). Зовні це біла маса, що складається з кристалів. У будівництві виступає добавкою спец. призначення до бетону, протиморозним агентом, що дає можливість розчину тверднути при низькій температурі навколишнього середовища.

Тринатрійфосфат. На вигляд це білий/кремовий порошок. У будівництві регулює схоплювання і твердіння цементних композицій.

Оксид хрому (ІІІ) пігментний. Твердий зелений порошок, що застосовується в будівельній сфері як фарбувальна добавка. З його задіянням вдається отримувати кольорові (зелені) бетони.

Застосовуючи оксид хрому як пігмент, важливо контролювати пропорції, адже найменші варіації в той чи інший бік можуть призвести до помітної зміни кольору бетону. Узяту кількість речовини можна попередньо випробувати на невеликому обсязі бетону.

Діоксид марганцю (піролюзит). Чорний пігмент для бетонів, що забарвлює будматеріали у відповідний колір.

Графіт. Ще один чорний пігмент для бетону. Однак, крім функції фарбування, ця добавка спеціального призначення (дисперсноармувальна) виконує і деякі інші завдання: підвищує міцність і покращує тиксотропні характеристики.

Особливості роботи з кольоровими бетонами

З причини широкого застосування пігментів для бетонів вважаємо за необхідне сказати кілька слів про специфіку цих кольорових матеріалів.

Щоб можна було створювати вироби з кольорових бетонів, бетоносуміші повинні бути пластичними і досить жирними. Вони повинні легко піддаватися утворенню різних форм і не розшаровуватися. Кварцовий пісок має бути чистим і світлим.

Рівномірність забарвлення вдається отримувати, а разом з тим, і розшарування мінімізовувати, якщо задіювати додатково добавки-вирівнювачі та ті, що залучають повітря.

При перевезенні, зберіганні, приготуванні та застосуванні сумішей для кольорових бетонів важливо оберігати їх від бруду, а перемішувати необхідно довше, ніж звичайні.

При підбиранні складових компонентів варто враховувати, що в процесі теплової обробки можлива зміна тону пігменту.

Скільки пігменту вводити (дозування повинне виконуватися не за об’ємом, а за вагою), залежить від бажаного забарвлення і фінансової доцільності. Пам’ятайте, що насиченість кольору підвищується до певного моменту, далі зміни не спостерігаються, тому введення додаткової кількості пігменту стає невигідним в економічному плані. Врахуйте, що не тільки кількість пігменту впливає на інтенсивність кольору, а також розмір часток речовини, якість змішування, поверхня, що покривається, і її фактура.

Крім зазначених вище пігментів, для фарбування бетону використовують і такі: діоксид титану (для білого кольору), жовтий, червоний і коричневий окиси заліза (для жовтого, червоного і коричневого кольорів, відповідно). Вони не розчиняються у воді, тому фарбують матеріал, покриваючи всі компоненти розчину. Також вони повинні відповідати певним вимогам, наприклад, не мати в своєму складі важких металів і бути світло- та лугостійкими.

Якщо у вас залишилися запитання стосовно теми «добавки до бетону», телефонуйте нашим менеджерам і запитуйте про все, що цікавить. Ґрунтовна відповідь на кожне з них гарантована!

Поширити



Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *